Банківсько-правові відносини

Під банківсько-правовими відносинами слід розуміти ту частину господарських правовідносин, змістом яких є права, обов’язки, організація, компетенція та відповідальність їх суб’єктів при ініціюванні (організації), проведенні та припиненні операцій банків, при створенні, функціонуванні, ліквідації та реорганізації банків, їх відокремлених підрозділів та банківських об’єднань.

Банківсько-правові відносини можна прокласифікувати за декількома підставами.

Виходячи з характеристик об’єктів банківських правовідносин, їх можна в загальному плані поділити на майнові та немайнові. Оскільки об’єктом діяльності банків є гроші та цінності, які наділені функціями грошей, банківсько-правові відносини, у які вступають банки із своїми клієнтами, в своїй переважній більшості є майновими відносинами. При здійсненні банками операцій їх юридичним змістом дуже часто є перехід права власності чи окремих складових цього права на гроші та інші цінності. Зокрема, при кредитуванні до позичальника переходить у власність певна сума грошей, яку по закінченні строку кредитування він зобов’язаний повернути у власність банку.

Існує також група немайнових банківських правовідносин. Наприклад, це правовідносини стосовно збереження банками інформації клієнтів, віднесеної законом до банківської таємниці. В ці правовідносини задіяні банки, їх клієнти, треті особи – цивільно-правові суб’єкти та суб’єкти господарювання. Немайновими також є управлінські відносини, що виникають в банках. Зрозуміло, що немайнові відносини не є самодостатніми та невід’ємно пов’язані із майновими банківськими відносинами, забезпечуючи належну реалізацію останніх.

З підстав змісту банківсько-правових відносин вони класифікуються на виробничі, організаційні та внутрішньобанківські (в термінології ГК України такі відносини визначаються як господарсько-виробничі, організаційно-господарські та як внутрішньогосподарські відносини (ч. 4 ст. 3 ГК України)).

Банківсько-виробничими є відносини, що виникають при здійсненні банками операцій, передбачених у ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Організаційно-банківські правовідносин складаються між банками як суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління діяльністю банків. Це, зокрема, організаційні відносини, що виникають між банком та його засновником (акціонером, учасником), організаційні відносини, що виникають у діяльності банківських об’єднань, організаційні відносини, що виникають із договірних підстав, зокрема, при створенні, діяльності та припиненні договірних об’єднань банків, що не мають статусу юридичної особи (наприклад, консорціумні об’єднання банків для здійснення масштабного кредитного проекту), організаційні відносини, що виникають у діяльності об’єднань банків, сформованих на основі відносин контролю тощо.

Внутрішньо - банківські правовідносини – це відносини, що складаються між структурними підрозділами банку, та відносини банку з його структурними підрозділами. До внутрішньо - банківських правовідносин також доцільно віднести відносини, що виникають в межах банку як господарської організації за участю його органів управління (включаючи виконавчий орган), а також філій та представництв, однак вони залишилися за межами легальної дефініції, що дана законодавцем у ч. 7 ст. 3 ГК України.

Як видно із викладеного вище, банківсько-правові відносини відзначаються спеціальним суб’єктним складом. Їх суб’єктами виступають або банки (банківські об’єднання), або інші суб’єкти, які взаємодіють із банками. Це НБУ, який наділений господарською компетенцією, клієнти банків (фізичні і юридичні особи), учасники (наприклад, акціонери) та інвестори банківських організацій. У складі банківської організації учасниками банківських правовідносин є її посадові особи, органи управління, виробничі підрозділи та відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва).