Змістовий модуль 2. Галузева соціологія. Тема 1. Соціологія соціальних інститутів

Змістовий модуль 2.

ГАЛУЗЕВА СОЦІОЛОГІЯ

Тема 1. Соціологія соціальних інститутів

Поняття соціальних інститутів. Базові СІ індустріального суспільства, їх функції. Поняття СІ запровадив Г. Спенсер, розуміючи під ним базові структури суспільства, що виконують такі функції, без яких суспільство існувати не може. Вчений бачив суспільство особливим організмом, кожен елемент якого має свою функцію, аналогічну до функцій природних організмів: армія – захисна функція шкіри, землеробство і промисловість – харчування, торгівля – кровообіг і т. д. Сам Спенсер виділив три групи СІ: репродуктивні – сім’я, виробничі і розподільні – промисловість, поділ праці; регулюючі – Церква, політика… Сучасна соціологія вважає, що СІ – базові соціальні структури, що встановлюють норми соціальної поведінки і здійснюють контроль за їх виконанням. Виділяється п’ять базових СІ індустріального суспільства, що виконують свої базові функції, пропонуючи певний набір соціальних ролей і тим самим забезпечуючи соціалізацію індивідів, мають свої утилітарні риси і культурні символи: 1) сім’я, базова функція – репродуктивна; соціальні ролі – син, матір, свекруха; утилітарні риси – дім, квартира; культурні символи – обручка; 2) релігія, базова функція – психотерапевтична (віра); соціальні ролі – миряни, священик; утилітарні риси – Костел, Церква; культурні символи – ікона, Біблія, Коран; 3) економіка, базова функція – виробнича; соціальні ролі – роботодавець кваліфікований працівник, некваліфікований працівник; утилітарні риси – магазин, фабрика, фірма; культурні символи – гроші, торгова марка; 4) політика, базова функція – цілепокладання суспільства; соціальні ролі – президент, виборець, партієць; утилітарні риси – площі, громадські будівлі; культурні символи – гімн, герб, прапор;. 5) культурно-освітні, базова функція – передача досвіду; соціальні ролі – вчитель, учень; утилітарні риси – школа, вуз, гімназія; культурні символи – атестат, диплом.

Інституалізація науки і права як трансформація сучасного суспільства до постіндустріального типу. Проблеми їх інституалізації. Постіндустріальне суспільство – більш складний організм, тому потребує додаткових базових утворень та їх інституалізації. Такими є наука, що зберігає прив’язку до економіки і культурно-освітнього СІ, а також право, прив’язане до політики.

Релігія як соціальне явище і найдавніший соціальний інститут. Соціологія релігії вивчає релігію під особливим кутом зору – дати позбавлену ідеологічних нашарувань оцінку релігії як соціального явища. Соціологія оцінює релігію за таке: завжди була берегинею національних цінностей, морально вдосконалювала людину, гартуючи силу духу, допомагала долати життєві труднощі. Релігія – явище соціальне, історичне, тому має багато різновидів. Класифікація релігії: 1) первісні форми, 2) етнічні релігії (ранні і пізні), 3) світові (буддизм, християнство, іслам), 4) неорелігії. Релігія – другий після сім’ї соціальний інститут, тривалий час історії (до постіндустріального суспільства) конкурував із політикою.

Соціологія політики: ключові поняття, теорії. Електоральні дослідження в соціології політики. Соціологічні концепції виборчої активності. Соціологія політики перебуває на етапі формування. Головні її розділи: електоральна соціологія, соціологія політичної стратифікації, соціологія політичних партій і рухів, соціологія міжнародних відносин, соціологія політичної свідомості. Електорат – це група виборців, що делегують свої права певній кількості представників. Екзитпол – опитування виборців на виході з виборчих дільниць. Електоральні дослідження розпочались на поч. ХХ ст. етапом аматорських (солом’яних) досліджень. Концепції виборчої активності: соціологічна (голосують за тих, за кого голосує відповідна соціальна група), соціально-психологічна (голосують за тих, за кого голосує найближче оточення), теорія раціонального вибору (голосують за оцінкою ідеологічних платформ партій), теорія політичного поля (голосують за тих, у кого найбільші соціальні капітали).

Соціологія права: еволюція, предмет. Правова культура як цивілізаційна цінність. Соціальна природа правомірної і протиправної поведінки. Соціологія права перебуває на етапі формування, розвивається разом із соціологією девіантної (неправової поведінки). Правова культура має різновиди: правова культура суспільства (досягнутий рівень свобод і правосуддя) і правова культура особистості (єдність правових знань та умінь і вольових зусиль щодо їх імплементації). Важлива складова правової культури – правова свідомість (органічна єдність правової ідеології, правової психології, правової поведінки). Протилежним явищем до правової культури є правовий нігілізм, що є наслідком 1) нестабільності правової норми; 2) послаблення або незастосування правових санкцій; 3) невідповідність правової норми реаліям суспільства. Правовий нігілізм породжує делінквентну субкультуру – правове задзеркалля, в якому існує своє власне право і закони, часто значно жорсткіші, ніж державні.