МІ У тексті другої дії вертепу цей персонаж названий Жидом. Так у давні часи в Україні називали євреїв, не вкладаючи в цей термін образливого змісту.

МІ У тексті другої дії вертепу цей персонаж названий Жидом. Так у давні часи в Україні називали євреїв, не вкладаючи в цей термін образливого змісту.

м: Сотте< 1іа ЛеІГагіе — дослівно «професіональна комедія».

І «. 8-154

145

У другій дії вертепу швидко змінювалися короткі яви (усіх їх ЗО) та численні персонажі: Запорожець, Дід і Баба; Солдат і красуня Дарія Іванівна; Гусар (угорець) і Мадярка; Циган, Циганка і Циганча; Поляк і Полька; Єврей із Єврейкою, Хвеська-шинкарка; Клим і його жінка; Піп, Дяк, Учень, Чорт, Коза, «нищий» Савочка. Персонажі обмінювалися дотепами, цілувалися, билися, кричали, ворожили, пили горілку, — усе це створювало веселе й динамічне видовище.

Центральне місце у другій дії вертепу займав позитивний персонаж Запорожець — український національний герой. Постать козака-запорожця вперше була виведена в українському шкільному театрі на початку XVIII ст. у драмі «Милість Божа» в образі Богдана Хмель­ницького. Запорозький козак виступає дійовою особою і в інтермедії до п'єси М. Довгалсвського «Комічеськоє дійствіє». Близьким до нього є Запорожець у вертепі, але тут йому відведено значно більше місця. Запорожець, як ніхто з інших персонажів, виступає в багатьох (десяти) явах. Ляльковий персонаж Запорожець був більший за розміром від усіх інших ляльок. На голові в нього — чуб-оселедець, він мав довгі вуса. Одяг Запорожця був відповідний для козака (червоні широкі шаровари, синій жупан, підперезаний рожевим поясом). У його руках — булава, а за спиною — бандура. Як відзначають мистецтвознавці, народна картина «Козак Мамай» з бандурою виникла, можливо, під впливом образу Запорожця з вертепу.

У цьому персонажі втілене народне уявлення про запорожців як сильних і відважних захисників українського народу. Запорожець проголошує у вертепі довгий монолог у традиціях шкільних драм. Саме в ньому йдеться про героїчну боротьбу Запорожця із загарбниками і гнобителями українського народу:

Случалось мені. — і не раз. —

У; *-; '> іг> мі:                                 В степу варить пиво.                               ' ■ ■ *'•" ' " '

. ■.. '. -■,, ''■ ■                                                        Пив Турчин,                                  '. '-'і'. ". ■ ■ (■ . '■ .. -ч •■. '". ■ '•■ '. '■ •

^; І. ''^: Ц.                                   Пив Татарин,         /; ; _{; і? }          літГі}^ф

'•'■ *''                                    Пив і Лях на диво. І'" '                       »г«аі№-ш

, МГОШ< ]; і! й-Н іКЙ; 4? Н, Чч< і. і'; і 1- Багацько лежить ^: ;. %п; '' '■ ■ ■ ■ •. ■ «! •. ■ > і\р. 'ліП-г«ц>.: Ді?. і: мР '«пер з похмітля

Мертвих голов і кісток
. и-х-о... ^ к дазо^гігозп" ■ ■ _{Одтого вес}шля...                   ^ ^і: »«П'> - '^ ^-''''•- \

Хоч Запорожець з вертепу вже не молодий, проте він ще сповнений сили боротися з ворогами. Патріотичне спрямування монологу, а також пісня «Та не буде лучше, та не буде краще, як у нас та на Україні», яку співає Запорожець, впливали на національну свідомість народу й служили піднесенню національно-визвольних настроїв на прикладі

146

героїчного минулого. Через це в умовах поневолення України вертеп відігравав не тільки естетичну, але й важливу суспільно-політичну функцію.

Отже, як у шкільній драмі «Милость Божія» та в інтермедії М. Дов-галевського, так і у вертепі для образу Запорожця характерні героїчні риси. Але ця героїка персонажа втілена не через сценічну дію, а через його монолог та пісню. У різних явах Запорожець потрапляє в різні й досить складні ситуації (його вкусила змія або його хоче задушити Єврей-корчмар, коли Запорожець упився, та ін. ), але він завжди перемагає. При цьому Запорожець наділений і гумористично-коміч­ними рисами — у сцені залицяння до Хвеськи-шинкарки, у сцені з циганкою-ворожкою, якій він не хоче заплатити за ворожіння, у сцені з Чортом, якого він спіймав і розглядає:

Що це таке я поймав? Чи се птичка-перепеличка,

- ';.; , ": '■. ";. „,, '■ ',;,     Чи се тая синичка, що не дише,                                І,

''" ■ > ■ ''■ '■ '" ''" ^{! д}" " '■ '" '■ ''           Та тільки головкою колише.                                  и

Глянь, глянь,                                                             ,,.

Яке воно чудне та страшне.                            ": > -, _:

Очі як п'ятака,                                  і..;. і,. . «. л '-'. «'у'?

А язик вивалив,                                   ',, '. <.,, ". -',.!: '

Мов собака.                                                                   '

Де ти собі груди обидрав?                                        X^і
Може, глід або груші крав?.., ; 'ї> ІІ-, і'і'і, ХФ^{; і}! -'? " Л■ &

а потім примушує його танцювати.                                  ■ ■ ■ ■ < ■ '■ '''? ■                    'і¹';

Отже, у вертепі вже намічається героїчна та гумористично-комедійна характеристика Запорожця, яка потім буде підхоплена С. Гулаком-Артемовським в опері «Запорожець за Дунаєм».   '„юУ йі^/. йн ^ і.

Вертеп мав демократичне спрямування. Його персонажі належали до різних, але переважно бідних соціальних верств суспільства. Так, селянин Клим не мав чим заплатити Дякові за науку свого сина (єдине його багатство — напівздохла свиня). До козацької голоти належав і сам Запорожець, який, за його словами, «душа правдивая», але навіть «сорочки не має».

Голодними дотепниками й ворожбитами показані у вертепі цигани. Закінчується вертеп виступом «нищого» Савочки, котрий просить «на харч».

У вертепі наявні й любовні мотиви: залицяється Дід до Баби, Запо­рожець — до Хвеськи-шинкарки. Більшість персонажів виступають парами (Солдат і красуня Дарія Іванівна, Поляк з Полькою, Єврей з Єврейкою, Циган з жінкою, Клим з жінкою).

У другій дії вертепу швидко змінювалися короткі яви (усіх їх ЗО) та численні персонажі: Запорожець, Дід і Баба; Солдат і красуня Дарія Іванівна; Гусар (угорець) і Мадярка; Циган, Циганка і Циганча; Поляк і Полька; Єврей із Єврейкою, Хвеська-шинкарка; Клим і його жінка; Піп, Дяк, Учень, Чорт, Коза, «нищий» Савочка. Персонажі обмінювалися дотепами, цілувалися, билися, кричали, ворожили, пили горілку, — усе це створювало веселе й динамічне видовище.

Центральне місце у другій дії вертепу займав позитивний персонаж Запорожець — український національний герой. Постать козака-запорожця вперше була виведена в українському шкільному театрі на початку XVIII ст. у драмі «Милість Божа» в образі Богдана Хмель­ницького. Запорозький козак виступає дійовою особою і в інтермедії до п'єси М. Довгалевського «Комічеськоє дійствіє». Близьким до нього є Запорожець у вертепі, але тут йому відведено значно більше місця. Запорожець, як ніхто з інших персонажів, виступає в багатьох (десяти) явах. Ляльковий персонаж Запорожець був більший за розміром від усіх інших ляльок. На голові в нього — чуб-оселедець, він мав довгі вуса. Одяг Запорожця був відповідний для козака (червоні широкі шаровари, синій жупан, підперезаний рожевим поясом). У його руках — булава, а за спиною — бандура. Як відзначають мистецтвознавці, народна картина «Козак Мамай» з бандурою виникла, можливо, під впливом образу Запорожця з вертепу.

У цьому персонажі втілене народне уявлення про запорожців як сильних і відважних захисників українського народу. Запорожець проголошує у вертепі довгий монолог у традиціях шкільних драм. Саме в ньому іїдсться про героїчну боротьбу Запорожця із загарбниками і гнобителями українського народу:

" Г/г V ; г: *К'::. '■ ,;;;.: '<; ■ • Д;:. « ';;; >, -

Случ& пось мені. — і не раз, —

.                                                  В степу варить пиво.

Пив Турчин,

Пив Татарин,                         _{(   в}

Пив і Лях на яиво.                     ' _и

. . '! ■ >,       ,    {    і Багацько лежить ,? £ і»     " '" ' '"

^ _ч                                                         І тепер з похмілля

,,                                     Мертвих голов і кісток...,                , _г „,.

⇐ Предыдущая37383940414243444546Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: