Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Стан дослідження молодіжних проблем та необхідність розвитку соціології молоді в Україні.

Як уже зазначалося вище, в Україні соціологія молоді як наука до останнього часу не мала вагомого практичного значення. Однак нині з'явилася низка спеціальних дослідницьких центрів та осередків вивчення молоді та її проблем (яку межах академічної науки, так і при державних органах), що зрушило з місця справу наукового аналізу тенденцій у молодіжному середовищі. Насамперед слід відзначити появу спеціальної наукової служби при Міністерстві України у справах молоді і сім'ї, а саме: Українського науково-дослідного інститут проблем молоді, де одержані цікаві соціологічні дані, які характеризують становище молоді в Україні та тенденції розвитку процесів соціалізації підростаючого покоління. Автори підручника використали також матеріали, одержані в ході нещодавніх досліджень в інших країнах колишнього СРСР. Розглянемо їх у порядку важливості для розробки молодіжної політики держави.

У справі вироблення ефективної молодіжної політики важливу роль відіграє з'ясування суті і змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини. Ці процеси поділяються на: а) соціальне самовизначення, б) політичне самовизначення, в) професійне самовизначення, г) економічне самовизначення. Складний комплекс проблем, пов'язаних з цими процесами, і досліджує соціологія

молоді.

- Соціальне самовизначення молоді. Аналіз результатів соціологічних досліджень свідчить, що молодь одна з найураженіших в економічному плані та найбезправніших у соціально-правовому відношенні соціальних спільнот, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дискомфорту. Як наслідки такого становища з'являються все нові і нові факти зростання наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, проституції, "дідовщини" в молодіжному середовищі. Після деякого зниження знову спостерігається тенденція зростання показників смертності населення молодших вікових груп. Збільшується кількість самогубств серед молоді, особливо у віці 15-19 років. Загрозливо виглядає процент підвищення питомої ваги молоді серед людей, які добровільно відходять з життя: якщо, наприклад, у Санкт-Петербурзі питома вага молодіжних самогубств серед загальної їх кількості становила 63%, то в Одесі -75%, найбільший відсоток серед великих міст колишнього СРСР.

-Політичне самовизначення молоді. Воно відбувається в умовах, коли суспільство стоїть перед альтернативою вибору дальшого шляху розвитку. Соціологи констатують, що молодь не визначила свого місця у цих складних процесах, хоч у цілому підтримує зміни, які настали. Тому більшість займає пасивну, очікувальну позицію і лише 10-15% готові діяти активно.

Зараз ми є також свідками боротьби за молодь з боку багатьох політичних партій і рухів, у зв'язку з чим процес самовизначення молоді набуває політичного характеру, яка посилюється у час проведення масштабних політичних кампаній. Ця боротьба за молодь дуже часто зводиться до прагнення за будь-яку ціну вибороти її голоси і завербувати до участі в разових політичних акціях у ролі статистів.

Лише лічені партії та політичні об'єднання мають у своєму складі молодіжні секції і вироблену молодіжну політику. Найбільш активними в цьому плані є радикальні партії, УНА-УНСО тощо, членами яких переважно є молодь, схильна до конкретних дій. Але найпомітніша тенденція, яку фіксують соціологи, це зменшення представництва молоді в управлінських структурах, в різних ешелонах влади. Нині цей відсоток не перевищує, як правило, 7-10%. Ще менший відсоток молоді серед управлінців у виробничій сфері (він становить близько 2%). Тому не дивно, що більше 60% опитаних молодих найманих працівників вважає, що вони не мають ніякого впливу на діяльність трудових колективів.

Відчуженню молоді від участі в управлінні властиві дві взаємопов'язані тенденції:

- наростання пасивності і недовіри молоді до офіційних органів управління, де дуже маю їхніх ровесників;

- підвищення інтересу до суто молодіжних угрупувань та об 'єднань, в яких немає бюрократично заформалізованих форм роботи..

Мета молодіжної політики у цьому плані:

- підтримка політичної визначеності молоді;

- сприяння молодіжним політизованим утворенням просоціальної спрямованості;

- посилення їх конструктивної активності, консолідація зусиль для зміцнення української держави;

- демократизація та гуманізація суспільства.

-Професійне самовизначення молоді. В цій сфері соціологи зазначають

такі тенденції:

- зростаючі диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни;

- зростаюче безробіття серед молоді;

- розтягування у часі періоду набуття освіти, що відсуває для більшості молоді момент вступу до трудового життя і досягнення

професійної зрілості;

- масовий характер вимивання молоді із виробничих структуру сфери приватного бізнесу та приватних підприємств з причин низької (порівняно із старшими віковими групами населення) ефективності праці, використання її на тимчасово вигідних та добре оплачуваних, які не вимагають фахової

підготовки роботах тощо;

- загострені прояви соціальної нерівності, які характерні для різних категорій молоді при виборі нею професійної освіти та місця праці.

Протягом тривалого часу молоді відводилося другорядне місце у сфері праці, що призвело до посилення матеріальної (і відповідно психологічної) залежності від старших поколінь. Близько 90% молодих сімей живуть за допомогою батьків та рідних. Як наслідок більш загального характеру бачимо появу двох різноспрямованих явищ у молодіжному середовищі: відносно високі стандарти споживання, які часто розраховані на нетрудові доходи і прибутки; економічна пасивність, відсутність готовності до праці в нових економічних умовах. Опитування молоді виявило, що при зростанні економічної кризи, масового безробіття, неможливості сподіватися на гарантоване місце подальшого працевлаштування 70% респондентів розраховує на індексацію доходів державою, 64% на право одержання грошової допомоги від тієї ж держави у випадках втрати роботи чи її неодержанні. Тобто основна частина молодого покоління при переході до ринку розраховувала на соціальну допомогу і захист, а не на власні сили.

Мета молодіжної політики в цьому плані зміцнення професійного статусу молоді шляхом економічного (а не адміністративного) регулювання молодіжної. зайнятості, особливо у праценадлишкових районах, докорінна реформа системипроф-техосвіти, розробка спеціальних економічних та юридичних гарантій, якіпопереджатимуть або компенсуватимуть різні можливі форми дискримінації молоді.

-Економічне самовизначення молоді. Ця проблема складається з ряду підпорядкованих проблем, таких як: необхідність забезпечення рівних умов для трудового старту молоді, можливість соціального просування, досягнення економічної самостійності.

Соціологічні дослідження свідчать, що нині існує відчутна нерівність серед молоді у можливостях набуття загальної освіти, духовного і культурного розвитку, професійної підготовки, виборі місця праці. Причин цього явища багато: > це і соціальні наслідки демографічних, організаційних, структурних диспропорцій у межах цілої країни, які утворювалися історично і поглиблюються в умовах економічної кризи; > зростання соціальної нерівності у всьому суспільстві, що особливо позначається на молоді; відсутність сильної державної соціальної політики тощо.

Наприклад, у порівнянні із міською молоддю у сільських хлопців та дівчат невисокі можливості набуття якісної освіти, престижних місць працевлаштування, змістовного проведення дозвілля. Все це спричиняє помітне зменшення питомої ваги молоді у складі сільського населення. її переміщення у міста (що, до речі, далеко не завжди допомагає вирішенню проблеми); за переписом населення у 2001 р. 72% молодих людей мешкали у містах і лише 23%-у селах.

Мета молодіжної політики у цій сфері:

- вирівнювання стартових позицій молоді,

- подолання дискримінації окремих груп молодих людей, для чого придатні розвиток кредитування молоді та молодих сімей на сприятливих умовах,

- надання пільг для працевлаштування випускників навчальних закладів у перші два роки після їх закінчення,

- організація (в тому числі у сільських населених пунктах) служб профорієнтації,

- перепідготовки та працевлаштування молоді, служб юридичної допомоги та консультування юнаків і дівчат тощо.

Молодіжна політика повинна також збільшувати можливості для посадового, професійно-кваліфікаційного, освітнього, наукового зростання молоді, забезпечити вільний вибір шляхів і засобів соціального просування. Соціологи твердять, що половина молоді не досягає достатнього рівня професійної зрілості навіть у 30 років, тому що займається малопривабливою. некваліфікованою, непрофесійною, переважно ручною працею, не мають просунення на посадах, стимулів продовження освіти.

У 2006 р. середньомісячний прибуток молодої людини становив в Україні менше половини середньої заробітної плати по країні. Праця спеціаліста з вищою освітою оплачується значно нижче, ніж спеціаліста із середньою спеціальною освітою. Звідси падіння престижу освіти: за індексом престижності зайнятості молоді набуття освіти займає останнє за рейтингом місце, а лідирують у цьому списку > комерційна торгівля, біржі, банки, сфера дозвілля, охорони здоров'я, засоби масової інформації, держуправління.

Матеріальний стан працюючої молоді не забезпечує повної економічної незалежності. Серед переважної більшості молоді, яка живе за рахунок матеріальної підтримки батьків, 60% одержують від них допомогу грішми, 46% - одягом, 40%- продуктами харчування, 14% - платою за квартиру тощо. Внаслідок недосконалості законодавства додатковою працею з метою приробітку офіційно можуть займатися лише 13% молодих людей, і то починаючи з 16-річного віку. Тому матеріальний стану 2006 р. поліпшився лише у 15% опитаних, 85% він не змінився або погіршився. Однією з найгостріших молодіжних проблем стає страх перед безробіттям, що ще більш посилює економічну несамостійність всезростаючої кількості представників молодого покоління (навіть 34%) школярів передбачають безробітну долю своєї когорти).

Мета молодіжної політики подолання відчуження молоді від суспільних інтересів шляхом підвищення її посадово-професійного, освітнього статусу в соціальній структурі суспільства і матеріальної залежності від суспільства та батьків через розширення можливостей самостійного забезпечення власних потреб, удосконалення законодавчої практики й законодавчої ініціативи тощо. Декларацією про загальні засади державної молодіжної політики в Україні передбачено в цих справах виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування цієї політики, залучення коштів і ресурсів підприємств (державних і приватних) тощо.

До молодіжних проблем, крім названих вище, належать:

-забезпечення духовного і фізичного розвитку (дослідження показують, що рівень їх дуже низький; зафіксовано тенденцію зниження рівня естетичних потреб, інтересу До поезії, літератури, класичної музики; підвищуються захворювання серед молоді: сердцево-судинні захворювання за останні 5 років у молодих людей зросли в 2.5 рази, у 40% студентів виявлено різні хронічні захворювання, кожний десятий призовник звільняється від служби в армії за станом здоров'я тощо);

- зміцнення молодої сім’ї (посилюється руйнація традиційної родини з її чіткими культурними нормами і регламентом сімейних відносин, новоутворені молодіжні сім’ї погано захищені економічно і соціальне, народження дитини означає перспективу перейти в категорію людей нужденних, зниження показників середньої дітності сімей, які зараз становлять 1.59. що не забезпечує навіть простого відтворення населення - тому в Україні простежується зростаюча депопуляція, чого вона не знала за всі повоєнні роки тощо).

Вирішенню виниклих і традиційно існуючих молодіжних проблем мають сприяти законодавчі акти, прийняті українською державою. Крім загальної декларації, про яку вже згадувалося, це також Закон України "Про сприяття соціальному становленню та розвитку молоді в Україні".

Складний комплекс проблем, пов'язаний з цими процесами, і досліджує соціологія молоді.

Запитання. Завдання.

1.У чому полягають особливості об’єкта та предмета соціології молоді?

2.Дайте загальну характеристику головних категорій і понять соціології молоді.

3.Які головні завдання соціології молоді постають на сучасному етапі розвитку українського суспільства?

4.У чому полягають особливості тлумачення поняття "молодь" західною соціологією?

5.Що характерного внесли у розвиток соціології молоді українські соціологи?

6.Яка роль молоді у сфері праці та зайнятості?

Теми рефератів.

1.Соціологія молоді як спеціальна соціологічна теорія.

2.Соціалізація молоді як соціальна та соціологічна проблема.

3.Стратегія входження молоді в суспільне життя.

4.Основні проблеми сучасної української молоді.

5.Державна молодіжна політика і соціологія молоді: особливості і напрями взаємодії.

Література.

1. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.. проф.. В.Г. Городяненка.- К., 2004.

2. Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Соціологія. Базовий курс. – К., 2005. – с.312.

3. Соціологія: Підручник/ За ред. В.М.Пічі.-Львів, 2010.-296с.

⇐ Предыдущая 1 23