Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Джерела права інтелектуальної власності. Національний та міжнародний рівні охорони об’єктів інтелектуальної власності.

Стр 1 из 6Следующая ⇒

Правове регулювання відносин пов’язаних із інтелектуальної власністю

Загальні положення про право інтелектуальної власності.

Питання

1. Поняття творчої діяльності та її значення, поняття інтелектуальної власності

2. Юридична природа права інтелектуальної власності та становлення права інтелектуальної власності на території України

3. Поняття права інтелектуальної власності

4. Види інтелектуальної діяльності

Питання 1: Поняття творчої діяльності та її значення, поняття інтелектуальної власності

(6.09.2013)

Конституція України ст.41 проголошує: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Отже в конституції України розрізняється інтелектуальна і творча діяльність. У будь-якому раз ці поняття не тотожні й означають вони не одне й те ж саме. Суб’єктом творчої діяльності може бути лише людина. Творчість властива у будь-якій сфері її діяльності. Конституція проголошує свободу творчості ст. 54- це означає, що людина може творити у будь-якій галузі діяльності і все що їй забажається, проте обмеження творчості встановлюється законом. Творчість не може бути анти- суспільною, аморальною і спрямованою проти людства. «Творча діяльність» поняття ширше ніж інтелектуальна.

(13.09.2013)
Під поняттям «результати творчої діяльності», «результати творчості» або «творчі результати» підпадають будь-які результати творчості. Результати інтелектуальної діяльності це безперечно результати творчої діяльності, але результати інтелектуальної діяльності обов’язково мають відповідати встановленим законам. Лише за цієї умови вони можуть стати об’єктами інтелектуальної власності. У разі їх не відповідності законам вони не можуть стати об’єктами правової охорони. Інтелектуальна діяльність відрізняється від творчої тим що її результати неодмінно стають об’єктами правової охорони. Кількість результатів творчої діяльності значно переважає кількість об’єктів інтелектуальної власності. До результатів творчої діяльності відносяться і ті, що з певних причин не можуть стати об’єктами правової охорони. Наприклад: відкриття, винаходи які втратили патентоспроможність, незапатентовані об’єкти промислової власності. Отже творчі результати - це результати творчої діяльності, які можуть бути об’єктами правової охорони, а можуть і не бути. Ті результати творчої діяльності, які наділяються правовою охороною і визначаються об’єктами інтелектуальної власності і є результатами інтелектуальної діяльності.
Інтелектуальна власність є результатом інтелектуальної, творчої діяльності який відповідає вимогам чинного законодавства, лише в такому разі їй надається правова охорона. Вперше поняття інтелектуальна власність було використано в конвенції про заснування всесвітньої організації інтелектуальної власності. (ВОІВ)(14 липня 1967 року).

Отже інтелектуальна власність в звичайному розумінн і - це права на результати творчої інтелектуальної праці, що захищається законодавством. Інтелектуальна власність є нематеріальне поняття. Інтелектуальна власність має принаймні два основних значення:

· Як цивільно-правовий інститут

· Як сукупність суб’єктивних прав творця на результати його творчої діяльності.

Найважливішою характеристикою інтелектуальної власності є те, що власник може її використовувати таким чином, як він забажає, при цьому без його дозволу ніхто крім нього немає право використовувати.

Питання 2. Юридична природа права інтелектуальної власності та становлення права інтелектуальної власності на території України

Походження терміну право інтелектуальної власності пов’язується з французьким законодавством кінця 18ст. Як і будь-яке право власності, право інтелектуальної власності на результат інтелектуальної, творчої діяльності дає його творцю виключну можливість розпоряджатися результатами інтелектуальної, творчої діяльності на свій розсуд. Важливою віхою у встановлені права інтелектуальної власності стало підписання у Стокгольмі конвенції, якою заснували ВОІВ. Інтелектуальна власність відповідно до ст.2 цієї конвенції на міжнародної рівні вводила термін інтелектуальної власності та дає визначення цього терміну - це право щодо конкретних …. У виробничій наукові сфері. Встановлення національного законодавства про інтелектуальну власність сприяло прийняттю Верховною Радою декларації про державний суверенітет від 16.02.1991, якою було проголошено, що Україна самостійно визначає свій економічний статус і визначає його в законах. Економічний потенціал проголошується власністю народу, матеріальною основою суверенітету України і використовувати з метою забезпечувати матеріальні і духовні потреби України. Правові гарантії свободи літературної, художньої, наукової і технічної творчості знайшли своє закріплення у ст. 54 конституції України. В цій статі визначається право кожного громадянина на результати своєї інтелектуальної діяльності. У становленні законодавства України про інтелектуальну власність важливу роль відіграв закон України про власність 7 лютого 1991, результатами інтелектуальної власності вперше визнанні об’єктами права власності, а також вперше на національному рівні був легалізований термін інтелектуальної власності.

(20.09.2013)

13 грудня 1991 було прийнято закон України про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності в якому закріплено, що результати науково-технічно діяльності є об’єктами власності творців(розробників) науково-технічної продукції, якщо інше не передбачене законом або договором. Першим спеціальним нормативним актом, який започаткував законодавством про промислову власність стало затверджене указом президента України «тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторські пропозиції України» від 18 вересня 1992року. Цим правовим актом закладенні правові засади правової охорони результатів науково-технічної, творчої діяльності. Значим кроком у розвиток законодавства у сфері інтелектуальної власності стало прийняття у 1993 році пакету спеціальних законів: «про охорону прав про винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав для знаків на товари та послуг». У зв’язку з цим зазначене вище тимчасове положення втратило чинність проте не повністю у частині що стосується раціоналізаторських пропозицій воно залишилось чинним. Трохи пізніше був прийнятий закон України про авторське право і сумісні права він 3 грудня 1993 року. Крім того Верховна Рада України своєю постановою від 19 січня 1995 року, затвердила положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки що становлять державну таємницю. Це група спеціальних законодавчих актів, які безпосередню регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку з надання правової охорони результатом інтелектуальної творчої діяльності. Крім спеціальних законів набула чинності низка нормативних актів України, які певною мірою торкаються прав питання інтелектуальної власності. До таки відносять «закон України про зовнішньо-інтелектуальну діяльність» «про захист від недобросовісної конкуренції» «про телебачення і радіомовлення», постанови кабінету міністрів України про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосується права автора на твір та про затвердження мінімальних ставок винагороди за використання права авторського права і сумісних прав. Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 1994 року, вперше в національному законодавстві надав формальне визначення права інтелектуальної власності, як права особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності, або об’єкт права інтелектуального права власності визначений цивільним кодексом та іншими законами України.

Питання 4: Види інтелектуальної діяльності

З часу виникнення та встановлення правової охорони результатів творчої діяльності, почали розрізняти літературну творчість і технічну творчість(творчість у сфері виробництва). Останню часто називають науково-технічною творчістю, оскільки технічна творчість обов’язково має опиратися на досягнення науки. Результати і досягнення науки можуть бути вираженні, як у літературній формі шляхом запису чи опису так у формі створення технічного пристрою, обладнання, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, селекційного досягнення тощо. Звідси і місце науки у творчій діяльності людини. В одних етапах результати наукових пошуків реалізуються у формі науко-літературного твору, в інших науковий результат може досягатися шляхом наукового експерименту і реалізуватися у формі технічних пристроїв, обладнання, селекційного досягнення тощо. Відповідно до міжнародних конвенцій, результат інтелектуальної діяльності уже давно поділяють на дві основні групи: твори літератури і мистецтва або літературно-художня власність і технічні творчі витвори або промислова власність. Звідси і поділ творчості на літературно-художню і науково-технічну. В останні роки висуваються і аргументуються пропозиції щодо доцільності поділу результатів творчої діяльності не на дві а на три групи:

1. Об’єкти літературно-художньої власності

2. Об’єкти патентного права

3. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг

1. Об’єкти літературно-художньої власності

Інтелектуальну, творчу діяльність зі створення творів науки, літератури і мистецтва назвемо літературно-мистецькою діяльністю. Літературні твори це твори написані чи записані, проте чинний закон України «про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 до літературних творів відносить і усні твори, що відповідають вимогам закону. Літературні твори у свою чергу поділяються на твори наукової літератури і твори художньої літератури. Коло об’єктів авторського права об’єднує ще одну досить велику групу – твори мистецтва. Творча діяльність у сфері мистецтва визнається інтелектуальною, а її результати об’єктами правової охорони і отже об’єктами інтелектуальної власності. Такий поділ творів охороняється авторським правом. Найбільш поширеною формою інтелектуальної діяльності в гуманітарній сфері є літературна діяльність, результатом якої є твори науки і художньої літератури. Закон України про авторське право і сумісні права проголошує, що цим законом охороняються твори науки, …. літературна діяльність, як вид інтелектуальної творчої діяльності здійснюється в різноманітних формах. Твором визнається результат літературної діяльності незалежно від призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, пропаганда, реклама, інформація, розваги тощо). Результат літературної діяльності підлягає правовій охороні незалежно від способу відтворення (письмового, усного чи іншого). Об’єктами правової охорони є також виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори. Характерною рисою літературної діяльності є те, що не сама діяльність, ні її результати не підлягають обов’язковій державній реєстрації. Літературна діяльність у будь-якій формі, будь-якого автора не підлягає будь-якому ліцензуванню. На літературну діяльність має право будь-яка фізична особа, громадянин України громадянин іншої держави особа без громадянства без обмеження віку, ніякого дозволу на здійснення літературної діяльності закон не вимагає. Навпаки ст. 54 конституції України проголошує свободу літературної творчості і гарантує право на цю свободу. Чинне законодавство України не вимагає від суб’єкта літературної діяльності не лише спеціального дозволу на її здійснення, а й будь-якої державної реєстрації цієї діяльності. Іншої специфічної рисою літературної діяльності є те що літературні твори не підлягають державній чи іншій реєстрації. Інші результати інтелектуальної творчої діяльності, крім об’єктів авторського права, підлягають обов’язковій державній реєстрації. Авторське право на будь-який твір виникає з факту створення твору в об’єктивній формі, а не з його реєстрації.

(27.09.2013)

Проте відповідно до ст.11 закону України про авторські право і сумісні права особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, для засвідчення авторства на оприлюднений чи неоприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, що стосується права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Про реєстрацію права автора видається свідоцтво, яке є нічим іншим, як юридичною презумпцією автора. Свідоцтво про реєстрацію може бути визнано недійсним лише у судовому порядку, будь-яка інша особа не може перешкоджати авторові чи особі, яка має авторське право зареєструвати свої права на літературний чи будь-який інший твір. Суміжні права об’єктами своєї охорони мають виконавчу діяльність, діяльність виробників фонограм і відеограм та діяльність організаторів теле- і радіо- мовлення, щодо здійснення свої передач(програм). Виконавчу діяльність здійснюють актори театру і кіно, співаки, музиканти, танцюристи або інші особи, які виконують роль читають, грають на музичному інструменті, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури чи мистецтва, особи, які виконують циркові лялькові номери, тощо, а також диригенти музичних творів. Творчою визнається також діяльність по запису будь-якого звукового виконання та інших звуків на фонограму. Фонограмою визнається виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків наприклад пташиний спів, звуки тварин, моря грози. До творчої діяльності належить відеозапис на відповідному матеріальному носії(магнітній стрічці, компакт диск тощо) виконавця. Зазначені види інтелектуальної, творчої діяльності за своїм характером і змістом наближаються до творів літератури і мистецтва.

2. Науково-технічна діяльність це друга досить значна група інтелектуальної, творчої діяльності, характерною особливістю цієї групою видів творчої діяльності є її спрямованість на матеріальне забезпечення потреб суспільства. На підставі наукових досягнень мають бути створені необхідні засоби і знаряддя виробництва та іншої доцільної діяльності людей. Науково-технічна діяльність охоплює велике коло творчої діяльності спрямоване на досягнення певних науково-технічних результатів. Поняття науково-технічна діяльність набагато ширше ніж понять промислова власність, хоча багато об’єктів цих двох понять збігаються. Наприклад винахід – є результатом науково-технічної діяльності і разом з тим він є об’єктом промислової діяльності, але далеко не всі результати науко-технічної діяльності стають об’єктами промислової власності, а отже об’єктами правової охорони. Багато результаті науково-технічної діяльності залишаються поза межами зазначених понять з тих чи інших причин. Науково-технічна діяльність охоплює науково-дослідницьку діяльність у тій частині в якій вона стосується техніки і технологій. Цим поняттям охоплюються також проектно-конструктості, винахідна і раціоналізаторська діяльність та іншу види творчої діяльності спрямовані на створення промислових зав’язків, топографії, інтегральних мікросхем, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг тощо. За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності всі результати творчої діяльності, що не охоплюються поняттям авторське право і суміжні права, складають перелік об’єктів промислової власності. Законодавство України передбачає правову охорону селекційних досягнень, якої немає у зазначеній конвенції. Але її міжнародно-правова охорону передбачена іншими угодами. В Україні селекційні досягнення подібні до винаходів за правовим режимом, але в точному значенні цього слова винаходами не являються. До об’єктів промислової власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, селекційне досягнення, компонування інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (в тому числі секрети виробництва, ноу-хау) та інші результати науково-технічної діяльності, що відповідно до чинного законодавства можуть бути визнані об’єктами правової охорони, тобто об’єктами інтелектуальної власності. На відміну від авторського права, що надає правову охорону будь-якому твору, незалежно від його наукового чи художнього рівня, об’єктом промислової власності визнається лише той результат науково-технічної творчості, що відповідає умовам охороно здатності, які встановлює закон, отже характерною ознакою зазначених результатів є їх відповідність умовам охороно здатності. Для визнання їх об’єктами інтелектуальної власності, творчі результати мають пройти обов’язкову, встановлену законом перевірку, експертизу, атестацію, в деяких випадках така експертиза має встановити чи відповідає заявлена пропозиція необхідному науково технічному рівню. На приклад, заявка на видачу патенту на винахід строком на 20 років має пройти так звану експертизу по суті. Мета якої виявити цей необхідний рівень. В інших випадках проводиться експертиза лише за формальними ознаками, коли перевіряється відповідність документів із заявки вимогам закону. Законодавство України про промислову власність не передбачає надання правової охорони лише за фактом створення того чи іншого її об’єкта.

(04.10.2013)

Для визнання творчого результату, в сфері техніки, об’єктом правової охорони, встановлена спеціальна процедура перевірки творчого результату на відповідність його вимогам охороно здатності. Якщо за результатами такої перевірки*(експертиза за формальними ознаками і експертизи по-сутті) у випадках передбаченим законом виявиться умовам охороно здатності вона підлягає обов’язковій державній реєстрації шляхом занесення її до відповідних державних реєстрів. На підставі державної реєстрації заявленої пропозиції видається охоронний документ на сьогоднішній день в Україні об’єкти промислової власності охороняться двома документами: патентом або свідоцтвом. Патентом охороняється винаходи, корисні моделі, промислові зразки, секційні досягнення. На запатентовані компонування інтегральних мікросхеми видається свідоцтво. Експертиза заявлених пропозицій їх державна реєстрація, та видача охоронних документів, здійснюється спеціально-уповноважених на це державних органів. Оскільки в основному об’єкти промислової власності охороняються патентами звідси і назва інституту, який регулює відносини що складається у процесі, використання і охорони цих творчих результатів його прийнято називати «Патентним правом».

3.Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг

Третю групу складають види творчості, що спрямовані на створення засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, якими є комерційне найменування, торгівельна марка(знаки для товарів і послуг) і географічне зазначення походження товарів. Це вид творчості не можна назвати ні літературно-художнім, ні технічним. Зазначенні засоби можуть наближатися до літературно-художньої або технічної творчості. Наприклад, зображення торгівельної марки інколи можуть бути об’єктом авторського права, вони можуть бути створені у вигляді малюнка, графічного чи скульптурного зображення. Позначення для товарів і послуг може мати вигляд форми виробу. Така група видів творчості посідає проміжне місце між літературно-художньою і технічною творчістю. Зазначена творчість не зазначається високим творчим рівнім. Наприклад від неї не вимагається створення результатів на рівні світової новизни. Новизна зазначених засобів обмежується територією держави де вони зареєстровані. Усі засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг підлягають обов’язковій експертизі і державній реєстрації. Вони захищаються свідоцтвом, а не патентами. Строки правової охорони визначаються законом. Спільною ознакою результату цього виду творчості є їх призначення – індивідуалізувати учасників цивільного обороту (комерційні найменування), товарів і послуг (торгівельна марка, і географічне зазначення походження товару). Особливістю цих засобів індивідуалізації є те що не всі вони є об’єктами виключного права на використання. Право на використання зазначення походження товару, може належати кільком особам одночасно і в рівній мірі. Тобто це право не є виключним. Спеціального закону на охорони комерційного(фірмового) найменування України поки що немає. Основні положення цієї охорони містить лише у цивільному кодексі України.

Питання 3 Поняття права інтелектуальної власності

В сучасній правовій літературі під терміном інтелектуальної власності розуміють сукупність норм права котрі об’єднуються в авторське право та право промислової власності. Цивільний кодекс України у ст. 418 вперше нормативно закріпив визначення терміну інтелектуальної власності. Відповідно до частини першої, під інтелектуальною власністю розуміється права особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інших об’єкт права інтелектуальної власності визначений цивільним кодексом України та іншими законами України. З такого визначення випливає наступне: по-перше право інтелектуальної власності визнається державою шляхом, закріплення його в законі, по-друге: воно охороняється та захищається у встановленим законом порядку, по-третє це право пов’язується з відповідним об’єктом, які визначаються законодавством України у тому числі міжнародно-правовими актами. До таких об’єктів перш за все відносяться результати інтелектуальною, творчої діяльності, а також деякі інші прирівняні до них об’єкти, конкретний перелік яких встановлюється законодавством з урахуванням прийнятих державою міжнародних зобов’язань. У спеціальній юридичній літератури з питання інтелектуальної власності можна зустріти різні визначення поняття права інтелектуальної власності. В об’єктивному розумні, як цивільно правовий інститут та суб’єктивному розумні, як суб’єктивне право. Право інтелектуальної власності, як цивільно-правовий інститут – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення, використання і охорони результатів інтелектуальної творчої діяльності. Суб’єктивне право інтелектуальної власності це право суб’єкта на володіння користування та розпорядження належним йому відповідно до закону результатом інтелектуальної творчої діяльності. Якщо виходити з того, що право особи на об’єкт права інтелектуальної власності, відповідні правомоччя відповідно щодо такого об’єкта, порядок у набуття права інтелектуальної власності на нього, способи захисту цього права тощо, встановленого у законодавстві України є підставою сформулювати визначення права інтелектуальної власності не як власне правомоччя особи, а як частину правової системи України, системи її прав. Враховуючи наявність відносно самостійної сукупності норм та інститутів права інтелектуальної власності можна говорити про становлення у системи національного права України нової комплексної галузі права – права інтелектуальної власності. Комплексний її характер ґрунтується на ряді підстав у тому числі на застосуванні таких методів правового регулювання, як диспозитивний, імперативний метод заохочення, метод автономії та рівності сторін. Диспозитивний метод забезпечує відносини рівності, еквівалентності, згоди суб’єктів правовідносин, що виникають з приводу різних дій з відповідними об’єктами права інтелектуальної власності. Диспозитивний метод надає право суб’єктам інтелектуального права широкі можливості вільного та самостійного вибору відповідних рішень у межах правового простору. Саме його застосування привалює при застосуванні суб’єктами правовідносин норм цивільно законодавства. Застосування імперативного методу регулювання пояснюється наявністю цілого комплексу відносин у праві інтелектуальної власності пов’язаних з проведення державних реєстрації, отримання дозволів, становлення спеціальних правових режимів. Виходячи з цього право інтелектуальної власності можна назвати самостійною комплексною галуззю права, яка знаходиться у стадії формування представляє собою сукупність норм права, які регулюють суспільні відносини, що пов’язанні зі створенням об’єктів права інтелектуальної власності, а також набуттям здійснення та захистом права на ці об’єкти. Ця галузь права представлення відносно самостійним інститутами, кожен з яких має свої особливості, як і обумовлені специфікою самих об’єктів права інтелектуальної власності. До таких інститутів відносяться інститут права інтелектуальної власності на об’єкти авторського права і суміжних прав, Інститут патентного права(винаходи, корисні моделі, промислові зразки) інститут права інтелектуальної власності на нетрадиційні результати науково-технічної-творчості наукові відкриття, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорт рослин, породи тварин, комерційну таємницю, інститут права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб’єктів цивільного обороту, товарі, послуг(це комерційні найменування торгівельні марки, та географічні зазначення)

(11.10.2013)

Джерела права інтелектуальної власності. Національний та міжнародний рівні охорони об’єктів інтелектуальної власності.

1. Джерелами права інтелектуальної власності є способи або форми вираження державної волі українського народу щодо до яких ця воля стає правом. Ними є національні нормативно-правові акти та міжнародно-правові акти, яким регулюється питання виникнення(або набуття) реалізація та захист права інтелектуальної власності. Таким джерелом на сам перед є конституція України, якою встановлюється гарантія свободи інтелектуальної діяльності в Україні(ст. 54). Основними джерелами, якими регулюється питання виникнення (або набуття), реалізація та захист права інтелектуальної власності є перш за все цивільний кодекс України та спеціальні закони. Систематизувати нормативно-правові акти у сфері права інтелектуальної власності можна за кількома критеріями: За об’єктивною ознакою, тобто в залежності від того с приводу якого об’єкту права інтелектуальної власності нормативний- правовий акти регулюють суспільні-правові відносини їх можна класифікувати на:

1.1. Нормативно-правові акти, що регулюють питання пов’язані з охороною авторського права і суміжних прав (суміжні права це виконавці)

1.2. Нормативно-правові акти, що регулюють питання пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності

2. В залежності від того в якому нормативному акті права інтелектуальної власності отримали своє закріплення:

2.1 нормативно правові акти з питань інтелектуальної власності

2.2 міжнародно-правові акти з питання права інтелектуальної власності згода на обов’язковість яких надана верховною радою України

3. В залежності від сили нормативно-правового акту, яким регулюються відносини у сфері інтелектуальної власності

3.1 конституція України

3.2 міжнародні договори, угоди згода на обов’язковість яких надана верховною України

3.3 закони України та кодекси України

3.4 підзаконні нормативно-правові акти(укази президента, постанови Кабінету Міністрів, постанови міністерств і відомств України та інше)

4. також можна провести систематизацію за змішаною основою

4.1 нормативно-правові акти, що регулюють питання пов’язані з охороною авторського права і суміжних прав

4.2 нормативно-правові акти, що регулюють питання з охороною права на об’єкти промислової власності

4.3 міжнародно-правові акти з авторського права і суміжних прав згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України

4.4 Міжнародно-правові акти з промислової власності згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України

Питання інтелектуальної власності знаходять свої відображення і у судовій практиці, переважно у практиці Вищого Господарського суду України. Наприклад, оглядові листи Вищого Господарського суду України, у яких аналізується практика застосування Господарськими судами законодавства про захист прав про окремі об’єкти інтелектуальної власності. У зв’язку зі складністю судових спорів, щодо порушення прав інтелектуальної власності, до розгляду яких залучають судових експертів, які готують висновки судової експертизи, як один із доказів по справі, Вищим Господарським судом України прийнято ряд актів, спрямованих на вирішення питань про призначення судових експертиз. Як джерела права інтелектуальної власності слід згадати про стандарти, що закріплені у цій сфері, міжнародного та національного рівня. Такими є стандарти Всесвітньої організації інтелектуальної власності, які є нормативними документами, що стосуються інформації та документації приватної власності. Стандартами ВОІВ регламентуються: форма та зміст патентних документів, правила їх індексування, класифікування та кодування, зміст та структура офіційних бюлетенів та покажчиків до них, характеристики матеріальних носіїв інформації, тощо.

У 1997 році в Україні започатковано систему державних стандартів у галузі промислової власності. Та 1 січня 1998 року введено в дію (Наказ Держстандарту України 327 від 6 червня 1997 року). Стандарти розроблені відповідно до чинного законодавства України у галузі промислової власності, ці вимоги є обов’язковими для суб’єктів господарської діяльності, що діють на території України, діяльність яких частково або повністю фінансується з Держбюджету. Для всіх інших суб’єктів господарської діяльності вимоги стандартів мають рекомендаційний характер.

12 3 4 5 6 Следующая ⇒