Фактори економічного розвитку

Класична, традиційна економічна наука виділяє такі головні фактори виробництва, як земля, праця, капітал. Останнім часом до них додають менеджмент, технології та ін. Наведені чинники є очевидно визначальними, провідними. Вони порівняно легко піддаються квантитативному (кількісному) аналізу. Водно­час суттєвий вплив на економічний розвиток справляють по­літичні та економічні інституції, форми і типи власності та су­спільних відносин, релігійні та культурно-ментальні особливості різних націй і народів. Неабияке значення мають рівень суспільного поділу і кооперації праці й виробництва, а також розвинутість від­повідних економічних форм, у яких реалізуються виробничо-гос­подарські процеси.

Для аналізу економічних явищ у короткочасному періоді ви­рішальну роль відіграє перша група чинників. Динаміка еконо­мічного розвитку в усій її багатоманітності передбачає урахування факторів, що сприяють чи не сприяють їх більш ефективному використанню. Ці фактори (шституції, релігія, культура тощо) створюють загальні передумови, своєрідне середовище для реалі­зації головних чинників економічного розвитку. Вплив сукупності факторів економічного розвитку на зростання валового націо­нального продукту країни можна виразити такою формулою:

Y = f (Р, R, Т, X),

де Y — валовий національний продукт; f — функція; Р — кіль­кість населення; R —капітальні ресурси; Т —техніка, технологія; X — суспільні шституції.

Згідно з класичною економічною теорією одним з найголов­ніших засобів господарського розвитку є земля з усіма її особ­ливостями (родючість, кліматичні умови, рельєф місцевості, географічне положення тощо). За всіх технічних, технологічних, шституціональних та інших змін, що відбулися в розвитку люд­ських цивілізацій, земля й досі залишається чи не найважливішим чинником економічної еволюції, про що свідчать доволі гострі дискусії з приводу земельних реформ у транзитивних країнах і зокрема в Україні. Водночас слід відзначити, що земля є, мож­ливо, найбільш консервативним, традиційним фактором еконо­мічного розвитку.

Розділ І

4. Економічний розвиток у світовому контексті

Найдинамічніші, революційні зміни в економіці пов'язані з розвитком техніки і технологій, які зрештою значною мірою ви­значають верхню межу господарських досягнень та багаторазово підвищують продуктивну силу людської праці. Сукупність су­спільних інституцій різного рівня в поєднанні з базовими цін­ностями забезпечує безперервність і стабільність господарської еволюції, а інституціональні інновації щодо організації ринку, емісії грошей та ін. за своїм впливом на економічний розвиток порівнянні з технічними та технологічними інноваціями.

Початок 90-х років нинішнього століття ознаменувався пиль­ною увагою до ще одного фактора економічного розвитку — до навколишнього природного середовища, до довкілля. Доведено, що довкілля справляє суперечливий вплив на господарське зростання на всіх його фазах і стадіях. Однак наявність такого впливу безпе­речна, тому можна доповнити формулу економічного розвитку ще одним чинником — довкіллям (N):

Y = f(P,R,T,X,N).

Таким чином, сукупність факторів економічного розвитку охоп­лює основоположні природні чинники, що складають його фун­дамент, та цілий ряд засобів і форм, створених людством у процесі своєї еволюції. Завдяки їхній оптимальній взаємодії країни і цілі регіони домагаються вражаючих результатів в економічному роз­витку. І навпаки, розладнаність механізмів, що поєднують при­родні й набуті фактори господарського розвитку, спричинює сер­йозні економічні ускладнення і кризові процеси, що періодично спалахують у тих чи інших секторах світової економіки.