Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах

Навчальний процес у вищих навчальних закладах України орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення знань, швидкої адаптації до змін в соціально-культурній сфері та організації праці в умовах ринкової економіки. Він базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності і безперервності та зводиться до системи заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти.

Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки та навчальними планами і відображається у підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, а також у процесі проведення навчальних занять.

Науково-методичне забезпечення навчального процесу включає:

— державні стандарти освіти;

— навчальні плани;

— навчальні програми з усіх дисциплін;

— програми практик;

— підручники і навчальні посібники;

— контрольні роботи з навчальних дисциплін;

— контрольні завдання до семінарських, лабораторних і практичних занять;

— індивідуальні семестрові завдання для самостійної роботи;

— методичні матеріали з питання виконання курсових і дипломних робіт.

Освітньо-професійна програма (ОПП) підготовки є переліком обов'язкових та вибіркових навчальних дисциплін із зазначенням обсягу годин, відведених для їх вивчення і форм підсумкового контролю. Нормативна частина змісту освіти визначається державними стандартами освіти, а вибіркова — вищим навчальним закладом.

Основним нормативним документом, що визначає організацію навчального процесу є навчальний план.

Навчальний план — це нормативний документ, що визначає перелік і обсяг навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми і обсяг проведення навчальних занять, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і підсумкового контролю.

Зміст та вимоги до знань і вмінь з навчальної дисципліни визначаються навчальною програмою дисципліни. Для кожної навчальної дисципліни, яка входить до освітньо-професійної програми підготовки ВНЗ складається робоча навчальна програма дисципліни.

Робоча навчальна програма містить виклад конкретного змісту дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та обсяг, визначає форми і засоби підсумкового контролю.

Складовими робочої навчальної програми є:

— тематичний план;

— засоби проведення поточного і підсумкового контролю;

— перелік навчально-методичної літератури.

Відповідальність за відповідність рівня підготовки студентів вимогам державних стандартів освіти несуть керівники факультетів і кафедр.

Індивідуальний навчальний план студента складається на підставі робочого навчального плану і включає всі нормативні навчальні дисципліни та частину вибіркових навчальних дисциплін. Вибіркові навчальні дисципліни включені до індивідуального навчального плану студента є обов'язковими для вивчення.

Студент є відповідальним за виконання індивідуального навчального плану.

Навчальний час студента складається з певної кількості академічних годин (одна академічна година — 45 хв.), навчальних днів, тижнів, семестрів, курсів.

Тривалість семестру визначається навчальним планом, проте сумарна тривалість канікул становить не менше 8 тижнів.

Для студентів третього та наступних курсів ВНЗ може встановлюватись вільне відвідування занять. В усіх інших випадках — відвідування занять є обов'язковим для студентів.

Форми організації навчання. Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у формах навчальних занять, виконання індивідуальних завдань, самостійної роботи, практичної підготовки, контрольних заходів та у формі навчально-тренувальних занять.

Основними видами навчальних занять є: лекції, лабораторні, практичні, семінарські заняття і консультації.

Підсумкові оцінки, отримані студентами за виконання всіх видів навчальних занять, можуть враховуватись при виставленні семестрової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Лекція є основною формою навчального заняття у ВНЗ й призначається для викладу та засвоєння теоретичного матеріалу. Лекція охоплює матеріали однієї або кількох тем Навчальної дисципліни. Тематика лекцій визначається робочою навчальною програмою.

Лекції проводяться професорами, доцентами, старшими викладачами вищого навчального закладу та запрошеними провідними науковцями і фахівцями-практиками з однією або більше академічними групами. Лектор зобов'язаний дотримуватись навчальної програми щодо тематики занять, але не є обмеженим у трактуванні навчального матеріалу та в формах і засобах його подачі. Лекції, які не охоплені навчальною програмою, проводяться в окремо відведений час.

Лабораторне заняття є формою навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача проводить експерименти (досліди) з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, набуває навичок роботи з лабораторним устаткуванням, вимірювальною апаратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень.

Лабораторні заняття проводяться не більше як з половиною академічної групи в спеціально обладнаних приміщеннях або в умовах реального професійного середовища (наприклад, в спортивному залі).

Практичне заняття є формою навчального заняття, при якому викладач організовує розгляд студентам окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом виконання студентом відповідних індивідуальних завдань. Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі — тестах, наборі завдань.

Практичне завдання включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку проблеми викладачем, обговорення й розв'язання завдань, їх оцінку. Кількість студентів на практичному занятті не повинна перевищувати половини складу академічної групи.

Семінарське заняття є формою навчального заняття в академічній групі, на якому викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів (реферати).

Викладач оцінює і фіксує в журналі підготовлені студентами реферати, їхні виступи в дискусії, уміння формулювати й відстоювати свою позицію.

Індивідуальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їхньої підготовки та розкриття творчих здібностей. Вони можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін.

Види, обсяг і форми індивідуальних навчальних занять, а також форми та методи поточного і підсумкового контролю визначаються індивідуальним навчальним планом студента. Індивідуальні заняття проводяться за окремим графіком.

Специфіка навчання у закладі вищої фізкультурної освіти вимагає більш широкого застосування індивідуальних занять як для оволодіння навчальними дисциплінами, так і для повного розкриття спортивного обдарування на досягнення студентом якнайвищих досягнень в обраному виді спорту.

Консультація є навчальним заняттям під час якого студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання, пояснення певних теоретичних положень або аспектів їх практичного застосування. Організація консультацій передбачається як для груп, так і для окремих студентів, якщо стосується питань, пов'язаних з виконанням індивідуальних завдань або планів спортивної підготовки.

Індивідуальні завдання (реферат, курсові і дипломні роботи, тощо) з окремих дисциплін виконуються в терміни, передбачені навчальним планом вищого навчального закладу. Вони виконуються студентом самостійно при консультації з боку викладача. Комплексна тема може виконуватись кількома студентами.

Курсові роботи виконуються з метою закріплення і поглиблення знань та їх застосування при вирішенні комплексних фахових завдань. Тематика курсових робіт повинна відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов'язуватись з практичними потребами фаху.

Курсові роботи захищаються перед комісією кафедри, оцінюються за чотирьохбальною шкалою і зберігаються на кафедрі протягом року.

Дипломні (кваліфікаційні) роботи виконуються на завершальному етапі навчання студентів. Вони передбачають як систематизацію теоретичних і практичних знань зі спеціальності, застосування їх при вирішенні конкретних завдань, так і розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою дослідження і експерименту, пов'язаних з темою роботи.

Студент має право обрати тему дипломної роботи з числа запропонованих випускаючою кафедрою або запропонувати свою тему, відповідно її обґрунтувавши. Захист дипломних робіт здійснюється у державних комісіях після виконання студентом усіх вимог навчального плану і при позитивних відгуках керівника дипломної роботи та позитивних рецензіях на дипломний проект фахівців чи науковців відповідного рівня.

Захист може проводитись як у ВНЗ, так і в організації, для якої тематика роботи становить теоретичний або практичний інтерес. Захищені дипломні роботи зберігаються у бібліотеках вищих навчальних закладів протягом 3-х років.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов'язкових занять час. Робочим навчальним планом повинно бути відведено від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального часу студента для самостійної роботи. Самостійна робота студента закладу вищої фізкультурної освіти може виконуватись не лише в бібліотеці, навчальному кабінеті, лабораторії, але й в умовах тренувального збору (в готелі), під час переїзду до місць змагань і в інших, складних для засвоєння навчального матеріалу умовах.

Самостійна робота забезпечується чітким індивідуальним графіком навчання студента, наявністю відповідних підручників, навчальних та методичних посібників, текстів лекцій викладача (в т.ч. на електронних носіях інформації) та власними конспектами лекцій; можливістю скористатися відповідною науковою і періодичною літературою.

Зміст самостійної роботи студента визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами і завданнями викладача.

Спортивне вдосконалення студентів спеціалізованого вищого навчального закладу є природною і найважливішою ланкою їхньої підготовки. Значимість рівня спортивної підготовки випливає з самої суті майбутньої діяльності фізкультурного працівника. Особливість спортивної діяльності полягає в тому, що деякі аспекти спорту неможливо вивчити, а можна лише відчути й то тільки на відповідно високому змагальному рівні.

У вищому навчальному закладі фізкультурного профілю, як правило, вчаться студенти, стаж спортивної діяльності яких становить 3-7 років. У студентському віці наступає найрезультативніша спортивна пора в більшості видів спорту, хоча в деяких видах (спортивна гімнастика, плавання) найкраща пора може вже залишитися в минулому. Проте й ті, хто вже пройшов пік своїх спортивних досягнень, й ті, хто в розквіті змагальної діяльності, й ті, хто на підході до своїх спортивних висот, з однаковою мірою серйозності повинні ставитися до тренувального процесу. Адже тренування студента фізкультурного закладу освіти носить дещо глибший, педагогічно-аналітичний характер. Саме тому розкладом занять та навчальним планом передбачено певну кількість годин для спортивно-педагогічного вдосконалення (СПВ) або підвищення спортивної майстерності (ПСМ). Частину годин, виділених студентові для СПВ, ПСМ чи спортивної спеціалізації, студент може, за погодженням із навчальною частиною, кафедрою відпрацювати в ДЮСШ, в навчально-тренувальних групах при кафедрах, у збірних командах клубів і регіонів, інших спортивних організаціях. Це сприяє глибшому практичному оволодінню студентом основами своєї професії. Варто мати на увазі, що частина студентів бере участь в тренувальному процесі збірних командах України і спортивних товариств, у школах вищої спортивної майстерності, на тренувальних зборах і змаганнях. Це дуже збільшує ефективність спортивного вдосконалення студента і сприяє його фаховому зростанню.

Наукова робота студента відіграє чималу роль в підготовці фахівців, особливо у відборі студентів, здібних до ведення наукової роботи в галузі фізичної культури.

Підготовка рефератів, участь в студентських наукових конференціях, перші публікації, контакти з науковцями, підготовка курсових і дипломних робіт — все це етапи становлення майбутнього вченого.

Особливо цінними є наукові роботи в галузі фізичної культури, виконані студентами-спортсменами, які добре розуміють предмет дослідження й особистий спортивний досвід яких є неоціненним.

Практика показує, що досвідчений спортсмен, при всіх інших, різних умовах, більш успішно працює в спортивній науці, з легкістю освоює «пограничні» галузі інших наук. Тому дуже важливо прищепити смак до експериментальних наукових досліджень студентам-спортсменам, які в своєму захоплені спортом зрідка вдаються до наукового аналізу без заохочення з боку авторитетного наставника.

Згідно з діючими нормативними документами, студенти-відмінники за рішенням Вченої ради ВНЗ можуть скеровуватися до аспірантури безпосередньо після закінчення навчання.

Практична підготовка має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь. Вона проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача вищого навчального закладу та спеціаліста з конкретного фаху.

Практична підготовка студентів вищого навчального закладу фізкультурного профілю здійснюється:

— у фізкультурних організаціях (комітети фізичної культури, добровільні спортивні товариства, спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, спортивні споруди);

— в навчальних закладах (школи, училища, вищі навчальні заклади, виховні установи);

— в установах охорони здоров'я (лікарні, будинки відпочинку, санаторії, оздоровчі центри, консультативні пункти).

Практична підготовка регламентується навчальним планом вищого навчального закладу та Положенням про проведення практики студентів вищого навчального закладу України.

Загальну організацію практик та контроль за її проведенням здійснює керівник практики. Навчально-методичне керівництво і виконання програм практик забезпечують відповідні кафедри навчального закладу.

До керівництва практикою можуть залучатися провідні фахівці спортивних організацій і підрозділів, які є базою практики. За наявністю вакантних місць студенти можуть зараховуватись на штатні посади. Але не менше 50 % часу вони повинні відводити на загально-професійну підготовку.

Контрольні заходи передбачають поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних і семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форма проведення поточного контролю і система оцінювання рівня знань визначаються відповідною кафедрою.

Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студента. Він проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому рівні або на окремих його етапах.

У разі використання модульної форми підсумкового контролю після закінчення логічно завершеної частини занять з певної дисципліни, результати модульного контролю враховуються при виставленні підсумкової оцінки.

Семестровий контроль проводиться у формах екзамену, диференційованого заліку і заліку. Студент допускається до семестрового контролю, якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї дисципліни.

Екзамен є контрольним заходом перевірки засвоєння студентом теоретичного і практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни.

Диференційований залік полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі виконання індивідуальних завдань, а залік — на підставі виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських і лабораторних заняттях.

Заліки плануються при відсутності модульного контролю і екзамену і не передбачають обов'язкову присутність студентів.

Результати складання екзаменів і диференційованих заліків оцінюються за п'ятибальною шкалою. Екзамени і заліки складаються в період екзаменаційних сесій або у встановлені вищим навчальним закладом терміни складання заліків та екзаменів. Студенти, які не з'явились на екзамен без поважної причини, вважають такими, що одержали незадовільну оцінку.

Студентам, які під час сесії одержали не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академічну заборгованість до початку наступного семестру. Повторне складання екзаменів допускається не більше двох разів з кожної дисципліни: один раз викладачу, другий — комісії, призначеній деканом.

Державний екзамен проводиться як комплексна перевірка знань студентів з дисциплін, передбачених навчальним планом.

Державна екзаменаційна комісія здійснює державну атестацію студентів після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні з метою встановлення фактичної відповідальності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам кваліфікаційної характеристики.

Державна комісія перевіряє рівень підготовки випускників, присвоює їм відповідний освітній рівень (кваліфікацію), вносить пропозиції щодо поліпшення освітньо-професійної підготовки фахівців.

ВИСНОВОК

Таким чином, вивчення даної теми сприяє розширенню уявлень студентів про:

- особливості формування Європейської вищої освіти, зокрема кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

- структуру і систему вищої освіти в Україні;

- особливості організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

Контрольні питання

1. Які переваги мають випускники ВНЗ країн, які приєднуються до Болонського процесу?

2. Які уніфіковані документи отримують випускники вищої школи країн Європи?

3. В чому полягає індивідуалізація у підходах дот навчання студентів?

4. Які є рівні акредитації вищих навчальних закладів та як здійснюється державна атестація?

5. Що таке система ступеневої освіти?

6. Які види діяльності здійснюють вищі навчальні заклади освіти?

7. Фахівців яких освітньо-кваліфікаційних рівнів готують вищі заклади освіти?

8. Завдання для самостійної роботи

9. Складіть перелік вищих закладів освіти усіх рівнів акредитації у Вашому регіоні, які провадять підготовку фахівців фізичної культури і спорту.

10. З'ясуйте за якими спеціальностями та освітньо-кваліфікаційними рівнями проводиться підготовка фахівців у обраному Вами навчальному закладі.

11. Охарактеризуйте основні форми навчання у вищому навчальному закладі.

12. Чим визначається зміст вищої освіти?

13. Чим характеризується самостійна робота студента?

14. Завдання для самостійної роботи

15. Ознайомтеся зі змістом навчального плану для обраної Вами спеціальності та порівняйте його із іншими спеціальностями.

Література

до питання 1

1. Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання: Колективна монографія /Упоряд. О.М. Вацеба, Ю.В. Петришин, Є.Н. Приступа, І.Р. Боднар. - Л., Українські технології, 2005. - 296 с.

2. Болонський процес у фактах і документах / Упорядн. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин 1.1.- Тернопіль, 2003.-56 с.

3. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. - 416 с.

4. Заходи щодо реалізації положень Болонської декларації у системі вищої освіти і науки України (Наказ МОН України № 49 від 23.01.2004 р.).

5. Корсак К., Побєрезька Г. Світло і тіні «Болонського процесу» // Науковий світ. - 2003. - № 12. - С. 8-9.

6. Кремєнь В. Болонський процес: зближення, а не уніфікація // Дзеркало тижня. - 2003. - № 48 (473). - 13 груд.

7. Кремєнь В. Модернізація освіти - сьогодні і завтра // Освіта України. - 2003. - № 42-43. -10 черв.

8. Кремєнь В. Модернізація системи освіти як важливий чинник інноваційного розвитку держави // Освіта України. - 2003. - №34. - 13 трав.

9. Мачулін В.Ф., Бойко Р.В., Шкляр Л.Є. ВАК у контексті Болонського процесу // Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. - 2005. - № 3. – С. 2-6.

10. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес. - К.: Науково-методичний центр вищої освіти, 2004. - 26 с.

11. Тимчасове положення про організацію навчального процесу у кредитно-модульній системі підготовки фахівців (Наказ МОН України № 48 від 23.01.2004 р.).

до питання 2

1. Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання: Колективна монографія / Упоряд. О.М. Вацеба, Ю.В. Петришин, Є.Н. Приступа, І.Р. Боднар. - Л., Українські технології, 2005. - 296 с.

2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 560 с.

3. Жданова О.М. Управління фізичною культурою: Навчальний посібник для фізкультурних вузів. - Львів, 1996. — 127 с.

4. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. - 416 с.

5. Закон України «Про вищу освіту» // Освіта України. - № 17. - 26 лютого 2002. - С. 2-8.

6. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (від 18 червня 1999 року) // Голос України. - 1999. - 17 липня.

7. Закон України «Про фізичну культуру і спорт». - К., 1994. - 22 с.

8. Концептуальні засади подальшого розвитку фізичної культури і спорту в Україні // Наука в олимпийском спорте. - 1998. - № 1. - С. 5-12.

9. Концепція кадрового забезпечення галузі «Фізичне виховання і спорт». - К.: КГИФК, 1992.- 18 с.

10. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту. - К.,2004. - 16 с.

11. Олійник М.О. Організаційні аспекти управління фізичною культурою і спортом в Україні. - Харків: ХДАФК, 2003. - 172 с.

12. Перелік напрямків підготовки фахівців з вищою освітою за професійним спрямуванням спеціальностей різних кваліфікаційних рівні та робітничих професій: Наказ міністра освіти України - К., 1994.

13. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації». - К., 1998. - 48 с.

до питання 3

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 560 с.

2. Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання: Колективна монографія / Упоряд. О.М. Вацеба, Ю.В. Петришин, Є.Н. Приступа, І.Р. Боднар. - Л., Українські технології, 2005. - 296 с.

3. Державна національна програма «Освіта: Україна XXI століття». — К., 1994.

5. Олійник М.О. Організаційні аспекти управління фізичною культурою і спортом в Україні. - Харків: ХДАФК, 2003. - 172 с.

6. Студент і закон: Збірник законодавчо-правових документів. - К.: Четверта хвиля, 1997. - 240 с.

7. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / За заг. ред. В. Зубка. - К.: Видавничий дім «Аkаdеmіа», 1997. - 290 с.

8. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005. - 560 с.

9. Фуллан М. Сили змін: Вимірювання глибинних освітніх реформ / Перекл. з англ. Г. Шиян та Р. Шиян. - Львів: Літопис, 2000. - 269 с.

10. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації». - К., 1998. - 48 с.

⇐ Предыдущая 1 23