Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Відмінність «кваліфікації» і «тлумачення» у міжнародному приватному праві

Вторинна кваліфікація починається в момент визначення застосовного іноземного права і закінчується одночасно із завершенням цього процесу. Не слід змішувати два різних процеси - процес визначення застосовного права (віднайдення) і процес встановлення змісту тієї норми (чи тих норм) іноземного права, які будуть використані суддею безпосередньо для врегулювання відносин, які є предметом розгляду у даній конкретній справі.

Доктрина міжнародного права дійшла до сучасного розуміння, яке полягає в тому, що суд має підстави тлумачити іноземну норму тільки згідно з принципами і визначеннями того іноземного права, яке він застосовує (тобто, за принципом Іеgе саsuае). Цю концепцію відтворено у ч. 1 ст. 8 Закону від 23.06.2005 р.: при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

В Законі міститься положення, за яким з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном, або залучити експертів (ч. 2 ст. 8).

23. Колізійні питання деліктних зобовязань, та шляхи їх вирішення

Зобов'язання, що виникають внаслідок завдання шкоди у зв'язку зі здійсненням неправомірної поведінки (делікту) є одностороннім, сутність якого зводиться до відшкодування спричиненої іншій (фізичній чи юридичній) особі шкоди.

Головним колізійним принципом залишається Lех lосі delicti comissi, який підпорядковує делікт правопорядку місця його вчинення.

Колізійні питання деліктних зобов'язань вирішено в статтях 49 і 50 Закону. Згідно із загальним правилом ч. 1 ст. 49 Закону права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

З цього правила зроблено два таких виключення. По-перше, право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною. По-друге, права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначається за правом цієї держави.

Статтею 50 Закону окремо регулюються питання про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг). Згідно з нею до вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:

1) право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;

2) право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу;

3) право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.

24. Система курсу МПП. Структура закону України „Про міжнародне приватне право.

Нвчальний курс МПП традиційно складається з двох частин: загальної та особливої.

У загальній частині розглядаються питання, що стосуються джерел МПП, його принципів, учень про колізійні та матеріально-правові норми, загальних понять(національний режим, режим найбільшого сприяння, взаємність, реторсія, автономія волі тощо).

Особлива частина охоплює такі питання:

- право власності іноземців;

- деліктні зобовязання;

- зовнішньоекономічні угоди;

- патентне право;

- трудові відносини;

- сімейне право;

- спадкове право та інші.

Система МПП як наука охоплює також питання історичного розвитку доктрини цього права, його теорій та концепцій.

ЗУ «Про МПрП» має пандектну побудову (загальна частина та особлива частини)

Джерела МПрП

Залежно від підходу до природи МПрП та співвідношення його з міжнародним правом існує 2 підходи:

1) МПрП - феномен виключно національного права, джерелами МПрП, як і будь-якої іншої галузі національного права, можуть бути лише національно-правові форми існування цих норм, які відтворюють їх обов'язкову юридичну силу в межах держави.

2) Поняття «джерело МПрП» має «подвійний» характер, тобто головною особливістю джерел МПрП є їх поділ на національні та міжнародні джерела.

Спільні вимоги до джерел:

· будь-яке з джерел МПрП повинно мати належну зовнішню форму, що є виразом певним чином внутрішньо організованого змісту;

· зазначене джерело обов'язково повинно бути правовим, тобто - бути наслідком саме правотворчої діяльності;

· нарешті, воно має містити гарантії свого застосування та дотримання; інакше кажучи, в цьому джерелі повинен передбачатися певний інституційний механізм, який забезпечував би дієвість відповідних правових приписів.

Розрізняють такі види джерел міжнародного приватного права:

- міжнародні договори;

- внутрішнє законодавство;

- судова практика

- звичаї;

- доктрини авторитетних вчених.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України регулюються законом України „Про міжнародні договори України”. За цим законом міжнародний договір України — укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 Следующая ⇒