Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Поняття про стрес. Стадії стресу




Сучасналюдина наражається на багато факторів ризику, постійно зазнає підвищених психічних навантажень, що негативно впливає на стан її нервової та серцево-судинної систем, знижує опірність організму. При цьому виникає стресова реакція організму. Медичною наукою «стрес» уперше зафіксований у 1966 р. Запровадив його канадський учений-біолог Сельє. У перекладі з англійської слово «стрес» означає «напруження», відповідь організму на поставлену перед ним проблему. Сельє увів поняття про фази стресу, виділив основні стадії: небезпеки (мобілізація захисних сил), резистентності (пристосування до важкої ситуації) і виснаження (наслідки тривалого впливу стресу).

Стрес – це сукупність загальних, неспецифічних біохімічних, фізіологічних і психологічних реакцій організму внаслідок дії надзвичайних подразників різної природи і характеру,які викликають «напруження» функції органів.

Слабкий стрес є нормальним явищем у житті і потрібним для реалізації нашої повноцінності. Такий стрес називається еустресом. Однак сам стрес, якщо він інтенсивний і довготривалий, може стати пост генетичною основою розвитку захворювань або зумовити смерть. Для повноцінного життя людини потрібні різніі ступені стресу. Тому кожна людина повинна ретельно вивчати і саму себе і знайти той рівень стресу, при якому вона почувала б себе найбільш комфортно, яку б роботу вона не виконувала. Є люди, стресостійкі до побутових не вдач, але дуже стресореактивні до сімейних проблем та невдач у коханні, інші дуже боляче сприймають невдачі на роботі, ще інші — втрату соціального положення в суспільстві.

Стрес проходить три основні фази розвитку: стрес чекання; власне стрес; післястрес.

Стрес чекання Г. Сельє трактував тільки як мобілізаційний і такий, що готує організм до напруження, коли включаються захисні механізми. Це хвилювання перед екзаменом, відповідальним виступом, вирішальною розмовою. І чим більше хвилюється людина на цьому етапі, тим слабша її реакція у другій фазі. Сильне напруження симпатико-адреналової системи у першому періоді сприяє надмірному виділенню адреналіну, на другу фазу енергії стає мало і це дає змогу мобілізувати всю енергію для досягнення мети. Роль першої фази стресу полягає не тільки в тому, щоб мобілізувати захисні сили організму, але й надати йому у потрібний період енергію для ефективної реакції.

Власне стрес. Підготовлений у першій фазі організм добре переносить і другу фазу, реалізуючи максимум своїх можливостей. Спортсмен досягає ліпших результатів, ніж на тренуванні, студент на екзамені виявляє глибші знання. Проте «висока нота», тобто напруження не може тривати дуже довго, продовжений стрес може призвести до зриву. Сельє назвав таке явище дистресом. Дистрес, або гіперстрес, швидко виснажує резерви симпатико-адреналової системи, а це призводить до і ламання механізмів адаптації.

Післястрес. Викидання адреналіну у кров'яне русло під час відпочинку більше, ніж під час роботи. Студент після екзаменів лягає спати, однак не може заснути або раптово пробуджується і в нього виникає безсоння. Фактори, що спричинюють стан стресу, у цивілізованому світі багато. Вони так часто виникають, що організм людини піддається справжньому «бомбардуванню», тривожними сигналами, а стресова ситуація стає неминучою. Такими факторами є шум, запахи, зміна екологічного стану, перебування на робочому місці, сімейне життя тощо. Оскільки людина більшу частину часу проводить на роботі, то і можливість стресу там значно більша. Від рівня вибагливості людини багато в чому залежить і виникнення у неї надзвичайного стресу. Чим більше збігаються наша вибагливість і можливості, тим легше нам бути в злагоді з собою, і тим рідше виникатимуть конфлікти у сім’ї і на роботі, тим менше можливостей розвитку стресових станів та їхніх шкідливих наслідків, які залежать як від життєвих вимог людини, так і від характеру особистості. Сьогодні доведено, що в осіб до 30 років життєві потреби значно більші, ніж у людей старшого віку, тому стресові стани у них переважають. Рівень життєвих вимог у чоловіків більший, близько 72% ставлять перед собою складні завдання, тому порівняно з жінками чоловіки частіше піддаються стресу (про це свідчить їхня реакція на успіх — після вирішення одного складного завдання вони зразу ж переходять до складнішого).

Велике значення для розвитку стресового стану має поведінка після невдачі. Чоловіки в такому випадку звичайно «спускаються на сходинку нижче», а жінки, навпаки, ставлять перед собою ще складнішу мету. Проте більшій частині чоловіків властива наполегливість при вирішенні тієї або іншої проблеми. Жінки виявляють більшу обережність і передбачливість, проте недооцінюють свої можливості. Поведінка людини у тій чи іншій ситуації тісно пов'язана з можливістю виникнення стресу та його наслідків. Неправильна поведінка найчастіше є причиною шкідливих наслідків стресу, вона зумовлює результат стресу більше, ніж фактори зовнішнього середовища, фізіологічна, біохімічна та генетична причини.

Стресовий стан найчастіше виникає в осіб із сильно розвинутим почуттям лідерства, які безуспішно нав'язують свою волю оточуючим. У людей, які звикли підкорятися, можливість виникнення стресу менша. Звичайно, велике значення має почуття моральної відповідальності за реалізацію мети.

У процесі еволюції в людини сформувався блок генів адаптації до різних факторів навколишнього середовища. Одночасно під час онтогенезу дія стрес-факторів забезпечує тренінг життєво-важливих систем організму і формує набір реакцій поведінки. Проте різка зміна суспільного життя не змогла вписати соціальні явища у блок генів адаптації і сформувати баланс між генами і соціальним середовищем. Цим пояснюється широке розповсюдження стресових реакцій у людей при зміні соціальних умов. Крім того, суспільство виробило ряд моральних та етичних норм поведінки, які фактично гальмують виникнення у процесі еволюції людини взаємодії вегетативних органів і рухового апарату. Наприклад, якщо на людину діє який-небудь фактор, що порушує фізіологічний або психологічний комфорт, спочатку організм виділяє біологічно активні речовини, які забезпечують його енергією, мобілізують життєво важливі органи для здійснення філогенетично закріплених реакцій утечі або нападу. Проте відповідно до етичних норм поведінки людина не може проявляти адекватні для цих випадків рухові реакції — утікати або нападати, у наслідок чого утворена енергія не використовується за призначенням, не знаходить виходу і це стає основною причиною виникнення стресових реакцій і захворювань.

Шкідливий вплив стресу на внутрішні органи. Різке збільшення частки стресових захворювань у загальній структурі хвороб пояснюється значним збільшенням у час науково-технічної революції нових незвичайних стресових факторів. Незважаючи на великі можливості людини пристосуватися до часто повторюваних стресових впливів, вони є причиною виникнення захворювань. Стрес-фактори є причиною враження серцево-судинної системи, що викликає емоційне напруження і буває причиною смерті більше ніж у 50 % випдків. Унаслідок стресу збільшується концентрація глюкози у крові (її ступінь і тривалість залежать від запасів глікогену в печінці).

Зір у людини є функціонально найбільш досконалим органом чуття, і по зоровому каналу людина отримує 75-90 % від загальної кількості інформації. Через цей орган чуття надходить і більше подразнень, які викликають стрес. Стрес-фактором можебути не тільки сонячне, але й штучне світло, особливо люмінесцентне, що викликає стрес при низькій інтенсивності. До впливу штучного світла дуже чутливі діти і підлітки. Із очних хвороб зі стресом пов'язане підвищення внутрішнього тиску (глаукома).

Такі стрес-фактори, як психічне напруження, перенавантаження органів чуття (зору і слуху), можуть викликати головний біль, безсоння. Сильні і гострі дії стрес-факторів спричинюють крововилив у мозок (мозковий інсульт). Під впливом стресових факторів виникають різні психічні реакції: під простих до складних. Прості реакції виникають при стихійних лихах та раптовій особистій трагедії. Стрес може виявлятися у нерухомості, замкнутості або ж паніки, суєти. Важкі стресові ситуації впливають на людей по-різному: в одних буває істерика, інші — зовні спокійні. До найвищих форм психічної реакції належить парадоксальна реакція, тобто у безвиході людина акцентує увагу на другорядній або парадоксальній стороні події. Таким чином, стрес, якщо він дуже інтенсивний і тривалий, може стати патогенетичною основою розвитку різних захворювань.

Стресові фактори не завжди вирішальні в етіології та патогенезі стресових захворювань. Види стресових захворювань свідчать не стільки про численність стресових факторів, скільки про різновиди слабких ланок у тілі людини. Тому профілактику стресових захворювань слід проводити на основі цілеспрямованого синхронного гомеостатування функцій, неспецифічних для стресових захворювань органів і структур мозку, а лікування — шляхом одночасного фармакологічного або іншого впливу як на специфічні, так і неспецифічні органи та структури зурахуванням їх значення у формуванні клінічної картини стресового захворювання.

 

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...