Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Дипломатичне та консульське право





173.


 



 


 


 


Дипломатичний корпус утворюється всіма дипломатични­ми представниками, що перебувають у даній країні. У вузько­му розумінні дипломатичний корпус — це глави посольств і місій. У широкому смислі дипломатичний корпус - це всі осо­би, що мають дипломатичні карточки, включно з аташе, а в деяких країнах навіть домашні лікарі й особисті секретарі по­сла. Вони мають дипломатичний паспорт і дипломатичні карто­чки, що видаються державою перебування. Дипломатичний корпус, як правило, має свого старшину — дуайєна або декана -старшого за класом і першого за часом своєї служби в даній країні в цьому ранзі дипломатичного представника. Він кон­сультує колег щодо місцевих дипломатичних звичаїв і очолює корпус на прийомах. Дипломатичний корпус не є політичним об'єднанням чи організацією, що має права юридичної особи, і відіграє в основному церемоніальні функції.

Для початку місії глави представництва важливим є отри­мання так званого агреману (а^геетепі), тобто згоди країни перебування на прийняття даної особи як глави дипломатич­ного представництва. Відповідно до ст. 4 Конвенції 1961 р. отримання агреману є обов'язковим. У разі відмови в агремані держава не зобов'язана надавати пояснення своєї відмови. За­пит на агреман робиться зазвичай через попереднього дипло­матичного представника, який повідомляє урядові країни пе­ребування про те, що передбачається його заміна новою осо­бою, і просить повідомити, чи прийнятна ця особа.

Зідно зі ст. 13 Віденської конвенції початок виконання функцій главою дипломатичного представництва визначаєть­ся залежно від практики, що існує в цій державі, з моменту вручення своїх вірчих грамот або ж з моменту повідомлення про своє прибуття і представлення завірених копій вірчих гра­мот відомству закордонних справ або іншому міністерству щодо якого є домовленість. Вірчі грамоти, як правило, даються по­слу чи посланнику. Якщо ж призначається постійний повіре­ний у справах чи інший аналогічний представник, то він пови­нен вручити листа міністрові закордонних справ країни перебу­вання від міністра закордонних справ акредитуючої держави.

Вірчі грамоти підписуються главою акредитуючої держави і адресуються главі держави перебування. В тексті грамоти зазначається, що глава держави просить главу іншої держави вірити всьому тому, що цей представник буде заявляти в кра­їні перебування. Однак вірчі грамоти не дають права диплома­тичному представнику підписувати міжнародні угоди без спе­ціальних на те повноважень за підписом глави держави або глави уряду.

Є випадки, коли глава представництва в одній державі акредитований також як глава представництва в іншій чи в


декількох інших державах. Можливі також випадки суміщення посади дипломатичного представника, акредитованого при главі держави, і посади постійного представника при міжнародній організації.

Серед головних функцій дипломатичного представництва в ст. З Віденської конвенції про дипломатичні зносини зазна­чаються:

1) представництво акредитуючої держави в державі пере­
бування;

2) захист інтересів акредитуючої держави та її громадян в
державі перебування;

3) ведення переговорів з урядом держави перебування;

4) з'ясування усіма законними засобами становища та по­
дій в державі перебування і повідомлення про них урядові
акредитуючої держави;

5) сприяння дружнім відносинам між акредитуючою дер­
жавою та державою перебування та розвиток їх економічних,
культурних та наукових взаємин.

Дипломатичне представництво може також здійснювати консульські функції, для чого у складі представництва ство­рюється консульський відділ чи виділяється спеціальний спів­робітник (ст. З Віденської конвенції про консульські зносини).

Хоч структура дипломатичних представництв різних кра­їн неоднакова, в них, як правило, є політичний, консульський, економічний відділи, канцелярія, а також відділи друку, з пи­тань культури, адміністративно-господарський та військовий аташат. Аташе (що буквально означає «прикріплений») бува­ють цивільні та військові. Цивільні аташе є дипломатичними працівниками, які можуть відповідати за різні ділянки, на­приклад, аташе з питань преси, фінансів, культури, торговий аташе тощо. Військові аташе є генералами, адміралами і офі­церами дійсної служби. Відповідно персонал дипломатичного представництва поділяється на дипломатичний, адміністратив­но-технічний та обслуговуючий. Дипломатичний персонал -це співробітники дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг.

Функції дипломатичного агента припиняються:

1) після закінчення терміну, якщо такий термін існував і
не був продовжений;

2) після повідомлення урядом акредитуючої держави уря­
дові держави перебування про те, що функції дипломатичного
агента припиняються;

3) після повідомлення державою перебування, що вона від­
мовляється визнати дипломатичного агента співробітником
представництва.


 



РОЗДІЛ 12


Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...