Відмінності між судової та арбітражної процедури мирного врегулювання спорів

В основі своїй судовий розгляд схоже з третейським, схожість в остаточності і обов'язковому характері винесеного рішення. Відмінності між міжнародним судом і арбітражем полягають переважно в порядку утворення судових органів (формування чисельного, персонального складу, функціонування і т.п.).

На відміну від погоджувальних коштів, які є переважно політичними, судові кошти носять юридичний характер, як щодо підстав прийняття рішень, так і в відношенні процесу. При погоджувальній процедурі головне полягає в досягненні взаємно прийнятного угоди. Суд приймає рішення тільки на основі міжнародного права. Однак це зовсім не означає, що суд не прагне прийняти таке рішення, яке враховувало б інтереси всіх учасників спору.

Міжнародний арбітраж - це третейський суду для розгляду спорів, сторонами в яких є держави і міжнародні організації. Склад і порядок його діяльності визначається угодою сторін, що іменується компромісом. Існують і такі способи передачі справи на міжнародний арбітраж, як арбітражне застереження в договорі і обов'язковий арбітраж, тобто загальні арбітражні договори між сторонами.

У більшості випадків арбітраж створюється для розгляду певного спору тобто арбітраж ad hoc). Постійна арбітраж передбачається деякими регіональними угодами. У рамках ОАЕ існує африканська комісія посередництва, примирення та арбітражу. На основі Гаазької конвенції 1907 року була заснована Постійна палата третейського суду в Гаазі. До 1930 року вона розглянула кілька суперечок, після другої світової війни тільки одна (всього - 26 спорів). Існує вона нині як список арбітрів (по 4 від кожної країни), з числа яких можна формувати арбітраж для конкретного спору.

Формується арбітраж з членів, призначаються сторонами, і узгодженого ними суперарбітра. Багатосторонні договори передбачають можливість призначення суперарбітра міжнародним посадовою особою, наприклад Генеральним секретарем ООН. У більшості випадків арбітраж складається з трьох арбітрів. Але відомі випадки вирішення спорів і одним арбітром. Сторони представлені в арбітражі своїми агентами.

Міжнародний суд - установа, існуюче на постійній основі, що складається з незалежних суддів, покликане вирішувати спори на основі міжнародного права і приймати юридично обов'язкові рішення. Вперше суверенні держави ризикнули заснувати міжнародний суд в 1922 році на основі Статуту Ліги Націй. Мається на увазі Постійна палата міжнародного правосуддя. За час роботи було розглянуто 37 спорів та прийнято 28 консультативних висновків по запитах Ради Ліги.

Палату змінив Міжнародний Суд ООН, в основу Статуту якого покладено Статут Постійної пали. Чинний на постійній основі Суд краще, ніж арбітраж, пристосований до послідовності в застосуванні і тлумаченні норм міжнародного права. Відповідно і значніше його вплив на це право. Статут суду становить невід'ємну частина Статуту ООН. Тому всі члени ООН є учасниками Статуту.

Суд формується також як і Постійна палата, складається з 15 суддів, що обираються в особистій якості, тобто не як представників держав, Генеральною Асамблеєю і СБ строком на 9 років. Склад Суду має забезпечити представництво основних правових систем світу. Кворум становить 9 суддів. Якщо у складі Суду немає судді громадянства сторони в спорі, то вона може означати суддю ad hoc.

Суд зазвичай розглядає справи у повному складі, разом з тим Статут передбачає можливість започаткування камер у складі трьох і більше суддів. Такі камери можуть спеціалізуватися на розгляді певних категорій справ.

Особливість компетенції суду полягає в те, що сторонами в спорі можуть бути тільки держави, а також у тому, що він не має обов'язкової юрисдикцією. Це означає, що Суд не має права розглядати справи за власною ініціативою, він може розглядати тільки ті справи, які будуть передані йому по згодою сторін.

Суд вирішує спори на основі міжнародного права, передбачена також можливість розгляду пора на основі права справедливості в разі згоди сторін.

Крім вирішення спорів Суд дає консультативні висновки з будь-якого юридичного питання. З запитом можуть звертатися лише установи, що мають на це право відповідно до Статуту ООН.