Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

We’re going to the department store. I’ll tell you what I want to buy there. Say that you want to buy the same thing.

T.: I want to buy a new blouse.

P1: I want to buy a new blouse too.

T.: I want to buy a new scarf.

P2: I want to buy a new scarf too.

За допомогою вправ ІІ групи школярі навчаються будувати мікро діалоги з використанням ДЄ, якими вони оволоділи в процесі виконання вправ І групи. Мікро діалоги відрізняються від ДЄ не тільки кількістю реплік, але й відносною завершеністю.

Вправи ІІ групи можна віднести до рецептивно-продуктивним мовленнєвим вправам першого рівня, в яких допускається використання опор. На відміну від умовно-мовленнєвих в них немає жорсткої обумовленості висловлювань учнів.

Основний режим виконання вправ ІІ групи – „учень – учень”, тому вчитель має сформулювати для кожного партнера комунікативне завдання і в парі з одним із сильних учнів або за допомогою фонограми подати зразок його виконання. Після прослуховування зразку учні в парах створюють свої мікро діалоги згідно з одержаним завданням. Як ми зазначали раніше, для виконання вправ цієї групи використовують опори.

Наведемо приклад вправи ІІ групи.

Завдання для першого партнеру: You are the shop-girl (shop-man). Help the customer to choose the thing he wants to buy.

Завдання для другого партнеру: You are a customer. Tell the shop-girl / shop-man what you want to buy and ask her / him to help you.

Мета вправ ІІІ групи – навчити учнів створювати свої діалоги згідно з навчально-мовленнєвою ситуацією на рівні програмних вимог для даного класу.

Ці рецептивно-продуктивні мовленнєві вправи другого рівня мають творчий характер. Опори, як правило, не використовуються при їх виконанні, однак, на певному етапі навчального процесу можна зробити виключення для слабких учнів. Таким учням можна пропонувати опори у вигляді діалогу-схеми або моделі діалогу.

Учитель пропонує учням різні навчально-мовленнєві ситуації, які з розвитком діалогічних навичок та вмінь стають менш розгорнутими. Як і на попередньому етапі, учням дають зразок виконання вправ. Для цього учитель разом із сильним учнем створює на основі ситуації діалог та показує його класові. Потім дещо змінюється ситуація, і вправа виконується в режимі „Учень – учень”. Важливо, щоб учні спілкувалися з тими партнерами, з якими їм цікаво розмовляти. Тому перед виконанням вправ даної групи учням можна дозволити вільно вибирати сусіда по парті. Парна робота підготовляє до виконання вправ в режимі „пара учнів – клас”. Для того, щоб перевірити якість роботи школярів у режимі „учень – учень”, учитель може запропонувати одному з учнів розказати класові, що він дізнався з розмови зі своїм партнером. Але якщо учні ще не готові до „виступу” перед класом, тобто рівень сформованості навичок та вмінь є ще досить високим, не слід прохати його говорити перед усім класом, це може його морально травмувати. Більш слабких учнів можна вислухати на місці при одночасній парній роботі інших учнів.

Наведемо приклад вправи ІІІ групи.

Завдання першому партнеру: You are a student. Tomorrow is your mother’s birthday. Discuss with your younger brother/sister what present to give to your mother.

Завдання другому партнеру: You are a schoolboy/girl.Discuss with your elder brother/sister what present to give to your mother for her birthday.

Створення учнями своїх діалогів згідно з комунікативними завданнями вимагає щільної поетапної випереджальної роботи з оволодіння різними ДЄ та мікро діалогами. Переходячи до наступної серії вправ для розвитку навичок та вмінь діалогічного мовлення, учитель має орієнтуватися на кінцеву ціль – створення діалогу певного функціонального типу, за об’ємом та змістом відповідного вимогам програми для даного класу.

Систему вправ для формування та вдосконалення навичок та вмінь діалогічного мовлення повно та чітко представлено у підручниках з методики (№ 1,2) та науково-методичних роботах (№ 5,6).

Доцільно вивчити наведені системи вправ та виписати зразки вправ різних типів, що використовуються на різних етапах навчання ДМ. Виписані зразки вправ мають обов’язково містити інструкцію до виконання, або завдання, та вказані тип та вид вправи.

У теперішній час в методиці викладання ІМ існує багато підходів до навчання ДМ. Найбільш поширеними, однак, є 1) навчання ДМ на основі діалогу-зразка; 2) навчання ДМ на основі ситуативного моделювання.

За думкою проф. Г.В. Рогової, методисти традиційно розглядають стандартні та вільні діалоги.

Стандартні діалоги обслуговують типові ситуації. Частіш за все стандартний діалог передбачає чітке закріплення ролей та стерео-типовий мовний матеріал. У сукупності вони представляють собою міні-діалог на побутову тему, вираження якого можна вивчити напам’ять.

Щодо вільних діалогів, то вони бувають таких типів: інтерв’ю, розпитування, бесіда / обмін думками, дискусія.

Різні типи діалогів характеризуються різним ступенем активності / ініціативності учнів. Міра активності та комунікативна позиція визначаються у таких діалогах соціальною роллю співрозмовників.

Проф. Г.В. Рогова визначає два шляхи навчання діалогічного мовлення: “зверху” та “знизу”.

Спосіб навчання ДМ “знизу” включає чотири етапи.

Перший етап – сприйняття спочатку на усній основі, а потім з графічною опорою готового діалогу з метою загального розуміння його змісту, смислу, визначення дійових осіб та їх позицій.

Другий етап – аналітичний за характером, передбачає визначення та “присвоєння” особливостей даного діалогу.

Третій етап – відтворення по ролях, драматизація, яка передбачає повне “присвоєння” даного діалогу. На цьому етапі закінчується робота над підготовленим діалогом.

Четвертий етап – етап стимулювання діалогічного спілкування на основі подібної, але нової ситуації.

У навчанні діалогічного мовлення на основі діалогу-зразка виділяють такі фази: 1) рецептивна – засвоєння діалогу-зразка; 2) репродуктивна – навчання діалогу з модифікаціями (перетворення); 3) творча або конструктивна – самостійне складання та відтворення діалогів.

Другий шлях оволодіння діалогічним мовленням – шлях “знизу” – це шлях від діалогічної єдності до цілого діалогу. Використовуючи такий спосіб, зручно навчати розгортанню репліки, вкрапленню мікро-монологів.

Шлях “знизу” передбачає також виконання завдань на відновлення “загубленої” репліки. Таким чином стимулюється мисленнєва активність учнів. Оволодінню діалогічним мовленням способом “знизу” сприяє виконання ігор, які сприяють вдосконаленню пізнавальних механізмів учнів (потреба інформації). Приклади таких вправ можна прочитати в Методиці викладання іноземних мов в середній школі авторів Г.В. Рогової, Ф.М. Рабинович, ТЄ Захарової (М., 1991. – Стор. 133-134).

Популярнішим стає метод рольової та ділової ігор, полілогу.

У сучасні методиці активно використовують такі різновиди рольової гри: казкового характеру, побутового змісту та ті, що поширюють та вдосконалюють світогляд учнів.

Успішне проведення рольової гри передбачає чітку підготовку та організацію як з боку учителя, так і з боку учнів. У керуванні рольовою грою мають важливе значення схеми спілкування, в яких вказані дійові особи та загальна стратегія їх поведінки. Такі схеми стимулюють мовленнєву поведінку учнів під час рольової гри, оскільки в них не тільки сформульована екстралінгвістична задача, але й досить конкретно перелічені комунікативні наміри всіх учасників. Схема може доповнюватися за ходом розвитку гри, при цьому слід цінувати ініціативу самих учнів.

Детальніше про умови організації та проведення рольової гри як методичного інструменту навчання діалогічного мовлення можна довідатися з наукових статей та монографії доц. Т.І. Олійник та проф. Н.К. Скляренко.

⇐ Предыдущая 12