Підстави кримінальної відповідальності

Говорячи про підстави кримінальної відповідальності доцільно вести мову про етичну (моральну), матеріальну та процесуальну підстави такої відповідальності.

З точки зору діалектичного детермінізму, людина, опинившись перед вибором: учинити злочин або утриматися від нього, є залежною як від зовнішніх обставин, так і від власного розуму, совісті, переконань, схильностей, потреб, інтересів тощо. Навряд чи правильно стверджувати, що тільки зовнішні обставини або тільки внутрішній стан особи фатальним чином визначають її поведінку. Злочин, учинений людиною, є причинно пов’язаним як з її свідомістю, так і з оточуючою її об’єктивною дійсністю. Зовнішні обставини безперечно впливають на поведінку особи, але лише переломлюючись через її внутрішні психічні настанови, свідомість. Саме розум, совість, переконання тощо підказують людини, як їй вчинити у даній конкретній ситуації. Проте підстава для етичного і правового засудження злочину і особи, яка його вчинила, є лише в тому разі, якщо ця особа мала об’єктивну можливість обрати з наявних варіантів поведінки (хоча б із двох) незлочинний спосіб досягнення постановлених цілей. Таким чином, наявність відносної свободи вибору вчинку (міра свободи) і є етичним обґрунтуванням кримінальної відповідальності конкретної особи за обраний нею злочинний варіант поведінки. В такому випадку кримінальна відповідальність спроможна виступати засобом впливу на свідомість і волю людей і тим сам є чинником, що детермінує їх поведінку в майбутньому. Отже якщо людина свідомо обирає злочинний варіант поведінки, маючи можливість учинити інакше, то це й обґрунтовує можливість і необхідність з боку держави застосувати до неї покарання, що має на меті кару, а також запобігання вчиненню злочинів як з боку даної особи, так і інших осіб.

Матеріальна підстава кримінальної відповідальності закріплена законодавцем у ч.1 ст. 2 КК, згідно вимог якої підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

Отже можна стверджувати, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину як явище соціальної реальності, яке структурує зміст учиненого суспільно-небезпечного діяння.

У межах матеріальної підстави можна виділити її фактичну та юридичну сторони.

Фактична сторона – це вчинення в реальній дійсності суспільно-небезпечного діяння, юридична –- передбаченість такого діяння у КК України як складу злочину. Підставою кримінальної відповідальності є повна відповідність фактичної і юридичної сторін учиненого суспільно-небезпечного діяння.

Кримінальна відповідальність є нічим іншим, як реакцією держави на вчинений злочин, яка втілюється у правозастосовчому акті – обвинувальному вироку суду. Тому крім матеріальної підстави кримінальної відповідальності (вчинення суспільно-небезпечного діяння, що містить склад злочину), можна вести мову й про процесуальну підставу – обвинувальний вирок суду. Адже невипадково у ч.2 ст. 2 КК України дослівно продубльовано принцип презумпції не винуватості, закріплений у ст.62 Конституції – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Як вже ми зазначали вище момент виникнення (настання) кримінальної відповідальності пов’язаний саме з набранням чинності обвинувальним вироком суду.

Частина 3 ст. 2 КК передбачає, що ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу. Ця норма розвиває положення ч.1 ст. 61 Конституції, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.