Правовий режим повітряного простору.

Режим повітряного простору і міжнародних польотів - це сукупність юридичних норм, які визначають права й обов'язки держав щодо повітряного простору, його використання, порядок повітряних перевезень, правовий статус повітряних суден і членів екіпажу, вантажу та пасажирів.

Нижня межа повітряного простору знаходиться над сухопутною і водною поверхнею Землі. Стосовно верхньої межі повітряного простору необхідно зауважити, що в нормах міжнародного права вона не знайшла свого закріплення.

Над територією кожної держави режим повітряного простору та міжнародних польотів регулюється її національним законодавством та міжнародними договорами, які вона уклала з іншими державами на двосторонній та багатосторонній основі.

Кожна держава самостійно визначає порядок допуску іноземних повітряних суден у свій повітряний простір. Така дозвільна система є основою правового режиму повітряного простору всіх держав на сьогодні, який є обов'язковим як для регулярних, так і нерегулярних міжнародних польотів.

Необхідно виокремити дві правові підстави для виконання міжнародних польотів. Першою із них є міжнародний договір (як двосторонній, так і багатосторонній) та спеціальний дозвіл держави. Деякі держави допускають на свою територію нерегулярні польоти відповідно до повідомлення (диспетчерського повідомлення).

Під час перебування суден у повітряному просторі іншої держави на них поширюється юрисдикція держави перебування. Вона стосується паспортного, митного та валютного контролю. Після прибуття повітряного судна відповідні компетентні органи уповноважені перевірити такі документи, як: свідоцтво про реєстрацію літака; посвідчення про його придатність до польотів; свідоцтво про кваліфікацію членів екіпажу; списки пасажирів та ін. Польоти іноземних повітряних суден повинні здійснюватися за визначеними маршрутами з використанням їх аеропортів, які визначаються державою перебування.

Згідно з Чиказькою конвенцією, застосовують принцип недискримінації стосовно повітряних переміщень суден усіх держав. Повітряне судно, яке перетнуло державний кордон без дозволу або вчинило інші порушення правил польотів, визнається судном-порушником і зобов'язане зробити посадку на вимогу органів, які здійснюють контроль за польотами.

Керуючись намірами безпеки та дотримуючись принципу недискримінації, кожна держава може обмежити або повністю заборонити польоти іноземних повітряних суден над відповідними зонами своєї території.

Повітряне судно повинно мати національні розпізнавальні знаки та реєстраційний номер не більше однієї держави. Перебуваючи у повітряному просторі, повітряні судна підпорядковуються чинним законам держави прапора.

У міжнародному праві відсутнє єдине визначення поняття "правовий режим повітряного простору". А тому вказана юридична категорія складається з елементів, які розкривають її зміст. Ці складові елементи визначають процедуру надання літальному апарату статусу повітряного судна, вирішують питання його приналежності до певної держави. Окремі елементи правового режиму повітряного простору закріплюють обсяг прав та обов'язків членів екіпажу повітряних суден, виокремлюють напрям виконання міжнародних і внутрішніх польотів, встановлюють відповідальність за збереження об'єктів перевезення та порядку відшкодування завданої шкоди.

Міжнародні повітряні польоти регулюються як Чиказькою конвенцією 1944 р., так і національним законодавством (в Україні - Повітряним кодексом України та підзаконними.

Кожна держава встановлює порядок доступу повітряних суден у свій повітряний простір, керуючись при цьому принципом повного та виключного суверенітету держав на повітряний простір. Вона визначає порядок перетину іноземними суднами свого кордону, регулює у межах свого повітряного простору всі переміщення в повітрі, здійснює щодо іноземних повітряних суден та їх екіпажів адміністративну та кримінальну юрисдикцію.

Відповідно до ст. 29 Чиказької конвенції, кожне повітряне судно договірної держави, яке здійснює міжнародні польоти, повинно мати в наявності такі документи:

а) свідоцтво про його реєстрацію;

б) посвідчення про його придатність до польотів;

в) відповідне свідоцтво на кожного члена екіпажу;

г) бортовий журнал;

ґ) дозвіл на бортову радіостанцію;

д) список прізвищ пасажирів із вказівкою пунктів відправлення і призначення;

е) докладні декларації на вантаж.

Переліт Державного кордону України повітряними суднами здійснюється за спеціально виділеними коридорами.

Жодне військове спорядження або військові матеріали не можуть перевозитися на територію або над територією держави на повітряних суднах, котрі використовують у міжнародній навігації, окрім як зі згоди такої держави.

Кожна держава у період стихійного лиха або з метою громадської безпеки має право тимчасово обмежити або заборонити польоти над усією територією або будь-якою її частиною за умови, що таке обмеження чи заборона застосовуються до повітряних суден усіх інших держав.

Держава також уповноважена під час воєнного або надзвичайного становища повністю заборонити польоти іноземних повітряних суден над своєю територією, ввести певні обмеження, але лише для всіх іноземних суден незалежно від їхньої національної приналежності.

У 1992 р. у Гельсінкі був підписаний Договір про відкрите небо, який встановив режим для проведення спостереження за польотами державами-учасницями над територіями інших держав і закріплення їх прав та обов'язків стосовно цього режиму.

Згідно з Конвенцією ООН з морського права 1982 р., закріплено право транзитного прольоту у повітряному просторі над більшістю міжнародних проток. Така свобода польоту реалізується з метою безперервного та швидкого транзиту через повітряний простір над протокою. При здійсненні цього права повинен враховуватися суверенітет, територіальна цілісність та політична незалежність прибережних держав, а також виконуються навігаційні правила, які встановлені ІКАО.

На особливу увагу заслуговує режим польотів над Чорноморськими протоками, який урегульовано Конвенцією про режим проток у 1936 р. у м. Монтрьо.

Згідно зі ст. 23 вказаної Конвенції, "для забезпечення проходу цивільних повітряних суден між Середземним морем і Чорним морем турецький уряд буде визначати поза забороненими зонами проток повітряні маршрути, призначені для цього проходу; цивільні повітряні судна можуть використовувати ці шляхи, роблячи турецькому уряду для епізодичних повітряних рейсів попередження за три дві, а для регулярних повітряних рейсів - загальне попередження про дати проходу".

Щодо польотів військових повітряних суден, то над цими протоками яких-небудь правил Конвенція не встановлює. За законами внутрішнього законодавства Туреччини, для цього потрібен дозвіл турецького уряду, що може бути отриманий за дипломатичними каналами.

Таким чином, ст. 23 Конвенції Монтрьо надає право вільного прольоту для цивільних повітряних суден усіх держав. На цьому заснований режим повітряного простору над Чорноморськими протоками.