Поняття про форму і метод навчання. Класифікація методів навчання. Методичні прийоми.

У перекладі з латинського слова форма означає - зовнішній вигляд; обладнання, систему організації; встановлений зв'язок,шаблон.

Форма розглядається,як дидактична категорія, яка позначає зовнішній бік організації процесу навчання і пов’язано з кількістю тих, кого навчають, часом і простором, а також з порядком реалізації цього процесу.

Поняття форма у педагогіці використовується у двох варіантах:як форма навчання і форма організації навчання.

І.Чередов форми навчання поділяє на індивідуальні, групові і фронтальні. В. Дяченко виділяє колективні, парні, зі змінним складом учнів.

Організаційну форму навчання педагоги визначають,як спеціально організовану діяльність вчителя та учнів, що протікає за встановленим порядком і режимом. До основних форм організаційних форм навчання, які впроваджуються на уроках «ЯіУ» у початковій школі відносять: урок, практичне заняття, екскурсії, домашня навчальна робота учнів.

За А. Алексюком методи навчання – це способи упорядкованої взаємодії діяльності учителя і учнів, спрямовані на розв’язання, навчальних, виховних завдань.

Методи навчання поділяють на загальні і спеціальні. Відомо кілька підходів до класифікації методів навчання:

· За джерелом знань(словесні, наочні, практичні)

· За основною дидактичною метою(набуття нових знань,формування умінь і навичок, закріплення, застосування, перевірки)

· За ступенем активності учнів(активні і пасивні)

· За логікою передачі і сприймання навчальної інформації(індуктивні і дедуктивні)

· За ступенем керівництва навчальною роботою(під керівництвом учителя, самостійна робота учнів).

Метод реалізується через сукупність прийомів. Крім методів навчання на уроках широко використовуються методи виховання: пояснення, схвалення, метод вправ, привчання, аналіз життєвих ситуацій, створення проблемних ситуацій, прийом, розкриття можливих наслідків дій. Серед форм виховання значна роль відводиться поведінковим тренінгам, етичним, театру-експромту, колективним творчим справам.

9. Методика використання словесних методів. Розповідь, вимоги до неї.

До словесних методів навчання відносять усний виклад навчального матеріалу самим учителем(розповідь, пояснення, лекція), і діалогічну форму(різні види бесід).

Основними показниками успішного застосування словесних методів є правильне, усвідомлене відтворення учнями прослуханої інформації, тому варто передбачити запитання, які б допомогли виявити, як діти сприйняли і первинно засвоїли навчальний матеріал.

Розповідь - це монологічна форма усного викладу навчального матеріалу. До розповіді вдаються, коли треба повідомити яскраві, нові відомості, висвітлити події віддалені в часі, розповісти те, що діти не можуть спостерігати безпосередньо. Зміст розповіді має бути особливо продуманий, щоб докладні подробиці, незрозумілі слова, не відвертали увагу дітей.

Ушинський формулював головні вимоги до розповіді: цікавий зміст, чітка, послідовна форма викладу, створення емоційного настрою у дітей, тривалість бесіди 4-5 хвилин.

Пояснення – послідовний, логічний, чіткий, доступний дітям виклад складних питань, що поєднуються зі спостереженнями учнів за демонструванням, дослідом.

10. Бесіда, види бесід.

Бесіда – це метод навчання, при якому учитель спираючись на знання, та практичний досвід учнів за допомогою запитань, підводить їх до розуміння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого.

Основні вимоги до бесід: запитання учителя мають бути короткими, точними, логічно послідовними, кожне запитання має пов’язуватися з попереднім і темою бесіди в цілому, запитань має бути не багато,але достатньо для досягнення мети даної бесіди.

Залежно від того, на якому етапі уроку застосовується бесіда, вона може бути підготовчою, пояснювальною, підсумковою, контрольно - перевірною.

Головна мета підготовчої бесіди актуалізувати опорні знання дітей, готуючись до проведення такої бесіди, слід чітко визначити її мету, основні поняття.

Пояснювальна бесіда має на меті організацію засвоєння нового навчального матеріалу, через діалог учителя з учнем. Може будуватися індуктивним шляхом(від окремих фактів, прикладів, спостережень, висновків), дедуктивним (від загального до конкретного).

Підсумкова бесіда завершує вивчення нового матеріалу або є розгорнутим підсумком уроку. Під час такої бесіди учитель пропонує запитання для загального матеріалу уроку, виявлення емоційного ставлення учнів до вивченого, висловлення оцінних суджень про роботу класу.

Контрольно– перевірна бесіда – учитель проводить контроль якості засвоєних знань у вигляді фронтального опитування.