Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Органічний світ четвертинного періоду.




Ранньоплейстоценова фауна на Східно-Європейській рівнині представлена давніми слонами (Archidiscodon meridionalis), мастодонтами (Mastodon auverniensis), верблюдів, однопалих коней (Equus stenonis), великих бобрів (Trogontherim), носорогів (Rhinoceras, Rlasmotherium), антилопами, оленями, махайродусів, іноді гіпаріонів. Залишки цієї фауни, яку називають хопрівською, знайдено на р. Хопер, на Азовському узбережжі та Уралі.

У складі ранньоплейстоценової флори був весь комплекс сучасних рослин: клен, берест, береза, бук, дуб, ялина сосна та інші.

Фауна ссавців міндельської епохи на Європейській рівнині представлена двома асоціаціціями: більш ранньою, Таманською, та пізнішою, тираспольською. У їх складі: слони (Archidiscodon meridionalis, Archidiscodon wusti, Mammuthus trogontherii), коні, еласмотерії, олені, лосі, верблюди, зубри, антилопи, пантери та інші.

В міндель-риську епоху на місці льодовика відкладалася товща флювіогляціальних пісків, озерних суглинків, алювіальних терасових пісків.

Танення льоду викликало повторну трансгресію Каспійського, Чорного й Азовського морів. З нею пов’язане формування бакинських напівпрісноводних верств (30 – 200 м) з Didacna, Monodacna, Dreissensia та ін., які поширені від Каспійського моря на північ до ши роти оз. Ельтон, на схід – до Аральського моря, на захід у Куринську западину, Північне Передкавказзя, до Чорного та Азовського морів.

У Західній Європі в цей час відбулася трансгресія Північного моря на південь, в Північно-Німецьку западину, де воно залишило піщано-глинисті та карбонатні гольштинські верстви з Cyprina, Tellina, Joldia та іншими молюсками.

 

Основні представники органічного світу четвертинного періоду:

1 – Joldia; 2 – Ancylus; 3 – Littorina; 4 – Bison priscus; 5 – Archidiscodon meridi­­onalis; 6 – Palaseoloxodon antiquus; 7 – Mastodon; 8 – Rangifer tarandus; 9 – Mega­­therium americanus; 10 – Hippopotamus major; 11- Rhinoceras mercki; 12 – Rhi­­­­noceras thichorinus; 13 – Glyptodon clavipes; 14 – Mammuthus primigenius;15 – Megaloceras.

 

Мендель-риська епоха характерна значним потеплінням і великою вологістю. В озерних і алювіальних відкладах, на південь від області розвитку голштинських верств, разом з рослинами помірних широт знайдено теплолюбні – рододендрон, самшит, крушину, а в південній Франції – майже сучасну рослинність і навіть такі рослини, як магнолія, виноград, інжир.

Північну частину Східно-Європейської платформи в ці часи займала тайга, в якій росли граб, дуб, ліщина, береза, рідше – бук, тис і безліч хвойних, особливо ялин. Ліси із значною участю ялини вкривали широкі простори в Прибалтиці, пониззях Дону і Волги, на межиріччі Волга – Урал. Далі на південь поширювались розлогі степи. Серед ссавців цього часу багато слонів (Palaeloxodon antiquus), биків (Bos volgensis), еласмотеріїв та ін. Наприкінці Мендель-риської епохи у зв’язку з похолоданням з’являється печерний лев, печерна гієна. На півдні Європи в міндель –рисі ще жили бегемоти і південні слони, а на початку цієї епохи з’являється перша людина. ЇЇ рештки (нижня щелепа з зубами) знайдено в 1907 р. в річкових пісках біля м. Гейдельберга (ФРН). За назвою міста цього першого європейця назвали Homo heidelbergensis.

Риська епоха характерна найбільшим у четвертинному періоді зледенінням. На Східно-Європейську платформу льодовик насувався із Скандинавії, Нової Землі й Полярного Уралу, утворюючи два язики – дніпровський (по долині Дніпра до м. Кременчука) і донський (по долині Дону до м. Воронежа). Південну його межу орієнтовно проводять по лінії Північно уральське – Верхнє уральське – далі на північ від Пермі – Нижній Новгород – Пенза – по р. Медведиці, Дону до Воронежа й далі на північний захід до Орла. Звідти, оконтурюючи дніпровський язик, ця лінія йде на південь до долини р. Дніпра біля м. Кременчука, а потім на північний захід через Смілу, Вінницю, Рівне на Західний Буг.

Південна поза льодовикова область (Нижнє Поволжя, Південь України) в цей час була трав’яною рівниною, в рослинному покриві якої переважали полинові і лободові. На Півден­ному Уралі зберігся лісостеп з березою, модриною, сосною; широколистих рослин майже не було. Останні перемістились значно далі на південь: на Кавказ, у Крим, нижню течію р. Урал.

На Україні і в Західній Європі в риських відкладах знайдено рештки типової тріасової флори арктичних високогірних зон: полярної берези, полярної верби та інших рослин.

Серед ссавців, які водились за південною межею льодовика панували холодолюбні форми: мускусний вівцебик, північний олень, мамонт (Mammuthus trogontherii), шерстистий носоріг, лемінг, печерна гієна, печерний ведмідь тощо. Ці тварини широко розселилися не тільки в Європі, а і в Західному і Східному Сибіру Північному Китаю, Північній Америці. Мамонт і шерстистий носоріг проникли навіть у Іспанію, Італію та на Британські острови. З кінцем риського зледеніння пов’язана поява неандертальської людини, рештки якої разом з кістками хребетних і кам’яним знаряддям зібрані в багатьох місцях. Перша її знахідка була зроблена в 1856 р. біля с. Неандерталь поблизу м. Дюссельдорфа (ФРН).

У рис-вюрмську міжльодовикову епоху льодовики зникають. Басейни річок Печори і Двіни вкриваються водами бореального моря. Чорне і Азовське моря затопляють у цей час пониззя Дону, частину Кавказького узбережжя півострова, відкладаючи карангатинські верстви з стеногалінною середземноморською фауною. Каспійське море поширюється на північ до Общого Сирту та Самарської Луки. Його відклади – хвалинські верстви – містять фауну солонуватоводних молюсків. У Західній Європі знову занурюється під воду значна частина Північно-Німецької западини, де формується товща (до 120 м) піщано-глинистих порід з морськими бореальними молюсками.

Клімат рис-вюрмської епохи залишався холодним, про що свідчать відносно невеликі зміни в складі фауни хребетних. Якісний склад флори в рис-вюрмі також мало змінився. Значно поширились ліси, які поступово займали звільнені від льоду площі й чергувались із заболоченими низовинами. Основними породами дерев були сосна, ялина, вільха, береза, модри на, граб, липа, в’яз, клен. На півдні переважали степи.

Останнє, вюрмське, зледеніння було порівняно невеликим. На Східно-Європейській платформі воно обмежувалось лінією Луцьк – Мінськ – Орша – Смоленськ – Калінін – Кострома – верхів’я Волги – Біле море. Знахідка викопної флори свідчать про певну зональність у розміщенні рослинності за межами льодовика. Біля нього лежала тундрова зона із заростями карликової берези, полярної верби та інших арктичних рослин. Далі на південь і південний схід йшла тайга, де переважали листопадні (на заході береза) і хвойні дерева: сосна, модрина, ялина. На півдні і південному сході простягалась безлісна рівнина вкрита травами з численними злаковими та полиновими. У тундровій зоні водились шерстистий носоріг, північний олень, полярна лисиця, лемінг, заєць-біляк, мускусний вівцебик та інші тварини; в лісовій – благородний олень, рись, вовк, бурий ведмідь, зубр, печерний лев; у степах – коні, ховрахи, степові тхори.

Широко розселилася людина, яка відповідає вже сучасному Homo sapiens. За місцем першої знахідки її в 1868 р. в гроті Кроманьйон (департамент Дордонь у Франції) цю людину назвали кроманьйонською.

З останнім етапом існування льодовика пов’язане затоплення північних окраїн Європи. В той час, коли льодовик стояв на місці сучасного Балтійського моря, суміжні території вкривав великий морський басейн – Іолдієве море (за назвою характерного для нього молюска Joldia arctica). Іолдієве море сполучалось з Полярним широкою протокою, що була на місці сучасних великих озер Швеції.

Дальший відступ льодовика до центральної частини Скандинавії зумовлює підняття цього півострова. Полярне море зменшується, втрачає прямий зв’язок з Арктичним басейном і Північним морем і опріснюється. Це прісне озеро-море називають Анциловим (від назви ковпакоподібної гастроподи Ancylus). Пізніше, у зв’язку з опусканням в районі сучасних проток Зунд та Каттегат, анцилове озеро дістало зв’язок з Північним морем і значно засолонилось. На цьому етапі розвитку цей басейн відомий під назвою Літторінового (від його масового мешканця гастроподи Littorina). Площа його значно перевищувала площу сучасного Балтійського моря. Згодом з дальшим підняттям Скандинавського півострова, яке триває і зараз, утворилися сучасні контури Фінської і Ризької заток та відокремилось Ладозьке й Онезьке озера.

На півдні за рахунок талих вюрмських вод тимчасово поширилось і опрісніло Чорне море. Його відклади цього часу – новоевксинські верстви – відомі в Керченській протоці та на Кавказькому узбережжі.

 

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...