Місце мігрантів у структурі сучасного ринку праці

Сучасний ринок праці зазнає впливу низки чин­ників. Це конкуренція зайнятих між собою, неоднорідність ринку праці, поділ його на субринки, мобільність робочої сили.

Міграція робочої сили є важливим економічним, соціальним та гуманітарним фактором як у країнах походження, так і в краї­нах, що приймають. У країнах походження міграція може полег­шити наявне безробіття й принести їм певні прибутки у вигляді іноземної валюти в результаті грошових переказів мігрантів. Але вона приховує в собі небезпеку втрати країною необхідної квалі­фікованої робочої сили. Крім того, міграція супроводжується ве­ликими витратами в соціальній сфері й у сфері людських ресурсів.

З поширенням відносин купівлі-продажу робочої сили скла­лися такі поняття, як національний ринок робочої сили та її національна вартість. Тепер дедалі частіше застосовують поняття міжнародного ринку робочої сили та її інтернаціональної вартості. Важливо з'ясувати, як впливає відтворення робочої сили імміг­рантів на процеси відтворення національної робочої сили. На­ймання іноземних трудящих має свої особливості. Ці особливості зумовлені насамперед тим, що іноземні робітники перебувають у більшій економічній залежності від підприємців, ніж місцеві ро­бітники. Крім обмеження строку перебування в країні, для іно­земців запроваджуються обмеження на право змінювати місце роботи, отже, вони позбавляються можливості продавати свою робочу силу дорожче. У дозволах на роботу іммігрантам спе­ціально застережуються характер і місце роботи, професія. Чинні законодавства й розпорядження адміністративних органів країн імміграції вводять особливі обмеження відносно визнання ква­ліфікації, що її здобули іноземні працівники на батьківщині, впро­ваджують складні умови допуску їх до конкретних робіт та навіть вилучають їх з певних секторів наймання (наприклад, державної служби), залишаючи їх для корінних мешканців країни. Імміг­ранта можуть виселити з країни, якщо він утратив свою роботу або самочинно покинув її.

Таким чином, імміграційні закони, що діють у високороз-винутих країнах, багато в чому урізають свободу іноземного пра­цівника. Оскільки подібні закони не поширюються на місцеву робочу силу, «чужі» працівники вже в процесі їхнього наймання стають більш вигідним та зручним товаром.

Щоправда, становище іноземних працівників у системі ви­робничих відносин принципово не відрізняється від становища громадян країн імміграції. І ті, й інші продають свою робочу силу, виробляють додаткову вартість. Проте становище іноземців має й певні особливості. Іммігранти змушені працювати в гірших умо­вах, тобто вони виконують найбруднішу, найтяжчу, одноманітну роботу, отримуючи при цьому, як правило, нижчу, ніж місцеві працівники, плату. Підприємці, що використовують іноземну ро­бочу силу, значною мірою звільнені від витрат на її відтворення. Держава в найбільш розвинутих країнах мусить брати досить ак­тивну участь у відтворенні національної робочої сили протягом усього її життя (витрати на освіту, медичне обслуговування, про­фесійну підготовку й перепідготовку, пенсії за віком і за інва­лідністю, допомога з безробіття, сімейні допомоги), державні ж внески в «людський капітал» іммігрантів мінімальні. Іноземні робітники приїжджають до країн імміграції в найпродуктив­нішому віці, а залишають ці країни, коли стають непрацездатними або «зайвими» з економічних, соціальних або політичних причин. Після повернення іноземного працівника на батьківщину держава та монополії країн імміграції ніяких витрат на нього, як правило, не несуть.

Вартість товару робоча сила визначається, як відомо, обсягом коштів, необхідних для підтримання життя працівника й збере­ження його працездатності. Маються на увазі насамперед поточні витрати робітника на себе й сім'ю з урахуванням рівня потреб, що склалися в країні в тих людей, які мають дану кваліфікацію й виконують дану роботу. Але обсяг та структура життєвих потреб в окремих країнах різні.

Обсяг необхідних потреб, що визначають вартість робочої си­ли, в країнах еміграції значно поступається обсягові відповідних потреб у розвшгутіших країнах. Іммігранти, що приїздять у більш розвинуту країну, потрапляють у середовище, де природні й куль­турні потреби людей є вищими порівняно з тими, що склалися в них на батьківщині. Таке становище не може не викликати труд­нощів з визначенням вартості іноземної робочої сили.

По-перше, заробітна плата, що отримується іммігрантом за кордоном, часто дає йому можливість задовольнити потреби, які не є необхідними на батьківщині. Разом з тим іноземці отримують урізану заробітну плату й позбавлені багатьох соціальних допомог. Оскільки обсяг та структура життєвих потреб, а також засоби їхнього задоволення суттєво залежать від того, за яких умов і з якими життєвими запитами сформувався працівник, вартість іно-

, 0-142

Розділ II

11. Світовий ринок праці

земної робочої сили більшою мірою відображає умови її від­творення в менш розвинутих країнах, ніж ті умови, в яких вона функціонує.

По-друге, практично не піддається точному визначенню вар­тість усіх товарів та послуг, яку купують у високорозвинутих країнах іммігранти. Справа в тому, що ціни на товари значно відхиляються від їхньої вартості. До того ж частину заробітної плати багато хто з емігрантів пересилає на батьківщину.

Нарешті, по-третє, та частина заробітної плати, яку іноземні працівники переказують на батьківщину своїм сім'ям, як відомо, враховується у вартості їх робочої сили. Але вартість, створена в одній країні й переправлена у грошовій формі в іншу країну, внаслідок різниці в рівнях економічного розвитку цих країн набу­ває іншого виразу.

Таким чином, визначення величини вартості робочої сили іноземних трудящих є складною проблемою й точному встанов­ленню не підлягає.

Підвищення вартості робочої сили стосується всіх основних категорій найманих працівників, у тому числі й іноземних. Вклю­чившись за кордоном у процес виробництва, іноземці опиняються в умовах праці, зовсім незрівнянних з тими, що склалися в них на батьківщині. Незвична інтенсифікація праці, що поглинає набага­то більше фізичної й особливо нервово-психічної енергії най­маних працівників, спричинює помітне зростання об'єктивно об­грунтованих потреб іммігрантів. А отже, збільшується вартість їх робочої сили. Звичайно, підприємці й державці високорозвинутих країн намагаються стримати цей процес, що певною мірою не­гативно позначається на підвищенні ціни національної робочої сили.

Великомасштабний імпорт робочої сили формує на ринку пра­ці значний надлишок робочої сили, який дає змогу підприємцям створювати для місцевої робочої сили,.і насамперед некваліфі-кованої її частини, умови підвищеної конкуренції на ринку праці, стримувати зростання заробітної плати національних трудящих. Урешті-решт масова міграція негативно позначається на зростанні ціни робочої сили ьс;юго найманого персоналу в цілому.