 |
Право власності. На природні ресурси. А) права власності на природні ресурси в об’єктивному та суб’єктивному розумінні;. Б) особливості права власності на природні ресурси;
|
|
|
|
ПРАВО ВЛАСНОСТІ
НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ
Питання:
1. Поняття та зміст права власності на природні ресурси:
а) права власності на природні ресурси в об’єктивному та суб’єктивному розумінні;
б) особливості права власності на природні ресурси;
в) зміст права власності на природні ресурси.
2) Форми власності на природні ресурси:
а) державна власність на природні ресурси;
б) комунальна власність на природні ресурси;
в) приватна власність на природні ресурси;
3) Речові права на природні ресурси:
а) природо ресурсні сервітути;
б) емфітевзис;
в) суперфіцій.
4) Підстави виникнення права власності на природні ресурси:
а) первісні підстави виникнення права власності на природні ресурси;
б) похідні підстави виникнення права власності на природні ресурси
5) Підстави припинення права власності на природні ресурси.
Опорні поняття теми: Поняття та зміст права власності на природні ресурси. Форми права власності на природні ресурси. Підстави виникнення права власності на природні ресурси. Зміст права власності на природні ресурси. Об’єкти права власності на природні ресурси. Суб’єкти права власності на природні ресурси. Права та обов’язки власників природних ресурсів. Гарантій захисту прав власників природних ресурсів. Припинення права власності на природні ресурси. Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси.
Методичні рекомендації:
|
|
|
Під час самостійної роботи студент повинен ознайомитися з рекомендованою літературою і нормативним матеріалом.
При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на наступне: у вітчизняному законодавстві існує значна кількість правових норм, що регулюють відносини власності на природні багатства. Характеризуючи право власності на природні ресурси, необхідно зробити посилання на ст. ст. 13 і 14 Конституції України.
Враховуючи те, що сучасна концепція права власності закріплена у Цивільному кодексі України. Застосовуючи ЦК України до природоресурсних відносин, необхідно ознайомитися зі ст. 9, згідно з якою, природоресурсне законодавство має переважну правову силу перед цивільним при регулюванні відповідних відносин. При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на такі положення:
Право власності є одним з найважливіших інститутів природо ресурсного права, який регулює відносини в сфері належності природних ресурсів визначеним особам, є інститут права власності на природні ресурси. Це пов’язано насамперед з тим, що природні ресурси є основними засобами виробництва та господарської діяльності у провідних галузях національної економіки.
В загальних рисах право власності на природні об’єкти встановлено в статті 13 Конституції України, згідно якої земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. В конституційних нормах містяться і загальні вимоги щодо захисту й охорони права власності на природні об’єкти.
В об’єктивному значенніправо власності на об’єкти навколишнього природного середовища- це сукупність правових норм та інших правових засобів, що закріплюють та охороняють відносини власності щодо природних ресурсів (землі, надр, вод, лісів, рослинного та тваринного світу, об’єктів природно-заповідного фонду), і які забезпечують можливість реалізації суб’єктом правомочностей власника. У суб’єктивному значенніправо власності на природні ресурси – це сукупність повноважень відповідних суб’єктів (державних органів, юридичних та фізичних осіб) щодо володіння, користування та розпорядження належними їм природними ресурсами.
|
|
|
При підготовці до зайняття слід звернути увагу на те, що до початку 90-х років основу природоресурсного права нашої країни становив інститут виключної власності держави на природні ресурси. Із контексту ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» можна зробити висновок, що в Україні власність щодо об’єктів навколишнього природного середовища виступає в таких формах: державна, комунальна та приватна.
Суб’єкти права власності – це особи, які юридично спроможні реалізувати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження належними їм природними ресурсами.
До первісних підстав виникнення права власності належать такі, при яких право власності у суб’єкта виникає вперше, або незалежно від волі попереднього власника. На відміну від первісних підстав набуття права власності, похідними є такі способи набуття права власності, при яких право нового власника ґрунтується на праві попереднього власника.
Готуючись до теми слід пригадати такі речові права як сервітут, емфітевзис, суперфіцій, що регулюються переважно ЦК України.
Завдання для самостійної роботи:
1. Чи дозволяється загальне використання природних об’єктів приватної власності чи орендованих природних об’єктів? Необхідно проаналізувати законодавство про повноваження власника.
2. Правові режими і форми власності: проблема співвідношення. Проаналізувати норми Конституції, Цивільного кодексу і актів природоресурсного законодавства.
ТЕМА 3:
|
|
|
