Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Тема 1. Сутність страхування, його роль в економіці суспільства




Вступ

У багатьох країнах світу страхування розглядається як мо­гутній фактор стабілізації економіки, можливості здійснення інвестиційної діяльності, як найбільш престижна сфера діяль­ності, в якій, наприклад, в країнах ЄС число зайнятих перевищує один мільйон чоловік і щорічно ця цифра збільшується в серед­ньому на 2 відсотки.

Останнім часом страховий ринок України стрімко розви­вається, зростає імідж страхування та попит на страхові послуги. А це, безумовно, висуває нові.вимоги до інформаційного рівня населення, до професійного рівня фахівців, що працюють у сфері страхування, до освітнього рівня спеціалістів будь-якої еко­номічної професії. Тому найважливішим завданням вищої школи є створення ефективної системи підготовки фахівців з еко­номічних спеціальностей та відповідного профілю.

В основу опанування страховими дисциплінами покладено курс „Страхування", який став обов'язковим для вивчення на всіх економічних спеціальностях, та є логічно-послідовним після таких предметів, як „Економічна теорія", „Гроші і кредит", „Фінанси".

Вивчаючи новий предмет, особливо в галузі фінансової діяльності, студенти неминуче стикаються з тим, що рекомендо­вані підручники чи навчальні посібники, навіть написані самими видатними вченими, мають дві вади:

•/ в умовах економіки, що стрімко розвивається, вони до­статньо швидко втрачають новизну;

S практично неможливо підготувати підручник, який би відображав повністю розвиток того чи іншого процесу, да­вав йому всебічну характеристику.


А нерівномірність процесів розвитку у часі також знижує рівень пізнання. До того ж, сьогодні ще не знайдено оптимально­го сполучення старих, традиційних уявлень про навчальний про­цес і таких уявлень, які йдуть разом із сучасними економічними теоріями, із сучасним станом розвитку вищої школи.

Навчально-методичний посібник „Страхування" охоплює майже всі теми Типової програми нормативно-навчальної дис­ципліни „Страхування". На початку викладання матеріалу тієї чи іншої теми визначається мета її вивчення, вказується, що повинен студент знати та вміти після опанування матеріалом. Зміст тем формується таким чином, щоб залишити можливість студентам самостійного осмислення поставлених проблем, спонукати їх до наукового пошуку, зародити іскру зацікавленості у пізнанні предмету та відповідальності за отриманий рівень знань.

Після викладення кожної теми курсу студентам вказується перелік рекомендованої та використаної літератури, пропону­ються контрольні запитання.

Автор вдячний всім, хто прийняв участь в реалізації цього проекту. Насамперед, професору, д.е.н. Ф. Ф. Бутинцю, який став прикладом плідної наукової праці, дав мені час та місце навчити­ся викладати „Страхування", професору, д.е.н. Г. Г. Кірейцеву, який надихнув на написання цього посібника, став її теоретич­ним наставником, доценту, к.е.н. О. М. Петруку, який рішуче ви­магав результатів та був розумним критиком, всьому колективу кафедри Фінансів ЖІТІ, який з розумінням віднісся до мого „нерівного старту"; колективу видавництва „Центр навчальної літератури" за їх терпіння та за те, що забезпечили вихід у світ цієї праці; своєму другу Й. Б. Пашковському, який допоміг зро­зуміти необхідність здійснення своїх мрій та повірити в себе; сту­дентам нашого інституту Т. Рафальській та Д. Умінському за ак­тивну участь в збиранні інформації для цього посібника. Я. дуже вдячна своєму ЖІТІ, який створив творчу атмосферу і в якому досить цікаво поєднуються навчальний процес з науковою та ви­ховною роботою. Також вдячна читачам, які звернули увагу на мою працю.


Тема 1. Сутність страхування, його роль в економіці суспільства

План

1.1. Поняття ризику, його місце в страхуванні.

1.2. Страховий захист, страховий фонд, їх характеристи­
ка.

1.3. Страхування як економічна категорія.

1.4. Функції та принципи страхування, їх зміст.

1.5. Роль страхування в ринковій економіці.

Мета вивчення теми:

S з'ясування об'єктивної необхідності та ролі страху­вання;

S розуміння місця страхування в економіці суспільства;

•S пізнання страхових термінів та категорій в системі економічних категорій;

S визначення предмету "Страхова справа" в системі економічних дисциплін.

Після вивчення теми студент повинен

знати:

S понятійний апарат та концептуальні засади страхово­го ризику, страхового захисту, страхового фонду; особливості страхування як економічної категорії; предмет, об'єкти, та суб'єкт страхування; місце страхування в ринковій економіці; «ти:

групувати функції страхування за сферами економіки; визначати ефективність (чи збитковість) страхування в залежності від ймовірності настання страхового ви­падку.

1.1. Поняття ризику, його місце в страхуванні

З ризиком ми зустрічаємося щоденно: і на побутовому рівні, і здійснення будь-якої господарської діяльності сьогодні немож­ливе без ризиків. Як правило, ризик пов'язується з невпевненістю


в можливому результаті. Тобто, існує фактор невизначеності, не­обхідності приймати рішення, що направлені на усунення, за­побігання та максимального обмеження дії негативних наслідків ризику. Незважаючи на давню історію існування ризику та його вивчення, в науковій літературі немає єдиної думки щодо визна­чення цього поняття та єдиного підходу щодо концепцій в теорії ризику. Окрім того, ризик розглядають як історичну та як еко­номічну категорію, в залежності від галузі застосування.

Досить цікавою є етимологія слова „ризик", яке у будь-яких народів та в багатьох мовах найчастіше пов'язують з усвідомлен­ням можливості небезпеки в різних сферах соціально-еко­номічної діяльності та буття. На це вказують словники іноземних мов та дослідження вчених. Так, наприклад, Вольф-Рудігер Гейльман вказує на латинське походження терміну "resecum", що означає "небезпека", "скала". Гейне Браун підкреслює арабське походження слова "ризик" та його запозичення італійцями. Вітчизняний вчений М. Клапків, досліджуючи етимологію слова "ризик" в різних наукових джерелах, порівнює відповідні ієрогліфні знаки китайської та японської мови і підкреслює коре­неву подібність термінів "ризик", "нещастя", "страхування". В. Даль в тлумачному словнику російської мови зміст "ризикувати" пов'язує з "пускаться наудачу, отважиться,...идти наавось, под­вергаться случайности...." В українській мові слово "ризик" та­кож пов'язують з усвідомленою можливістю небезпеки. Отже, за­значає І. Балабанов, "ризик" як історична категорія виник на початку епохи цивілізації і його походження пов'язується з відчуттям страху, небезпеки, нещастя, знищення тощо.

Зрозуміло, що ризик як економічна категорія виник з по­явою товарно-грошових відносин і відображає подію, яка може відбутися або ні. До того ж для події, що відбулася, м^^ливі три варіанти економічного результату. А саме:

S позитивний (вигода, прибуток);

S нульовий (результат не змінився);

*/ від'ємний (збиток, втрата).

Вчені вважають, що вперше спроба наукового визначення сутності та змісту понятгя "ризик" була зроблена математиком Иоганом Тетенсом (XVIII ст). Його наукові праці з виміру ризи­ку знайшли практичне застосування в страхуванні життя. Хоча основи актуарних розрахунків, серед основних завдань яких є дослідження та групування ризиків, закладені в працях вчених Д. Граунта, Я. Вітта, Е..Галлея ще в XVII ст. Подальший розви-


ток математики та страхування призвели до того, що термін "ри­зик" почав використовуватись спочатку у страховій теорії, а із зростанням впливу науково-технічного прогресу на фінансово-господарське та соціальне життя суспільства поширився і на еко­номічну теорію. Однак, чеський вчений Я.. Дангель, як свідчить М. Клапків, розуміння сутності ризику виводить з філософії та економічної теорії.

В теорії ризику переважаючою є думка, яка ототожнює ри­зик і непевність. Наукові дискусії з цього приводу тривають вже близько століття. Спробою поєднати економічний зміст "ризи­ку" з "непевністю" є концепція деяких вчених, що ґрунтується на принципах загального детермінізму (причинній обумовленості всіх подій та явищ), в основі якої лежить погляд, що ризик є ви­падковістю, а внаслідок цього у людей існує стан непевності в прийнятті рішень. Спираючись на цю концепцію можна зробити висновки: наявність зовнішніх факторів, які завжди супроводжу­ють будь-яку діяльність та буття, формує об'єктивну сторону ри­зиків, а суб'єктивний фактор - формує непевність. Але непевність формується за рахунок наявності засобів досягнення мети (об'єктивна причина), психологічного фактору, ступеня віри, пе­реконання, наявності вмінь, знань, досвіду (суб'єктивна причи­на). А, як відомо, суб'єктивний фактор важко оцінити та прак­тично неможливо виміряти.

Досить поширеними в трактуванні сутності та змісту ризи­ку є використання поглядів, що розмежовують поняття "ризик" та "непевність", спираючись на "теорію катастроф", коли ризики є абсолютно випадковими. Проте такий підхід не дає змоги їх кількісно виміряти та вартісне оцінити втрати, а тим самим на них впливати та організовувати антиризикову діяльність за до­помогою страхового захисту.

Відома "теорія вивільнення енергії", яка також с спробою розмежувати поняття "ризик" і "непевність" за допомогою філо­софських поглядів на нещасні випадки, неконтрольоване вивільнення енергії та на об'єкт, як структуру однорідних взаємо­пов'язаних елементів.

Дуже важливою для філософського та загальноекономічно­го розуміння ризику є теорія Ф. Кнайта, згідно якої ризик - цс результат будь-якої діяльності, який можна виміряти за допомо­гою методів теорії ймовірності й закону великих чисел. Якщо подібних розрахунків виконати неможливо, то даний результат діяльності є непевністю. За концепцією цього американського


економіста ризик пов'язується з невизначеністю, яка є джерелом виникнення прибутку і яку можна технічно виміряти й оцінити за допомогою методу пробабілістичних (імовірнісних) розрахунків.

Крім того, ризик може бути представлений через логічну ймовірність, яка базується на пізнанні законів природи та суспільства, через статистичну ймовірність, яка відображає збір, накопичення, аналіз та систематизацію статистичних даних:

В господарській та фінансово-економічній діяльності суб'єкта, як зазначено у Фінансовому словнику, під ризиком ро­зуміють "усвідомлену можливість небезпеки виникнення непе­редбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв'язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприят­ливими обставинами. Вимірюють частотою, ймовірністю виник­нення того чи іншого рівня втрат."

Слід підкреслити, що досить повним та сучасним є визна­чення ризику в навчальному посібнику "Фінансовий менедж­мент" за редакцією проф. Г. Г. Кірейцева: "Під ризиком слід ро­зуміти можливість виникнення збитку внаслідок дії в переважній більшості зовнішніх факторів, які при оцінці ситуації (перед прийняттям рішення) були невідомі та вплив яких може змінити ймовірність досягнення бажаного результату".

Якщо перевести поняття ризику в площину фінансових ка­тегорій, можна сказати, що ризик - це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогноз­ним варіантом.

Фактор ризику та необхідність покриття можливого збитку в результаті його прояву викликає потребу в страхуванні. Істо­рично склалась уява про ризик як категорію, що лежить в основі страхування. Проте сьогодні страхування включає в себе різні га­лузі наукових знань та практичного досвіду про природу явищ. Тому в розуміння терміну „ризик" в літературі вкладається різне смислове навантаження та зміст. До того ж ризик не є сталою ка­тегорією та постійною величиною. Він весь час міняється, що пов'язано із змінами в розвитку науки по його аналізу та оцінці, в трансформації економічних систем, а також обумовлено низ­кою інших факторів. З огляду наявності об'єктивних передумов появи відмінностей у визначенні ризику, безглуздо ставити за­вдання вибору найбільш „правильного" його визначення. І, як вказує Л. Цвєткова, досліджуючи трактування поняття „страхо­вий ризик", розумніше за все прийняти ту концепцію, яка вико­ристовується в даній сфері діяльності в якості базової.


Оіже, па пат погляд, під,. страховим ризиком" розуміють проіиозпий збиюк об'єкту страхування в результаті настання с фахової події.

Сучасна теорія ризику в страхуванні, як зазначає М. С. Клапків ґіа 1. С. Ткаченко, виступає в ролі самостійного теоре­тичною економіко-математичного обґрунтування оптималь-ності страхового підприємництва. Отже, виходячи з розуміння сутності ризику, дуже важливим є можливість його оцінити, виміряти, адже умовою виникнення страхових відносин є на­явність ризику, можливість визначення рівня його небезпеки.

Для оцінки ризику в страховій практиці використовують різноманітні спеціальні методи, які постійно розвиваються та вдосконалюються. Найбільш поширеними є наступні: S метод індивідуальних оцінок; S метод середніх величин; S метод процентів.

Метод індивідуальних оцінок є одним з методів експертної оцінки, що побудовані на використанні професійного досвіду та інтуїції спеціалістів. Даний метод відноситься до великої групи абстрактно-логічних методів дослідження. Метод індивідуаль­них оцінок у вимірюванні ризику використовується страховиком тоді, коли неможливо порівняти даний ризик з середнім типом ризику, коли можна зробити тільки довільну його оцінку в за­лежності від професіоналізму, досвіду та суб'єктивного погляду експерта.

Середні величини дозволяють виразити типові розміри оз­нак, що варіюють, якісно однорідних явищ та виміряти їх коли­вання навколо середнього рівня розвитку. Метод середніх величин с одним із статистичних методів дослідження і в оцінці ризику пе­редбачає розмежування окремих ризикових груп на більш дрібні підгрупи з метою створення аналітичної бази для визначення ри­зику за певними відповідними ризиковими ознаками.

Метод процентів також відноситься до групи методів стати­стичного аналізу і в системі оцінки ризику представляє собою су­купність плюсових та від'ємних відхилень від середнього ризико-вого типу наявної аналітичної бази. Дані відхилення виражають­ся в процентах або в промілях від середнього ризикового типу.

Використовуються також економетричні, статистичні ме­тоди оцінки й аналізу ризиків, методи вербального аналізу тощо. Важливо підкреслити, що в сучасних умовах вітчизняні та за­рубіжні вчені володіють значним інструментарієм для оцінки та


відстежешш ризику, застосовують актуарпі розрахунки, моніто­ринг, комплексне моделювання страхових процесів, емпіричний досвід, методи експертних оцінок, асоціацій та аналогій, експер­тиз тощо.

Для оцінки та аналізу ризиків необхідно їх класифікувати за відповідними ознаками в типи, види, групи тощо. Проте в су­часних умовах в страхуванні не існує чітко розробленої кла­сифікації ризиків. В законодавчій та нормативній літературі та­кож немає класифікації та поділу ризиків за видами, проте міститься вимога виконання актуарных (математичних) розра­хунків при визначенні страхових тарифів, в основу яких покладе­на вартісна оцінка ризиків.

Узагальнюючи погляди вчених та практиків, можна запро­понувати наступну класифікацію ризиків з позиції страхування (рис. 1.1)


Безумовно, що найбільш поширену групу складають ризи­ки, які можливо застрахувати. Страховий ризик - це такий ризик, який піддасться вимірюванню, оцінці з позиції ймовірності на­стання страхової події та кількісних характеристик можливого збитку.

Основні критерії страхового ризику. S ризик повинен бути можливим; S ризик повинен мати випадковий характер; S випадковість ризику повинна співвідноситись з пев­ною сукупність споріднених об'єктів; S настання страхового випадку, як реалізація ризику, не повинно бути пов'язаним з волевиявленням страху­вальника чи зацікавленої особи; •/ факт настання страхового випадку невідомий у часі та

просторі;

•S страхова подія не повинна мати обсяги катаст­рофічного лиха; S наслідки реалізації ризику повинні бути об'єктивно

виміряні й оцінені.

Крім того, страхові ризики класифікуються за різними оз­наками, насамперед:

•S за джерелом небезпеки (ризики прояву стихійних сил

та цілеспрямованої дії людини); S за обсягом відповідальності страховика (індивідуальні

ризики та універсальні);

•S специфічні ризики (аномальні ризики та катаст­рофічні - ендемічні, якості землі, політичні, воєнні, а також екологічні, транспортні, спеціальні тощо); S об'єктивні ризики (ризики, що пов'язані з неконтроль-

ованими факторами);

S суб'єктивні ризики (ризики, що заперечують або ігно­рують об'єктивну реальність) тощо.

Кожна з цих груп ризиків має свій відповідний поділ на ви­ди чи підвиди.

В фінансово-економічній діяльності ризики поділяються за 'галузями економіки, за сферами та видами діяльності тощо. На­приклад, фінансовий, банківський, кредитний, валютний, про­центний, іпотечний, комерційний, підприємницький, моральний (виникає після укладання договору страхування) ризик тощо. Ризик у страхуванні розглядають з певних позицій: S. як конкретне явище чи сукупність явищ;


S у зв'язку з конкретним застрахованим об'скюм;

•S з ймовірністю втрати або ушкодження об'єкт, прий­нятого на страхування;

•/ у зв'язку з діяльністю страховика.

З метою оцінки й аналізу виділяють також ризики діяль­ності страхової компанії. А саме:

S ризики, що передаються страхувальником страховій компанії за договором страхування;

S ризики, що пов'язані з діяльністю самого страховика.

Така класифікація необхідна для формування спеціальних резервів та фондів страхової компанії для покриття ризиків. (У страхуванні комплексна діяльність з аналізу, оцінки ризиків, ви­бору оптимального покриття тощо називається андерайгингом). Загально визнаються та найбільш відомі в світовій практиці європейська та американська класифікації.

Європейська класифікація вважається найбільш вичерп­ною, враховує специфіку більшості ризиків, що обумовлені діяльністю страховика. При цьому застосовується метод аналізу ризиків - економетричний. Проте недостатнє застосування ста­тистичних методів не дозволяє вважати результати такої оцінки повністю адекватними, тобто існує недостатність кількісної оцінки ризиків.

Американська класифікація розділяє ризики за етапами ро­боти страхової компанії, протягом якої вона піддасться зазначе­ним ризикам:

» етап становлення;

S етап повноцінної активної діяльності;

S етап ліквідації страхової компанії.

При цьому для оцінки та аналізу ризиків використовується, головним чином, вербальний аналіз, коли застосовується не тільки вірогідні розрахунки до певних ризиків, що мають до­статнє статистичне спостереження, а розглядаються і ті ризики, що не мають достатньої статистики. Тобто недостатня якісна оцінка ризиків.

За європейською і американською класифікаціями ризиків страхової діяльності роль джерела виплати за ризиками страхо­вих операцій виконують власні кошти страхової компанії.

Останнім часом все більш популярною стає фінська кла­сифікація ризиків, яка знаходить економічний компроміс між кількісним і якісним аналізом та оцінкою ризиків. За фінською класифікацією ризики у страхуванні поділяються на:


S основні ризики;

S додаткові ризики.

Основні ризики покриваються за рахунок спеціально сфор­мованих страхових резервів, а додаткові - за рахунок резерву стабілізації, а не за рахунок власних вільних резервів. Власні вільні кошти використовуються для доповняльного зниження не­гативного впливу додаткових ризиків.

Зрозуміло, що перед людством стоїть завдання попереджен­ня, компенсації та ліквідації ризиків, що можливо досягти за до­помогою антиризикової діяльності. Уникнути чи зменшити вплив ризиків, як підкреслює Т. А. Ротова, можна за допомогою ризик-менеджменту - системи управління ризиками та фінансовими відносинами, що виникають у процесі бізнесу. Управління ризи­ками, вплив на них може відбуватися при застосуванні певних форм антиризикової діяльності, що представлені на рисунку 1.2.

В сучасних умовах з погляду на фінансування пріоритетну роль в антиризиковій діяльності відіграє компенсаційна форма, яка відображає страховий захист. А превенція займає другорядне місце, хоча й переросла в самостійну функцію страхування.

Зазначені форми (методи) антиризикової діяльності прояв­ляються у функціях страхування: компенсаційній, репресивній, превентивній. Слід підкреслити, що здійснення зазначених функцій можливе за рахунок спеціальних коштів, які існують у


відповідних фондах, і які називаються страховими.

Отже, під ризиком розуміють ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогноз­ним варіантом. Визначення ризику залежить від сфери діяльності його застосування. Страховий ризик визначається як прогнозний збиток об'єкту страхування в результаті настання страхової події. Страховий ризик має свої специфічні ознаки, такі як: є кон­кретним явищем, при настанні якого здійснюються страхові ви­плати; має вірогідний характер; може бути виміряним та оціне­ним; має конкретну форму прояву, пов'язану з певним об'єктом; є невід'ємним елементом страхових відносин. Наявність ризику передбачає здійснення антиризикової діяльності, формами якої є компенсація, репресія, превенція. Антиризикова діяльність ре­алізується у страховому захисті за допомогою створення та вико­ристання страхових фондів.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...