Ставлення основних представників українського національно-визвольного руху до війни

Народи імперії Габсбургів, підбурювані урядовими колами, переслідували українців, подібне явище не наблюдалося в Російській Україні, де українці розглядалися як частина російського народу. Якщо російська військова адміністрація генерал-губернаторства Галичини, Буковини і земель Австро-Угорщини, зайнятих по праву війни в якості репресії проти «мазепінців» використовувала заслання до Росії, то австро-угорське командування практикувало розстріли і шибиниці, а також концтабори. Тобто, дійшло до прямого геноциду, коли десятки тисяч українців були знищені в концтаборах Австрії. Зокрема концетраційний табор Талергоф отримав назву «Українська голгофа».

Українці з Наддніпрянщини — Д. Донцов, В. Дорошенко, М. Меленевський та інші, — емігрувавши в Галичину від переслідувань самодержавства, створили Союз визволення України (СВУ). СВУ ставив за мету створення гетьманської держави, незалежної як від Австро-Угорщини, так і від Росії. Цісарська влада намірилась використати СВУ у підривних антиросійських діях. Українські політичні лідери з Наддніпрянщини різко осуджували такі наміри. Зокрема, ТУП на чолі з М. Грушевським негативно поставився до таких дій СВУ. А лідер УСДРП С Петлюра виступив у Москві на захист Росії у війні. Однак це не врятувало український суспільний рух від переслідувань як в Росії, так і в Австро-Угорщині. До 1917 р. перебував у засланні в Симбірську, Казані і в Москві М. Грушевський.

Не уникли переслідувань і українці в Галичині. Народи імперії Габсбургів, підбурювані урядовими колами, цькували і переслідували українців. Дійшло й до прямого геноциду, коли десятки тисяч українців були знищені в концтаборах Австрії. У той же час тисячі канадців українського походження були інтерновані в концтаборах урядом Канади.

Окупаційну політику царизму в зайнятому росіянами м. Львові восени 1914 р. активно проводив генерал-губернатор граф О. Бобринський. Він заявив, що в цих землях «корінне населення все було російське, устрій їх повинен бути оснований на російських засадах. Я буду тут вводити російську мову, закон і устрій».

Восени були закриті практично всі українські установи, бібліотеки, школи. Почалися обшуки і переслідування місцевої інтелігенції. Був арештований і вивезений до монастирської тюрми у Суздалі митрополит Андрій Шептицький, де він і відбував термін ув'язнення до 1917 р.

Греко-католиків почали насильно навертати до православ'я. Проводилася «інвентаризація», тобто грабунок галицьких банків, музеїв, книгарень. Демонтувалось обладнання друкарень, зокрема Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

В 1916 році після оприлюднення Маніфесту двох імператорів Німеччини і Австро-Угорщини про незалежність Польского королівства, а також проголошення австрійським імператором автономії Галичини без розподілу на польську і українську частини, надії Головної Ради на автономію України стали розвіюватися.

Запитання:

1. Проаналізуйте позіції щодо Росії і Австрії різних українських політичних сил.

2. Яку мету ставили перед собою керівники Союзу визволення України? На яку країну орієнтувалася ця организація?