Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень

Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень

Земельний кодекс України до адміністративно-територіальних утворень, для яких встановлюються та змінюються межі, відносить райони, села, селища, міста та райони у містах. Території зазначених утворень відокремлюються межею, тобто умовно замкненою лінією на поверхні землі.
Відповідно до Закону України “Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 р. територія — це частина земної поверхні у визначених межах (кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними і створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею ресурсами. Метою формування територій і встановлення меж адміністративно-територіальних утворень є створення територіальних умов для самостійного вирішення органами місцевого самоврядування усіх питань місцевого життя. Необхідна умова цього процесу — врахування інтересів населення, яке проживає на відповідній території. Межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються та змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економіч-ного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Як зазначається у ст. 183 ЗК України, одне з основних завдань землеустрою полягає у встановленні на місцевості меж району, села, селища, міста, району у місті.
Межі адміністративно-територіальних утворень не є постійними. Вони можуть змінюватися залежно від економічних, географічних, демографічних, екологічних та інших факторів. Разом з тим, включення земельних ділянок у межі відповідних утворень не тягне за собою припинення права власності чи права користування цими ділянками. Це надзвичайно важливе правило, яке є однією з гарантій захисту прав власників земельних ділянок і землекористувачів. Правовий режим цих земельних ділянок може бути змінений лише у разі їх вилучення (викупу) у певних суб'єктів у порядку, передбаченому ЗК України.
Коло суб'єктів, яким надано право приймати рішення стосовно встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень, залежить від різновиду таких утворень. Зокрема, Верховна Рада України приймає рішення про встановлення і зміну меж районів і міст. Підставою для прийняття такого рішення є подання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської ради. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська чи Севастопольська міська рада за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад. Міська рада за поданням відповідних районних у містах рад приймає рішення про встановлення і зміну меж районів у містах.
Відповідно до п. “д” ст. 17 ЗК України висновки щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів у містах та міст готують місцеві державні адміністрації.
Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України, який має містити повні відомості про межі конкретного району, села, селища, міста, району у місті.
Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлює Верховна Рада України. На відміну від державних актів, які посвідчують право власності на землю чи право постійного землекористування, державний акт України дає уявлення про просторові межі відповідного адміністративно-територіального утворення.

Межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в порядку та відповідно до закону.

Навіть після прийняття Конституції України 28. 06. 1996 року траплялися випадки визначення порядку встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць (утворень) в Україні відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР " Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою УРСР" 12. 03. 1982 №1564-Х. Слід визнати цю практику такою, що не відповідає Конституції України, оскільки, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 92 Конституції України, територіальний устрій України визначається виключно законами України. Під визначенням територіального устрою слід розуміти, зокрема, і виз­начення порядку встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць. Наведене положення Конституції враховано й у коментованій статті, де визначено, що " межіадміністративно-територіальних утворень встановлюються в порядку та відповідно до закону".

Верховною Радою України розглядався проект Закону " Про адміністративно-територіальний устрій" (04. 12. 1997 Закон було прийнято Верховною Радою України, проте 30. 12. 1997 він був повернутий Президентом України з його пропозиціями)42". Проте навіть за відсутності такого спеціального закону чинні законодавчі акти містять ряд положень, що стосуються порядку встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень.

Загальним у встановленні меж будь-якого адміністративно-територіального утворення є визначення меж за проектами землеустрою (див. ч. 2 ст. 173 ЗКУ та коментар до неї). Після розробки проекту землеустрою він підлягає державній землевпорядній експертизі (ст. 9 ЗУ " Про державну експертизу землевпорядної документації" ) та затвердженню компетентним органом відповідно до повноважень, визначених ст. 174 ЗКУ. Особливості прийняття рішень щодо меж різних адміністративно-територіальних утворень розглянуті нижче.

Порядок визначення меж районів і міст. За умови відсутності спеціального закону про адміністративно-територіальний устрій ні Конституція України, ні ЗКУ, ні інші закони не визначають особливого порядку прийняття Верховною Радою України рішень про визна­чення меж районів та міст. Тому порядок визначення меж районів і міст Верховною Радою співпадає із загальним порядком підготовки рішень Верховної Ради - законів або постанов (див. ст. 91 Конституції України). Цей порядок визначається ст. ст. 89-94 Конституції України та Регламентом Верховної Ради України від 19. 09. 2008.

Єдина особливість процедури прийняття рішень - вимога щодо наявності подання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад, передбачена ч. 1 ст. 174 ЗКУ (див. вище).

Порядок визначення меж сіл і селищ. Ч. 2 ст. 12 ЗУ " Про планування та забудову територій" передбачає, окрім вимог ч. 2 ст. 174 ЗКУ щодо наявності подання ради, можливість підготовки пропозицій про встановлення та зміну меж населених пунктів виконавчими органами відповідних рад (див. додатково коментар до ст. 174 ЗКУ)

Відповідно до п. 41 ч. 1 ст. 26, п. 26 ч. 1 ст. 43 ЗУ " Про місцеве самоврядування в Україні, рішення про визначення меж сіл і селищ приймаються міськими і обласники радами виключно на пленарних засіданнях як " рішення з питань адміністративно-територіального устрою". У такому самому порядку приймаються рішення про направлення подань районних та відповідних сільських, селищних рад про визначення меж.

Витяг із проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населених пунктів. На карті добре видно, що на території однієї сільської ради розміщено кілька населених пунктів - див.

коментар до ч. 1 ст. 173 ЗКУ.

Технічні питання розробки, погодження проекту визначаються Технічними вказівками по складанню проектів встановлення меж сільських населених пунктів, затвердженими Держкомземом України 30. 10. 1991. Вказівки застосовуються у частині, що не суперечать чинному законодавству України (у частині положень про затвердження проектів встанов­лення меж Вказівки суперечать ч. ч. 1 та 2 ст. 174 ЗКУ).

Порядок визначення меж районів у містах. Відповідно до п. 41 ч. 1 ст. 26, п. 26 ч. 1 ст. 43 ЗУ " Про місцеве самоврядування в Україні", рішення про визначення районів у містах приймаються міськими радами виключно на пленарних засіданнях. У такому самому порядку приймаються рішення про направлення подань районних рад у містах.

Порядок визначення меж областей та Автономної Республіки Крим. Питання про визначення меж областей та меж Автономної Республіки Крим на даний час спеціально законодавством не регулюється. На наш погляд, виходячи із деяких загальних формулювань законодавства, повноваження приймати рішення щодо визначення меж даних адміністративно-територіальних утворень має Верховна Рада (див. коментар до ст. 174 ЗКУ). Рішення повинно прийматися Верховною Радою відповідно до процедури її правотворчості (див. ст. ст. 89-94 Конституції України, Регламент Верховної Ради України від 19. 09. 2008).