 |
Координаційно-комунікаційна функція лікаря ЗП-СМ. Організація співпраці сімейного лікаря з різними закладами , соціальними службами.
|
|
|
|
Координаційно-комунікаційна функція лікаря ЗП-СМ. Організація співпраці сімейного лікаря з різними закладами, соціальними службами.
Дії різних фахівців мають бути скоординовані в інтересах пацієнта та правильно інтерпретовані. Координація командної роботи, що забезпечується сімейним лікарем, визначається двома функціями.
1. Координація міждисциплінарної командної роботи — встановлення обміну інформацією між членами команди, щоб кожен залучений спеціаліст усвідомлював свою функцію в рамках єдиної схеми, яка працює в інтересах пацієнта. Важливо, щоб не було ігнорування або ізоляції професіоналами один одного, особливо коли люди з різних відомств об'єднують свої зусилля в одну команду.
2. Єднальний ланцюг між командою і сім'єю пацієнта, чи пацієнтом.
Сімейний лікар, як координатор міждисциплінарної команди спеціалістів, пояснює пацієнту або членам сім'ї пацієнта, чого окремі фахівці команди намагаються досягти в інтересах пацієнта. Для цього йому необхідно знати, який внесок робить кожен. Потрібно пам'ятати, що певні речі або терміни, які є зрозумілими для професіоналів, можуть лякати незрозумілістю пацієнта.
Практичний приклад: пацієнт з інтелектуальною недостатністю (розумово-відсталий пацієнт з встановленою групою інвалідності).
Функції сімейного лікаря:
активна участь у налагодженні стабільних ділових контактів закладу з представниками державних і недержавних структур, які вирішують окремі аспекти проблем людей із розумовою відсталістю: дільничними психіатрами, психологами-консультантами, клінічними психологами психіатричних закладів, працівниками органів соціального захисту, працівниками психолого-медико-педагогічних консультацій та медико-соціально-експертних комісій, соціальними педагогами соціальних служб для молоді;
|
|
|
ведення випадку;
консультування родин за загальними питаннями розвитку розумово відсталої особи (наприклад, про важливість ранньої діагностики і втручання, про важливість фахової допомоги) та взаємин у сім'ї;
допомога в оформленні інвалідності, реалізації пільг;
інформування про ресурси місцевої громади, ініційовані місцевими органами влади чи недержавними організаціями, закладів, програми волонтерської праці, тимчасового догляду, можливостей гуманітарної допомоги тощо, направлення до таких закладів, допомога у залученні до програм;
сприяння у налагодженні взаємодії членів родини;
організація візитів сімейної медичної сестри та інших фахівців додому в разі необхідності;
Функції соціального працівника:
інформування про види державної допомоги та пільги, державної грошової допомоги, реалізації пільг;
забезпечення спілкування з іншими родинами з подібними проблемами;
інформування про ресурси місцевої громади, ініційовані місцевими органами влади чи недержавними організаціями, закладів, програми волонтерської праці, тимчасового догляду, можливостей гуманітарної допомоги тощо;
візити додому для оцінювання житлових умов;
сприяння у налагодженні взаємодії членів родини;
наснаження батьків на активне залучення до процесу відстоювання індивідуальних прав та інтересів дитини, а також до участі у процесі лобіювання — консультування, організація тренінгів для батьків, груп взаємодопомоги, кампаній лобіювання тощо;
влаштування розумово відсталої особи до інших спеціальних закладів.
тісна співпраця із сімейним лікарем задля сумісного ведення випадку.
інформування інших членів команди про ресурси місцевої громади.
Організація профілактичної роботи сімейного лікаря. Диспансеризація.
|
|
|
До 25–30% обсягу роботи сімейного лікаря мають складати профілактичні заходи.
Диспансеризація в Україні регламентується Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 728 від 28 серпня 2010 року «Про диспансеризацію населення».
Диспансериза́ ція — метод медичного обслуговування населення, який передбачає активне виявлення захворювань у ранніх стадіях, нагляд за певними групами хворих з метою забезпечення їх життєдіяльності та працездатності, проведення оздоровчих заходів, обов'язкові медичні огляди деяких категорій населення тощо.
Основною метою диспансеризації населення є в першу чергу попередження розвитку захворювань, проведення заходів, спрямованих на збереження та укріплення здоров'я, зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення, збільшення активного довголіття.
Диспансеризація населення є одним з найважливіших методів роботи поліклініки. Аналіз диспансерної роботи поліклініки проводиться на підставі даних «Контрольних карт диспансерного обліку» (ф. 030 / у). Карти заповнюються на всіх хворих, взятих під диспансерний нагляд з приводу захворювань. На хворих, які перебувають під диспансерним наглядом з приводу двох і більше захворювань, етіологічно не пов'язаних між собою, контрольні карти заповнюються окремо. Карти зберігаються в кабінеті у лікаря, який веде диспансерне спостереження за хворими, і розкладаються по місяцях призначеної явки до лікаря (в цілому або за нозологічними формами захворювань). Контрольні карти використовуються в оперативних цілях для контролю за систематичністю відвідувань хворих, за своєчасним обстеженням і лікуванням, а також як статистичний документ для оцінки якості та ефективності диспансеризації. Для аналізу диспансерної роботи рекомендується складати в аналітичні таблиці, що дозволяють розрахувати показники організації диспансерної роботи, її якості та ефективності..
Мета диспансеризації населення · здійснення комплексу заходів, спрямованих на формування, збереження та укріплення здоров'я населення; · попередження розвитку захворювань; · зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення; · збільшення активного довголіття. проведення диспансеризації населення, яка включає: · медичний огляд населення з проведенням визначеного обсягу обстежень; · додаткове обстеження осіб, які цього потребують; · виявлення осіб з факторами ризику, що спричиняють виникнення та розвиток захворювань; · своєчасне виявлення захворювань; · розробку та проведення комплексу необхідних медичних та соціальних заходів, динамічного спостереження за станом здоров'я населення. Медичний огляд проводиться лише за згодою громадян. Диспансеризація проводиться закладами охорони здоров'я державної та комунальної форм власності (далі - заклади охорони здоров'я). У диспансеризації беруть участь вищі медичні навчальні заклади усіх рівнів акредитації, заклади післядипломної освіти, наукові установи державної та комунальної форм власності. Планування проведення диспансеризації населення Планування заходів з організації диспансеризації здійснюється дільничними лікарями або лікарями загальної практики - сімейної медицини. З цією метою здійснюється облік населення, яке обслуговує дільничний лікар або лікар загальної практики - сімейної медицини. Після проведення обліку населення, яке підлягає диспансеризації, здійснюється розподіл контингентів за групами: · діти першого та другого років життя; · діти дошкільного віку від 3 до 6 - 7 років та діти, які не відвідують дошкільні заклади; · школярі віком до 15 років; · діти від 15 до 18 років; · дорослі. З урахуванням запланованих контингентів населення, які підлягають диспансеризації у поточному році, складаються графіки оглядів. При проведенні диспансеризації дітей віком до 18 років дільничний педіатр або лікар загальної практики - сімейної медицини оглядає дітей. Проведення диспансеризації дорослого населення. При медичних оглядах проводяться: · збір анамнестичних даних відповідно до Анамнестичної анкети, затвердженої цим наказом; · антропометричні вимірювання; · вимірювання артеріального тиску; · пальпація молочних залоз, гінекологічний огляд жінок (за відсутності патології - один раз на три роки); · вимірювання гостроти слуху; · вимірювання гостроти зору; · аналіз крові (вимірювання швидкості зсідання еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, цукру, холестерину); · аналіз сечі на білок; · електрокардіографія (щороку); · вимірювання внутріочного тиску (після 40 років); · рентгенологічне обстеження органів грудної клітини - один раз на два роки; · маммографія жінкам (з 40 років - один раз на два роки); · ультразвукове дослідження простати чоловікам (з 40 років - один раз на два роки); · пальцьове обстеження прямої кишки (з 30 років); · пневмотахометрія; · огляд дільничним лікарем (лікарем загальної практики -сімейної медицини); · огляд лікарями інших спеціальностей за показами. Цей обсяг обстежень при диспансеризації населення є обов'язковим. Анамнестична анкета зберігається разом із медичною картою амбулаторного хворого (форма 025/о) ( va302282-99 ). При роботі з Анамнестичною анкетою необхідно дотримуватись вимог законодавства, що врегульовує питання дотримання таємниці про стан здоров'я. Методика проведення диспансеризації дорослого населення У закладах охорони здоров'я, що надають первинну МСД: · заповнюється «Анамнестична анкета»; · здійснюється рівномірний розподіл осіб, які проходять диспансеризацію; · здійснюється направлення, у разі потреби, на консультацію та обстеження до інших закладів охорони здоров'я. Дільничні лікарі або лікарі загальної практики - сімейної медицини здійснюють медичний огляд, визначають, у разі потреби, необхідні додаткові обсяги обстежень та консультації лікарів інших спеціальностей, групу диспансерного нагляду. Після закінчення обстеження молодші спеціалісти з вищою медичною освітою закладів охорони здоров'я, які надають первинну медико-санітарну допомогу, отримують від діагностичних служб та лікарів інших спеціальностей висновки обстежень і передають їх дільничному терапевту або лікарю загальної практики - сімейної медицини. ДИСПАНСЕРНІ ГРУПИ За результатами диспансеризації визначають такі контингенти: 1) здорові (Д I) - особи, які не пред'являють жодних скарг, в анамнезі та огляді яких не виявлено хронічних захворювань або порушень функції окремих органів та тканин. Серед них виділяють категорію осіб, які потребують спостереження (виявлені незначні відхилення від визначених меж норми у величинах артеріального тиску та інших фізіологічних характеристик, що не впливають на функціональну діяльність організму); 2) практично здорові (Д II) - особи, які мають в анамнезі гостре або хронічне захворювання, але не мають загострень протягом декількох років; 3) хворі, які потребують лікування (Д III): · особи із компенсованим перебігом захворювання, рідкими загостреннями, нетривалою втратою працездатності; · особи з субкомпенсованим перебігом захворювання, частою та тривалою втратою працездатності; · особи з декомпенсованим перебігом захворювання, стійкими патологічними порушеннями, що призводять до стійкої втрати працездатності. У кожній групі слід ураховувати осіб з факторами ризику виникнення захворювань (виробничого, побутового, генетичного характеру). Здорові та практично здорові особи ставляться на облік та спостереження у закладах охорони здоров'я, що надають первинну медико-санітарну допомогу (один раз на рік). Хворі підлягають спільному динамічному спостереженню у дільничних лікарів або лікарів загальної практики - сімейної медицини та лікарів інших спеціальностей відповідного профілю (спостереження за схемою відповідного захворювання). У разі якщо особа пройшла медичне обстеження або окремі огляди, лабораторно-діагностичні дослідження в іншому закладі охорони здоров'я, їх результати мають бути використані при диспансеризації, якщо їх давність не перевищує 6 місяців з дати обстеження у минулому році або протягом календарного року.|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
