Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Соціальний стан суспільства.

В Єгипті функціонувало велике багатогалузеве царське господарство з нерівним соціальним станом. Суспільство поділялося на вельмож на чолі з фараоном і меретіву які працювали на них. Великими власниками землі були також храми. Фараону належали великі маєтки, значну частину яких він роздавав вельможам у службове користування разом із селянами, зобов'язаними працювати на них. Це були хлібороби, ремісники, рибалки, пивовари, птахолови тощо. Мерети об'єднувалися в робочі загони і під наглядом чиновників виконували норми виробітку (уроки). Мерети власних господарств не мали, а перебували на повному утриманні своїх власників.

Частину єгипетських селян було звільнено від примусових робіт на вельмож, її замінили сплатою податку за користування землею та водою для її зрошування. Вони виконували загальнодержавні роботи: будували царські гробниці, храми, іригаційні споруди тощо.

В епоху Стародавнього царства в Єгипті були також робітники, яких використовували виключно в домашніх господарствах. Вони не були безправними, могли одружуватися, свідчити в суді проти свого пана, користуватися й вільно розпоряджатися майном, у тому числі землею.

Майже все трудове населення Єгипту доби Середнього та Нового царства було повністю залежним. Обов'язковою стала примусова трудова повинність на царське господарство, храми та вельмож. Причому польові роботи виконували чоловіки, а жінки вели домашнє господарство. Царські підлеглі, як і надані вельможам маєтки, вважалися службовим майном, їх закріплювали не за людиною, а за посадою. Успадкування батьківської посади відбувалося лише з дозволу фараона. Фараон міг позбавити всіх благ будь-якого чиновника, якщо він ставав йому на заваді. Соціальне становище, багатство залежали не від природних рис і професіоналізму, підприємництва, діловитості людини, а від наближеності до вершини соціальної піраміди. В епоху Нового царства лише незначна частина селян були вільними.

Характерним для Стародавнього Єгипту було і рабство. Але рабів була незначна кількість і використовували їх в основному на роботах з обслуговування іригаційних систем. Поповнювався стан рабів за рахунок війн, а також завдяки закабалению громадськими роботами вільних общинників. Праця рабів відігравала другорядну роль, вони виконували здебільшого обов'язки прислуги, зрідка їх використовували як ткачів, гончарів та ін. В "азіатських" общинах не було необхідності в додатковій робочій силі. Навпаки, там був надлишок трудових ресурсів. У період припинення сільськогосподарських робіт, пов'язаних із розливом рік, потреба в робочих руках падала. В умовах надлишкових трудових ресурсів працю рабів у сільськогосподарському виробництві майже не використовували. А всі потреби задовольняли землероби-общинники.

У період Нового царства значно посилилося майнове розшарування, суспільство досягло апогею бюрократизації. Країна стала по суті єдиним державним господарським комплексом, у ній навіть храмові господарства контролювала царська адміністрація. Воші були особливою формою державного майна. Держава регулювала кількісний склад і соціальну структуру громадських служб і закладів за допомогою нарядів та регулярних переписів населення й майна. Під час таких переписів чиновники встановлювали розмір податку для кожного господарства і визначали професію кожного єгиптянина. Інституту громадянства в Єгипті не було.

Така система суспільного виробництва була характерна і для наступних періодів розвитку Стародавнього Єгипту. Проте в ній відбувалися й певні зміни. Так, якщо в добу будівництва пірамід селяни несли колективну відповідальність за сплату державі зернового податку, то тепер - індивідуальну, увесь хліб, зібраний із селянських наділів, йшов у державні засіки, селянину ж потім виділяли певну пайку сільськогосподарської продукції.

Основою господарської діяльності Стародавнього Єгипту було землеробство. Високоврожайні поливні землі, а також вигідні географічні та кліматичні умови сприяли його інтенсивному розвитку. Одна сім'я хліборобів могла прогодувати ще три сім'ї. Із зернових єгиптяни вирощували переважно пшеницю, ячмінь і сорго, з городніх - часник, огірки, з технічних - льон. Розвивалися також садівництво та виноградарство, передусім вирощували фінікові пальми. Культура землеробства в Єгипті була примітивною. Зерно висівали прямо в не спушену мулисту землю, виганяли на засіяну ниву домашню худобу, щоб утоптати його в грунт. Жали високо, зрізуючи самі колоски, які потім лущили на току, ганяючи по ньому віслюків.

Важливе значення в господарстві Стародавнього Єгипту мали тваринництво та птахівництво. Вони відгодовували на м'ясо приручених антилоп, газелей, пеліканів, лебедів. З домашньої птиці вирощували гусей, качок, кур. Винайшли єгиптяни бджільництво. Вирощували коней, яких уже в І тис. до н.е. постачати на передньоазійський ринок. Займалися мисливством і рибальством.

У цілому сільськогосподарське виробництво Стародавнього Єгипту розвивалося інтенсивним шляхом і повністю залежало від стану іригаційного будівництва в країні.

Досить широко були розвинуті ремесла. Особливо це стосувалося столярства, каменярства, суднобудування, гончарства, ткацтва, ювелірної справи. В епоху Стародавнього царства (2800-2250 роки до н.е.) вони будували вітрильні та веслові судна з папірусу й деревини, з кедрової смоли виготовляли ароматичну олію, навчилися ливарництву. У Єгипті вперше було розроблено технологію виготовлення матеріалів для письма. Для цього на початку III тис. до н.е. використовували папірус, стебло якого розрізали на смужки, які накладали одна на одну. Перехрещені шари стискали під пресом, а потім висушували. Як матеріал для письма їх використовували на Близькому Сході і в Європі навіть у середні віки.

В добу Середнього царства (2050-1750 роки до н.е.) єгипетські ремісники ще користувалися переважно кам'яними та мідними знаряддями праці, однак навчилися виготовляти скло, досконало освоїли технологію видобутку та обробки золота. Зі зростанням міст значного розвитку досягло будівництво та архітектура. Єгиптяни будували захисні стіни, фортифікаційні споруди, величні храми та палаци. Храм Амона у Фівах (Карнаці) мав площу 50 тис. кв. м., був прикрашений 134 колонами, розміщеними у 16 рядів.

Періодом найвищого розквіту ремесла Єгипту стала епоха Нового царства (1580-1085 років до н.е.) При дворах фараонів створювались майстерні, в яких працювало до 150 осіб. Виникли нові методи обробки золота: плетіння золотих ниток, виготовлення золотих ланцюжків, кування та ін. Виготовлялася дуже тверда бронза, появилися перші вироби із заліза. Значно вдосконалилося виробництво скла, ливарництво, суднобудування, гончарна справа. З фарфороподібної маси вироблявся особливий фаянс, який мав великий попит на міжнародному ринку.

Але особливо славився стародавній Єгипет будівництвом пірамід. Це стало можливим завдяки високому рівню розвитку обробка каменю і будівельної справи. Перші піраміди почали будувати ще у XVIII ст. до н.е. Вражає, що всі піраміди мають однакову спрямованість осей, а їх боки зорієнтовані за сторонами світу, причому відхилення від півночі не перевищує десятої частки градуса. Будівельні роботи одночасно виконували десятки тисяч людей. Як свідчив давньогрецький історик Геродот, на будівництві піраміди

Хеопса, яке тривало понад 20 років, одночасно працювало 100 тис. осіб, кожен із яких відбував тримісячну повинність. За підрахунками Геродота, будівництво цієї піраміди обійшлося в 1600 талантів срібла (від 40300 до 60100 кг). Для порівняння: у часи Геродота за талант срібла можна було купити 3000 свиней.

Вражає майстерність каменярів, які споруджували в галереях пірамід надміцні перекриття, що витримували колосальний тиск на них. Для будівництва використовувались ретельно відшліфовані й припасовані без жодної щілинки багатотонні кам'яні брили. Стіни гробниць і храмів прикрашали філігранними рельєфними зображеннями. Більше того, єгипетські будівельники пробивали нові тунелі й камери в уже побудованих пірамідах.

Як відзначалося, на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдні землеробство. Це спонукало між цими регіонами жваву торгівлю. Згодом у торгівлю з Єгиптом були залучені сусідні держави та народи. Однак, майже на протязі всього періоду існування Стародавнього Єгипту його економіка залишалася натуральною, тому продавали не товари, а надлишок продукції, виготовленої для власних потреб. Гальмом розвитку торгівлі були також забезпеченість країни, її географічна ізольованість, можливість легко грабувати суміжні території.

У період Стародавнього царства на свої зерно, ювелірні вироби, ароматні олії, мед, тканини, посуд тощо єгиптяни вимінювали в інших народів бивні слона, хутра, пахощі, ебенове дерево, смолу, промислову деревину, мідь, бронзу, лазурит, коней. У країні існували невільничі ринки, де вільно купували і продавали рабів.

Товарообмін залишався незначним і в епохи Середнього та Нового царств. Лише наприкінці Нового царства почав складатися загально єгипетський ринок, а в І тис. почали розвиватися товарно-грошові відносини. У цей період з'явилася єдина одиниця вартості - дебен (шматок міді - 90 г). Розвитку торгівлі великою мірою сприяли зв'язки з Грецією, а також зміна становища самого Єгипту, який раніше одержував необхідні товари як воєнну здобич та данину васальних народів, тепер же усе мусив купувати.

 

Поделиться:





Читайте также:

Аналіз видатків загального фонду бюджету міста на соціальний захист та соціальне забезпечення
Взаємодія як соціальний обмін
Єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Звіти за ЄСВ
Загальне поняття про соціальний захист. Співвідношення понять “соціальний захист” та “соціальне забезпечення”. Концепції, форми та система соціального захисту.
Миття рук (соціальний, гігієнічний, хірургічний рівні)
Освіта як соціальний інститут
Поняття нації. Нація як соціальний інститут. Нація етнічна та нація політична. Світовий досвід націєтворення. Нація і націоналізм. Формування політичної нації в Україні.
Прожитковий мінімум — базовий державний соціальний стандарт
Розрахувати за варіантом за журналом річний фонд оплати праці робітників та єдиний соціальний страховий внесок
Семінар 2. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ.






Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...