Всього за модулем: 72

3. Методичні вказівки до семінарських та практичних занять Модуль № 1 Змістовий модуль № 1:Загальні положення банківського права та правового регулювання банківських операцій ТЕМА № 1.Предмет, метод та система банківського права Семінарське заняття: Предмет, метод та система банківського права Навчальна мета заняття:освоєння, поглиблення та розширення знань відповідно до тематики заняття та питань, що запропоновані до розгляду на семінарському занятті і рекомендованих до вивчення під час самостійної підготовки, підготовки цільових виступів та рефератів. Навчальні цілі. Навчальними цілями заняття за цією темою є здобуття студентом теоретичних знань щодо загальних та доктринальних підходів до вивчення банківського права. Час проведення4 години. Навчальні питання та теми цільових виступів: 1. Поняття банківського права. Проблеми визначення категорії «банківське право» як галузі чи підгалузі права. 2. Банківська система України. 3. Поняття банку та ресурси його капіталізації. 4. Предмет і метод банківського права. 5. Система банківського права. Банківське право як наука та як навчальна дисципліна. 6. Джерела банківського права: закони, підзаконні акти, судова практика, звичаї банківської практики, уніфіковані правила міжнародних організацій. Методичні вказівки: 1. Під час підготовки до кожного питання слід мати на увазі, що банківське право фахівцями розглядається чи як підгалузь, чи галузь права. При цьому представники останніх розглядають його як комплексну галузь права, що не є безспірним. Для визначення поняття банківського права необхідно врахувати, що воно повинно віддзеркалювати дві великі групи норм. Перша – пов’язана зі створення дворівневої банківської системи, а друга – безпосередньо, з банківською діяльністю. 2. Банківську систему слід розглядати важливим елементом економіки будь-якої сучасної держави, яка здійснює величезний вплив на життєдіяльність суспільства в цілому. Вона не тільки забезпечує акумуляцію вільних грошових коштів і їх залучення в офіційний обіг, але і є механізмом міжгалузевого і міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу, а також ключовим елементом розрахункового і платіжного механізмів економічної системи держави. Аналізуючи склад дворівневої банківської системи, необхідно зупинитись на позитивному досвіді і виникаючих проблемах у державі, що формують розвинути ринкові правовідносини. 3. Визначення ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банку як юридичної особи, яка має виключне право виконувати у сукупності наступні операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб, включає, на наш погляд, тільки частину правовідносин, що входять до предмету банківського права. А банківську діяльність як виконання вищевказаних операцій включає, на наш погляд тільки частину правовідносин, що входять до предмету банківського права. Поза увагою законодавця залишились правовідносини по створенню, реєстрації та ліцензуванню банків, взаємовідносин між комерційними банками і між НБУ та комерційними банками та ін. 4. Під час підготовки до цього питання слід з’ясувати поняття предмету банківського права з урахуванням його особливостей та підстави подвійної правової природи регулювання банківської діяльності (імперативного та диспозитивного методів). При аналізі імперативного регулювання його слід розглядати по таким напрямкам: - правовідносини, що складаються при створенні, реєстрації, ліцензуванні, реорганізації та ліквідації банків; - правовідносини, що складаються при встановленні та контролі за додержанням банками обов'язкових економічних нормативів; - правовідносини, що складаються у разі порушення банками або іншими особами банківського законодавства, нормативно-правових актів або здійснення банками ризикових операцій та ін. Диспозитивне регулювання банківської діяльності забезпечується на підставі законів державного та міжнародного походження. Так банки своє право для одержання прибутку реалізують шляхом виконання відповідних банківських операцій, при цьому вони самостійно визначають їх кількість та вільні у виборі відповідного рішення, тобто має місце диспозитивне регулювання банківських правовідносин. Але аналізуючи ці правовідносини, слід мати на увазі, що вони пов'язані з імперативними. Так для здійснення тих чи інших банківських операцій потрібно обов'язково у відповідності до положення НБУ «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» отримати ліцензію НБУ - відносин, що підпадають під регулювання імперативним методом. 5. Банківське право складається з великої кількості правових норм, сукупність яких віддзеркалюється в складній системі, у середині якої ці норми групуються в певній послідовності і взаємозв'язку різні інститути та розділи. Банківське право як систему слід аналізувати, як і будь-яку іншу систему національного права України, як галузь (підгалузь) права, як галузь законодавства, як науку та як навчальний курс. 6. Під час підготовки до шостого питання слід керуватись відомою класифікацією джерел будь-якої галузі права, за якою вони групуються: Конституція України, Закони та Постанови Верховної Ради та підзаконні нормативно-правові акти. Перш за все необхідно відмітити роль Конституції (ст.ст. 99,100) як основного закону України, потім зупинитися на спеціальних законах у сфері банківської діяльності („Про Національний банк України", „Про банки і банківську діяльність"), а далі приділити увагу підзаконним нормативно-правовим актам (передусім положенням та інструкціям НБУ), з обов'язковим зазначенням органів, що їх видають. Теми для рефератів: 1. Предмет та метод банківського права 2. Банківська система України 3. Конституційні основи банківського права 4. Банківське право в системі фінансового права 5. Банківське право в системі цивільного права Практичні завдання: Ситуація 1. Визначити легальне поняття банку та обґрунтуйте його ознаки як юридичної особи: 1. Установа, функцією якої є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій 2. Юридична особа, яка на підставі ліцензії НБУ здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах 3. Юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб 4. Кредитна установа, яка має виключне право здійснювати у сукупності наступні банківські операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені і за свій рахунок на умовах зворотності, платності, строковості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб 5. Юридична особа, яка має право на підставі ліцензії НБУ здійснювати залучення у вклади грошових коштів юридичних та фізичних осіб, відкривати та вести банківські рахунки, кредитні та інші банківські операції Ситуація 2. Розподілити указані нормативні акти за їх юридичною силою: Закон України «Про Національний банк України», Закон України «Про банки і банківську діяльність», Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок видачі банком банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Статут Ощадного банку України. Ситуація 3. Із запропонованих методів правового регулювання: імперативного, диспозитивного, погодження чи рекомендації обґрунтуйте, які з них стосуються банківських правовідносин та в чому полягає подвійна правова природа правовідносин за участю банків? Література: 1. нормативні акти: 1-8; 2. юридична література: 1-7. Хід проведення заняття: Вступ до заняття – на початку заняття оголошується перелік питань та тем рефератів, що виносяться на розгляд, та з’ясовується готовність до проведення основної частини. Основна частина заняття – під час проведення заняття розглядаються навчальні питання та питання винесенні для самостійної підготовки, заслуховуються відповіді на питання цільових виступів та виступи за темою рефератів. Після розгляду кожного з навчальних питань, заслуховування цільового виступу або докладу за темою реферату відбувається обговорення, пов’язаної з ними проблематики. Після цього проводиться оцінка рівня знань доповідача та студентів, що прийняли участь в обговоренні навчального питання, цільового виступу та докладу за темою реферату. Методика відпрацювання навчального питання та підготування реферату: Опрацювання кожного навчального питання, що виноситься на розгляд до семінарського заняття, відбувається під час самостійної роботи над освоєнням матеріалу запропонованого до вивчення за відповідною темою. Для повного та глибокого вивчення і засвоєння матеріалу за навчальним питанням необхідно ознайомитись із методичними рекомендаціями для підготовки до семінарського заняття за відповідною тематикою. Вивчити матеріал, поданий в ході проведення лекційних занять за темою, а також ознайомитись із рекомендованими нормативними актами та навчально-науковою літературою. Після чого необхідно підготовити розгорнутий план відповіді за навчальним питанням та змістовні тезиси відповіді. Контроль рівня знань з питань, винесених на розгляд семінарського заняття, практичних навичок набутих під час підготовки та вивчення тематичних питань відбувається у відповідності до способів та критеріїв оцінювання, наведених у інших розділах цієї робочої навчальної програми. ТЕМА № 2. Правове положення Національного банку України. Семінарське заняття: Правове положення Національного банку України. Навчальна мета заняття:освоєння, поглиблення та розширення знань відповідно до тематики заняття та питань, що запропоновані до розгляду на семінарському занятті і рекомендованих до вивчення під час самостійної підготовки, підготовки цільових виступів та рефератів. Навчальні цілі. Навчальними цілями заняття за цією темою є здобуття студентом теоретичних знань щодо загальних положень місця та ролі центрального банку держави –Національного банку України по забезпеченню стабільності грошової одиниці. Час проведення:4 години Навчальні питання та теми цільових виступів: 1. Поняття НБУ. 2. Органи управління та структура НБУ. 3. Функції НБУ. 4. Операції НБУ. 5. Державне регулювання банківської діяльності. 6. Банківський нагляд та заходи впливу НБУ. Методичні вказівки: 1. Готуючись до першого питання, треба мати на увазі, що НБУ - є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією і законами України. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Він є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів. Разом з тим одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку. 2. Підготовка до другого питання передбачає з’ясування необхідності конституційного закріплення двох гілок управління НБУ: Ради НБУ і Правління НБУ. Обов'язковим для цього необхідно розглянути повноваження цих керівних органів, визначених ст. 9 та 15 Закону України «Про Національний банк України». Організаційну структуру НБУ, яка будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням, складається з центрального апарата, філій (24 територіальних управлінь), розрахункових палат, банкнотно-монетного двору, фабрики банкнотного паперу, Державної скарбниці України, Центрального сховища та ін. 3. Під час підготовки до цього питання слід мати на увазі, що зміст діяльності НБУ розкривається через систему його функцій, визначених Конституцією України (ст. 99) і Законом України «Про Національний банк України» (ст. 6-7). При цьому слід з'ясувати механізм забезпечення виконання основної функції НБУ - забезпечення стабільності грошової одиниці України. 4. Для підготовки доповіді по цьому питанню підставою є ст. 42 Закону України «Про Національний банк України» зі змінами. Ці зміни стосуються, в основному, доповнення переліку операцій, що виконує НБУ, зокрема у відповідності зі змінами від 20.09.2001 р. НБУ надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років та інші. 5. Підготовка до цього питання передбачає з’ясування механізму державного регулювання банківської діяльності, яке в Україні реалізується в адміністративній та індикативній формах. Його складовими є створення системи норм, що визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. 6. Готуючись до шостого питання, слід з’ясувати, що наглядова діяльність НБУ охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків у частині дотримання банківського законодавства України. Свої наглядові та регулятивні функції НБУ здійснює через відповідний орган банківського нагляду шляхом здійснення перевірок на місцях банків; вимог від банків проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначення питань за якими мають бути прийняті рішення; участі у роботі зборів акціонерів (учасників), засіданнях спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу. Основним завданням системи банківського нагляду щодо вжиття заходів впливу є регулювання діяльності комерційних банків з метою приведення у відповідність із нормами банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ. А вибір заходів впливу повинен визначатися у відповідності зі ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з урахуванням найбільш ефективного вирішення виявлених проблем, характеру допущених порушень та загального фінансового стану комерційного банку. Теми для рефератів: 1. Керівні органи НБУ. 2. Основні завдання та функції НБУ. 3. НБУ як касовий та розрахунковий центр держави. 4. Контрольна та наглядова діяльність НБУ. Практичні завдання: Ситуація 1. Обґрунтуйте необхідність конституційно закріплених двох гілок правління НБУ: Ради НБУ та Правління НБУ. Яким нормативно-правовим актом визначено і в чому полягають повноваження керівних органів НБУ? Ситуація 2. Не зважаючи на те, що метою діяльності не є отримання прибутку, НБУ на виконання покладених на нього функцій відповідно до ст. 42 Закону України «Про Національний банк України» здійснює деякі операції з комерційними банками. Яка з операцій стосується підтримки ліквідності комерційних банків і на підставі якого нормативно-правового акту вона здійснюється? Ситуація 3. Національний банк України як центральний банк України виконує наступні функції: 1) відповідно до розроблених Радою НБУ основних засад грошово-кредитної політики, визначає та проводить грошово-кредитну політику; 2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг; 3) забезпечує стабільність грошової одиниці України; 4) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування; 5) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку та звітності, захисту інформації, коштів, майна та інші функції; Назвіть конституційну функцію НБУ і обґрунтуйте, чому вона є основною? Література: нормативні акти: 1, 4, 5. юридична література: 2, 3, 5-7 Хід проведення заняття: Вступ до заняття – на початку заняття оголошується перелік питань та тем рефератів, що виносяться на розгляд, та з’ясовується готовність до проведення основної частини. Основна частина заняття – під час проведення заняття розглядаються навчальні питання та питання винесенні для самостійної підготовки, заслуховуються відповіді на питання цільових виступів та виступи за темою рефератів. Після розгляду кожного з навчальних питань, заслуховування цільового виступу або докладу за темою реферату відбувається обговорення, пов’язаної з ними проблематики. Після цього проводиться оцінка рівня знань доповідача та студентів, що прийняли участь в обговоренні навчального питання, цільового виступу та докладу за темою реферату. Методика відпрацювання навчального питання та підготування реферату: Опрацювання кожного навчального питання, що виноситься на розгляд до семінарського заняття, відбувається під час самостійної роботи над освоєнням матеріалу запропонованого до вивчення за відповідною темою. Для повного та глибокого вивчення і засвоєння матеріалу за навчальним питанням необхідно ознайомитись із методичними рекомендаціями для підготовки до семінарського заняття за відповідною тематикою. Вивчити матеріал, поданий в ході проведення лекційних занять за темою, а також ознайомитись із рекомендованими нормативними актами та навчально-науковою літературою. Після чого необхідно підготовити розгорнутий план відповіді за навчальним питанням та змістовні тезиси відповіді. Контроль рівня знань з питань, винесених на розгляд семінарського заняття, практичних навичок набутих під час підготовки та вивчення тематичних питань відбувається у відповідності до способів та критеріїв оцінювання, наведених у інших розділах цієї робочої навчальної програми. Тема № 3: Правове положення комерційних банків. Семінарське заняття: Правове положення комерційних банків. Навчальна мета заняття:освоєння, поглиблення та розширення знань відповідно до тематики заняття та питань, що запропоновані до розгляду на семінарському занятті і рекомендованих до вивчення під час самостійної підготовки, підготовки цільових виступів та рефератів. Навчальні цілі. Навчальними цілями заняття за цією темою є здобуття студентом теоретичних знань щодо порядку створення, реєстрації, ліцензування та реорганізації комерційних банків та виконання ними банківських операцій. Час проведення: 4 години. Навчальні питання та теми цільових настанов: 1. Поняття комерційного банку. 2. Види комерційних банків. 3. Порядок створення банку, філій, представництв, відділень. 4. Державна реєстрація та ліцензування банківської діяльності. 5. Реорганізація та ліквідація комерційних банків. 6. Поняття і види операцій банків. Методичні вказівки: 1. Правова природа банків різних рівнів: НБУ та комерційних банків неоднакова. Згідно своєї економічної та правової ролі НБУ є специфічною державною інституцією, а не банком як суб’єктом комерційних відносин. Виходячи з цього завжди треба визначать, про який банк йде мова. Розкриття змісту кожного питання передбачає використання законодавчого визначення банку, наведеного у ст.2 закону України «Про банки і банківську діяльність». В цьому визначенні міститься декілька суттєвих ознак банку. По-перше, банк - це юридична особа. По-друге, основна мета банку - одержання прибутку. По-третє, банк може створюватися і функціонувати у формі публічного акціонерного товариства, або кооперативного банку. По-четверте, банк володіє спеціальною правоздатністю. Спеціальна правоздатність означає, що юридична особа як суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати тільки ті види діяльності, які передбачені статутом. Отже юридична особа може бути учасником тільки тих правовідносин, котрі обумовлені цими видами діяльності. В зв’язку з цим відповідні види банківської діяльності є правомірними тільки у тих випадках якщо вони здійснюються на підставі відповідної ліцензії, а комерційні банки в Україні діють на підставі ліцензій, виданих НБУ. По-п'яте, банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати банківські операції, а при дотриманні відповідних умов, передбачених законодавством України, на підставі письмових дозволів здійснювати інші операції та угоди. 2. Під час підготовки до другого питання треба пам'ятати, що групування банків, не є самоціллю. Воно потрібно для того щоб пізнавши явище у статиці, простежити певну закономірність, вивчаючи його в динаміці, взаємозв'язку та обумовленості. При цьому цінність будь-якого групування полягає у тому, що всі явища при цьому систематизуються за одним, обраним раніше, критерієм або ознакою. Основним з яких є функціональна і клієнтська ознаки. За функціональною ознакою розрізняють банки реконструкції та розвитку, інвестиційні, ощадні, іпотечні, трастові. За формою власності - державні, кооперативні, приватні, змішані. За належністю статутного капіталу й способу його формування - пайові та акціонерні банки. За видами здійснюваних операцій комерційні банки бувають універсальні та спеціалізовані; за фінансовим станом: стабільні, проблемні, кризові та банкрути. 3. Виступ на третє питання треба готувати з урахуванням того що для кожного виду банків закон передбачає особливий порядок створення. Необхідно зазначити в якій організаційно-правовій формі: публічного акціонерного товариства або кооперативного банку може бути створений банк, які документи необхідно підготувати для його реєстрації в НБУ. 4. Готуючись до четвертого питання необхідно врахувати, що складна процедура реєстрації банку та ліцензування його діяльності віддзеркалює намагання «захистити» банківську систему України від появи учасників, капітал яких набутий злочинним шляхом з одного боку, а з другого - орієнтувати створені банки на дотримання банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ, на обмеження виконання надто ризикових банківських операцій. 5. Розгляд п'ятого питання слід розпочати зі з’ясування складових актів реорганізації та ліквідації. Як реорганізація, під якою розуміється злиття, приєднання, поділ, виділення та перетворення, так і ліквідація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням НБУ. Однаковим є і порядок добровільної реорганізації та ліквідації, які здійснюються на підставі законів України: «Про банки і банківську діяльність», «Про господарчі товариства», «Про акціонерні товариства» за згодою НБУ. Разом з тим у випадках прийняття НБУ рішення про ліквідацію банку, НБУ зобов'язаний протягом двох днів повідомити про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Слід також зосередити увагу на розгляді особливостей ліквідації банку в разі його неплатоспроможності. В цьому випадку право звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію мають кредитори банку та НБУ. 6. На підставі аналізу наукової літератури та законодавчих джерел банківську операцію можна розглядати як угоду постійно здійснювану кредитною установою і НБУ у відповідності з принципом виключної правоздатності, об’єктом якої можуть виступати гроші, цінні папери, дорогоцінні метали, природне дорогоцінне каміння. Банківські операції, за допомогою яких залучаються банківські ресурси, поділяються на активні і пасивні. Операції, які виконують комерційні банки визначені ст..47 закону України «Про банки і банківську діяльність», а НБУ - ст.42 закону України «Про Національний банк України». Теми для рефератів: 1. Види комерційних банків. 2. Порядок створення державних банків. 3. Порядок створення, реєстрації та ліцензування акціонерного банку. 4. Тимчасова адміністрація та ліквідація банків. 5. Пасивні та активні банківські операції. Практичні завдання: Ситуація 1. Для реєстрації комерційного банку необхідно надати НБУ легально визначений перелік документів. Обґрунтуйте, які з наведених документів є зайвими: 1. заяву про реєстрацію банку; 2. установчий договір (крім державного банку); 3. статут банку; 4. положення про порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 5. рішення про створення банку (протокол установчих зборів), або постанову Кабінету Міністрів про створення державного банку; 6. інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть суттєву участь в банку; 7. положення про розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку. Ситуація 2. Відповідно до діючого законодавства комерційні банки України мають право на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ здійснювати такі банківські операції: 1. приймання вкладів від юридичних і фізичних осіб; 2. відкриття та ведення поточних рахунків; 3. емісію власних цінних паперів; 4. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; 5. випуск банківських платіжних карток; 6. лізинг. Назвіть і обґрунтуєте, які з наведених операцій не потребують укладання банківських договорів. Ситуація 3. Національний банк України у процесі банківського контролю та нагляду може у разі порушення комерційними банками банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ та виконання ризикових операцій застосовувати до таких банків заходи впливу. Яким законом України передбачені ці заходи впливу? В чому полягає процедура призначення комерційному банку тимчасової адміністрації? Література: нормативні акти: 2-6; юридична література: 2, 3, 5-7 Хід проведення заняття: Вступ до заняття – на початку заняття оголошується перелік питань та тем рефератів, що виносяться на розгляд, та з’ясовується готовність до проведення основної частини. Основна частина заняття – під час проведення заняття розглядаються навчальні питання та питання винесенні для самостійної підготовки, заслуховуються відповіді на питання цільових виступів та виступи за темою рефератів. Після розгляду кожного з навчальних питань, заслуховування цільового виступу або докладу за темою реферату відбувається обговорення, пов’язаної з ними проблематики. Після цього проводиться оцінка рівня знань доповідача та студентів, що прийняли участь в обговоренні навчального питання, цільового виступу та докладу за темою реферату. Методика відпрацювання навчального питання та підготування реферату: Опрацювання кожного навчального питання, що виноситься на розгляд до семінарського заняття, відбувається під час самостійної роботи над освоєнням матеріалу запропонованого до вивчення за відповідною темою. Для повного та глибокого вивчення і засвоєння матеріалу за навчальним питанням необхідно ознайомитись із методичними рекомендаціями для підготовки до семінарського заняття за відповідною тематикою. Вивчити матеріал, поданий в ході проведення лекційних занять за темою, а також ознайомитись із рекомендованими нормативними актами та навчально-науковою літературою. Після чого необхідно підготовити розгорнутий план відповіді за навчальним питанням та змістовні тезиси відповіді. Контроль рівня знань з питань, винесених на розгляд семінарського заняття, практичних навичок набутих під час підготовки та вивчення тематичних питань відбувається у відповідності до способів та критеріїв оцінювання, наведених у інших розділах цієї робочої навчальної програми.

Тема № 4: Правове регулювання кредитних відносин Семінарське заняття: Правове регулювання кредитних відносин Навчальна мета заняття:освоєння, поглиблення та розширення знань відповідно до тематики заняття та питань, що запропоновані до розгляду на семінарському занятті і рекомендованих до вивчення під час самостійної підготовки, підготовки цільових виступів та рефератів. Навчальні цілі. Навчальними цілями заняття за цією темою є здобуття студентом теоретичних знань щодо з’ясування кредитних правовідносин та правового регулювання укладання та виконання кредитних договорів Час проведення: 4 години. Навчальні питання та теми цільових виступів: 1. Поняття кредиту і принципи кредитування. 2. Форми і види кредитів. 3. Юридична природа кредитного договору. 4. Укладення кредитного договору. 5. Правові способи забезпечення погашення банківських кредитів. 6. Моніторинг кредитних ризиків. Методичні вказівки: 1. Готуючись до першого питання слід мати на увазі, що існує декілька визначень кредиту. Найбільш суттєвим є поняття, що наведено в Цивільному кодексі України. Щодо принципів, то ними безспірно визнаються: строковість, зворотність, платність, цільовий характер використання та забезпеченість. 2. У банківській практиці існує різна класифікація кредитів. Так, кредит розподіляється на фінансовий, товарний та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Залежно від кредитора розрізняють державний, банківський і комерційний. Суб’єкти господарчої діяльності можуть використовувати також лізинговий, факторинговий, іпотечний, консорціумний кредити, а фізичні особи - споживчий кредит. Кредити, які надаються банками, в залежності від термінів використання розподіляються на короткострокові, середньострокові і довгострокові, а по забезпеченню - гарантовані, забезпечені заставою, з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації, незабезпечені). 3. Обов’язковою умовою виникнення кредитних правовідносин є укладення кредитного договору. За цим договором одна сторона - банк зобов'язується передати другій стороні - позичальнику на підставі кредитного договору, а на певний строк певну суму грошей, а позичальник зобов’язується надавати банкові необхідне забезпечення позики, використовувати її на обумовлені цілі і повернути у встановлений строк та сплатити відповідні відсотки. Кредитний договір є договором господарським, плановим, конценсуальним, двостороннім, платним. Кредитний договір є юридичним документом, який визначає взаємні зобов’язання і відповідальність між банком і клієнтом з метою одержання останнім банківських позичок. 4. Укладенню кредитного договору передує глибоке вивчення банком фінансово- господарської діяльності позичальника. Банки самостійно визначають перелік документів, які повинен отримати від позичальника кредитний працівник банку. Так, для отримання кредиту в акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку необхідно представити на розгляд такі документи: звернення позичальника до відділення банку за кредитом; заяву на одержання кредиту; копії нотаріально завірених юридичних документів щодо створення підприємства і предмету його діяльності, щодо повноважень підприємства виступати гарантом, поручителем, отримувати кредити, виписку із установчих документів щодо повноважень керівника підприємства на підписання угод і на розпорядження майном підприємства; копію правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності на майно, яке пропонується в заставу; витяги із статутних документів поручителів або гарантів, якщо в забезпечення кредиту пропонується порука або гарантія; бізнес-план; план техніко-економічного обґрунтування кредитної пропозиції; баланси за попередні роки та квартали поточного року, а також на останню звітну дату з необхідними розшифровками дебіторської і кредиторської заборгованості, звіт про фінансові результати діяльності підприємства та ін. 5. Під час підготовки до цього питання слід мати на увазі, що способи забезпечення погашення банківського кредиту, повинні передбачатись діючим кредитним договором. У разі порушення кредитних зобов’язань і за наявності збитків, заподіювач повинен їх відшкодувати. При цьому під збитками відповідно до Цивільного кодексу України розуміються витрати, зроблені стороною, якій заподіяні збитки, втрата або пошкодження її майна, а також доходи, які б вона одержала, якби зобов'язання контрагентом було виконано. Сплата штрафу або пені, встановлених на випадок неналежного виконання кредитного договору і відшкодування збитків між тим не звільнює від виконання зобов'язання - погашення отриманої суми банківської позички. 6. Нажаль останнім часом, банківська діяльність взагалі і кредитні правовідносини зокрема характеризуються певним ризиком, високий рівень якого обумовлений недостатньою ліквідністю банків і платоспроможністю позичальників. З цією метою удосконалюється банківське законодавство: прийнято закони України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом», внесені зміни в закон України «Про банки і банківську діяльність». НБУ прийнято «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків". На підставі цих нормативно-правових актів банки мають змогу проводити моніторинг власних кредитних операцій з метою регулювання відсоткових, валютних та кредитних ризиків. Теми для рефератів: 1. Поняття та форми кредитів. 2. Способи забезпечення кредитних зобов’язань. 3. Лізинговий та факторинговий кредити. 4. Відповідальність сторін за кредитним договором. Практичні завдання: Ситуація 1 Згідно із законодавством України на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: 1)приймання вкладів від юридичних і фізичних осіб; 2)відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; 4)операції з валютними цінностями; 5)емісію власних цінних паперів; 6)організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 7)здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг); 8)надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 9)факторинг; 10) лізинг. 1. Якими нормативно-правовими актами регулюються кредитні відносини в Україні? 2. Які з наведених операцій не слід розглядати як кредитні і яким нормативно-правовим актом України це передбачено? Ситуація 2 В банківській практиці ефективними формами організації кредитних відносин банку з позичальниками є кредитні лінії і овердрафт. Кредитна лінія – це договір між банком і позичальником відповідно до якого банк зобов’язується здійснювати надання кредиту впродовж певного часу в межах встановленого ліміту. Кредит у вигляді овердрафта (контокорент) означає, що банк може сплачувати розрахункові документи клієнта на суми, що перевищують залишок на його поточному рахунку. Між банком і клієнтом укладається договір про те, що клієнт має право в порядку і на умовах, встановлених в договорі, виписувати чеки на суму, що перевищує позитивний залишок на його рахунку і який має бути сплачений за рахунок кредиту банку. 1)Що об’єднує ці форми організації кредитних відносин та яким клієнтам банки можуть їх надати? 2)Якими нормативно-правовими актами регулюються розглянуті кредитні відносини? Ситуація 3 Згідно з законодавством України банківське кредитування здійснюється у відповідності з принципами: строковості, платності, цільової спрямованості, забезпеченості та поверненості. Саме вони є визначальними при узгодженні істотних умов кредитного договору, тобто сума та строк, на який потребується кредит, відсотки за користування, цільове призначення та умови забезпечення кредиту. 1) Які звичайні та випадкові умови можуть бути складовими кредитного договору? 2) Які зобов’язання та права банку та позичальника визначаються в укладеному кредитному договорі? 3) Які способи забезпечення належного виконання умов кредитного договору? Література: нормативні акти: 2-, 4, 5, 9, 11-14 юридична література: 1-7, 9, 11, 12, 17 Хід проведення заняття: Вступ до заняття – на початку заняття оголошується перелік питань та тем рефератів, що виносяться на розгляд, та з’ясовується готовність до проведення основної частини. Основна частина заняття – під час проведення заняття розглядаються навчальні питання та питання винесенні для самостійної підготовки, заслуховуються відповіді на питання цільових виступів та виступи за темою рефератів. Після розгляду кожного з навчальних питань, заслуховування цільового виступу або докладу за темою реферату відбувається обговорення, пов’язаної з ними проблематики. Після цього проводиться оцінка рівня знань доповідача та студентів, що прийняли участь в обговоренні навчального питання, цільового виступу та докладу за темою реферату. Методика відпрацювання навчального питання та підготування реферату: Опрацювання кожного навчального питання, що виноситься на розгляд до семінарського заняття, відбувається під час самостійної роботи над освоєнням матеріалу запропонованого до вивчення за відповідною темою. Для повного та глибокого вивчення і засвоєння матеріалу за навчальним питанням необхідно ознайомитись із методичними рекомендаціями для підготовки до семінарського заняття за відповідною тематикою. Вивчити матеріал, поданий в ході проведення лекційних занять за темою, а також ознайомитись із рекомендованими нормативними актами та навчально-науковою літературою. Після чого необхідно підготовити розгорнутий план відповіді за навчальним питанням та змістовні тезиси відповіді. Контроль рівня знань з питань, винесених на розгляд семінарського заняття, практичних навичок набутих під час підготовки та вивчення тематичних питань відбувається у відповідності до способів та критеріїв оцінювання, наведених у інших розділах цієї робочої навчальної програми. 3. Інформаційне та методичне забезпечення навчальної дисципліни Нормативно правові акти 1. Конституція України: Основний Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141 2. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003р. 3. Господарський Кодекс України від 16.01.2003р. 4. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999р. зі змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua 5. Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 7.12.2000р. зі змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua 6. Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом” від 28.11.2002р // www.rada.gov.ua 7. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ” від 23.09.94р.// www.rada.gov.ua 8. Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” від 20.09.01р.// www.rada.gov.ua 9. Закон України “Про лізинг” від 16.12.1997 р. / №723/97-ВР; в ред. Закону України від 11.12.2003 р. / 1381-IV/ “Про фінансовий лізинг” // www.rada.gov.ua 10. Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” //ВВР України, 2002 № 16-ст.114 11. Закон України “Про іпотеку” від 05.06.2003 р. // ВВР України 2003 № 38 ст.313 12. Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів” та реєстрацію обтяжень” від 18.11.2003 р. // ВВР, 2004 № 11 ст.140. 13. Закон України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19.06.2003 р. ВВР, 2003, № 52 ст.377. 14. Закон України “Про іпотечне кредитування, операції з іпотечним боргом та іпотечний сертифікат” від 19.06.2003р.// ВВР, 2004 №1 ст.1. 15. Закон України „Про господарські товариства” від 19.03.1991р.\\ ВВР – 1991 - № 49 – ст. 682; 16. Закон України „Про цінні папери і фондовий ринок” від 23.11.2006р. № 3480 – IV // www.rada.gov.ua 17. Закон України “Про обіг векселів в Україні” від 5.04.2001р., ВВР, 2001р №24, ст. 128. 18. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” від 3.12.2003 р. Постанова Правління НБУ № 516 // Вісник НБУ.- Вип.2 (95). – С.93-99. 19. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філії, представництв, відділень від 31.08.2001р. Постанова Правління НБУ № 375 // Вісник НБУ.- Вип.3 (93). – С.17-61. 20. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій від 17.07.2001р. Постанова Правління НБУ №275 // Вісник НБУ.- Вип.2 (93). – С.21-56. 21. Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах” від 12.11.2003 р. Правління НБУ № 492 // Вісник НБУ.- Вип.2 (95). – С.4-70. 22. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004р. Постанова Правління НБУ № 22 // Вісник НБУ.- Вип.5 (98). – С.97-110. 23. Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України від 15.12.2004р. Постанова Правління НБУ № 637 // Вісник НБУ.- Вип.3 (108). – С.107-132. 24. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України від 18.03.99р. Постанова Правління НБУ № 127 // Вісник НБУ.- Вип.1 (91). – С.26-37. 25. Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті” від 16.08.2006р. Постанова Правління НБУ № 320 // Вісник НБУ.- Вип.10 (127). – С.8-64. 26. Постанова про примусове списання (стягнення) та договірне списання коштів в іноземній валюті з рахунків платників (крім банків) на території України” від 1.10.01р. Постанова Правління НБУ № 416 // Вісник НБУ.- Вип.4 (93). – С.30-41. 27. Положення про порядок здійснення Національним банком України наглядових функцій щодо банків, діяльність яких пов'язана з державною таємницею” від 28.12.02р. Постанова Правління НБУ № 538 // Вісник НБУ.- Вип.3 (94). – С.12-29. 28. Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України від 26.09.2006 р. Постанова Правління НБУ № 378 // Вісник НБУ.- Вип.11(128). – С.36-131. 29. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” від 19.02.2001р. Постанова Правління НБУ № 69 // Вісник НБУ.- Вип.10 (92). – С.24-33. 30. Положення про операції банків з векселями” від 28.05.99р. Постанова Правління НБУ № 258 // Вісник НБУ.- Вип.4 (91). – С.37-49. 31. Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України від 12.12.2002р. Постанова Правління НБУ № 502 // Вісник НБУ.- Вип.4 (94). – С.18-33. 32. Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.93р. Декрет КМУ. 33. Положення про Державний департамент фінансового моніторингу” від 18.02.02р. Постанова Кабінету Міністрів України № 194. Навчально-наукова література 1. Агарков М.М. Основы банковского права. Курс лекцій. Учение о ценных бумагах. Изд. 2-е-М.БЕК, 1994.-276с. 2. Банківське право України. За заг.ред. Селіванова А.О; -К: 2000-384с. 3. Фомін Г.Ф. Банківське право України. Навч. Посібник. – Харків: Вид-во ХНУВС, 2008. – 360 с. 4. Ефимова Л.Г. Банковское право – М.БЕК, - 1994.-360с. 5. Качан О.О. Банківське право – К.: Школа, 2004.-328 с. 6. Костюченко О.А. Банківське право: підручник К.: АСК, 2003.-928с. 7. Орлюк О.П. Банківське право, К.: Юрінком Інтер, 2005. – 376 с. 8. Договірне право України. Загальна частина: Навч. посіб.: за ред.. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2009. – 896 с. 9. Договірне право України. Особлива частина: Навч. посіб.: за ред.. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 1200с. 10. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга пятая. В двух томах. Том 1. - М.: «Статут», 2006.- 736с. 11. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга пятая. В двух томах. Том 2. - М.: «Статут», 2006.- 623 с. 12. Гавалда К. Стуфле Ж. Банковское право (учреждения – счета– операции - услуги) пер с фр. (под ред.В.Я Лисняка – М:Статут, 1996г).-278с. 13. Ерпилева А.Ю. Международное банковское право – М.БЕК, 1998.-249с. 14. Слипченко С.А., Смотров О.И., Кройтор В.А. Гражданское и семейное право. Харьков: «Эспада», 2006. – 336с. 15. Тосунян Г.А. и др. Банковское право Российской Федерации. Общая часть – М. Юрист, 1999 – 448с. 16. Орлюк О.П. Теоритичні питання банківського права та банківського законодавства - К.: Юрінком Інтер, 2003 –104 с. 17. Олейник О.М, Основы банковского права: Курс лекций – М.: Юрист, 1999 – 424с. 18. Чернявський С. Злочини у сфері банківського кредитування: Кримінологічний аналіз; Право України, 2001р, № 7 19. Сорбаш С.В. Договор банковского счета: проблемы доктрины и судебной практики – М.: Статут, 1999 – 272с.