№30 Види суджень. №31 Логічні відношення між атрибутивними судженнями (логічний квадрат)

№30 Види суджень

Усю множину суджень можна поділити на дві під множини: прості і складні судження. Простим називають таке судження у якому жодна логічна частина не є окремим судженням. Наприклад, «Книга є джерелом інформації», якщо відняти будь-яку частину цього судження («книга», або

«джерело інформації»), то окрема взята вона не буде судженням, а вихідне судження, як цілісний об'єкт зруйнується. Складним називається таке судження, яке складається із двох або більше простих суджень, що пов'язані логічними сполучниками, а кожна із його правильних частин буде окремим судженням. Наприклад, «Марс і Юпітер — це планети Сонячної системи». Зупинимося на аналізі простих суджень. За характером ознаки, яка представлена предикатом судження, розрізняють такі види простих суджень: а) атрибутивні, б) судження з відношеннями, або судження про відношення, в) судження існування. Атрибутивним називається таке просте

судження предикат якого представляє таку ознаку як властивість. Наприклад, «Франція є республікою». Атрибутивні судження поділяються на види на кількістю і якістю. За якістю виділяють:

— стверджувальні; — заперечу вальні атрибутивні судження. Наприклад, «Злочин є суспільно небезпечним вчинком» — сверджувальне судження; «Жоден мій приятель не має посвідчення водія» — заперечу вальне судження. За кількістю розрізняють: — одиничні, — загальні, — часткові атрибутивні судження. Одиничним називається таке атрибутивне судження у якому суб'єктом виступає одиничне поняття. Наприклад, «Автор «Кобзаря» є відомим художником». Загальним називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом є загальне поняття. Наприклад, «Трапеція є геометричною фігурою». Частковим називається атрибутивне судження, у якому суб'єкт представляє частину класу досліджуваних предметів. Наприклад, «Деякі книжки мають довідковий характер». Спеціально виділяють типологію атрибутивних суджень за «об'єднаним поділом за кількістю і якістю »: — загальностверджу вальні, — частковостверджувальні, — загально- заперечувальні, — частковозаперечувальні атрибутивні судження. Загальностверджувальним

називається судження, яке за кількістю є загальним, а за якістю стверджувальним. «Будь-який S є Р». Частковостверджувальним судженням називається таке атрибутивне судження, яке за кількістю є частковим, а за якістю стверджувальна. «Деякі S є Р». Загальнозаперечувальним називається

атрибутивне судження, яке за кількістю є загальним, а за якістю — заперечувальним. «Жоден S не є Р». Частковозаперечувальним називається атрибутивне судження, яке за кількістю є частковим, а за якістю заперечу вальним. «Деякі S не є Р». Судженням з відношеннями називається такий вид простих суджень у яких предикат представляє таку ознаку як відношення між предметами. Наприклад, «Київ розташований вище по Дніпру ніж Канів». Судженням існування називається вид

простих суджень в яких предикат виражає наявність (буття) предмета. Наприклад, «Є люди, які можуть прогнозувати майбутнє».

№31 Логічні відношення між атрибутивними судженнями (логічний квадрат)

Загальностверджувальні – Asp; Частковостверджувальні - Isp; Загальнозаперечувальні - Esp; Частковозаперечувальні - Osp; Усю множину суджень можна розділити на дві підмножини: порівнювані судження і непорівнювані судження. Порівнюваними судженнями називаються такі атрибутивні судження, які мають однакові дескриптивні терміни S і Р, але відрізняються логічними

термінами. Наприклад: 1. «Будь-який злочин є суспільно небезпечним вчинком»; 2. «Жоден злочин не є суспільно небезпечним вчинком». Непорівнюваними судженнями називаються такі атрибутивні судження у яких різні дескриптивні терміни. Наприклад: 1. «Будь-яка планета має природний супутник»; 2. «Будь-яка книжка є джерелом інформації». Порівнювані судження у свою чергу поділяються на дві підмножини: — сумісні судження; — несумісні судження. Сумісними називаються судження, які можуть бути одночасно істинними, але не можуть бути одночасно хибними (Asp, Isp). Несумісними називаються судження, які не можуть бути одночасно істинними (Asp, Esp). Між сумісними судженнями існують такі відношення: — підпорядкування; — підпротивності. Між несумісними існують відношення: — протиріччя; — противності.

Відношення підпорядкування полягає в тому, що при істинності Аsр(Еsр) обов’язково буде істинним Іsр(Оsр), при хибності Аsр(Еsр) судження Іsр(Оsр) можуть бути будь-якими, це відношення існує між судженнями Аsр та Іsр; Еsр та Оsр. Наприклад, «Будь-який злочин є суспільно небезпечним вчинком» Аsр — «істинне» і «Деякі злочини є суспільно небезпечним вчинком» Іsр — теж буде істинним. Відношення противності полягає у тому, що судження Аsр та Еsр, не можуть бути разом істинними. В крайньому випадку одне з них обов'язково буде хибним, а то й обидва будуть хибними, існує між Аsр та Еsр. Наприклад: 1) «Будь-який злочин є суспільно небезпечним вчинком» — істинне; 2) «Жоден вчинок не є суспільно небезпечним вчинком» — хибне; і 1) «Будь-який злочин є посадовим» — хибне; 2) «Жоден злочин не є посадовим» — теж хибне. Відношення підпротивності полягає в тому, що судження Іsр та Оsр можуть бути разом істинними, а хибними — ні. В крайньому випадку одне з них буде істинним, і снує між Іsр та Оsр. Наприклад: 1) «Деякі вироки є обґрунтованими»; 2) «Деякі вироки не є обґрунтованими» — обидва судження істинні. І 1) «Деякі злочини є суспільно небезпечними вчинками»; 2) «Деякі злочини не є суспільно небезпечними 

вчинками». Відношення протиріччя передбачає, що з двох суперечливих суджень одне обов'язково буде істинним, а друге обов'язково буде хибним. Наприклад: «Будь-який злочин є суспільно небезпечним вчинком» Аsр — істинне. А утворене від нього судження «Деякі злочини є суспільно небезпечними вчинками» Оsр буде хибним.