Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Запровадження тимчасової адміністрації в банках

Більш жорстким заходом впливу на банки є призначення тимчасової адміністрації. Законодавчо цей захід впливу закріплений у ст. 75-86 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та розділі 5 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ 28.08.2001 № 369. У цих нормативно-правових актах визначено порядок призначення та діяльності тимчасової адміністрації.

Тимчасова адміністрація є спеціальним органом для тимчасового управління банком у стані фінансової скрути. Вона створюється та призначається рішенням Правління НБУ відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 75).

Процедура тимчасової адміністрації застосовується Національним банком для тимчасового управління банком з метою забезпечення схоронності капіталу й активів банку, докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності банку, усунення виявлених порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану. Тимчасова адміністрація призначається в разі істотної загрози платоспроможності банку..

Функції тимчасової адміністрації виконує тимчасовий адміністратор - юридична або фізична особа, призначена Національним банком, для якого визначається термін та повноваження. Під час виконання своїх обов'язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу тимчасового адміністратора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно з законодавством України.

З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з часу їх укладення. Термін повноважень тимчасового адміністратора не може перевищувати одного року з дня його призначення.

До участі в тимчасовій адміністрації допускаються лише особи, які мають сертифікат Національного банку на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію (у тому числі, якщо їх незаконні дії в минулому не спричинили банкрутства банку або іншого суб'єкта підприємницької діяльності), економічну чи юридичну освіту та досвід роботи в банківській системі. Для керівника тимчасової адміністрації та тимчасового адміністратора - фізичної особи досвід роботи в банківській системі має становити не менше п'яти років, у тому числі на керівних посадах не менше трьох років. Керівник тимчасової адміністрації приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень, а також виконує функції загальних зборів, ради банку, правління (ради директорів) щодо контролю та управління банком, а також організаційно-розпорядчі функції, пов'язані з виконанням обов'язків керівника банку (підписує накази про звільнення, переведення працівників банку, підписує від імені банку претензії до боржників, а також позови та заяви до суду тощо).

Після оцінки фінансового стану банку тимчасовий адміністратор складає план тимчасового адміністратора на період його призначення, який надалі може змінюватися залежно від проблем, що можуть виникати під час тимчасового управління банком. План тимчасового адміністратора має містити:

• цільові показники, яких планується досягти за період тимчасового управління;

• комплекс заходів для досягнення поставлених цілей (заходи фінансового оздоровлення або санації банку, підготовки банку до продажу, реорганізації або ліквідації);

• інше, залежно від проблем, що виникли у діяльності банку.

Тимчасовий адміністратор щомісяця звітує про свою діяльність.

З метою стабілізації діяльності банку (фінансового оздоровлення) або підготовки банку до продажу тимчасовий адміністратор (залежно від конкретної ситуації, що склалася в банку):

а) розробляє (у разі потреби) разом з фахівцями банку програму фінансового оздоровлення з визначенням економічного ефекту реалізації запланованих заходів у грошовому вираженні, організовує і контролює її виконання;

б) приймає рішення (у разі потреби) про збільшення статутного капіталу банку шляхом видання наказу та здійснює процедуру збільшення статутного капіталу згідно з чинним законодавством;

в) приймає рішення (у разі потреби) про скликання загальних зборів учасників шляхом видання наказу та здійснює процедуру скликання та проведення загальних зборів учасників згідно з чинним законодавством України;

г) обмежує чи зупиняє проведення окремих операцій банку, які визнає низькорентабельними або збитковими, або надто ризиковими для банку. Обмежує залучення вкладів (депозитів) за новими угодами з фізичними особами з метою захисту інтересів вкладників;

ґ) уживає заходів щодо погашення простроченої та пролонгованої заборгованості за наданими кредитами та іншої простроченої дебіторської заборгованості;

д) у разі виявлення збиткових або неефективних для банку угод розриває їх у порядку, установленому чинним законодавством України;

е) продає активи банку та вживає заходів щодо погашення заборгованості за активними операціями банку, які на думку тимчасового адміністратора (залежно від причин, що зумовили погіршення фінансового стану банку) мають бути відповідно продані або повернені з метою підвищення платоспроможності, ліквідності банку та/або погашення боргу перед кредиторами;

є) подає позови до суду;

ж) зупиняє виплату дивідендів чи розподіл капіталу банку в будь-якій формі до завершення виконання заходів фінансового оздоровлення та стабілізації діяльності банку;

з) надає територіальному управлінню для розгляду на засіданні Правління Національного банку пропозиції про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;

і) організовує за згодою Національного банку продаж чи реорганізацію банку;

ї) виконує інші функції щодо оздоровлення банку.

Контроль за діяльністю тимчасового адміністратора покладається на територіальне управління Національного банку.

З метою створення сприятливих умов для покращання та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на термін не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів може застосовуватися під час тимчасової адміністрації за постановою Правління Національного банку. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується, зокрема, на термін підготовки програми санації (продажу) банку або програми фінансового оздоровлення.

Припинення діяльності тимчасової адміністрації означає відновлення повноважень правління (ради директорів), ради та загальних зборів банку - у разі стабілізації діяльності банку або набуття повноважень ліквідатором - у разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Керівники банку, які відсторонені на період діяльності тимчасової адміністрації від виконання своїх обов'язків, у разі продовження діяльності банку продовжують виконувати покладені на них обов'язки, якщо не прийнято рішення про їх звільнення з посади.

Якщо банк має недостатній рівень капіталізації (значно недокапіталізований або критично недокапіталізований) і має розрахункові документи, що не сплачені з вини банку, чи незадоволені вимоги кредиторів або значення нормативу миттєвої ліквідності (НЗ) становить менше 10 відсотків і надходжень не достатньо для підвищення ліквідності до нормативного рівня, то фінансове оздоровлення банку можливе лише із залученням додаткових коштів акціонерів/ учасників банку або його продажу іншим юридичним та/або фізичним особам (далі - інвесторам) для збільшення капіталу банку та погашення вимог кредиторів (тобто його санації).

Фінансове оздоровлення банку шляхом продажу його інвесторам здійснюється за програмою санації. Програма санації банку включає:

а) реструктуризацію капіталу банку (у т. ч. статутного капіталу банку та субординованого боргу, якщо він є). Реструктуризація капіталу банку передбачає виконання заходів, що забезпечують збільшення регулятивного капіталу до необхідного рівня;

б) реструктуризацію боргових зобов'язань банку (якщо є незадоволені вимоги кредиторів або очікується їх виникнення протягом наступних шести місяців);

в) заходи та термін підвищення (відновлення) платоспроможності та приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства (прогнозні показники діяльності банку на час завершення програми санації мають відповідати встановленим Національним банком економічним нормативам).

Ліквідація банків

Банківська система функціонує переважно на комерційних засадах, тому їй притаманні процеси, характерні для підприємницьких структур, а саме численні випадки розорення банків, їх банкрутства та ліквідації. За більш як десять років свого існування банківська система України втратила майже 100 банків. І нині чимало банківських установ перебувають у стадії ліквідації.

Процедура ліквідації банків є дуже суворо регламентованою. Ліквідація банку може проводитися з ініціативи власників банку, з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства, з урахуванням особливостей, передбачених Законом "Про банки і банківську діяльність" за згодою Національного банку України. Національний банк надає згоду на ліквідацію банку, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів, а кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відповідає вимогам, визначеним у ст. 90 закону "Про банки і банківську діяльність".

Ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" та нормативи о-правових актів На ціонального банку України. Для процедури ліквідації та розгляду справи в суді обов'язково повинен бути висновок Національного банку України, щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відкликання банківської ліцензії призводить до неможливості банком проведення банківських операцій, тобто передусім - залучення вкладів, надання кредитів, ведення розрахунково-касового обслуговування третіх осіб та інших. Також автоматично закінчується дія письмового дозволу Національного банку Україна на проведення окремих операцій, оскільки він дійсний тільки при наявності банківської ліцензії, відповідно до Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

Національний банк України зобов'язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку, якщо банк-боржник не спроможний виконати свої зобов'язання, відповідно до рішення суду про примусове стягнення протягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу.

Ліквідатора призначає орган, який ініціював рішення про ліквідацію. Ліквідатор приступає до виконання своїх обов'язків негайно після відкликання банківської ліцензії.

Національний банк може відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку виключно в таких випадках:

а) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію (зокрема те, що статутний капітал банку на час його державної реєстрації сформований з непідтверджених джерел і внаслідок цього були фальсифіковані прогнозні показники діяльності банку, надані Національному банку для отримання банківської ліцензії);

б) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

в) у разі порушення вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку;

г) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення діяльності банку в правову відповідність до вимог Закону про банки та нормативно-правових актів Національного банку;

ґ) у разі недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора приймається Правлінням Національного банку та оформляється відповідною постановою. Одночасно за цією постановою також:

• призначається ліквідатор. У разі призначення ліквідатором службовця Національного банку визначаються інші службовці Національного банку, які братимуть участь у ліквідаційній процедурі;

• припиняються повноваження правління (ради директорів), ради банку і загальних зборів банку, а також тимчасового адміністратора, якщо він до призначення ліквідатора здійснював управління банком;

• надається доручення керівникам відповідного територіального управління Національного банку та Центральної розрахункової палати вжити заходів щодо припинення банком активних операцій за його кореспондентськими рахунками, відкритими в Національному банку, з дня отримання цього рішення;

• надається доручення Департаменту реорганізації та ліквідації банків підготувати обґрунтований висновок щодо відповідності вимогам банківського законодавства особи, призначеної Національним банком ліквідатором;

• надається доручення Юридичному департаменту ініціювати процедуру ліквідації банку в суді;

• надається доручення Генеральному департаменту банківського нагляду повідомити контрольні органи інших держав, у яких банк мав філії або кореспондентські відносини з іноземними банками;

• зазначаються інші заходи, потрібні для здійснення процедури ліквідації конкретного банку.

Процедура ліквідації банку має бути завершена не пізніше трьох років з дня прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії.

⇐ Предыдущая 12