Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Канд. пед. наук, доцент, докторант Тернопільського педніверситету

Що потрібно знати вчителю про шкільний підручник

Ярослава Кодлюк,

канд. пед. наук, доцент, докторант Тернопільського педніверситету

Домінантою сучасного етапу розвитку національної системи освіти є її варіативність, розробка нових технологій навчання, створення авторських програм, підручників і навчальних посібників з різними методичними системами. Варіативність підручників і створення спонукає вчителя до вибору й оцінювання навчальної літератури, а це можливе за умови елементарної обізнаності педагога з азами теорії шкільного підручника: його функціями, структурою, аналізом методичного апарату тощо.

Підручники для школи першого ступеня реалізують інформаційну, розвивальну, виховну та мотиваційну функції [2; 4; 7].

Інформаційну функцію потрактовують як «фіксацію предметного змісту освіти і видів діяльності, які мають бути сформовані в учнів при вивченні навчальних предметів, з визначенням обов'язкового для учнів обсягу інформації» [3, с.59]. Предметний зміст освіти представлений у підручниках передусім у формі знань. Які можуть бути як теоретичного характеру, пов'язані із засвоєнням дітьми доступних їм закономірностей, понять, правил, визначень (у процесі оволодіння ними переважають абстрактні форми мислення), так і фактичного, що забезпечують знання різноманітних явищ і подій, які потрібно запам'ятати. Відома й інша класифікація знань:

- про навколишній світ;

- про способи діяльності;

- оцінні знання;

- знання про норми ставлення до різних явищ життя.

Найпростішою формою знань про навколишню дійсність є факти - основа емпіричного мислення. Насичення змісту книжки цікавим фактичним матеріалом - обов'язкова умова створення якісного підручника. Однак нагромадження таких відомостей — не самоціль; ефективність «пізнавальної діяльності визначається не тим, які факти і приклади він (учень.- Я.К.) запам'ятав, а тим, наскільки на основі цих фактів він з'ясував суттєві ознаки поняття, усвідомив визначення і правила» [1, с 3].

У процесі навчання в учнів формуються також уявлення про предмети та явища навчальної дійсності.

Необхідною умовою свідомого оволодівання учнями вміннями та навичками вважають засвоєння знань про способи пізнавальної і практичної діяльності, які подані в підручниках у вигляді правил, вказівок тощо.

Реалізація досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу передбачає наявність у підручниках знань про цінності; розкриття у змісті навчального матеріалу значущості того, що вивчається, з урахуванням потреб та інтересів школяра. Зважаючи на той факт, що об'єктом оцінного ставлення особистості може бути матеріальний світ, інша людина та власне «я», розрізняють матеріальні, соціальні та духовні цінності. Саме у відображенні в підручнику емоційно-ціннісного компонента змісту освіти спостерігається тісний зв'язок інформаційної функції з виховною.

Окрім зазначених видів знань, інформаційна функція передбачає представлення у книжці видів діяльності, спрямованих на їх засвоєння, що забезпечує набуття досвіду виконання певних способів діяльності (відповідних умінь і навичок). Зауважимо, що основним засобом формування цих новоутворень є завдання і вправи, складені з урахуванням змістового, мотиваційного та процесуального компонентів навчання.

Виходячи з того, що провідною у молодшому шкільному віці визнано навчальну діяльність, матеріал підручника має забезпечити формування як предметних (спеціальних), так і міжпредметних (загальнонавчальних) умінь і навичок.

Оволодіння творчою діяльністю відбувається шляхом виконання нестандартних (проблемних, дослідницьких) завдань і вправ. До них належать завдання на розвиток зорової та слухової пам'яті, на кмітливість, різнобічний аналіз предметів, вправи на аналогію тощо.

З метою формування оцінної діяльності важливо передбачити у підручнику запитання на оцінювання подій, об'єктів, вчинків героїв (висловлення власного ставлення й обґрунтування авторської позиції); на аналіз емоційної сфери героїв твору, автора, власних почуттів і переживань; на оцінювання процесу та результату діяльності.

Враховуючи загальноприйнятий поділ цінностей на матеріальні, соціальні та духовні, актуалізується проблема формування засобами підручника художньо-естетичної діяльності, яка спрямована на розвиток в учнів естетичного світосприймання, вміння бачити, розуміти прекрасне і творити його.

Розвивальний вплив підручника на особистість молодшого школяра здійснюється у таких напрямках: розвиток психічних процесів; формування загальнонавчальних умінь і навичок; розвиток творчих здібностей.

У процесі навчання ці якості формуються не ізольовано, а в тісних зв'язках і залежностях.

Обов'язкова ознака якісного підручника - наявність засобів для формування загальнонавчальних умінь і навичок: організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних та контрольно-оцінних. З огляду на це доречними є завдання на аналіз, порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, формулювання запитань, сортування навчального матеріалу, здійснення само- і взаємоконтролю та ін.

Основне призначення виховної функції підручника полягає у належному відображенні в ньому емоційно-ціннісного досвіду -системи «норм ставлення до світу, до діяльності, до людей...» [5, с.52], тобто системи ціннісних орієнтирів, а ціннісне ставлення вчені розглядають як емоційне ставлення людини до певних об'єктів. Отже, йдеться про два аспекти цієї проблеми — про виховання системи цінностей та про формування афективної сфери школярів (емоцій, почуттів тощо).

Пріоритетом навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку національної школи визнано виховання патріотизму як поєднання загальнолюдського і національного. Вибір загальнолюдських цінностей не випадковий, оскільки дитина - це, насамперед, житель планети, член світового співтовариства, сім'ї, громадянин своєї країни та ін., тобто вона має володіти всіма цінностями, притаманними людині незалежно від її національності, традицій у сім'ї тощо.

Орієнтиром для відбору до підручників національних цінностей може слугувати Концепція національного виховання (1994).

Зауважимо, що введення ціннісно орієнтованого матеріалу до змісту підручника має відбуватися не спонтанно, а з урахуванням основних закономірностей процесу засвоєння цінностей, тобто у його структурі варто передбачити спеціальні тексти, що інформують про ті чи інші цінності; розробити відповідну систему завдань, яка має містити не лише вправи на оцінювання, а й такі, що дають змогу керуватися цінностями у своїх діях (у ситуації вибору), висловлювати особистісне ставлення до того, що відбувається.

Оскільки молодший шкільний вік вважається унікальним етапом у процесі емоційного розвитку, необхідною умовою прийняття цінності в даному віці є емоційна насиченість навчального матеріалу, його здатність викликати в учнів різноманітні почуття. Отже, очевидний тісний зв'язок виховної функції підручника з мотиваційною, яка передбачає формування інтелектуальних почуттів; розвиток позитивних мотивів навчання, пізнавальних потреб та інтересів.

Доведено, що емоційність навчання забезпечується змістом навчального матеріалу та способами його організації.

Дидакти стверджують, що навчання в початковій школі має бути цікавим, викликати позитивні емоції, задовольняти допитливість [7]. "Учнів захоплює зміст текстів — цікавих, доступних, насичених живими образами; яскрава, образна, емоційно-виразна мова підручника; глибока й послідовна логіка викладу. Стимулюють пізнавальний інтерес школярів цікаві повідомлення у вигляді додаткових текстів (на зразок рубрики «Чи знаєш ти, що...»), елементи гумору, забавні діалоги.

Реалізації мотиваційної функції підручника сприяють також завдання на застосування індивідуальних і групових форм організації навчальної діяльності; ігрові ситуації та драматизації за прочитаним; персоніфіковані формулювання запитань; заохочування учнів до висловлення власної думки; виконання творчих завдань; використання діалогового стилю спілкування автора з читачем.

Таким чином, проаналізувавши підручник за вказаними параметрами, можна скласти певне уявлення про реалізацію ним провідних функцій.

Структура підручника охоплює: текст (основний, додатковий, пояснювальний) та позатекстові компоненти (апарат організації засвоєння, ілюстративний матеріал, апарат орієнтування) [3].

Одним із основних елементів навчальної книжки є текст. Він конкретизує зміст навчальної програми, є потужним носієм навчальної інформації.

Основні тексти містять дидактично і методично підготовлений матеріал, що підлягає засвоєнню, характеристики найважливіших понять, фактів тощо; матеріали для формування емоційно-ціннісного досвіду; висновки, узагальнення (теоретико-пізнавальні або навчально-пізнавальні тексти), спрямовані на застосування набутих знань на практиці; характеризують основні способи діяльності, логічні операції, певні морально-етичні норми (інструментально-практичні).

Доповнює й поглиблює зміст основного тексту інформація, яку містить додатковий текст. Даний вид спрямований на посилення наукової доказовості та емоційного навантаження підручника (наприклад, цікава у пізнавальному плані інформація). Додатковий текст за своїм змістом має бути близьким до основного. Важливо також передбачити певні види роботи з такими пізнавальними відомостями, що дасть змогу пов'язати їх з основним матеріалом.

Пояснювальний текст містить навчальний матеріал, необхідний для розуміння і ґрунтовного засвоєння. Його характерна ознака - тісний зв'язок з основним текстом. Пояснювальні тексти становлять основну частину так званого довідкового апарату підручника (примітки та пояснення, словники тощо).

Достатньо чітка класифікація навчальних текстів за функціональним стилем. За цією ознакою їх поділяють на предметно орієнтовані, інструментально орієнтовані, ціннісно орієнтовані.

Предметно орієнтовані тексти поділяються на описові, які характеризують факти, що їх можна безпосередньо спостерігати, і теоретико-пізнавальні, де розкриваються базові поняття курсу, аналізуються об'єкти, явища, наводяться узагальнення, висновки.

Для інструментально орієнтованих характерним є розкриття способів дій, а кінцевою метою — формування як предметних, так і загальнонавчальних умінь і навичок. У зазначених текстах способи діяльності можуть відображатися на двох рівнях: інструктивно-методичному, коли розкриваються способи діяльності з реальними об'єктами (мета — формування практичних умінь і навичок) та логіко-математичному, коли подаються правила оперування абстрактними поняттями для оволодіння теоретичними вміннями й навичками.

У ціннісно орієнтованих текстах виокремлюють безпосередню ціннісну орієнтацію в реальних об'єктах (оцінювання фактів, подій, вчинків людей) та опосередковану, коли предметом оцінювання стають художні образи. Вважають, що такі тексти мають виражати певні емоції, містити матеріал для оцінної діяльності учнів.

Основне призначення апарату організації засвоєння - навчити дитину вчитися, сформувати в неї способи пізнання, за допомогою яких здобуваються знання, а також запропонувати вчителеві орієнтовний зразок організації навчальної діяльності учнів. Цей структурний компонент представлено завданнями і вправами, зразками оформлення записів, пам'ятками, узагальнюючими таблицями, поліграфічними виділеннями та ін.

Чільне місце серед елементів цієї підсистеми належить навчальним завданням, домінуюча функція яких - організація процесу засвоєння знань. Саме раціональна організація навчального матеріалу передбачає такий спосіб подання його учням, який забезпечує найкраще розуміння та запам'ятовування виучуваного.

Навчальні завдання (вправи, запитання, задачі) класифікуються за різними ознаками, однак найбільш поширена з них - за характером пізнавальної діяльності учнів. За цією ознакою вони поділяються на:

- рецептивні, що спрямовані на засвоєння знань;

- репродуктивні - завдання на відтворення навчального матеріалу, на його застосування у знайомих умовах (дії за зразком, тренувальні вправи тощо);

- творчі - ті, що передбачають застосування знань у незнайомій ситуації (вправи з елементами пошукової й дослідницької діяльності, з елементами творчості).

Іншим важливим підходом до класифікації завдань і вправ є їх поділ з урахуванням основних елементів змісту освіти. У зазначеному контексті розрізняють такі види завдань: на усвідомлене сприймання навчального матеріалу; застосування знань та умінь за зразком; творче використання знань; формування емоційно-ціннісного ставлення.

Загальнодидактичну класифікацію навчальних завдань (з урахуванням дидактичної мети) запропонував В.О.Онищук. Вона охоплює:

- пропедевтичні вправи - готують учнів до сприймання нових знань і способів діяльності;

- ввідні - націлені на зацікавлення новим матеріалом, забезпечують мотивацію учіння школярів;

- пробні - перші завдання на застосування набутих знань на практиці (виконуються під безпосереднім керівництвом учителя);

- тренувальні (за зразком, інструкцією, завданням) - передбачають закріплення, повторення теоретичного матеріалу, удосконалення первинно набутого вміння і формування навички;

- творчі - спрямовані на використання знань у нових умовах (сюди належать вправи, що потребують незначної перебудови відомого, і ті, що передбачають максимум самостійності школяра, введення елементів новизни у зміст чи способи виконання діяльності).

Розглянуті види навчальних завдань мають розташовуватися в підручнику з урахуванням основних етапів процесу навчання -засвоєння навчального матеріалу та його застосування на практиці, а пріоритетну роль мають відігравати вправи розвивального спрямування.

Ілюстративний матеріал як структурний компонент підручника покликаний виступати наочною опорою мислення, посилювати пізнавальний, естетичний, емоційний та інші аспекти навчального матеріалу.

Визначаючи дидактичні основи використання ілюстрацій у структурі книжки, вважаємо, що ілюстративний матеріал має повноцінно реалізувати основні функції цього виду навчальної літератури.

Інформаційна функція полягає в тому, що наочне зображення стає носієм знань, тобто може мати самостійне інформативне навантаження, слугувати розкриттю основного матеріалу, доповнювати й конкретизувати його.

Розвивальна функція націлює на те, щоб ілюстративний матеріал сприяв розвиткові у школярів психічних процесів (уваги, пам'яті, уяви, мислення тощо); формуванню загальнонавчальних умінь і навичок; розвитку творчих здібностей (з огляду на це вживається навіть спеціальний термін - «творчо активний наочний матеріал»).

Виховна функція ілюстрацій передбачає виховання у молодших школярів естетичних смаків, культури розумової праці; формування системи цінностей.

Цей структурний компонент покликаний забезпечувати емоційно-позитивне тло навчання, формувати інтелектуальні почуття, розвивати пізнавальний інтерес. Зазначені завдання - прерогатива мотиваційної функції підручника.

Щоб наочні зображення повноцінно реалізували своє призначення, потрібно забезпечити дидактично обґрунтований зв'язок ілюстрацій з іншими структурними компонентами книжки, передусім із текстом.

Враховуючи характер взаємозв'язку в системі «текст - ілюстративний матеріал», наочні зображення поділяють на три групи: провідні, рівнозначні з текстом і такі, що обслуговують його.

Провідні ілюстрації самостійно розкривають зміст навчального матеріалу, замінюють основний текст. Іноді вдало виконаний малюнок може бути інформативнішим, ніж словесний опис об'єкта.

Рівноправна з текстом ілюстрація використовується в тих ситуаціях, коли зміст без неї буде незрозумілим, як і ілюстрація без тексту.

Обслуговуючі ілюстрації доповнюють, конкретизують зміст тексту та інших позатекстових компонентів. Саме такий ілюстративний матеріал найчастіше використовується в підручниках,) однак у книжках розвивального спрямування спостерігається тенденція до зменшення його обсягу.

Методичний апарат книжки має сприяти ефективній організації діяльності учнів з ілюстраціями. З огляду на це підручник має дістати систему посилань на ілюстрації в тексті та апараті організації засвоєння, які б спонукали школярів не лише аналізувати малюнок, а й скеровували їхню мисленнєву діяльність у таких напрямках: від малюнка до тексту, від тексту до малюнка, від малюнка до малюнка (з метою порівняння), в межах малюнка.

Відповідність наочних зображень віковим особливостям учнів - важлива умова дидактично обґрунтованого ілюстрування підручника. Вважаємо, що ілюстративний матеріал підручників для початкової школи має відповідати таким вимогам: реалістичність зображення, його наближеність до життєвого досвіду дітей; виразні й чіткі контури; відображення основного, суттєвого (непе-ревантаженість деталями); інтенсивні кольори; обґрунтований зв'язок з текстом; динамізм малюнка.

Основне призначення апарату орієнтування - допомогти учням раціонально користуватися підручником. Загалом, до цього структурного компонента належать: передмова, зміст, рубрикація, сигнали-символи, список літератури, покажчики, колонтитул.

Передмову (вступ) трактують як текст, що передує викладу навчального матеріалу. У підручниках для початкової школи традиційними стали вступні звернення до читача, в яких даються поради щодо того, як працювати з книжкою, на що звертати особливу увагу.

Зміст містить сукупність заголовків (назв тем) усіх більш-менш значущих частин книги із вказівкою сторінок, на яких¹вони розташовані. Він допомагає відшукати потрібний матеріал.

Зі змістом книжки тісно пов'язана рубрикація. Рубрика — це позначення окремої частини матеріалу (розділу, підрозділу тощо), а рубрикація включає систему рубрик підручника. Основою рубрикації є заголовки.

Іноді для позначення структурних елементів підручника використовують спеціальні знаки й зображення, які називаються сигнали-символи. Вчені таким чином систематизували ці умовні позначення: геометричні (прямокутник, коло, квадрат тощо); цифрові та буквені (римські та арабські цифри, великі й малі літери); знаки (питання, оклику, арифметичних дій тощо); рисунки (предметні й такі, що символізують тему); колір, шрифт тощо; позначки у вигляді смуги на полях, що виведена під зріз сторінки (на такій смужці вказують номер розділу і навіть його назву).

Підручники для основної, а особливо старшої школи, можуть містити список літератури, покажчики (предметні, іменні, предметно-іменні тощо), колонтитул (рядок тексту, розміщений зверху полоси).

З метою з'ясування найважливіших узагальнюючих характеристик навчальної книжки пропонуємо проаналізувати її за такими напрямами:

12 Следующая ⇒