м Партитура опери зберігається в Росії у Державному центральному музеї музичної культури ім. М.і. Глінки.

261

3. 2. Опери на французькі тексти          ■

Повернувшись у Росію й перебуваючи на службі в наслідника пре­
столу Павла Петровича капельмейстером, Д. Бортнянський написав
для «малого» двору три опери на французькі тексти. Першою серед
них була опера «Свято сеньйора». Виставу цієї опери приурочили
до тезоіменитства³⁹ Павла Петровича, і вона була поставлена в Пав-
ловську наприкінці червня 1786 р. Виконавцями опери виступали
вихованки Смольного інституту, що співали жіночі ролі, а в чоловічих
партіях були зайняті представники тогочасної російської знаті (князі
І. М. Долгоруков, Н. А. Голіцин, П. М. Волконський та ін. ).         .

Авторами лібретто опери «Свято сеньйора» були Г. Чернишев, А. Віольє і, можливо, А. Мусін-Пушкін⁴⁰. Лібретто збереглося не пов­ністю: немає прозаїчних діалогів, що виконувалися між вокальними і танцювальними номерами. Партитура опери без розмовних діалогів зберігається в Санкт-Петербурзі⁴¹. Вона досі не опублікована, лише окремі музичні номери надрукував А. Розанов у додатку до збірника «Музьїкальное наследство», т. З (М., 1970).   '> ■ ■ ': ■ ■

На основі тексту вокальних номерів А. Розанов відтворив канву лібретто опери. її сюжет не має справжньої драматичної дії. Коротко він зводиться ось до чого. Селяни радіють з приводу того, що дві пари пастухів — Бабетта і Люка, Аннетта і Любен — готуються одру­житися, їм протиставляється комічний персонаж — невдаха і недотепа прикажчик де ля Жаннотьєр, який любить Аннетту, але та не відпові­дає взаємністю, хоч він упевнений у її коханні. Радість і пожвавлення селян викликає звістка про приїзд їхнього сеньйора — володаря цього маєтку. Вони обирають де ля Жаннотьєра своїм посланцем до сеньйора. Але прикажчик зовсім не радий такій честі, бо стурбо­ваний тим, що до його повернення Аннетта може покохати іншого. З'являється чаклун Гріпуйль, який пророкує де ля Жаннотьєру смерть, якщо він захоче одружитися, і тим самим усуває перешкоду побратися Аннетті з Любеном. Чаклун лякає своїми невтішними пророцтвами

" Тезоіменитство — день ангела.

⁴⁰ Розанов А. С. «Празднество сеньера», операД. С. Бортнянского // Музьїкальное наследие. Т. 3. — М., 1970. - С. 12-13.

" Центральний державний історичний архів, ф. 1035 князів Рєпніних, од. зб. 844. Партитура мас на титульному аркуші такий заголовок: «Празднество сеньера, комедия с ариями и балетом. Представлена в присутствии их императорских вьісочеств русеких великого князя и великой княгини на театре их дворца в Павловске. Год 1786. Музика Д. Бортнянского» (переклад з французької А. Розанова).

й Бабетту, але хоробрий Люка називає чаклуна пустомелею й заспокоює кохану. Селяни готуються до зустрічі сеньйора. Юна пастушка Перетта репетирує пісню, яку вона заспіває сеньйорові, підносячи квіти. Де ля Жаннотьєр, бажаючи опанувати добрі манери, вчиться танцювати менует, але в нього нічого не виходить. Веселун Перлажуа дає поради Аннетті й Любену, як досягти сімейного щастя, і радить узяти за зразок сімейного життя їхнього сеньйора. Ґрегуар (очевидно, воїн) оспівує свою шпагу, без якої багатство, любов і вино нічого не значать. У фіналі опери Бабетта й хор виконують вітальний «куплет» сеньйорові. Опера закінчується загальним танцювальним водевілем. Сеньйор на сцені не з'яатявся: у залі сидів справжній сеньйор — Павло Петрович, якому й були присвячені всі привітання зі сцени і весь спектакль.

Опера «Свято сеньйора» нагадує розтягнуту на три дії інтермедію-пастораль, написану за французькими зразками⁴². Вона є своєрідним музично-театральним привітанням сеньйора, створеним у дусі класи­цистичної придворної пасторалі. Тому зі сцени співали про любов до сеньйора, робилися компліменти щодо його подружнього життя та ін. ⁴³. Отже, ця опера задумана як розважальний спектакль для придворного середовища, приурочений до вшановування й возвели­чування високопоставленої особи. Сам сюжет опери «Свято сеньйора» та його поетичне втілення маловартісні, цінною є музика Д. Бортнян­ського. Вона зачаровує мелодичним багатством. Композитор відтворив у цій опері граціозну веселість, світлу пастораль й атмосферу святко­вості. Поєднуючи розмовні діалоги із закінченими музичними номе­рами, опера в загальних рисах нагадує жанр французької комічної опери. В опері 26 музичних номерів (включно з увертюрою). Серед них є хори (чотири двоголосі), ансамблі, сольні вокальні номери (арії, арієтти, романс, рондо, куплетна пісня) і танці.

Увертюра до опери «Свято сеньйора», як зазначає дослідниця А. Галкіна, ⁴⁴ дуже близька до увертюри («Симфонії») опери Д. Борт­нянського «Квінт Фабій» і складається з трьох частин. Фортепіанне перекладення першої частини увертюри опублікував А. Розанов («Му-зьїкальное наследство», т. 3. — С. 411 — 418). У першій частині, що написана у формі сонатного аіІе%го і має типову для класичного стилю

*² РоіановА. С. «Празднество сеньера», опера Д. С. Бортнянского. — С. 21.

" Рьіцарева М. Композитор Д. Бортнянский. — С. 148.

" ГалкинаА. О симфонизме Бортнянского // Сов. музнка. — 1973. — № 10. — С. 94.

263

музичну образність, контрастує енергійна і життєрадісна головна партія з ліричною і грайливою побічною партією: