Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Соціально-педагогічні аспекти профілактики різних проявів девіантної поведінки




Профілактика девіацій має трьохрівневу структуру.

Первинна профілактика має винятково соціально-педагогічний характер. Вона спрямована на боротьбу зі шкідливими факторами в соціальному і природному середовищі. Первинна профілактика найбільш ефективна, тому що базується на вивченні й усвідомленому аналізі впливу шкідливих факторів на здоров'я, передбачає формування у дітей і підлітків відрази до алкоголю, тютюну, наркотиків, токсикантів, виключення негативного впливу соціального оточення, групи.

Значення ролі вчителя-валеолога, вихователя, класного керівника у первининій профілактиці важко переоцінити.

Вторинна профілактика — це заходи, спрямовані на найбільш ранній вияв тих змінв організмі, що з'являються при захворюваннях. Вона є соціально-медичною і повинна попередити розвиток хвороби, перехід її в хронічну стадію. Вторинна профілактика передбачає виявлення груп ризику, застосування до цих груп комплексу лікувальних виховних заходів.

Третинна профілактика — це медична профілактика. Сутність її — в розробці заходів, які спрямовані на одужання хворого, попередження загострення хвороби інвалідності. Ядром цієї профілактики є терапевтичні заходи і соціальна реабілітація.

Якщо спробувати об'єднати всі соціально-педагогічні заходи профілактики девіантної поведінки, то вони повинні передбачати таке:

1. Необхідність формування у підростаючого покоління установок на ведення здорового способу життя, усвідомлення неприродності, абсурдності нанесення шкоди своєму здоров'ю, оволодіння навичками самостійного рішення складних життєвих ситуацій, керуванням своїми емоціями і поведінкою;

2. Постійну увагу до проблем соціально сприятливої організації праці, побуту, дозвілля людей, створення максимально сприятливих умов для організованого, здорового укладу життя;

3. Широку всеохоплюючу пропаганду переваг здорового способу життя з теле- та кіноекранів, масову просвітницьку роботу з подолання елементарної безграмотності населення з питань шкідливого руйнуючого впливу алкоголю, тютюну, наркотик ів тощо;

4. Спеціальну профілактику девіацій, що знаходяться в компетенції відповідних органів внутрішніх справ разом з органами охорони здоров'я, педагогічними закладами.

Роз'яснювальна робота серед молоді повинна включати певний мінімум інформації питань фізіологічного механізму, розвитку, клініки, профілактики й лікування виявів девіантної поведінки. Психологічно коректні поради повинні включати настанови такого характеру:

а) молода людина повинна прагнути до самореалізації в соціумі, прагнути до повноцінного духовно насиченого спілкування, бути розбірливою у виборі безпосереднього оточення (компанії) і знайомства, виключати ймовірність психологічного зближення з особами, схильними до вживання алкоголю, наркотиків тощо;

б) під час тривалих негативних змін у настрої, пов’язаних із життєвими складнощами, негараздами, потрібно знаходити в собі сили для їх подолання, в разі необхідності звертатися за допомогою до людини, яка дасть корисну пораду, допоможе знайти вихід із становища, що склалося через вживання психотропних засобів, наркотиків чи алкоголю;

в) потрібно приділяти відповідний час своєму дозвіллю, займатись систематично фізкультурою і спортом, розвивати свої розумові здібності;

г) необхідно диференційовано ставитися до вибору розваг, слід враховувати, що у деяких осіб в умовах масового зібрання людей, під впливом гучної, одноманітної музики може виникнути збуджений стан, підвищена навіюваність, що полегшує контакти з психотропними речовинами. Якщо ж все-таки контакт з наркотичною речовиною відбувся, слід з повною серйозністю поставитись до цього і звернутися до фахівця-нарколога, який дасть пораду щодо подальших дій.

Методичні аспекти профілактики шкідливих звичок у дітей та учнів. Антиалкогольне виховання в загальноосвітніх закладах можна проводити в такій послідовності: по-перше, вивчити причини, які породжують пияцтво, й усунути їх; здійснювати диференційовану пропаганду, спрямовану на формування негативного ставлення до алкоголю; по-друге, організувати ефективну профілактику алкоголізму серед школярів.

Формування у школярів переконань про шкідливу дію спиртних напоїв буде успішним, якщо виклад ма­теріалу супроводжувати цікавими прикладами, використанням кінофрагментів, відповідною художньою літературою, приказками, висловами вчених тощо.

Потрібно привчати школярів у кожному конкретному випадку зіставляти свою поведінку і поведінку інших людей з моральними і правовими нормами, свідо­мо коригувати вчинки відповідно до цих норм і вимага­ти цього від інших.

Оскільки сприйняття алкогольних традицій мікросоціального середовища починається з дошкільного віку, і формування алкогольних настанов (як негативних, так і позитивних) з 9-10 років, то проводити антиалкогольну орієнтацію учнів слід уже з перших кла­сів. Антиалкогольна орієнтація школярів має два боки — антиалкогольне виховання і антиалкогольну пропаганду. Якщо антиалкогольне виховання передбачає педагогічний вплив і покликане формувати в дітей зраннього віку негативне ставлення до алкогольних традицій, негативні алкогольні настанови, то антиалкогольна пропаганда — ілюстративнечастина антиалкогольної орієнтації. Її завданням є підтримувати негативне ставлення дітей до вживання алкоголю на основі вироблених унаслідок антиалкогольного виховання поглядів.

У старшокласників ставлення до алкоголю вже інформоване, тому треба поглиблювати і розширювати їхні негативні антиалкогольні настанови. Найдійовішими будуть ті лекції і бесіди, матеріали яких органічно пов'язані зі структурою шкільнихпредметів. Антиалкогольну пропаганду треба починатиякомога раніше, бо в ранньому віці вона запам'ятовується найліпше. При цьому треба дотримуватися завдань програми загально­освітньої школи. З метою антиалкогольного виховання доцільно підбирати спеціальні тексти, диктанти і впра­ви, які допоможуть учням усвідомити аморальність лю­дей, в яких виробилася звичка до вживання алкоголю. На уроках природознавства і біології можна пояснити шкідливий вплив алкоголю на організм людини на всіх рівнях — від білка, клітини, тканини, до органів та їх­ніх систем, психіки.

Антинікотинове виховання є складним комплексним процесом, який треба починати ще в дошкільному віці і продовжувати протягом всього періоду шкільного на­вчання. На основі статистичних даних про початок і причини куріння школярів, враховуючи їхні психофізіо­логічні вікові особливості, антинікотинове виховання можна поділити на три основні етапи.

Початковий етап антинікотинового виховання охо­плює дітей молодшого шкільного віку. Він триває від вступу до школи до четвертого класу. У цьому віці де­які школярі пробують курити з різних причин: в основ­ному наслідуючи дорослих, з цікавості, під впливом старшокласників. Слід мати на увазі, що чим раніше прилучаються діти до куріння, тим згубніше діє тютю­нова отрута, сприяючи розвиткові неврозів, відставан­ню в навчанні, порушенню серцевої діяльності, ослаб­ленню м'язів. А потяг до куріння розвивається тим швид­ше, чим молодший школяр. Діти, які курять, стають блідими, неуважними, дратівливими. Після куріння у них з очей течуть сльози, виникає запалення слизових оболонок очей, сильна слинотеча, нудота, порушується координація рухів. На ці ознаки повинні звернути увагу батьки, учителі, вихователі, шкільний медичний персонал. У цьому періоді треба попередити звички до куріння, захистити дітей від впливу курців. У доступній формі слід розказати дітям про шкідливість куріння, причину його заборони, провести індивідуальну розмову з учнями, які вже пробують курити. Засобами вихований у молодшому шкільному віці є розповіді вчителів і бать­ків про те, як кинути курити, групові та індивідуальні бесіди на уроках; змістовний розбір народних приказок про шкідливість куріння.

Основний етап антинікотинового виховання охоплює дітей підліткового віку (від 12 до 15 років). Як показа­ли дослідження, це період інтенсивного звикання до ку­ріння й алкоголю, школярі в цьому віці стають емоційно неврівноваженими, підвищено збудливими, схильними до наслідування поганих учинків. Куріння авторитетних для дітей осіб є поганим прикладом. Вихователі, батьки повинні на це зважати. Підлітки курять, ховаючись від дорослих, при цьому часто користуються недопалками, а саме в них є значно більше тютюнових отрут, ніж у ці­лих цигарках. Підбираючи недопалки, підлітки до того ж ризикують заразитися інфекційними хворобами.

У старшому шкільному віці (16—17 років) починає курити більшість юнаків. Прилучаються до шкідливих звичок і дівчата, бажаючи показати себе дорослими і незалежними. Багато з них не приховують того, що во­ни курять. Основними виховними заходами у цей час є профілактика, доведення несумісності куріння з багать­ма професіями (лікаря, педагога, льотчика, артиста, а також спортсмена). Потрібно переконати старшокласни­ків у тому, що відвикання від куріння утверджує особи­стість, укріплює волю, характер, зберігає здоров'я, ро­з'яснити способи відвикання від цієї звички. Оскільки у старшокласників розвинене логічне і критичне мислен­ня, то важливими є переконання, позашкільні заходи, гігієнічні індивідуальні бесіди вчителя і лікаря, прове­дення вікторин, випуск бюлетенів, стіннівок тощо.

Поурочну форму починають з першого класу, її про­водить класний керівник на уроках природознавства, фізкультури, праці; у середньому шкільному віці — на уроках фізкультури, ботаніки, зоології, анатомії, фізіо­логії і гігієни людини, суспільних дисциплінах з вико­ристанням прикладів, проведенням дослідів; у старшо­му шкільному віці — на уроках загальної біології, хі­мії, літератури, історії, суспільствознавства.

Сімейно-шкільна форма полягає в одночасному впли­ві на учнів, учителів і батьків, обмеженні і припиненні куріння в сім'ї.

Позакласна форма виховання передбачає проведення у позанавчальний час індивідуальних і групових бесід, дослідів на секційних, гурткових і факультативних за­няттях, у групах продовженого дня.

Загальношкільна форма виховання включає бесіди лікаря, кінолекції, вікторини, дні здоров'я, вечори пи­тань і відповідей, радіогазети, оформлення вітрин, ви­пуск санітарних бюлетенів і стіннівок. На всіх етапах антинікотинова пропаганда повинна бути тісно пов'яза­на з сімейним вихованням, особливу увагу слід приділя­ти роботі з молодими батьками.

Підлітки найчастіше вживають наркотики групами. Профілактика наркоманії і наркотизму передбачає ак­тивне виявлення вогнищ наркотизації. Слід пам'ятати, що серед підлітків дуже розвинене уявлення про групову солідарність, тому важко отримати відповідну ін­формацію від самого підлітка.

Велике значення для профілактики наркотизму і наркоманії має санітарно-освітня робота серед дітей і підлітків. Цю пропа­ганду слід вести уміло, диференційовано, без формаліз­му, вона не повинна стимулювати нездоровий інтерес до обговорюваного предмета. До таких бесід слід залучати лікарів, спеціалістів певного профілю. Під час бесід і лекцій треба використати конкретні приклади, які свід­чать про тяжкі наслідки вживання наркотиків. Пере­конливими є повідомлення про тяжкі отруєння, смер­тельні наслідки від передозування наркотиками. Увагу слухачів слід акцентувати на згубному впливові нарко­тиків інтелект майбутніх поколінь.

Особливу увагу суспільства спрямовано на охорону та зміцнення здоров'я молоді, на виховання у неї нега­тивного ставлення до будь-яких шкідливих звичок. Дер­жаві та суспільству небайдуже, хто прийде на зміну стар­шому поколінню — морально та духовно стійка, здоро­ва молодь чи квола й духовно спустошена.

В умовах розбудови незалежної України потрібні тве­резі, розумні, люблячі свою Батьківщину люди. Шкідливі звички гальмують розбудову держави, бо мо­рально спустошують людей та руйнують економіку. Тому важливо запровадити моду на здоров'я, підняти престиж здорового способу життя. Велике значення має організація дозвілля молоді, створення умов, які забез­печують корисне проведення вільного часу. Для цього необхідно ширше використовувати спортивні зали та майданчики для проведення оздоровчих та культурно-виховних заходів. Не менше значення має мистецтво та заклади культури, які впливають на духовність люди­ни, її інтелект та емоції, мислення та свідомість.

І.П. Павлов говорив: "Здоров'я — це безцінний дар природи, який дається, на жаль, не назавжди, його по­трібно берегти. Але здоров'я людини багато в чому зале­жить від неї самої, від способу її життя, умов праці, хар­чування, її звичок".

 

 

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...