 |
Гігієнічне нормування шуму
|
|
|
|
Нормування шуму для робочих місць регламентується державним стандартом та санітарними нормами ГОСТ 12.1.003-83. Шум. Общие требования безопасности; ДСН 3.3.6-037-99 Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.
Основою нормування є обмеження звукової енергії, яка діє на людину протягом робочої зміни, значеннями, безпечними для її здоров’я і працездатності.
Нормування шуму здійснюється двома методами – за граничним спектром (ГС) шуму і за рівнем звукового тиску (Lр) в дБА.
Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску нормуються в активних смугах частот (октавах).
При аналізі шуму діапазон звукових частот розбитий на октавні смуги певної ширини. Смуга частот, у якої відношення верхньої граничної частоти 
до нижньої 
дорівнює двом, називається октавою 
Характеристикою кожної смуги частот являється середньо геометрична частота., 
яка для октави визначається за формулою
де , − гранична верхня і нижня частоти смуг, Гц.
Середньогеометричний ряд частот (
) – 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц. Сукупність гранично допустимих рівнів звукового тиску в дев’яти октавних смугах частот і є граничним спектром (ГС) шуму. Кожний із граничних спектрів має свій індекс, наприклад ГС-75, де 75 – допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньо геометричним значенням частоти 1000 Гц.
За еталонну (стандартну) частоту при нормуванні рівня звуку прийнята частота 1000 Гц.
В другому методі для орієнтованої (неточної) оцінки рівня постійного і непостійного шуму використовується шкала А шумоміра, наприклад, прилад ВШВ-1. Ця шкала імітує загальну чутливість вуха людини у всьому інтервалі частот. Величина рівня звуку, виміряного за цією шкалою, позначається в дБА.
|
|
|
Lp − рівень звукового тиску – точна характеристика шуму на октавних смугах частот.
Lp = 20 lg (P/P0), дБА
де Р – звуковий тиск в даній точці, Па (Н/м2); Р0 – звуковий тиск на порозі чутності (Р0 = 2· 10-5 Па при частоті 1000 Гц).
Всі розрахунки по захисту від шуму виконуються по рівню звукового тиску Lp.
Параметрами непостійного шуму, які нормуються, є еквівалентний рівень шуму (рівень постійного шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із змінними рівнями за той же час) у дБАекв та максимальний рівень шуму – у дБА.
Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях, у виробничих приміщеннях і територіях регламентуються Державними санітарними нормами ДСН 3.3.6.037-99.
Із таблиці видно, що рівні звукового тиску за низьких частот мають більш високі значення і знижуються із підвищенням частоти. Це пояснюється тим, що людський організм легше переносить низькі частоти і значно гірше – високі.
Необхідно пам’ятати, що шум в аудиторіях не повинен перевищувати 55 дБА, у квартирах вдень – не більше 40 дБА, вночі – не більше 30 дБА. На вулиці допустимий рівень шуму вдень − до 50 дБА, вночі − до 40 дБА.
Для визначення відповідності рівнів шуму та рівнів звукового тиску нормованим значенням використовують вимірювачі шуму та вібрації ВШВ-1, ВШВ-003, шумомір типу Ш-1, акустичну вимірювальну апаратуру фірм RET (Німеччина) та "Брюль і К’єр" (Данія).
Звук, який сприймається мікрофоном шумоміра, перетворює механічні коливання в електричні, які підсилюються, проходячи через коректуючі фільтри і випрямляч, а далі реєструються стрілковим або самописним приладом.
Захист від шуму
До звукопоглинаючих матеріалів відносять ті, які здатні поглинати, падаючу на них енергію звукових хвиль, яка витрачається в даному випадку на приведення в рух повітря в масі конструкції (пористий бетон, перфоровані гіпсові плити, скловолокно, мінеральна вата,поліуретан та ін.).
|
|
|
Для поглинання аеродинамічного та гідродинамічного шумів, які виникають при роботі вентиляційних систем, пневмоінструменту, газотурбінних, дизельних, компресорних та інших установок, використовують глушники шуму. Наприклад, повітропроводи, рідинопроводи облицьовують зсередини матеріалами, які поглинають імпульсні коливання повітря та рідин, що виникають при їх турбулентному русі.
Коли рівень шуму на робочому місці перевищує допустимі значення, використовують засоби індивідуального захисту органів слуху. До них належать:
– протишумні навушники, які закривають вушну раковину;
– протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід (наприклад, "Беруші" із тонковолокнистого матеріалу одноразового використання або еластичного матеріалу типу гуми багаторазового використання);
– протишумні шоломи – закривають усю голову. Їх застосовують у сполученні з навушниками;
– протишумні костюми.
Ці засоби дозволяють суттєво зменшити шумове навантаження і запобігти появі захворювань.
ВІБРАЦІЯ
Вібрація – це коливання твердих тіл, яке виникає при зсуві центру ваги тіла, що рухається, обертається або при періодичній зміні форми тіла порівняно зі статичним станом цього тіла.
Вібрація характеризується:
1) частотою (Гц);
2) амплітудою зсуву, тобто розміром найбільшого відхилення точки, що коливається від положення рівноваги (м);
3) коливальною швидкістю (м/с);
4) коливальним прискоренням (а/с2).
Ступінь і характер впливу на людину залежить від амплітуди і частоти коливань. Так, власні частоти внутрішніх органів знаходяться в області 6-9 Гц. Отже, вібрація машин, площадок, ручних інструментів і т.д. особливо небезпечна при частотах 8-12; 17-25 Гц і т.д., тому що вони можуть бути резонансними для органів. При роботі з ручними машинами (їхня вібрація знаходиться в області 100 Гц) виникають судинні розлади. Загальна вібрація, що має широкий спектр частоти, справляє несприятливий вплив на центральну нервову систему, вестибулярний апарат, шлунково-кишковий тракт, викликає запаморочення, оніміння кінцівок, захворювання суглобів. Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання – вібраційну хворобу.
|
|
|
Методи боротьби з вібрацією зводяться в основному до демпфірування установок, машин, механізмів, використання різноманітного роду амортизаторів, вібропоглинання.
|
|
|
