Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Основи анестезіології

Стр 1 из 3Следующая ⇒

Лекція № 8

«Знеболення в діяльності медичної сестри»

З дисципліни: «Медсестринство в хірургії»

Викладач: Гайдамака В.К.

м. Берислав

План

1. Поняття про біль і знеболювання.

2. Основи анестезіології.

3. Поняття і загальне і місцеве знеболювання.

4. Класифікація наркозу та його види.

5. Інгаляційний наркоз, його, препарати, його ускладнення.

6. Підготовка хворих до анестезії, премедикація.

7. Неінгаляційний наркоз, його різновиди.

8. Місцеве знеболювання, види місцевої анестезії, показання та протипоказання.

9. Види новокаїнових блокад, показання до їх проведення.

10. Участь медсестри в проведенні місцевої анестезії.

ЗНЕБОЛЕННЯ: ЗАГАЛЬНЕ І МІСЦЕВЕ

Мета:

- вивчити основні види і препарати для знеболення (мал. 14);

- оволодіти технікою місцевої анестезії за О.В. Вишневським та за Лукашеви-

чем—Оберстом.

Ще в глибокій давнині при виконанні операцій застосовувалось знеболення. Науково обґрунтоване знеболення почали застосовувати в середині XIX ст. У травні 1842 р. Лонг уперше застосував ефірний наркоз при видаленні пухлини потилиці. На початку XX ст. було винайдено нові способи знеболення, які отримали широке визнання.

Біль — це особливе відчуття, що виникає внаслідок дії травмівного чинника; у відповідь формуються реакції і рефлекторні зміни функції внутрішніх органів, спрямовані на звільнення організму від дії шкідливих чинників.

Механізм виникнення болю такий: сильне подразнення призводить до руйнування клітини з виділенням гістаміну, ацетилхоліну, ксантину, які збуджують рецептори

больової чутливості. Це збудження у вигляді електричного імпульсу проводиться нервовими закінченнями (волокнами) у спинний мозок. Піднімаючись бічними стовбурами спинного мозку, імпульс досягає таламуса, а з нього потрапляє до кори великого мозку, де формується больове відчуття. У відповідь реакція через рухову систему і рухові волокна спинного мозку передається вниз на внутрішні органи.

Знеболення — це сукупність заходів, які застосовують при хірургічних маніпуляціях з метою виключення больових відчуттів.

ОСНОВИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ

Анестезіологія — наука про захист організму від операційної травми та її наслідків, контроль і керування життєво важливими функціями під час оперативного втручання.

Способи анестезії:

- загальне знеболення (наркоз) —- штучно викликане гальмування ЦНС, що супроводжується втратою свідомості, чутливості, м'язового тонусу і деяких рефлексів;

- місцеве знеболення — штучно викликане зворотне усунення больової чутливості в певній частині людського організму зі збереженням свідомості. Існують такі теорії наркозу:

1. Коагуляційна теорія Кюна (1864 р.): анестетики викликають своєрідне згортання внутрішньоклітинного білка, що призводить до порушення функції нервових клітин.

2. Ліпоїдна теорія Германна (1866 г): анестетики характеризуються ліпоїдотропністю, а у нервових клітинах багато ліпоїдів. Тому насичення мембран нервових клітин анестетиками блокує обмін речовин у клітинах.

3. Теорія поверхневого натягу Траубе (1904—1913 рр.): анестетики з високою ліпоїдотропністю мають властивість знижувати силу поверхневого натягу на межі нервових клітин, тому їх мембрана стає легкопроникною для молекул анестетиків.

4. Окисно-відновна теорія Варбурга (1911 р.) і Ферворна (1912 р.): наркотичний ефект анестетиків пов'язаний з їх впливом на ферментні комплекси.

5. Теорія гіпоксії (30-ті роки XX ст.): анестетики гальмують ЦНС у результаті порушення енергетики клітин.

6. Теорія водних мікрокристалів (1961 р.): анестетики у водному розчині утворюють кристали, що перешкоджають переміщенню катіонів крізь мембрану клітини, блокуючи процес деполяризації і формування діючого потенціалу.

7. Мембранна теорія Хобера (1907 р.): анестетики змінюють фізико-хімічні властивості клітинних мембран, що порушує процес транспорту іонів Ма⁺, К⁺, Са²⁺і впливає на формування і проведення діючого потенціалу.

Однак жодна з наведених теорій вичерпно не пояснює механізм дії наркозу.

12 3 Следующая ⇒