 |
52 Петро Могила (1596-1647). 53 Західноукраїнська Народна Республіка
|
|
|
|
52 Петро Могила (1596-1647)
Петро́ Івоні Моги́ ла (31. 12. 1596 (10. 01. 1597) - молдавський боярин Молдовського князівства, укр. політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року, екзарх Константинопольського патріарха. Канонізований Церквою 1996 року.
Велику увагу Петро Могила приділяв книговиданню та освіті. Побачивши, що церковно-службові книги містять багато відмінностей, а то й помилок, він розширив Лаврську друкарню, запровадив видання книг латино-польським шрифтом. Серед перших у 1629 р. було видано „Служебник”. У ньому було введено додаток – догматичне і обрядове пояснення Літургії. В особистих записках архімандрита збереглося декілька канонів і співів на честь Пресвятої Богородиці.
Піднесення і розвиток освіти Могила вбачав у заснуванні таких колегій, які б по духу були православними, а в науковому відношенні – піднялися до західноєвропейських і польських. У різні держави для навчання були направлені найздібніші молоді ченці. Але наміри відкрити в Лаврі вищу колегію підтримки в киян не знайшли.
В 1634 р з благословення Константинопольського Патріарха Могила відкриває нову школу при Лаврі, запросивши професорів зі Львова: І. Трохимовича – на посаду ректора, С. Косова – на посаду префекта. Відчувався спротив, навіть від козацтва, а частина духовенства вважала це зближенням із унією. Перше заспокоєння прийшло з Варшави, куди Петро Могила прибув на коронацію нового короля і там на сеймах активно відстоював права Православної церкви.
Петро Могила обирається новим Київським митрополитом. Польський король Владислав IV його затверджує. У Києві Петра Могилу чекала неприємна боротьба з Ісаєю Копинським, скінчилась вона зреченням останнього, хоч і не щирим. Повернення до Києва було тріумфальним, адже від уніатів уже було забрано собор Святої Софії. Завдяки митрополитові Петру Могилі Українська Православна Церква дістала рівні з Греко-Католицькою права. Здійснився факт офіційного визнання Польщею укр. православної ієрархії.
|
|
|
Створений Києво-Могилянський Колегіум, а згодом Академія, став першим українським православним університетом, його наставником – святитель землі Української Петро Могила. Надаючи значну матеріальну допомогу новому навчальному закладу, в тому числі і за рахунок родинного майна, святитель в своєму заповіті залишив йому великі суми і в грошах, і в доходах. Головна увага приділялась навчальному процесу.
Турбувався митрополит і про розширення сітки навчання по Україні, створюючи колегіуми: 1636 року в Кременці, 1638 – у Вінниці, 1639 – в Гощі, в 1640 – в Більську і Ясах, 1646 – в Торговіште. Здібні учні посилались для навчання в Європу, серед них – майбутні світильники Українського Православ’я: Інокентій Гізель, Софроній Почаський, Лазар Баранович та інші.
Багато зусиль довелося докласти митрополитові до повернення храмів від уніатської церкви, на їх відбудову та відновлення. У Києві це стосувалося собору Святої Софії, церков Трьохсвятительської, Спаса на Берестові та Михайлівської у Видубицькому монастирі.
Остання велика праця Петра Могили „Требник” побачила світ за два тижні до його смерті. У ній описані таїнства й обряди нашої церкви.
За життя митрополита Петра Могили було дві спроби поєднання Православної і Греко-Католицької церков – у 1635 і 1643 р, обидві вони виявилися невдалими.
53 Західноукраїнська Народна Республіка
Західноукраї́ нська Наро́ дна Респу́ бліка (ЗУНР) – укр. держава, що існувала протягом 1918–1919 р. на території Західної України зі столицею у Львові.
|
|
|
01. 11. 1918 відбулася формальна передача влади УНРаді австрійським намісником Галичини. Наприкінці цього дня у Львові, а пізніше в ін. місцевостях польські збройні сили розпочали бойові дії. На допомогу їм надходили військові частини з Польщі. Це спричинило довготривалу кровопролитну збройну боротьбу. Під тиском переважаючих сил ворога 22. 11. 1918 р. укр. військо і державна влада залишили Львів, переїхавши спершу до Тернополя, а на початку січня до Станіслава.
09. 11. 1918 УНРада визначила назву укр. держави – Західноукр. Народна Республіка (ЗУНР). Здійснювалися спроби возз’єднання зі Східною Україною. 14. 12. 1918 у Фастові делегація ЗУНР підписала з Директорією попередній договір. Акт злуки (соборності) урочисто відбувся 22. 01. 1919 на Софійському майдані у Києві. Наступного дня його одноголосно ратифікував Конгрес трудового народу. Планувалося скликання парламенту об’єднаної України (Установчих зборів).
Невдовзі ЗУНР зазнала нападу з боку Польщі, Румунії, Чехословаччини. Північну Буковину захопила Румунія; Закарпаття спочатку відійшло до Угорщини, а через кілька місяців - до Чехословаччини. Територію ЗУНР фактично становила тільки Східна Галичина з 4 млн населення.
25. 06. 1919 р. Верховна Рада Антанти, щоб “забезпечити мирне населення й майно Східної Галичини від більшовицьких банд”, уповноважила збройні сили Польської республіки зайняти всю Галичину. Під натиском польської армії основна частина УГА, органи державної влади, тисячі біженців перейшли р. Інша частина перейшла на територію Чехословаччини, де була інтернована. Після союзу Петлюри з Польщею три корпуси УГА оголосили про перехід до Денікіна, а пізніше - до Червоної Армії.
Вищим органом влади ЗУНР була УНРада. Відповідно до Закону від 15. 11. 1918 її склад поповнився делегатами з усіх повітів та великих міст. Вибори делегатів пройшли з 22 по 26 листопада.
04. 01. 1919 створена Президія УНРади у складі Президента і 4-х заступників.
31. 03. 1919 УНРада ухвалила закон про скликання сейму ЗУНР, а в квітні - виборчий закон. Через складні воєнно-політичні обставини провести вибори не вдалося.
У червні 1919 ухвалено закон про передачу всієї повноти військової та цивільної влади Диктаторові Є. Петрушевичу.
|
|
|
Уряд ЗУНР - Державний Секретаріат було сформовано 09. 11. 1918. Його очолив К. Левицький. У складі уряду було 14 державних секретарств (міністерств). Пізніше кількість державних секретарів та ін структур уряду змінювалися.
10. 11. 1918 голова і члени уряду присягнули на вірність укр. народові й державі.
У грудні уряд подав у відставку і було сформовано новий на чолі з С. Голубовичем. На засіданні УНРади 04. 01. 1919 було обговорено програму уряду, здійснено спробу створити дієвий урядовий апарат. Місцевими органами влади і управління стали обрані населенням громадські й міські комісари, містечкові, сільські й повітові “прибічні” та національні Ради.
Правоохоронні органи ЗУНР почали створюватись на поч. листопада 1918 р. Під час виборів місцевих органів влади й управління населення обирало народну міліцію, що діяла на громадських засадах. За рішенням УНРади в листопаді створювався корпус укр державної жандармерії.
Поновила свою діяльність адвокатура. Були створені Державна прокураторія на чолі з Генеральним прокурором, нотаріат, військова юстиція.
Серед надбань ЗУНР створення власних Збройних сил - Укр галицької армії. При її комплектуванні спочатку застосовувався принцип добровільності, але від листопада 1918 було оголошено мобілізацію, внаслідок якої на поч. 1919 р. з’явилась 120-тисячна дисциплінована армія, що складалася з 3-х корпусів. У її структурі були піхотні й кавалерійські частини, артилерія, підрозділи зв’язку, технічні, допоміжні і авіаційний підрозділи. Очолював армію Командувач з Генеральним штабом. Незважаючи на нестачу озброєння, боєприпасів, медикаментів підтримана народом армія чинила відчайдушний опір ворогам. У її складі воювали українці, австрійці, угорці, євреї.
Активною була зовнішньополітична діяльність. Представники ЗУНР були у США, Англії, Канаді, Франції, Німеччині, Аргентині, Бразилії, домагаючись офіційного визнання й допомоги своїй країні. ЗУНР фактично мала контакти з Австрією, Чехословаччиною та ін країнами. Делегація ЗУНР брала участь у Паризькій мирній конференції, намагаючись відстояти власні інтереси. Але офіційного визнання ЗУНР на домоглася, що, власне, й вплинуло на її поразку у боротьбі із зовнішнім ворогом.
|
|
|
Законодавча діяльність УНРади і уряду ЗУНР відігравала важливе значення в організації державно-політичного життя країни. У Законі про адміністрацію ЗУНР від 16. 11. 1918 визначилися принципи законотворчої діяльності.
Закон “Про державну мову” від 15. 02. 1919 проголосив державною мовою українську.
Зміни відбулися у сфері охорони здоров’я, освіти. Відкривалися лікарні, поліклініки, школи. Обов’язковими предметами в школах стали укр. мова, географія, історія України. Передбачалося право нац. меншин на навчання рідною мовою.
У галузях цивільного, кримінального й процесуального права в ЗУНР використовувалось австрійське законодавство. Для розробки власного не було ані професійних юридичних кадрів, ані часу.
|
|
|
