Економіка. Країни Латинської Америки. Політичні процеси в країнах Латинської Америки. Особливості економічного розвитку країн Латинської Америки

Освіта

¨ Великим досягненням в СРСР було подолання неписьменності.

¨ Відбувається демократизація середньої освіти.

¨ Розширюється підготовка кваліфікованих робітників промисловості, транспорту, енергетики через систему професійної освіти.

¨ Розширюється мережа вищих навчальних закладів, стрімко зростає кількість фахівців з вищою освітою.

¨ Розвиток освіти стає запорукою прискореного наукового і технічного прогресу.

Література

¨ Зростає кількість письменників, стають більш різноманітними форми творчості, художні засоби та прийоми відображення дійсності, відбувається швидка зміна художніх стилів.

¨ Закінчення світової війни спонукало письменників до перегляду попередніх критеріїв і цінностей; зумовило появу авангардизму (руйнівне новаторство; відкидання попередніх традицій; засудження буржуазного суспільства). Представники авангардизму А. Жид (Франція), Д. Джойс (Ірландія), Ф. Кафка (Австрія), Д. Лоуренс, Т. Еліот (Англія), У. Фолкнер (США), А. Деблін (Німеччина), Г. Д’Аннунціо (Італія) та ін.

¨ З 20-х років спостерігається зміцнення реалізму – напряму в літературі і мистецтві, що прагнув дати правдиве художнє відображення дійсності.

¨ Представники реалізму старшого покоління: Б. Шоу, Г. Уеллс, Дж. Голсуорсі (Англія), Р. Роллан (Франція), Т. Драйзер (США), С. Цвейг (Німеччина), І. Бунін, О. Купрін (російська еміграція) та ін.

¨ Представники реалізму нового покоління: Р. Мартен дю Гар, Ф. Моріак, С. Льюсіс, Ю. О’Ніл, Л. Фейхвангер, Г. Манн ат ін.

¨ У розвитку літератури визначна роль належала письменникам, що пройшли через фронти світової війни. Серед них визначаються дві течії: 1) прибічники революційного виходу з війни: А. Барбюс, Дж. Рід, С. Цвейг та ін; 2) „втрачене покоління”, яке засуджувало навколишню діяльність, але не бачило сенсу в її перетворенні: Е. Хемінгуей, Е. Ремарк, Р. Олдінгтон та ін.

¨  У 20-30-ті роки в радянській літературі утверджується та зміцнюється „соціалістичний реалізм” – „правдиве, історично конкретне зображення дійсності і її революційному розвитку”, що має на меті „ідейну переробку і виховання трудящихся у дусі соціалізму” (з резолюції Всесоюзного з’їзду радянських письменників, серпень 1934 р. ). Соціалістичний реалізм стверджувався у подоланні (іноді адміністративному) інших літературних течій. Представники соціалістичного реалізму: в прозі – О. Горький, М. Шолохов, Л. Леонов, О. Толстой, Ф. Панфьоров, М. Островський, В. Катаєв та ін.; у драматургії – В. Білль-Білоцерковський, К. Треньов, В. Вишневський, М. Погодін ат ін.; у поезії – В. Маяковський, М. Асєєв, В. Луговський, Е. Багрицький та ін.

¨ Соціалістичний реалізм набув визнання і за межами СРСР. Він був сприйнятий Б. Брехтом, Л. Арагоном, П. Елюаром, П. Нерудою та ін.

¨ Всесвітнє визнання отримують письменники Азії: Р. Тагор, Лу Сунь, Н. Хікмет та ін.  

Мистецтво

Основні ідеї та напрямки розвитку мистецтва у першій половині ХХ ст..

¨ Модернізм – множинність несхожих один на одного різнорідних, строкатих і суперечливих художніх напрямів (експресіонізм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм, кубізм, футуризм, примітивізм), об’єднаних принциповою світоглядною спільністю (світ – жорстокий і абсурдний; суперечності і конфлікти – нерозв’язані й безвихідні; людина – самотня, її дії безглузді). Модернізм в образотворчому мистецтві – заперечення зображувальності, абстракціонізм. Модернізм у музиці – заперечення звукової сигналізації – мелодії, гармонії, поліфонії; конкретна музика. Модернізм у театрі – відсутність осмисленого мовлення, логіки розгортання драматичної дії.

¨ Експресіонізм поєднував жах перед навколишнім світом, здичавінням, деградацією зі сподіванням на оновлення світу. О. дікс, Г. Гросс, М. Громер.

¨ Абстракціонізм прагнув виразити „внутрішній голос” митця, недоступні глибини людського духу. В. Кандинський, група „Стиль”. Формується у 10-20-ті роки.

¨ У 1922 р. припиняє своє існування дадаїзм, що виник у 1916 р. у США та Швейцарії. Основна увага приділялась випадковим процесам, хворобливій уяві, принципам алогічного мислення, пропагуванню сваволі у суспільному житті та мистецтві. Засновники Т. Тцара, М. Дютан, П. Клєє, Г. Арп, Х. Міро.

¨ У 1924 р. виникає сюрреалізм („надреалізм” ), що оспівував абсолютний бунт, непокору і звертався до світу підсвідомого, важких сновидінь, галюцинацій хворобливої уяви. Представники А. Бретон, І. Тангі, М. Ернст, Р. Магрітт, П. Дельві, С. Далі та ін.

¨ У повоєнні роки як напрями салонного мистецтва продовжували існувати кубізм, футуризм, примітивізм, що виникли у довоєнні часи.

¨ В 20-ті роки набуває розвитку реалізм в образотворчому мистецтві: П. Боннар, М. Утрілло, А. Матісс, Е. Хоппер, Р. Кент та ін., у скульптурі – А. Майоль, М. Жімон та ін., Г. Кольбе, Ян Штурса та ін.

¨ 20-30-ті роки в СРСР, а також серед співчуваючих йому діячів культури набуває розвитку соціалістичний реалізм. В образотворчому мистецтві: Д. Моор, К. Юон, Б. Кустодієв, М. Греков, І. Бродський, М. Нестеров та ін. У скульптурі: С. Коньонков, В. Мухіна, С. Мєркулов та ін. За межами СРСР – творчість художників-монументалістів К. Ороско, Д. Рівери, Д. Сікейроса.

¨ В 30-ті роки формується тоталітарне мистецтво. У Німеччини спирається на реакційних романтиків з орієнтацією на грубу силу, жорстокість, антигуманізм, в Італії („Форум муссоліні” з авторитарно-пишним стилем пізньої Римської імперії) гігантоманія у поєднанні з банальним натуралізмом.

Розвиток театру

¨ Пожвавлення театральної діяльності у повоєнні роки.

¨ Складаються дві великі школи (системи): 1) реалістична, пов’язана з діяльністю К. Станіславського (СРСР); 2) умовна (експресіоністська), що сформувалася під впливом В. Мейєрхольда (СРСР), Б. Брехта (Німеччина).

Розвиток кіно

¨ Відбувається становлення кіномистецтва; виникає центр американського кіно бізнесу Голівуд (передмістя Лос-Анджелеса у штаті Каліфорнія, США); виробництво фільмів стає частиною американської економіки та національного експорту.

¨ Явищем світового кіно стають фільми за участю Ч. Чапліна.

¨ Наприкінці 20-х років посилюється вплив радянського кіно (С. Ейзенштейн, В. Пудовкін, Г. Александров).

Розвиток спорту

¨ Демократизація спорту, зростання аматорського спортивного руху у повоєнні роки.

¨ Розвиток у Західній Європі та США професійного спорту, його комерціалізація.

¨ Відновлення Олімпійського руху (в Новий час розпочався у 1896 р. ); було проведено п’ять олімпіад: УІІ (1920 р., Антверпен); УІІІ (1924 р., Париж); ІХ (1928 р., Амстердам); Х (1932 р., Лос-Анджелес); ХІ (1936 р., Берлін).