 |
Основні терміни стандарту
|
|
|
|
Ст. гр. ПЦБ 10-2
Павлова Івана Сергійовича
Варіант
МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ
Мета роботи – вивчити параметри мікроклімату виробничих приміщень; ознайомитись з принципом дії та конструкцією приладів, які застосовуються для вимірювання параметрів мікроклімату, навчитися ними користуватися, а також провести лабораторні заміри і зробити висновок про їх відповідність нормативним даним.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Мікроклімат виробничих приміщень визначається наступними параметрами:
- температурою повітря – t, ˚С;
- відносною вологістю повітря – φ, %;
- швидкістю руху повітря – V, м/с;
- інтенсивністю теплового випромінювання (інфра-червоного та ультра-фіолетового) від нагрітих тіл – I, Дж/м2 с.
Мікроклімат виробничих приміщень – це метеорологічні умови внутрішнього середовища приміщень, які визначаються діючими на організм людини сполученням температури, вологості, швидкості руху повітря, теплового випромінювання.
Вимоги до допустимого вмісту отруйних речовин в повітрі робочої зони розповсюджується на робочі місця незалежно від їх розташування (в виробничих приміщеннях, в гірничих виробках, на відкритих площадках, транспортних засобах і т.д.).
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ СТАНДАРТУ
1. Виробниче приміщення – замкнутий простір в спеціально- призначених будівлях і спорудах, в яких постійно (по змінам) або періодично (на протязі робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей.
2. Робоча зона – простір, обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги або площадки, на яких знаходяться місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працюючих.
3. Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працюючих в процесі трудової діяльності.
|
|
|
4. Постійне робоче місце – місце, на якому працюючий знаходиться більшу частину свого робочого часу (більше 50 % або більше 2 годин безперервно). Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, постійним робочим місцем вважається вся робоча зона.
5. Непостійне робоче місце – місце, на якому працюючий знаходиться меншу частину (менше 50 % або менше 2 годин безперервно) свого робочого часу.
6. Оптимальні мікрокліматичні умови – сполучення кількісних показників мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливу на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.
8. Допустимі мікрокліматичні умови – сполучення кількісних показників мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливу на людину можуть викликати перехідні та швидко нормалізуємі зміни теплового стану організму, які супроводжуються напруженням механізму терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічних пристосовчих можливостей, при цьому не виникає пошкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатись дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності.
9. Холодний період року – період року, що характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря, яка дорівнює +10 oС і нижче.
10. Теплий період року – період року, що характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище + 10 oС.
11. Середньодобова температура зовнішнього повітря – середня величина температури зовнішнього повітря, виміряна в визначенні години доби через одинакові інтервали часу (приймається за даними метеорологічної служби).
12. Категорія робіт – розмежування робіт по важкості на засаді загальних енерговитрат організму в ккал/г (Вт).
|
|
|
Легкі фізичні роботи (категорія І ) - всі види діяльності з витратами енергії не більше 150ккал/г (174 Вт).
Фізичні роботи середньої важкості (категорія ІІ) – види діяльності з витратами енергії в межах 151 – 250 ккал/г (175 – 290 Вт).
Тяжкі фізичні роботи (категорія ІІІ) – види діяльності з витратами енергії більше 250 ккал/г (290 Вт).
13. Токсична речовина – визначається за ГОСТ 12.1.007 – 76 і називається такою, що шкідливо впливає на стан здоров'я людини.
14. Гранично-допустимі концентрації (ГДК) токсичних речовин в повітрі робочої зони – це такі концентрації, які при щоденній (окрімвихідних днів) роботі на протязі 8 годин або іншому терміні, але не більше41 години на тиждень, на протязі всього трудового стажу не можуть визвати захворювання або суттєвих відхилень в стані здоров'я людини, які виявляються сучасними методами досліджень в процесі роботи або в віддалені терміни життя теперішніх і наступних поколінь.
14. Зона дихання – простір в радіусі до 50 см від обличчя працюючого.
ЗВІТ
1. Визначення вологості повітря
| Прилад | Температура,оС | Психрометрична різниця, tво ‑ tсо | Відносна вологість, % | |
| "вологого" термометру, tво | "сухого" термометру, tсо | |||
2. Визначення швидкості повітря
| Прилад, № замірів | Відлік поділок по лічильнику | Час виміру, τ, с | Відносна швидкість повітря, n, поділ/с | Абсолютна швидкість руху повітря, V, м/с | |
| Початковий m1 | Кінцевий m2 | ||||
| 1 | |||||
| 2 | |||||
| 3 | |||||
| Середнє значення |
3. Результати вимірів абсолютного атмосферного тиску з врахуванням поправок.
|
|
|
I. ОСНОВНІ ЗАДАЧІ І НАПРЯМКИ САМОСТІЙНОЇ НДР СТУДЕНТІВ
II. Мета та основні завдання Програми
II. Основні види страхування в ЗЕД
II. ОСНОВНІ ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
III. Основні напрями Програми
V. Основні вимоги до написання кваліфікаційних дипломних робіт
V. Основні вимоги до написання кваліфікаційних магістерських робіт
VI. Основні вимоги до маркування досліджуваного лікарського засобу
Валютний курс, його функції та основні модифікації.
Взаємозв’язок краси й духовності. Основні положення.
