Ліцензування соціальної роботи

2) Постанова КМУ «Перелік органів ліцензування» (2000 р.)

3) Постанова КМУ «Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» ( 2001 р.)

4) Постанова КМУ «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» (2000 р.)

5) Постанова КМУ « Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг» (2009 р.)

6) Закон України «Про соціальні послуги» (2003 р.)

7) Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Критерії оцінки конкурсних пропозицій про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг» (2004 р.)

8) Постанова КМУ "Про затвердження Правил організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг" (2004 р.)

9) Постанова КМУ «Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг» (2003 р.)

10) Постанова КМУ «Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» (2004 р.)

11) Постанова КМУ «Порядок регулювання тарифів на платні соціальні послуги» (2005 р.)

12) Постанова КМУ «Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг» (2004 р.)

13) Постанова КМУ «Порядок надання платних соціальних послуг та їх перелік» (2004 р.)

16) Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про деякі питання організації роботи щодо видачі, переоформлення та анулювання ліцензії Міністерства праці та соціальної політики України на провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг» (2009 р.)

У наведеному переліку нормативно-правових документів можна побачити, що в Україні здійснюється ліцензування виключно соціальних послуг!!!

Механізм прийняття Ліцензійні умови провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг (2008 р.):

Розглянемо детальніше яким чином здійснюватиметься ліцензування соціальних послуг у Україні з прийняттям Ліцензійні умови провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг (2008 р.).

Соціальні послуги здебільшого вважають державними, проте такі послуги можуть надавати і недержавні організації. Тому держава не лише гарантує право на соціальні послуги, а й здійснює контроль за суб'єктами, яким делеговано право надавати такі послуги. Одним з інструментів державного регулювання господарської діяльності, що має обмежувальний характер, є ліцензування. Ліцензія – це офіційний дозвіл, який надає право суб'єкту здійснювати певний вид господарської діяльності протягом визначеного терміну за умови дотримання ліцензійних умов.

Основним документом, що визначає види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, порядок ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування, є Закон «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III (зі змінами та доповненнями). У 2004 р. до цього Закону внесено зміни, відповідно до яких з 01.01.2004 р. професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг належить до видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Одночасно внесено зміни до ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. № 966-IV (зі змінами та доповненнями), якими зазначено, що професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг підлягає ліцензуванню відповідно до Закону № 1775-III. Хоча ліцензування професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг запроваджено у 2004 р., фактично реалізувати цю вимогу було неможливо, оскільки не було визначено орган ліцензування, перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, а також не було затверджено Ліцензійні умови.

Наказом Держпідприємництва України, Мінпраці та соціальної політики України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг та Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг» від 11.11.2008 р. № 141/519 (зареєстровано в Мін'юсті України 10.12.2008 р. за № 1178/15869), який набрав чинності з 21.12.2008 р., затверджено Ліцензійні умови провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг (за текстом – Ліцензійні умови) та Порядок контролю за їх додержанням.

Затверджені Ліцензійні умови встановлюють перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг. Органами ліцензування щодо провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг є Мінпраці та соціальної політики України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Суб'єкт господарювання, який має намір проваджувати професійну діяльність у сфері надання соціальних послуг, особисто або через уповноважений ним орган чи особу повинен звернутись до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії та відповідними документами, передбаченими ст. 10 Закону № 1775-III. На підставі отриманої ліцензії ліцензіат може здійснювати види соціальних послуг, визначені п. 1.6 Ліцензійних умов: соціально-побутові послуги; психологічні послуги; соціально-педагогічні послуги; соціально-медичні послуги; соціально-економічні послуги;

юридичні послуги; послуги з працевлаштування; послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями; інформаційні послуги; інші соціальні послуги.

Ліцензіат (юридична особа) повинен обов'язково зазначити перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, умови та порядок їх надання у положенні про ліцензіата або статуті. У разі якщо діяльність у сфері надання соціальних послуг здійснюється не в повному обсязі, а частково або з окремих видів послуг, зазначених у п. 1.6 Ліцензійних умов, то Ліцензійні умови поширюються на ті види послуг, які відносяться до професійної діяльності з надання даного виду послуг. Ліцензійними умовами також визначено кваліфікаційні, організаційні та інші спеціальні вимоги до ліцензіатів, які надають соціальні послуги.

Слід зазначити, що не всі юридичні та фізичні особи можуть надавати соціальні послуги. Статтею 1 Закону № 966-IV визначено коло таких суб'єктів. Ними можуть бути виключно державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи й заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, фізичні особи. При цьому зазначеним Законом до кола суб'єктів, які мають право надавати соціальні послуги, не включено юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, але вони згідно з чинним законодавством можуть їх надавати, у тому числі платні.

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування. Матеріальна допомога надається особам, що перебувають у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії й особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг за місцем проживання особи (вдома); у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; у територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної підтримки (догляду). При цьому Законом № 966-IV визначено, що суб'єкти, які надають соціальні послуги, можуть їх надавати не лише у формах, визначених ст. 5 цього Закону, а й у формах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку» від 14.01.2004 р. № 12 (зі змінами та доповненнями) затверджено перелік платних соціальних послуг, яким визначено, що такі послуги надають державні та комунальні підприємства, установи й заклади соціального обслуговування, юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, та фізичні особи. Платні соціальні послуги надаються:

• громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
• громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, у зв'язку зі стихійним лихом, катастрофою, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб вище встановленого прожиткового мінімуму;
• іншим громадянам, іноземцям та особам без громадянства, у тому числі біженцям, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, потребують сторонньої допомоги і мають можливість оплачувати ці послуги.

Для отримання платних соціальних послуг, що надаються державними та комунальними підприємствами, установами і закладами соціального обслуговування, особа, яка їх потребує, звертається з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Для отримання платних соціальних послуг, що надаються юридичними особами (крім державних та комунальних підприємств, установ і закладів соціального обслуговування) та фізичними особами, особа, яка їх потребує, звертається до них з письмовою або усною заявою. У разі коли особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або за станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування.

Механізм регулювання тарифів на платні соціальні послуги затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги» від 09.04.2005 р. № 268 і застосовується державними та комунальними підприємствами, установами й закладами соціального обслуговування, юридичними особами, створеними відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, фізичними особами, які надають платні соціальні послуги.

Тариф на платну соціальну послугу обчислюється з урахуванням собівартості послуги, адміністративних витрат і податку на додану вартість. До собівартості платної соціальної послуги включаються: прямі матеріальні витрати; загальновиробничі витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати. Перелік статей калькулювання собівартості платної соціальної послуги визначається державними та комунальними підприємствами, установами і закладами соціального обслуговування, юридичними особами, фізичними особами, які надають платні соціальні послуги.

Адміністративні витрати включаються до тарифу на платну соціальну послугу в розмірі не більш як 15 % витрат на оплату праці, визначених за нормами обслуговування для надання цієї послуги працівником (працівниками). Прямі матеріальні витрати визначаються на підставі відповідних нормативів. Якщо нормативи не затверджено, застосовуються розрахункові показники.

За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються постановою Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 р. № 1755 у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.), якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 грн.), якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади.

Перелік нормативно-правових документів з питань ліцензування соціальних послуг:

Ø Закон України «Про соціальні послуги» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 45, ст.358)