 |
Базові визначення туристичної політики держави
|
|
|
|
ТУРИСТИЧНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
Туристична політика та рівні її формування.
Основні стратегічні цілі та завдання туристичної політики держави.
Сутність, структура та інструменти державного регулювання туризму.
Сертифікація та стандартизація в туризмі.
Ліцензування як форма державного регулювання туризму.
Туристична політика та рівні її формування
У науковій літературі можна зустріти чимало визначень туристичної політики держави (окремі з них представлено у табл.1). Попри їхню очевидну схожість, між ними існують окремі відмінності, що пов’язані з різним розумінням суб’єктів, об’єктів та цільових установок державної туристичної політики.
Таблиця 1
Базові визначення туристичної політики держави
| Автор | Визначення |
| Герасименко В.Г. [7, с.39] | Система методів, впливів і заходів соціально-економічного, правового, зовнішньополітичного, культурного й іншого характеру, яка здійснюється парламентами, урядами, державними і приватними організаціями, асоціаціями і закладами, що відповідають за туристичну діяльність, з метою регулювання і координації туристичної галузі, створення умов для розвитку туризму. |
| Горбылева З.М. [8, с.24] | Туристична політика – це система норм, правил та заходів, які застосовуються парламентами, урядами, державними та приватними організаціями, асоціаціями і закладами, що відповідають за туристичну діяльність, з метою її регулювання та координації, створення сприятливих умов для її розвитку. |
| Квартальнов В.А. [12, с.217] | Туристська політика держави – це сукупність форм, методів і напрямків впливу держави на функціонування сфери туризму для досягнення конкретних цілей збереження і розвитку соціально-економічного комплексу. Туристська політика держави ґрунтується на стратегії і тактиці. |
| Любіцева О.О. [14, с.63] | Державна туристична політика є комплексом заходів правового, економічного і організаційного порядку, підкріплена відповідними управлінськими інститутами, діяльність яких пронизує всі управлінські рівні і спрямована на узгодження державних, бізнесових і місцевих інтересів на ринках туристичних послуг різного порядку. |
| Михайліченко Г.І. [15, с.45] | Державна туристична політика – система методів і заходів економічного, політичного, соціального, правового, культурного характеру, що здійснюється як державними, так і недержавними органами, відповідальними за туристичну діяльність. |
| Решетников Д.Г. [16, с.86] | Туристська політика – цілеспрямована діяльність державних, суспільних і приватних структур з розробки і реалізації методів, механізмів та інструментів впливу правового, економічного, соціального та іншого характеру з метою забезпечення сталого ефективного розвитку туристського комплексу, задоволення внутрішнього та зовнішнього попиту на туристські послуги і товари при раціональному використанні наявного туристського потенціалу. |
| Севастьянова С.А. [17, с.40] | Національна туристична політика являє собою сукупність державних дій та заходів, що визначають створення рамкових умов для розвитку туристичної індустрії, раціональне використання туристичних ресурсів, підвищення економічної ефективності досліджуваної галузі. |
|
|
|
Визначення суб’єктів туристичної політики не викликає особливих протиріч. Як відзначалося вище за текстом, це органи державної влади, які відповідальні за формування та реалізацію державної політики в сфері туризму, а також недержавні органи, відповідальні за туристичну діяльність. Зокрема, в Законі України «Про туризм» прямо вказується на те, що визначення основних напрямів державної політики в галузі туризму належить до виключних повноважень Верховної Ради. Відповідно, державне управління та забезпечення реалізації державної політики в галузі туризму належить до компетенції Кабінету Міністрів, центрального органу виконавчої влади в галузі туризму, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування в галузі туризму.
|
|
|
Значно складнішим є проблема визначення об’єктного поля державної туристичної політики, яке не може бути обмежене лише туристичною галуззю. Тобто підприємствами, які створюють і реалізують турпродкут (туроператори та турагенти), підприємствами сфери гостинності та транспортних послуг. Як відомо, об’єктом будь-якого управління є те, на що спрямована управлінська дія суб’єкта управління. Зважаючи на це, об’єктом туристичної політики держави виступає увесь спектр соціально-економічних процесів, що стосуються туристичного комплексу країни. Так, туристична політика може бути спрямована як на розвиток окремих регіонів, видів туризму, туристичні ресурси і об’єкти (процеси їх використання та інформаційного представлення), так і на туристичні потреби населення.
Вибір об’єкта туристичної політики та її цільових установок значною мрію залежить від рівнів її реалізації. В цьому сенсі туристична політика реалізується в діапазоні від міжнародного і національного до регіонального і мікролокального. Кожен із зазначених рівнів фокусується на різній мірі деталізації цільових установок, враховує специфіку кожного з рівнів. В ідеалі процес реалізації туристичної політики має розвиватися від загального до часткового, так, щоби загальні рівні забезпечували певні дороговкази для напрацювання часткових рішень і заходів.
На міжнародному рівні туристична політика формується міжнародними організаціями в сфері туризму, такими як ЮНВТО, Об’єднана федерація асоціацій туристичних агентств, Міжнародна асоціація готелів і ресторанів, Всесвітня рада з туризму і подорожей, Міжнародна асоціація повітряного транспорту та ін.
Рис. 1. Рівні формування та реалізації туристичної політики держави
Так, в центрі уваги ЮНВТО як головної міжнародної організації в сфері туризму є забезпечення сталого розвитку туризму з метою економічного, соціального та культурного розвитку людства, подолання бідності та забезпечення миру. ЮНВТО формулює загальні принципи розвитку міжнародного туризму, опікується проблемами міжнародного співробітництва в галузі туризму, формування його правової бази, забезпечення доступності і безпеки подорожей, екологічної безпеки, уніфікації якості туристичних послуг тощо.
|
|
|
В центрі національної туристичної політики має бути опрацювання принципів, створення рамкових умов та визначення стратегічних орієнтирів розвитку туристичної сфери. Туристична політика держави знаходить своє втілення в концепціях і цільових програмах розвитку туризму, визначенні шляхів їх реалізації. Вона має створювати підґрунтя для здійснення регіональної туристичної політики.
Регіональна туристична політика спирається на національну туристичну політику і знаходить своє відображення в регіональних програмах розвитку туризму, які створюються з урахуванням специфічних умов і завдань розвитку конкретних територій.
|
|
|
B. Визначення електролітів крові
E. Визначення витрат палива
III. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
IV. Визначення переможців Конкурсу та їх нагородження
VII. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА НАГОРОДЖЕННЯ.
А. Визначення щільності часток ґрунту пікнометричним методом
АЗИМУТ І ЙОГО ВИЗНАЧЕННЯ
Альтернативні визначення
Аналіз впливу держави та державних органів.
Аналітичне визначення головного вектора та головного моменту
