 |
Стародавній Рим
|
|
|
|
У 146 р. до н. е. Рим завоював Грецію і протягом майже шести століть владарював над тодішнім світом.
Медицина Риму увібрала в себе здобутки попередніх епох і водночас доповнила її своїм неповторним вкладом.
Про ті часи ми дізнаємося переважно із писемних джерел. До нас дійшло багато творів Асклепіада, Корнелія Цельса, Лукреція Кара і, особливо, Клавдія Ґалена.
Асклепіад (128–56 до н. е. ) — грек, вчився в Александрії і Афінах, у 90 р. до н. е. приїхав у Рим. Його уявлення про природу людського тіла та його хвороби багато в чому збігаються із уявленнями грецьких лікарів-мислителів. Згідно вчення Асклепіада, організм складається із атомів, які до нього потрапляють із повітря, що розкладається на атоми в легенях, а також із їжі, що подрібнюється в шлунку. Атоми через кров розносяться по тілу. Якщо цей процес відбувається без перешкод, організм здоровий, якщо ж рух атомів порушується, виникає хвороба. Її першопричинами, що призводять до порушення руху атомів, є шкідливості клімату, місцевості і способу життя. Основними засобами лікування Асклепіад вважав раціональне харчування, тривале перебування на повітрі, фізичні вправи. Із ліків перевагу надавав знеболювальним. Його девізом лікування було: лікувати безпечно, швидко і приємно (Tuto, celeriter et jucunde curarae).
Авл Корнелій Цельс (30 до н. е. –45 н. е. ) написав трактат із восьми книг «Про медицину» («De medicina libri octo»). Праця ця компілятивна, але цінна тим, що донесла до нас багато даних, які були втрачені через знищення першоджерел. Вона відтворила історію медицини попереднього періоду. Цельсу властиве нігілістичне ставлення до медицини, яке виражалось у його кредо — «Et morbi, et medicina» (Хвороба сама по собі — медицина сама по собі). Цельс проповідував ідею про безглуздість застосування ліків.
|
|
|
Видатне місце в історії медицини займає праця Тіта Лукреція Кара (98–55 до н. е. ) «Про природу речей» («De natura rerum»), в якій він першим висловив припущення, що пошесні хвороби розносяться невидимим насінням.
Найвидатнішим лікарем давнього Риму був Клавдій Ґален (131–210). До нас дійшло 125 праць Ґалена на філософські і юридичні теми і 131 трактат про медицину. Після отримання загальної освіти в Римі студіював медицину в Пергамі, Смірні, Коринфі та Александрії. Починав як лікар гладіаторів.
Гален (Рубенс, Відень, Національна бібліотека).
Згідно теоретичних уявлень Ґалена, організм — це дивне створіння, побудоване з майстерністю, яка перевищує людські можливості, і є найвагомішим підтвердженням існування вищого розуму. Основу людського організму складає душа, яка є часткою всесвітньої душі — пневми. Ця пневма з повітрям надходить у легені, з них у серце, звідки розноситься по тілу артеріями. Кров утворюється в печінці.
Ґален започаткував експерименти на тваринах — свинях і мавпах, що дало йому змогу класифікувати кістки (плоскі і довгі), відкрити і описати чутливі і рухові нерви, відкрити сім черепно-мозкових нервів, описати м’язи, сухожилля, будову стінок артерій, кишок, матки. У збереженні здоров’я і терапії хвороб Ґален дотримувався гіппократових засад.
В застосуванні лікувальних засобів Ґален пішов далі Гіппократа. На відміну від останнього, який вважав, що в природі дано ліки в готовому вигляді і в оптимальних співвідношеннях, Ґален доводив, що із рослинних і тваринних речовин треба добувати корисні складові і відкидати шкідливі.
За часів Ґалена створюються аптеки. «Аптека» — слово грецького походження і означає комору. Очевидно, виникла необхідність лікарю виокремити особливе приміщення для зберігання і виготовлення ліків. У самого Ґалена була аптека на Via Sacra в Римі. Пізніше аптеки стають самостійними закладами.
|
|
|
Ґален готував і застосовував такі лікувальні форми: порошки, пігулки, болюси, мазі, пластирі, гірчичники, набори, настої, відвари, розчини, мікстури, рослинні соки, рослинні масла, ефірні масла, вина, оцети, компреси, примочки, припарки, теріяки. В своїх книгах Ґален згадує 304 прості рослинні засоби, 61 назву земель і металів, 80 засобів тваринного походження. Ґален розвинув лікувальний асортимент за рахунок сумішей і складних рецептів. Один з його рецептів складався із 23 інгредієнтів.
Він запровадив вагові і об’ємні відношення при виготовленні настоїв, екстрактів, відварів з рослин, що з тих часів отримали назву галенових препаратів.
У давньому Римі створюється перша система медичної допомоги. Запроваджуються arhiater popularis (районні лікарі) на чолі з arhiater palatini (головним лікарем). Відкриваються державні школи для підготовки лікарів. В державі проповідується культ здорового тіла, створюються централізовані водогін і каналізація та громадські лазні.
У III ст. н. е. у Римі вперше з’явились особи, що називались pharmaceutae. Вони готували ліки і лікували хворих. Виокремлюються pharmacopolus, або аптекарі, що займались тільки виготовленням ліків, і pharmacpolae, що продавали сирі лікарські матеріали на базарах. Були ще і збирачі трав.
|
|
|
