Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій




За умов функціонування систем «людина—машина» з різних причин виникають небезпечні ситуації. Тому великого значення набуває вміння оцінити характер їх можливих наслідків з точки зору розробки ефективних заходів щодо запобігання аварійності та травматизму|12].

Умови, за котрих існує навіть малоймовірна можливість впливу на людину небезпечного чинника, можна назвати небезпечними умо­вами (НУ), а дії людини, що не відповідають науково обгрунтова­ним нормам професійної поведінки — небезпечними діями (НД).

Здійснюючи небезпечні дії, оператор може перебувати в об­ставинах: мети, часу, місця, причин та способу дії. Випадковий збіг(поєднання) в певний момент часу та небезпечних обставин (НО) створює реальну можливість виникнення нової випадкової події — небезпечної ситуації. За небезпечною ситуацією з певним ступенем ймовірності виникають наслідки — сприятливий на­слідок (СН), аварія (А) або травма (Т).


Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Процес формування та виникнення небезпечної ситуації може починатися з моменту появи на робочому місці однієї або декіль­кох небезпечних умов або дій НУ або НД при появі НВФ. Навіть якшо при появі НВФ з'явилася одна НУ або НД, то можна вважа­ти, що вже з'явилася реальна небезпека, хоча її ймовірність може бути незначною.

Небезпечна ситуація виникає в потоці випадкових статистич­но залежних або незалежних випадкових подій, причому таким чином, що на початку цього потоку перебуває НУ або НД, або їх поєднання. В цьому випадку можна точно визначити ту початко­ву подію, з котрої розпочинається потік наступних випадкових подій і закінчується небажаними наслідками. Припинення тако­го потоку можливе шляхом усунення початкової події, котра і є причиною виникнення всіх подальших подій. Аналіз взаємо­зв'язків випадкових подій, котрі формують небезпечну ситуа­цію, дає можливість визначити пріоритет такої випадкової події.

Така ситуація ілюструється наведеною нижче узагальненою схемою (рис. 13). Ця схема об'єднує в собі небезпечні ситуації різних видів.

 



Л Основи безпеки життєдіяльності


 


Я. І. Бедріи. Безпека життєдіяльності

У випадку, коли небезпечна ситуація формується з випадко­вих подій, кількість котрих перевищує 3, то її ймовірність легше розрахувати, розбивши попередньо вхідні події на групи по 2 або по 3 події.

Таким чином, вивчення умов, процесів формування НС, їх моделювання та оцінка шляхом розрахунку ймовірності виник­нення дозволяє прогнозувати НС, обґрунтовано розробляти ефек­тивні заходи щодо їх попередження.

1.5. Психологічні властивості людини

До основнихпсихологічнихвластивостейлюдини, які забезпе­чують її психологічну надійність з точки зору БЖД, належать па­м'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темпе­рамент, почуття обережності тощо [6].

1.5.1. Пам'ять

Пам ять — це комплекс процесів, що відбуваються в цент­ральній нервовій системі і забезпечують накопичення, зберіган­ня та пригадування або актуалізацію того, що збереглося.

Пам'ять — це психофізіологічний процес збереження та відтворення інформації. Виокремлюють короткочасну, оператив­ну та довгочасну пам 'ять.

Короткочасна пам'ять зберігає інформацію під час обмеже­ного, як правило, невеликого, проміжку часу.

Довгочасна пам'ять розрахована на тривалий, заздалегідь не окреслений, термін зберігання шформації.

Оперативна пам'ять займає проміжний стан. Вона розрахо­вана на зберігання матеріалу під час раніше заданого терміну.

Розрізняють також зорову, рухову, емоційну пам'ять, тактиль­ну, нюхову, смакову та ін.

Середній об'єм короткочасної пам'яті обмежений: це 2—7 оди­ниці інтегрованої інформації. Особливістю цієї пам 'яті є зміщен -ня, коли при перенасиченості пам'яті людини інформація, що над­ходить, частково витісняє ту, що там зберігається. Завдяки корот­кочасній пам'яті людина може опрацювати значний обсяг шформації, знищити непотрібну та забезпечити запам'ятовування удовгочасній пам'яті необхідного матеріалу. У довгочасну пам'ять шформація надходить через короткочасну, виступає ніби у ролі


/. Основи безпеки життєдіяльності

фільтра, який здійснює суворий відбір важливого (з точки зору людини) матеріалу. Властивістю короткочасної пам'яті є мож­ливість за певних умов розширити її часові межі (зосередже-ння волі, розумова активність, безперервне повторювання слів, цифр).

Довгочасна пам 'ять має змістовну організацію. Вона має прак­тично безмежний обсяг, але обмежені можливості довільного зі а-дування повідомлень, які у ній зберігаються.

У операторській діяльності процеси короткочасної та довгочас­ної пам'яті практично відбуваються паралельно та взаємопов'язано.

Пригадування здійснюється у вигляді відтворення і впізна­вання. Відтворення відбувається за відсутності запам'ятовувано­го матеріалу, а впізнавання — при його повторному пред'явленні в нових умовах.

Пам'ять залежить від певних відділів великих півкуль головно­го мозку. Відділи мозку, що відповідають за певний вид пам'яті, пов'язані між собою замкнутими ланцюжками нейронів. Лобові та скроневі ділянки кори головного мозку, уражені травмою, погіршу­ють пам'ять загалом, хворий неспроможний запам'ятовувати, збе­рігати та відтворювати інформацію.

Кількаразове повторення відкладає інформацію в пам'яті. За лежно від того, що людина запам'ятовує, виділяють різні види пам'яті. рухову, образну, емоційну, словесну, слухову, зорову.

Рухова пам 'ять лежить в основі навчання рухам, вироблення побутових, спортивних і трудових навичок, навичок письма.

Образна пам 'ять допомагає запам'ятати і відтворити в уяві обличчя людей, картини природи, запахи, звуки та мелодії.

Емоційна пам'ять зберігає пережиті людиною почуття, це співчуття іншій людині. Запам'ятовуванню сприяють біологічно активні речовини, які виділяються під час емоційного збудження.

Словесна пам'ять полягає у запам'ятовуванні, збереженні і відтворенні прочитаного, почутого або сказаного.

Слухова пам 'ять дає змогу контролювати роботу механізмів і машин, сприймати аварійні звукові сигнали.

Зорова пам'ять забезпечує запам'ятовування технологічних операцій, які вимагають особливої уваги. Пам'ять буває тривала і короткотривала.

Довгочасна пам 'ять використовується для запам'ятовування на довгий час відомостей, пов'язаних з професією і необхідних в побуті.


Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Короткочасна пам 'ять служить для запам'ятовування на ко­роткий час (запис лекцій).

Довільна (логічна) пам'ять характеризується наявністю спе­ціального завдання: запам'ятати для того, щоб потім відтворити. За пам 'ятовування являє собою спеціальну дію, спрямовану на збе-реження людиною певної інформації в певному вигляді і на певний час. Усі види пам'яті взаємопов'язані.

Обсяг пам'яті—це кількість інформації, яка може бути відтво­рена безпосередньо після одноразового пред'явлення.

Точність відтворення — не ступінь відповідності сприйнятого матеріалу відтвореному.

Забування — закономірний процес, який оберігає пам'ять від надлишкової, непотрібної інформації, звільняє місце для сприйнят­тя нової, необхідної; забування — це не втрата знання, а втрата здат­ності пригадати. Основний засіб проти забування—повторення.

На розвиток і якість пам'яті впливають фізичний і психічний стани.людини. її тренованість, професія, вік. Пам'ять погіршуєть­ся з віком.

До 20—25 років пам'ять поліпшується і до 30—40 років зали­шається на одному рівні, потім здатність запам'ятовувати і згадува­ти поступово спадає. Краще повторювати частіше і потроху, ніж рідше і багато. Найкраще відтворюється матеріал наступного дня. Повторювати слід через 2—3 дні, а не відразу. Краще повторювати двічі уважно, ніждесять разів неуважно. Важливо чергувати склад­ний матеріал з більш доступним, цікавий з менш цікавим.

Новий матеріал слід записувати, повторювати подумки, кра­ще вголос.

Найефективнішим є запам'ятовування перед сном, бо сон за­кріплює результати запам'ятовування. Успішність запам'ятовування залежить від мотивів, зацікавлення, емоційності внутрішнього світа. Вважають, що погана пам'ять - це погано організована пам'ять.

На продуктивність пам'яті впливають як суб'єктивні, так і об'єктивні причини.

Суб'єктивні причини: природна здатність сприймати та запа -м'ятовувати інформацію, метод запам'ятовування, попередній досвід, установка, зацікавлення, емоції, стан організму.

Об'єктивні причини: характер матеріалу (логічність, зв'язність, зрозумілість, наочність, рифмованість) та кількість матеріалу і зовнішні умови.


1. Основи безпеки життєдіяльності

На запам'ятовування та згадування інформації значно впли­вають емоції.

Існують ефективні методи тренування пам'яті. Одні з цих ме­тодів ґрунтуються на регуляції уваги, другі передбачають удоско­налення сприйняття матеріалу, треті базуються на керуванні уявою, четверті — на розвитку у людини здібностей осмислювати та структуризувати запам'ятовування матеріалу, п'яті — на актив­ному використанні у процесах запам 'ятовування та пригадуван­ня спеціальних методів та дій.

Мислення

Мислення — це процес пізнання. Наслідком мислення є дум­ка. Здатність мислити — властивість людини.

Мислення - процес відтворення загальних властивостей пред­метів і явищ, знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними.

Мислення дає змогу пізнавати те, чого ми безпосередньо не спостерігаємо, передбачити хід подій, результати наших власних дій, прогнозувати розвиток процесу і результати майбутніхдій; це здатність людини правильно і швидко виносити судження і приймати рішення.

Мислительні дії та операції. Мислення (розумові операції) скла­дається з таких процесів, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагу­вання, конкретизація, узагальнення, які взаємозв'язані та існу­ють як система операцій, у якій дія кожної з них є зворотною операцією.

Порівняння визначає подібні і відмінні ознаки, властивості рівних об'єктів. Все в світі пізнається не інакше, як через по­рівняння.

Аналіз— мислене розчленування об'єктів свідомості, виділен­ня окремих їх частин, елементів, ознак і властивостей.

Синтез — мислене об'єднання окремих частин, ознак і влас­тивостей об'єктів у єдине ціле. Аналіз і синтез є протилежними і водночас нерозривно пов'язаними між собою процесами, постій­но чергуються і переплітаються. Це основні операції мислення.

Абстрагування — мислене відокремлення одних ознак та влас­тивостей від інших і від предметів, яким вони притаманні. Абст-рактним є наукове мислення, тому що абстракція відіграє про­відну роль в утворенні тих понять, у яких воно виявляється і яки-


Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

ми оперує; абстракція готує основу для широких і ґрунтовних узагальнень.

Пізнання являє собою рухдумки від конкретного до абстрак-тного і знову до конкретного.

Конкретизація — це перехід від абстрактного до конкретного.

Узагальнення - розкриття загальних властивостей і відношень, що існують в реальній дійсності. Від глибини узагальнень зале­жить і коло передбачені, які може зробити людина.

Форми мислення. Розрізняють три форми мислення: суджен­ня, умовиводи, поняття.

Судження — це рух нашого мислення, ототожнення і розріз­нення його об'єктів, переходи від поодинокого до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки, від причини до наслідку, від частини до цілого.

Судження — форма мисленого відображення об'єктивної дійсності. В судженні ми завжди стверджуємо або заперечуємо наявність у певному об'єкті якихосьознак, властивостей, зв'язків з іншими об'єктами.

Судження є істинним, якщо воно адекватно відображає зв'яз­ки та взаємовідносини, що існують в об'єктивній дійсності, і що перевіряється практично.

Міркування являє собою низку пов'язаних між собою су джень, спрямованих на те, щоб з'ясувати істинність якої-небудь думки, довести її або заперечити, відстояти її в суперечці.

Умовиводом називають таку розумову дію, або форму мислен­ня, в якій з одного або декількох певним способом зв'язаних су­джень, що відображають взаємовідношення предметів чи явиш об'єктивної дійсності, виводиться нове судження. Умовиводи бу­вають індуктивні, дедуктивні та аналогічні.

Індуктивний умовивід — умовивід, в якому ми йдемо від фактів до узагальнень, від менш загальних—до більш загальних суджень.

Дедуктивний умовивід — умовивід, в якому ми йдемо від за­гальних суджень до часткових і поодиноких.

Індукція і дедукція нерозривно пов'язані між собою в людсь­кому мисленні. За допомогою індукції робляться загальні вис­новки. Шляхом дедукції застосовуємо їх до нових ситуацій.

Аналогія —умовивід, що грунтується на подібності деяких оз­нак об'єктів.

Мислення є логічним, якщо хід думок правильно відображає зв'язок предметів, явищ об'єктивної дійсності.


Основи безпеки життєдіяльності

Поняття формуються у процесі мислення, в судженнях і умо­виводах про предмети і явища об'єктивної дійсності.

Кожне поняття характеризується певним обсягом і змістом. Обсяг поняття — це відображене в ньому коло об'єктів, а зміст -відображена в ньому сукупність їх істотних ознак.

Загальні поняття — поняття, в котрих відображаються істотні властивості класів предметів.

Конкретні поняття — поняття, в котрих відображаються певні предмети, явища чи їх класи з їхніми істотними ознаками, зв'яз­ками і відношеннями.

Абстрактні поняття відображають ті чи інші властивості об'єктів відокремлено від них самих (хоробрість, добро, вартісність), які є завжди загальними.

Різновиди мислення. Мислення відбувається за загальними оз­наками, спільними для всіх людей, водночас набуває відмінних особливостей залежно від змісту задач. Відповідно до цього мис­лення буває технічним, науковим, художнім тощо.

Технічне мислення спрямоване на розв'язання різних техніч­них задач.

Наукове мислення спрямоване на розв'язання теоретичних, наукових задач. Художнє мислення виявляється у виконанні зав­дань художнього зображення особливостей дійсності, зокрема лю­дей, їх життя, суспільних і виробничих відносин.

Індивідуальні відмінності в мисленні людей. Мислення за тих чи інших умов характеризується глибиною, послідовністю, само­стійністю, критичністю, гнучкістю, швидкістю.

Глибина мислення характеризується вмінням людини проник­нути в суть пізнаваних явищ, розкривати їх причини, дошукува-. тися їх основ, всебічно з'ясовувати їх зв'язки з іншими явищами об'єктивної реальності, передбачати хід подій.

Поверховість мислення протилежна глибині мислення. Це вдо­волення частковим з'ясуванням зв'язків тих чи інших явищ, не­достатня диференціація зрозумілого і незрозумілого, доведеного інедоведеного.

Послідовність мислення полягає в умінні людини дотримувати­ся його логічних правил, не суперечити самій собі в своїх міркуван-нях, доводити і обґрунтовувати свої висновки, стежити за тим, щоб думки випливали одна з одної, не відхилялися від теми міркуван-ня, дотримуватися певного плану у викладі думок, контролювати їх хід. Послідовність—істотна властивість правильного мислення.


Я.І. Бедрііі. Безпека життєдіяльності

Самостійність мислення — вміння людини ставити нові про -блеми, знаходити нові підходи до їх розв'язання, виявляти ініціа­тиву в розв'язанні тих завдань, котрі постають у повсякденному житті. Це необхідна передумова новаторства в науці і техніці.

Критичність мислення полягає у здатності переглядати погля­ди, теорії, що вже склалися, змінювати їх, якщо вони вступають у суперечність з новими даними науки і практики.

Гнучкість мислення — вміння змінювати спосіб розв'язання проблеми, знаходити нові шляхи її розв'язання, бути вільним від шаблону в з'ясуванні питань, беручи при цьому до уваги конк­ретні обставини, за яких відбуваються ті чи інші явища, події.

Інертність мислення вимірюється часом, протягом котрого різні люди впорюються з одними і тими самими пізнавальними завданнями, правильно й обгрунтовано їх розв'язуючи.

Розрізняють три види мислення: наочне, діюче, пов'язане з практичною діяльністю; образне, при якому предмети безпосе­редньо не сприймаються, а уявляються в пам'яті (уявлення дея­ких технологічних операцій); абстрактне, коли вивчаються за -гальні поняття і закономірності.

Особливий тип мислення, характерний для оператора — one -ративне мислення, яке здійснюється в ході практичної діяльності та спрямоване на розвязання практичних завдань і характери зується швидкістю.

Властивості мислення, такі як швидкість, винахідливість, кмітливість, точність дії при раптовій зміні ситуації вимагають спеціального тренування як в реальних умовах, так і шляхом мо­делювання складних ситуацій чи окремих їх елементів за допомо­гою тренажерів і спецметодів.

1.5.3. Увага

Увага—це і психологічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності та міру зосередженості на відносно малій (дії, предметі, праці, явищі), який стає усвідомленим та концент­рує на собі психологічні і фізичні зусилля людини протягом певно­го виннику часу.

Увага—це концентрація свідомості на певному об'єкті чи діяль-ності з одночасним відвертанням від всього іншого; фізіологічною основою увага є осередок оптимального збудження певноїділян-ки кори великих півкуль головного мозку.


/. Основи безпеки життєдіяльності

Людська свідомість постійно спрямована на якісь об'єкти, думки чи діяльність. Увага пов'язана з волею. Залежно від волі увага буває активною і пасивною.

Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників і триває доти, поки вони діють (сильний звук, світло тощо). Це низька форма уваги, яка вини­кає за законом орієнтовного рефлексу і є спільною для людини і тварини.

Активна увага — свідома увага, яка вимагає вольового зусилля ізавжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед по­ставленою метою (праця оператора).

Пасивна й активна увага взаємодіють і доповнюють одна одну.

Активна увага, вимагаючи вольового зусилля і нервового на­пруження, швидше втомлює людину.

Розрізняють і зовнішньоспрямовану (табло приладів) і внутріш-ньоспрямовану (думки, переживання) увагу.

Обсяг уваги — кількість об'єктів, котрі можуть бути сприй­няті одночасно і досить чітко.

Звичайно людина охоплює поглядом 6—8 об'єктів, при вико­нанні певної роботи — 2—3 об'єкта. Обсяг уваги пов'язаний з роз­поділ ом уваги.

Розподіл уваги - це здатність людини зосередити увагу на де­кількох об'єктах чи одночасно виконувати дві і більше дій.

Швидкість переключення уваги — здатність швидко змінювати об'єкти, на яких спрямована увага, швидкість переходу від одно­го виду діяльності до іншого, що вдосконалюється в процесі проф-Діяльності і підвищує надійність робітників в критичній си­туації. Для безпеки праці велике значення має обачність, тобто здатність бачити те, що необхідно у дану мить.

Основа обачності — розподіл і переключення уваї и, що забез­печує своєчасне визначення можливості ускладнення ситуації і правильну послідовність дій, що запобігають аварійним ситуа -ціям. Інтенсивність і стійкість уваги — важливі якості людини.

Інтенсивність уваги — це ступінь її напруження при сприй­нятті об'єкта: із збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає повнішим і чіткішим.

Стійкість уваги — утримання необхідної інтенсивності уваги протягом тривалого часу, що залежить від ступеня тренованості людини.


Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Неуважність — протилежна стійкості уваги і умовно по­діляється на три ступеня:

- неуважність через слабкість та нестійкість активної уваги як результат неготовності діяти;

- надмірна інтенсивність і трудність переключення уваги я к результат зосередження на певному різновиді діяльності, питан­нях чи проблемах під впливом надмірних особистих переживань;

- слабка інтенсивність уваги при перевтомі, у хворобливому стані чи після вживання алкоголю, що характеризується слабкою концентрацією і ше більш слабким переключенням;

Найчастіше увага знижується при перевтомі. Правила тренування уваги:

- уважно виконувати роботу завжди і в будь-якій ситуації;

- зосереджувати увагу в будь-який момент на певному пред­меті чи діяльності;

- ставитися з зацікавленням до предмета чи роботи, що підви -щує увагу;

- чітка організація праці і здоровий психологічний клімат в колективі;

- дисциплінованість, рішучість і наполегливість;

- постійні вольові зусилля.

1.5.4. Сенсомоторні реакції

Сенсомоторні реакції — зворотні дії людини на усякі відчуття. які сприймаються органами чуттів. Дані реакції бувають прості і складні.

Прості сенсомоторні реакції— це швидка відповідь наперед відо­мим простим рухом на раптовий сигнал, який також наперед відо­мий (швидке натискання кнопки чи реакція на сигнал лампочки).

Складні сенсомоторні реакції — це відповідь на декілька напе­ред відомих сигналів, на кожний з яких слід відповідати певним наперед відомим рухом (послідовне засвічування на табло 2—3 різнокольорових лампочок, які гасять, натискаючи на відповідні кнопки). В кожній сенсомоторній реакції є прихований (латент­ний) і моторний періоди.

Латентний період — це час від моменту появи сигналу до по­чатку руху. Латентний період простої реакції в середньому стано­вить на звуковий сигнал -0,14с, на світло - 0,2 с

Моторний період - час виконання руху..


/. Основи безпеки життєдіяльності

Час складної реакції значно перевищує час простої і залежить від таких чинників:

- стаж роботи, очікування небезпеки, настрій, заняття спортом (зменшують час реакції);

- хвороба, вживання ліків, алкоголю, радіація сонця, атмосферний тиск, вік, перевтома, рух у темряві, переляк, поганий настрій тощо (збільшують час реакції),

Сенсомоторна реакція характеризується правильністю, точні­стю і своєчасністю. Можна вчасно зреагувати, але вчинити непра-вильно.Час реакції збільшується з віком, хоча з часом досвід у вмінні прогнозувати ситуацію компенсує сповільнену реакціїо. Час реакції' водія — 0,75 с, за містом — 2,5 с, він залежить від швидкості автомо­біля, від віку водія, його професшності (старші за віком мають реак­цію 0,5— 1,5 с, у водіїв з меншим досвідом час реакції — 1—2 с).

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...