Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Організаційна структура управління страховика

Під структурою організації розуміються насамперед зв’язки між її частинами, що впливають на досягнення мети організації. Перш за все це поділ роботи на завдання, що виконуються керівництвом, управліннями (департаментами), відділами, секторами й іншими підрозділами, центральним офісом та регіональною мережею компанії. Організаційна структура відображується в поділі праці, створенні спеціалізованих підрозділів, ієрархії посад, внутрішніх процедурах.

Структура управління організацією може будуватись за відомими з теорії менеджменту принципами лінійного та функціонального підпорядкування. Організаційні структури страховиків найчастіше створюються у вигляді лінійно-штабних, які мають окремі "мозкові" центри (штаби) для виконання консультаційних функцій.

Органи управління страховиком визначаються відповідно до діючого законодавства. Оскільки їх переважна частина створюється у вигляді акціонерних товариств, то в управлінні ними слід керуватися Законом України "Про акціонерні товариства". Вищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів, які скликаються щороку.

Ст. 33 Закону визначає компетенцію загальних зборів. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства. До компетенції загальних зборів належить (відносно розглядуваного питання):

· визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства;

· внесення змін до статуту товариства;

· прийняття рішення про зміну типу товариства;

· прийняття рішення про збільшення (зменшення) статутного капіталу товариства;

· затвердження положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію (ревізора) товариства, а також внесення змін до них;

· затвердження інших внутрішніх документів товариства, якщо інше не передбачено статутом товариства;

· розподіл прибутку і збитків товариства;

· затвердження розміру річних дивідендів;

· прийняття рішень з питань порядку проведення загальних зборів;

· обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових або трудових договорів, що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради;

· прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради;

· обрання голови та членів ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень;

· затвердження висновків ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень;

· прийняття рішення про виділ та припинення товариства, про ліквідацію товариства;

· затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління товариства.

Наглядова рада обирається з числа акціонерів у кількості від трьох до дев’яти осіб. Вона здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та законодавством, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. В акціонерних товариствах з кількістю власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим, в інших – її повноваження здійснюються загальними зборами.

До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених законодавством, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До компетенції наглядової ради належить:

· затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства;

· підготовка порядку денного загальних зборів, прийняття рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання акціонерами позачергових загальних зборів;

· прийняття рішення про проведення чергових та позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів або за пропозицією виконавчого органу;

· обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу;

· затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди;

· прийняття рішення про відсторонення голови виконавчого органу від виконання його повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу;

· обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства;

· обрання реєстраційної комісії;

· обрання аудитора товариства та визначення умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг. У разі, якщо наглядова рада відсутня, це питання належить до компетенції виконавчого органу, якщо інше не встановлено статутом;

· вирішення питань про участь товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб;

· визначення ймовірності визнання товариства неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій.

Виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законодавством.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Членом виконавчого органу акціонерного товариства може бути будь-яка фізична особа, яка має повну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії. Права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються законодавством, статутом товариства або положенням про виконавчий орган товариства, а також трудовим договором, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства трудовий договір підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

Роль штабу страховика виконує Рада директорів. До її складу входять керівники, обрані загальними зборами або Наглядовою радою, директори з числа керівників окремих структур і зовнішні директори – здебільшого радники або великі акціонери (директори без портфеля).

У Західних країнах оперативне керівництво компанією, як правило, здійснює Головний виконавчий директор (CEO – Chef Executіve Offіcer). На нього покладаються функції організації виконання рішень загальних зборів акціонерів, Наглядової ради, Ради директорів та Правління компанії, внесення пропозицій щодо планів діяльності компанії, затвердження функціональних обов’язків посадових осіб. В Україні обов’язки СЕО виконує голова виконавчого органу..

Ревізійна комісія – контрольний орган страховика, що контролює виконання статуту, рішень загальних зборів акціонерів, дотримання вимог чинного законодавства.

Важливим є побудова географічної структури страховика. Вона складається з філій, представництв, агенцій та системи взаємодії між ними та центральним офісом.

Філія страховика -– це відокремлений підрозділ, що не є юридичною особою. Вона діє згідно з Положенням про філію, може мати власну назву, відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик отримав ліцензії і право на здійснення яких було надано філії загальними зборами або виконавчим органом.

Представництво являє собою відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє згідно з Положенням про представництво, не має права безпосередньо здійснювати страхову, а також будь-яку підприємницьку діяльність. Представництво сприяє організації і здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від його імені і дії за його рахунок.

Агентства страховиків не є відокремленими підрозділами. Вони надають від імені засновників представницькі послуги, виконуючи операції, пов’язані з підготовкою проектів страхових договорів, обстеженням наслідків страхових випадків.

Відомі три системи організації роботи страховиків з регіональною мережею.

Централізована система передбачає прийняття всіх рішень, що стосуються андерайтингу та відшкодування збитків центральним офісом. На регіональні підрозділи покладається видача, отримання і перевірка заяв на страхування та документів на покриття збитків. Її перевага полягають у тому, що потрібно менше висококваліфікованих фахівців, скорочуються витрати на ведення справи. Але фахівці в регіонах мають малі перспективи, прийняття рішень потребує багато часу і вони не завжди враховують місцеві умови.

В децентралізованій системі більшість рішень, що стосуються укладення договорів і відшкодування збитків, приймаються на місцях, узгоджуючись із загальною політикою страховика. Перевага полягає у тому, що у філії працює кваліфікований персонал, швидкість надання послуг вища. До недоліків можна віднести недозавантаженість кваліфікованих працівників, ускладнення в роботі з посередниками та перестраховиками.

В регіональній системі виокремлюються головні для даного регіону підрозділи, в яких зосереджується група фахівців з андерайтингу, оцінювання та відшкодування збитків.

⇐ Предыдущая 22 23 24 25 262728 29 30 31 Следующая ⇒