Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Основні принципи порівняльно-історичного мовознавства




1. Родинна близькість мов є наслідком того, що такі мови походять від однієї мови-основи (прамови) шляхом її розпаду завдяки роздрібненню колективу-носія. Тим самим порівняльно-історичне дослідження певної мови можливе лише на тлі вивчення історичної долі народу – носія цієї мови.

2. Мова-основа – це не тільки “сукупність певної системи відповідностей між історично засвідченими... мовами” (Мейе), а й реальна мова, яку повністю відновити не можна, але основні дані її фонетики, лексики та граматики відновити можна.

3. При порівняльно-історичному вивченні мов треба порівнювати слова, але не просто слова, і не будь-які слова, і не за їх випадковим співзвуччям, оскільки існують запозичення (наприклад, слово фабрика в різних мовах (в українській воно з’явилося через польську fabryka з італійської fabbrica від латинської faber “ремісник”); може виявитися і просто випадковий збіг (так, англійською і новоперською схоже поєднання артикуляцій bad означає “дурний”, проте перське слово нічого не має спільного з англійським (Мейе). А для порівняння потрібно брати насамперед імена спорідненості (мати, брат, сестра...). Для порівняння підходять також числівники (до 10), деякі давні займенники (я, ти...), слова, що позначають частини тіла (голова, ніс, рука), назви деяких тварин, рослин, знарядь, зброї.

4. Одних тільки “збігів” у словах недостатньо для виявлення спорідненості мов, потрібні також “збіги” в граматичних формах. Якщо ті ж граматичні значення виражаються в аналізованих мовах тим же способом і у відповідному звуковому оформленні, то це свідчить про спорідненість таких мов. Якщо слова можна запозичувати (це відбувається найчастіше), то словозмінні форми, як правило, не запозичуються.

5. Крім того, для встановлення спорідненості мов потрібно враховувати і звукові збіги. Причому повний звуковий збіг слів або форм слів різних мов нічого показати і довести не може. Навпаки, частковий збіг звуків і часткова розбіжність, за умови регулярних звукових відповідностей, може бути найбільш надійним критерієм спорідненості мов. Так, початковому слов’янському б в латині регулярно відповідає f (брат – frater, боб – faba, беруть – ferunt...).

6. Значення порівнюваних слів не обов’язково повинні цілком збігатися, вони можуть розбігатися за законами полісемії. Так, у слов’янських мовах город, град, grod і подібні означають “населений пункт (певного типу)”, а відповідне їм в родинній німецькій мові слово Garten означає “сад”, оскільки індоєвропейське *gort спочатку означало “обгороджене місце”.

7. При встановленні звукових відповідностей необхідно враховувати історичні звукові зміни, які проявляються в мовах у вигляді “фонетичних законів”. Так, українське голова, польське głowa, болгарське глава походять від праслов’янської праформи (або архетипу) *golva, оскільки в період розпаду праслов’янської мови – мови-основи слов’янських мов – став діяти “закон відкритого складу”, за яким звукові поєднання or, ol між приголосними мали дати або “повноголосе поєднання” (як в українській -оро-, -оло-), або метатезу (тобто перестановку) (як у польському – “неповноголосі поєднання” -ro-, -lo-), або метатезу з подовженням голосного (звідки *о>a, як в болгарському – “неповноголосні поєднання” -ra-, -la-).

Таким чином, для встановлення спорідненості мов потрібно:

1. Зіставляти не тільки кореневі, а й афіксальні елементи слів, відштовхуватися від спільності коренів і граматичних форм (заповіт Боппа) (наприклад, у багатьох індоєвропейських мовах існує загальний афікс – в укр. -ення, -ання, -ння, в англ. -tion).

2. Вивчати історію порівнюваних мов (заповіт Грімма).

3. Здійснювати порівняння за методом “кіл, що розширюються” (заповіт Р. Раска): йти від зіставлення найбільш споріднених мов до спорідненості груп і сімей (наприклад, українську зіставляти з білоруською, східнослов’янські мови – з південно- і західнослов’янськими, слов’янські – з балтійськими, балто-слов’янські – з іншими індоєвропейськими).

4. Дослідити певні групи слів (заповіт Раска).

5. Зіставляти дані писемних пам’яток мертвих мов з даними живих мов і діалектів (заповіт О. Х. Востокова).

6. Враховувати звукові відповідності, для встановлення яких необхідно звертатися до “фонетичним законів”.

Для реконструкції історії мов порівняльно-історичне мовознавство користується порівняльно-історичним методом, що включає такі основні прийоми дослідження:

 

1) зовнішня реконструкція (порівняльно-історичний метод у вузькому сенсі) – виявлення генетично тотожних морфем і слів у споріднених мовах і виявлення в них результатів регулярних звукових змін вихідної мови (прамови), побудова її гіпотетичної моделі і правил виведення конкретних морфем мов-нащадків з цієї моделі. При збереженні в мовах досить великого числа родинних морфем і не дуже складної фонетичної історії мов-нащадків результати регулярних звукових змін виступають у формі безпосередньо спостережуваних регулярних звуковідповідностей між спорідненими мовами. В іншому ж випадку ці звукові зміни вдається простежити, лише реконструюючи проміжні етапи розвитку (наприклад, прамови підгруп і груп у складі сім’ї мов);

2) внутрішня реконструкція – виявлення в системі окремої мови явищ і співвідношень, що однозначно свідчать про існування деяких елементів системи мови на більш ранніх етапах його історії (наприклад, залишки колишнього чергування алофонів, що зберігаються у вигляді чергування фонем в аломорфах);

3) вилучення інформації з аналізу запозичених слів (запозичення з мов, що є об’єктом реконструкції, і в ці мови);

4) вилучення інформації з даних топоніміки. Отримані реконструкції охоплюють всі сторони системи мови: фонологію, морфонологію, морфологію, лексику, частково синтаксис. Ці реконструкції, проте, не можуть бути безпосередньо ототожнені з історично реальною мовою-предком, вони лише моделюють наявну інформацію про неї як про історичну реальність.

Реконструюючи фонеми прамови, лінгвісти не завжди володіють достатніми відомостями для поділу фонем за диференційними ознаками і тим більше для їх фонетичної інтерпретації. Однак неповнота відображення історичної реальності в реконструкціях не означає відсутності в них достовірної інформації про цю реальність.

Виникнення порівняльно-історичного мовознавства в 10-30-х рр. ХІХ ст. пов’язано з іменами засновників індоєвропеїстики Ф. Боппа і Р. Раска і германіста Я. Грімма. Якоб Грімм і німецький учений індоєвропеїст-етимолог А. Потт заклали основи порівняльно-історичної фонетики як фундаменту порівняльно-історичного мовознавства.

Строга методика доказової реконструкції фактів дописемної історії мов (і насамперед реконструкції фонем) розроблена в останній чверті ХІХ ст. (у індоєвропеїстиці – у роботах К. Вернера, Соссюра та ін.). Ця методика лежить в основі сучасного порівняльно-історичного мовознавства. В останні десятиліття вона збагачується новими дослідницькими прийомами, що належать до сфери внутрішньої реконструкції, системної реконструкції лексики, фонетики та інших мовних рівнів, використанням досягнень суміжних дисциплін (особливо фонології, лінгвістичній типології, етимології). Окрім вивчення індоєвропейської спорідненості і дослідження германських мов, найбільш успішно розвиненими галузями порівняльно-історичного мовознавства з 2-ї половині ХІХ ст. були славістика, балтістика, романістика, іраністика, кельтологія, індологія, семітологія. У 1-й половині ХХ ст., крім цих галузей, широкий розвиток отримало порівняльно-історичне дослідження інших груп індоєвропейських мов, уральське мовознавство (особливо фінно-угрознавства), тюркологія, монголістика. Коло мов, що піддаються успішному порівняльно-історичному вивченню, постійно розширюється. Розвивається дослідження далекоспоріднених мов.

Результати досліджень з порівняльно-історичного мовознавства лежать в основі генеалогічної класифікації мов, складають наукову базу етимології і лінгвістичної палеонтології, надають у розпорядження істориків лінгвістичну інформацію про етногенез народів, про дописемні періоди їх історії, про культуру і взаємні контакти народів давнини. У результаті розвитку порівняльно-історичного мовознавства значною мірою відтворено історію багатьох мовних сімей і груп.

 

Цікаво знати

Виявляється, у далекому 1880 році відомий російський та польський філолог Михайло Красуський видав наукову розвідку “Древность малороссийского языка”.

Порівнюючи слова, що означають числа від 1 до 12 та 20, 30, 50, 100, 1000, а також більше сотні слів в італійській, грецькій, німецькій, польській, українській мовах науковець дійшов висновку, що “українська мова є старшою не лише за усі слов’янські, не виключаючи й так звану старослов’янську, але й за санскрит, давньогрецьку, латину та інші арійські (індоєвропейські)”.

І як один із прикладів наводить походження та утворення однокореневих слів від слова “ ходити ”:

“Від українського слова ходити походить находити, знаходити, а по тому й знахар, або той, що знає, де що знайти, як взятися за справу та інше. Звідси нове слово знати, санскритською пишеться gnatum, вимовляється – “джнатум”, означає “знати”. З цього бачимо, що первісне українське з перетворене на g (дж), у латині на g (ґ), в німецькій та англійській на k, в італійській та французькій на с – наприклад conoscere, connaitre (знати). У тому ж, що й знахар та знати походять від знаходити (по польському – znachodzic), неможливо сумніватися”.

Михайло Красуський стверджував, що всі слов’янські народи краще розуміють українську мову, ніж російську. Скажімо, поляку, словакові, чеху, сербові легше спілкуватися із українцем, ніж росіянином.

 

Практичний блок

1. Укладіть перелік понять до теми.

2. Зробіть короткий конспект теоретичних відомостей.

3. Користуючись перекладними словниками української та споріднених мов, віднайдіть схожі за фонетичним оформлення слова (10-15 одиниць), наприклад,

Укр. батько, матір, син, дочка, дядько, тітка, бабуся, дідусь, брат, сестра, онуки

Білоруськ. бацька, маці, сын, дачка, дзядзька, цётка, бабуля, дзядуля, брат, сястра, унукі

Польськ. ojciec, matka, syn, córka, wujek, ciocia, babcia, dziadek, brat, siostra, wnuczka

Болг. баща, майка, син, дъщеря, чичо, леля, баба, дядо, брат, сестра, внучка

Чеськ. otec, matka, syn, dcera, strýc, teta, babička, dědeček, bratr, sestra, vnučka

Словацьк. otec, matka, syn, dcéra, strýko, teta, babička, dedko, brat, sestra, vnučka

4. Порівняйте слова санскриту та української мови, з’ясуйте, чи виявляють вони спільні риси (з книги А. А. Залізняка “Грамматический очерк санскрита. Лексика”).

Терміни спорідненості: maatar – мати, bhr`aatar – брат, sv`asar – сестра, suun`u – син, duhit`ar – дочка, jani-, jaani – дружина (пор. жона), shv`ashura – свекор.

Частини тіла: nas-, n`aasaa – ніс, `aksi – око, bhr`uu – брова, `ostha – губа (пор. уста), griiv`aa – потилиця (пор. грива).

Тварини: `avi-, avik`aa – вівця, udr`a – водяна тварина (пор. видра), m`uus-, m`uusikaa – миша.

Рослини та їхні частини: t`r^ina – трава, солома (пор. терен), bhuurj`a – береза, d`aaru – дрова (пор. дерево).

Нежива природа: s`uurya – сонце, m`aas – місяць, agn`i – вогонь, n`abhas – хмара, туман, повітря, небо.

Час: d`ina – день, n`akta – ніч, vasant`a – весна.

Житло, побут, соціальні поняття: gr`aama – натовп, село, громада (пор. громада, нагромаджувати), d`ama – дім, dvaar – двері, pit`u – харчування, їжа, m`adhu – мед, maams`a – м’ясо.

Назви ознак: d`aksina – правий (пор. десниця), m`adhya – середній (пор. межа, між); shvet`a – білий, світлий, rudhir`a – червоний (пор. рудий), heari-, harin`a – жовтий, зеленуватий (пор. зелений), babhr`u – коричневий (пор. брунатний, бобер).

5. Прочитайте вірш білоруського поета початку ХХ століття Алеся Гаруна, спробуйте без допомоги словників перекласти текст українською мовою, зробіть висновок про спорідненість лексики та фонетики цих мов:

Ты, мой брат, каго зваць беларусам,

Роднай мовы сваёй не цурайся;

Як не зрокся яе пад прымусам,

Так і вольны цяпер не зракайся.

Ад дзядоў і ад прадзедаў, браце,

Гэта скарб нам адзін захаваўся,

У сялянскай аграбленай хаце

Толькі ён незабраны астаўся.

Ў старыну беларус, не надданы,

Гаспадарыў, быў сам над сабою

I далёка у свеце быў знаны

За літоўскай і ляшскай зямлёю.

Але час прамінуў, і нядоля

На народ, як бы камень, звалілась,

Беларуская слава і воля

Адышла, адцвіла, закацілась.

Не змяняючы шэрай апраткі,

Працаваў ты, як вол, гаратліва,

А у хаце тваёй недастаткі,

А на ніве тваёй неўрадліва.

А чаму? Ты не здольны, ці хворы,

Ці благі гаспадар, ці п'яніца?

Мусіць, не! Бо і іншым у пору

У цябе гаспадарыць наўчыцца.

Светлы розум твой, брат, але дзетак

Ад цябе, як і ўсё, адбіралі

I на бацькаўскі родны палетак

Працаваць-памагаць не пушчалі.

Хто хацеў, той і смеў рабаваці,

Без прыпросу з'язджаліся госці —

Абдзіраць, аб'ядаць, апіваці

І крышыць гаспадарскія косці.

Можа б, ты і памёр і загінуў,

Каб не вешчая мова Баяна.

Хто ж быў добры, яе хоць пакінуў?

Як жа так, што яшчэ не забрана?

Бо што бачылі госцікі-герцы —

І зямлю, і лясы, і кілімы, —

Ўсё забралі. А мову у сэрцы,

Ў сваім сэрцы хавалі-няслі мы.

Дык шануй, беларус, сваю мову —

Гэта скарб нам на вечныя годы;

За пашану радзімаму слову

Ушануюць нас брацця-народы!

6. Порівняйте слова (фонетичне звучання) слів германської, романської, слов’янської груп, доповнивши таблицю словами:

Мова січень жовтий молоко сонце пити
Білоруська студзень   малако   піць
Болгарська   жълто   слънце  
Сербська јануар жута     пиће
Англійська January   milk sun  
Німецька   gelb     trinken
Шведська Januari gul mjölk    
Італійська     latte sole bere
Іспанська enero amarillo leche    
Латинь   flavi     potu

7. З’ясуйте етимологічні особливості (за словниками іншомовних слів чи етимології) поданих слів: філологія, акваріум, бінокль, акварель, коровай, кушнір, левада, міф, солярій, товтри.

8. Розгляньте малюнок, встановіть близько- та далекоспоріднені мови до української.

Завдання для самостійної роботи

1. Дослідіть, які наукові розвідки з порівняльно-історичного мовознавства ведуться останнім часом. З’ясуйте, які мови беруть до уваги, які мовні рівні порівнюються. Визначте, яку реконструкцію, зовнішню чи внутрішню, здійснюють мовознавці.

2. З’ясуйте походження 10 кольороназв української мови, порівняйте їх з такими ж назвами у близькоспоріднених мовах.

3. Укладіть завдання з етимологічним спрямуванням для учнів 5-11 класів.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...