 |
Амплітудна маніпуляція сигналів.
|
|
|
|
Амплітудна маніпуляція сигналів.
У випадку, коли повідомлення передається в дискретному (оцифрованому) виді дані до модуляції представляються у виді послідовності знакоперемінних відеоімпульсів, що відповідають визначеному, наприклад, двійковому кодові. Далі цієї послідовності ставиться у відповідність сукупність радіоімпульсів. Відмінність сформованого радіоімпульсу, що відповідає одиничному імпульсові канального коду, від імпульсу, обумовленого нульовим символом, може бути амплітудним, фазовим, частотним. Відповідно і розрізняють амплітудної, фазової, частотну маніпуляції.
При амплітудній маніпуляції (АМн) сформована послідовність радіоімпульсів може бути в межах тривалості імпульсу ( 
) записана у виді 
При двійковом представленні канального коду 
, а 
й 
амплітуди радіоімпульсів, що відповідають нульовому й одиничному символові коду відповідно, 
– несуча частота. На рис. 6, а представлені відеоімпульси, що відповідають переданій кодограмі 
 S(t)
|
| t |
| Рис. 6. |
|
| t |
| a) |
| б) |
| х(t)
|
Рис. 6, б представляє послідовність радіоімпульсів з постійними амплітудою і частотою. Кожному зі значень кодограми 
ставляться у відповідність радіоімпульси тривалістю 
при 
. У випадку, коли 
в межах часу 
імпульс відсутній.
У цих умовах функція 
в (5) може бути виду
; (8)
що описує періодичну послідовність відеоімпульсів шпаруватості 
(тривалість імпульсу 
, період повторення – 
і отже максимальна кутова частота 
). При цьому для випадку найбільше часто застосовуваної в цих умовах стовідсоткової модуляції ( 
) 
, а 
в межах 
.
|
|
|
Спектр АМн- сигналу з огинаючою у виді періодичної послідовності відеоімпульсів визначається розкладанням 
(5) у ряд Фур'є і має вигляд [4, С. 109-110]
,
тобто як і колись розташовується в області допоміжного коливання (несучої) і містить несучу частоту і дві бічні смуги: верхню і нижню.
На практиці АМн- сигнал є результатом «множення» інформаційного сигналу і синусоїдальної несучої. Тому звичайно представляється в часовій області у виді сигналу з двома бічними і придушенням несучої (сигнал DSBSC, double sidebandsuppressed carrier) [3].
Поряд з розглянутим видом маніпуляції двійкових символів канальних кодів на практиці широко використовується більш завадостійка кутова маніпуляція.
Білет №16
1. Класифікація завадостійких кодів
2. Геометричний сенс процесу розпізнання двійкових сигналів. Умови ідеального прийому
Відповіді
1) Класифікація завадостійких кодів.
Існує два принципово різних типи завадостійких кодів.
При використанні кодів першого типу, називаних безперервними або деревоподібними кодами, інформаційна послідовність піддається обробці без попередньої розбивки на незалежні блоки. Ці коди недостатньо теоретично описані, є в деякому змісті напівемпіричними і тому рідко застосовуються на практиці. Найбільш простим різновидом деревоподібних кодів з погляду практичної реалізації є згортальні або рекурентні коди.
«Гарні» згортальні коди були знайдені методом моделювання на основі критерію мінімуму імовірності помилки. Процес кодування згортальним кодом зводиться до обчислення згортки безперервного (у загальному випадку необмеженої довжини) інформаційного потоку символів із заданими послідовностями довжини 
, називаною довжиною кодового обмеження. На практиці для декодування згортальних кодів найбільше поширення одержав алгоритм Вітербі, запропонований у 70-х роках, і кілька модифікацій алгоритму послідовного декодування.
|
|
|
При використанні іншого типу, так званих блокових кодів, безперервна послідовність інформаційних символів розбивається на блоки, що містять по 
символів. Кожному інформаційному блокові ставиться у відповідність набір з 
канальних символів, називаний кодовим словом. Величина 
називається довжиною коду. У випадку якщо в процесі обробки значення 
змінюється, коди називаються нерівномірними, у протилежному випадку – рівномірними. При розробці і практичному використанні кодів основна увага приділяється останнім.
Рівномірні коди поділяються на систематичні і несистематичні.
Під систематичним розуміють 
- мірний код, у якому розряди розділені на блоки інформаційних ( 
) і перевірочних ( 
) розрядів, положення яких у кодовій послідовності чітко визначено. Несистематичний код цією властивістю не володіє.
Блокові коди поділяються на лінійні і нелінійні.
Лінійні коди – це коди, у яких сума по модулю 2 будь-якої пари «дозволених» комбінацій дає дозволену комбінацію. Нелінійні коди такою властивістю не володіють.
Лінійні систематичні блокові коди часто позначають як ( 
)- або ( 
)- коди.
Основна увага при подальшому розгляді буде приділена досить добре теоретично проробленим лінійним блоковим кодам. До них належать коди з перевіркою на парність (непарність), ітеративні коди, розширені коди Хемминга і багато інших.
Найбільше поширення серед лінійних блокових кодів одержали циклічні коди. Циклічним називається код, для якого циклічне зрушення будь-якого «дозволеного» коду дає дозволений код. До таких кодів належать класичні коди Хеммінга, коди Боуза-Чоудхури-Хоквінгема (БЧХ), Ріда-Соломона (РС)та інші.
Найбільш помітним досягненням у теорії завадостійкості кодування за останнє десятиріччя безумовно є винахід турбо-кодів (ТК) [1]. Вперше вони були описані в 1993 році і, незважаючи на дуже великий вибір завадостійких кодів для створення нових систем зв'язку, ці коди всього через 5-6 років після свого народження одержали «прописку» як у сучасних стандартах радіозв'язку з космічними об'єктами, так і в стандартах систем мобільного зв'язку третього покоління для передачі мультимедійної інформації.
Турбо-коди є блоковими систематичними кодами. У той же час їх побудова виробляється з використанням згортальних кодів через те, що довжина блоку ТК реально може досягати надзвичайно великої величини, оскільки вона не впливає на обчислювальну складність алгоритму декодування.
|
|
|
|
|
|
