Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Функції та види перестрахування




Головна функція перестрахування – вторин­ний перерозподіл ризику.Зміст її полягає в тому, що страховик може забезпечити страхувальнику тільки таку гарантію, яка відповідає його фінансо­вим можливостям. Самотужки домогтися значних результатів страховику досить важко. Якісніше і в повнішому обсязі виконувати свої зобов’язання стра­ховик може завдяки перестрахуванню, тобто через розподіл ризику між ним та іншими страховика­ми. За цих умов перестраховик бере на себе віднос­но значну частку ризику чи гарантії. Частина ж ри­зику, яку цедент залишає за собою, називається влас­ним утриманням. На практиці найчастіше кілька перестраховиків беруть участь у покритті збитків (вони вступають у співпрацю на підставі контракт­ного документа або договору).

Як правило, на кожного перестрахувальника при­падає різна частка покриття. Завдяки цьому страхо­вик, котрий передає ризики в перестрахування, збільшує свої можливості щодо прийняття ризиків у десятки разів.

Допоміжні функції:

1. Перестрахування дає змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики.

2. Воно сприяє запровадженню та поширенню нових видів страхування.

3. Перестрахування в перспективі створює умови для формування однорідного збалансованого портфеля, який потрібний страховику для надійного контролю своєї середньо- та довгострокової політики. Наприклад, страхова компанія має портфель страхування від пожежі, що характеризується певною стабільністю. У певні проміжки часу збитковість компанії може досить різко коливатись упродовж 3 – 5 років. Причини цих коливань можуть бути всілякими: випадковість, економіко-політичні ситуа­ції, якість прийнятих на страхування ризиків. Для керівництва така ситуація досить уразлива. Йому (керівництву) треба розподілити ці коливання на певний період, скажімо на 5 років. Вирішення та­кої проблеми досягається через перестрахування.

4. Якщо перерозподіл ризику здійснюється між компаніями з різних країн, то перестрахування на­бирає форми зовнішньої торгівлі, де об'єктом купівлі-продажу є страхові гарантії. Це «невидимий» експорт-імпорт.

Розрізняють активне та пасивне перестрахування.

Активнеперестрахування полягає у прийнятті іноземних ризиків для покриття або продажу стра­хових гарантій.

Пасивнеперестрахування – це передача ризиків іноземним страховикам (купівля страхових гаран­тій). Головна його мета передача відносно дрібних ризиків великій кількості перестраховиків у різних країнах. Завдяки цьому досягається стабільність страхового портфеля та встановлюються широкі кон­такти на ринку перестрахування.

В основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона (цедент) передає повністю або частково страховий ризик (або групу ризиків) іншій стороні перестраховику, котрий, у свою чер­гу, бере на себе зобов’язання відшкодовувати цеден­ту відповідну частину страхового покриття.

За способом взаємозобов’язань цедента та цесіонарія договори перестрахування бувають:

- факультативними;

- облігаторними;

- факультативно-облiгаторними.

Факультативне перестрахування вважається найпростішим. Воно широко використовується за умови великих ризиків. Договір факультативного перестрахування надає повну свободу цеденту у вирі­шенні питання щодо передачі (часткової чи повної) певного виду ризику та умов цієї передачі. Перестраховик може прийняти цю пропозицію або відхи­лити її. Розмір перестрахувальних платежів за цим договором визначає ринок. За цим же видом дого­ворів цедент повинен передати частину ризику до початку відповідальності за нього.

Договір облігаторного перестрахування зобо­в’язує цедента передати перестраховику в межах певної частки всі ризики одного й того ж харак­теру, взяті на страхування в тій чи іншій країні, наприклад, ризики пожежі та непрямі ризики. Передача таких часток ризиків перестраховику здійснюється тільки тоді, коли страхова сума пе­ревищує визначену раніше власну участь страхо­вика.

Перестраховик за умовами даного виду договору зобов’язується прийняти всі ці ризики в перестра­хування, не маючи можливості контролювати ні та­рифікацію, ні виплати з ліквідації збитків.

Цей вид договору укладається на невизначений строк з правом його розірвання. Договір дуже вигід­ний для цедента, оскільки всі заздалегідь визначені ризики автоматично покриваються перестраховиком.

Облiгаторне перестрахування дешевше від фа­культативного. Воно передбачає встановлення між цедентом і цесіонарієм стосунків повної взаєм­ної довіри. Передача ризиків відбувається в рам­ках юридичного документа – договору, який має ряд положень, практично ідентичних для всіх країн світу. Якщо договір страхування укладено з умовою перестрахування, про це робиться застереження в перестраховому договорі.

Як правило, договір перестрахування набирає сили 31 січня. Іншу дату може бути встановлено в разі створення страхового товариства або відкриття но­вої галузі протягом року.

Факультативно-облігаторні договори перестра­хування – це договори «відкритого покриття». За цією формою цедент вільний у виборі ризику (чи груп ризику), які він хоче передати перестраховику, а також у визначенні їхнього розміру. Перестраховик зобов’язується прийняти цедовані ризики на попередньо застережених цедентом умовах. Перестрахові платежіза цим договором ви­значаються на індивідуальній основі за згодою сторін або пропорційно страховим платежам, отриманим при підписанні первинного договору страхування.

Небезпека для цесіонарія за облігаторними та факультативно-облiгаторними договорами полягає у тому, що цедент може зробити селекцію ризиків у страховому портфелі і найнебезпечніші передати перестраховику. Тому ці договори мають ґрунтува­тися на абсолютній довірі сторін.

Якщо участь перестраховика в кожному переда­ному йому покритті ризику визначається за зазда­легідь обумовленим співвідношенням власної участі цедента, то таке перестрахування називають пропор­ційним. У практиці пропорційного страхування ви­користовують договори:

- квотні;

- ексцедентні;

- квотно-ексцедентні.

Квотний перестрахувальний договір передбачає передачу цесіонарію премії та збитків у однаковій пропорції в межах певного ліміту прийняття ри­зиків. Якщо власне утримання цедента становить, скажімо, 30 %, перестрахувальник отримує 70 % премій, сплачених цеденту, і відшкодовує 70 % його збитків.

Договір ексцедентного перестрахування ґрун­тується на тому, що перестраховик бере на себе зобов’язання відповідати за полісами, які покрива­ють суми, що перевищують ліміти власної участі страховика в покритті ризику. У договорі передба­чається кількість лімітів, які можуть бути передані перестрахувальнику.

Максимум власної участі страховика в покритті ризику називається ексцедентом. Перевищення цьо­го ліміту передається в перестрахування. Максималь­на участь перестрахувальника в покритті ризику визначається кратністювласної участі цедента.

Квотно-ексцедентний договір поєднує засоби двох уже названих.

При пропорційних договорах страхові інтереси цедента й цесіонарія збігаються. При непропорцій­них – цедент може домагатися певних результатів, а перестраховик – зазнати збитків. Здебільшого ці договори діють у зв’язку з подіями, а не ризиками, їхня мета – захист цедента:

- від великих збитків;

- від суміщення збитків;

- від подій катастрофічного характеру (земле­трус, ураган і т. ін.).

За цих умов перестраховик бере на себе суму збит­ку, яка перевищує власне утримання (або пріори­тет)цедента в межах визначеної суми (ліміт перестрахувального покриття за договором).

Пріоритет – власна участь цедента в покритті збитків.

Ліміт перестрахувального покриття – це максимальна межа відповідальності перестраховика за наслідки одного стихійного лиха.

Непропорційне перестрахування найчастіше ви­користовується при страхуванні цивільної відпові­дальності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім особам в результаті ДТП, а та­кож у тих випадках страхування, де немає верхньої межі відповідальності страховика.

Системи перестрахування та розміри власного утримання залежать від галузі страхування. Пере­страхування на основі ексцедента сум доцільне для страхування від пожежі й поєднується з покриттям на базі ексцедента збитку в тому разі, якщо пожежа збігається з подіями катастрофічного характеру. При страхуванні автомобілів і цивільної відповідаль­ності перестрахування здійснюється на основі ексцедента збитку.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...