Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Тарифна ставка: структура й методи розрахунку.




Тарифна ставка – ціна страхового ризику та інших витрат, необхідних для виконання зобов’язань страховика перед страхувальником за підписаним договором страхування.

Сукупність тарифних ставок називається тарифом. Система відображення тарифів називається тарифним керівництвом.

Тарифна ставка, за якою укладається страховий договір, називається брутто-ставкою. Вона скла­дається з двох частин: нетто-ставки і навантаження.

Нетто-ставка – ціна страхового ризику (вибу­ху, пожежі тощо).

Навантаження –вартість, яка покриває витра­ти страховика з організації та ведення страхової справи, а також містить елементи прибутку.

Для розрахунку тарифів можуть бути викорис­тані кілька методів:

- на основі теорії імовірності та методів матема­тичної статистики з використанням часових рядів;

- на базі експертних оцінок;

- за аналогією з іншими об’єктами або компаніями;

- з використанням математичної статистики і розрахунку доходності.

Розглянемо докладніше один із них.

Методика розрахунків тарифної ставки на основі теорії імовірності включає:

- визначення імовірності настання страхового ви­падку;

- розрахунок нетто-ставки із 100 грн;

- розрахунок ризикової надбавки з використан­ням стійких статистичних рядів;

- визначення можливого інтервалу змін показ­ника з певною мірою вірогідності;

- розрахунок брутто-ставки виходячи із плано­вої рентабельності;

- визначення структури брутто-ставки та част­ки кожного елемента в ній.

Нетто-ставка визначається за формулою:

 

Тн = Р*К*100, (1)

 

де Тн – тарифна нетто-ставка, грн;

Р – імовірність страхової події;

К – коефіцієнт відношення середньої виплати до середньої страхової суми на один договір;

100 – одиниця страхової суми (100 грн.).

,

де Kв – кількість виплат за певний період (рік);

Kд – кількість підписаних за рік договорів;

,

де Св – середня виплата на один договір;

Сс – середня страхова сума на один договір.

Тоді формула (1) матиме вигляд:

,

або

де В – загальна сума виплат страхового відшкодування;

С – загальна страхова сума застрахованих об’єктів.

Резерв­ний фонд розраховується на основі показника – середньо квадратичного відхилення (d) за формулою:

,

де q – число страхових подій кожного року (місяця);

–середня кількість страхових подій;

п –тарифний період.

Відхилення, вищі трикратного середньоквадратичного, не використовують, оскільки, по-перше, 100 % гарантії того, що втрати не перевищать величини тарифу, не можна досягти, і, по-друге, чотирикратне і ще вищі середньоквадратичні відхилення значно підвищували б тарифну ставку, а це звужувало б страхове поле внаслідок подорожчання страхових послуг.

У разі надто нестійких рядів або надто високої ціни об’єктів страхування використовують інститут перестрахування.

Ще однією частиною тарифної ставки є витрати на ведення страхової справи. Ці витрати нормувати практично неможливо, оскільки чинників, що впливають на їхню величину, – багато і до того ж вони змінні. Найчастіше в актуарних розрахунках використовують класифікацію, яка відображає такі витрати на ведення страхової справи:

- організаційні –витрати, пов’язані із заснуван­ням страхової компанії, їх відносять до активів страховика, оскільки вони, по суті, є інвестиціями;

- аквізиційні – витрати, пов’язані із залученням нових страхувальників і укладенням нових страхо­вих договорів при посередництві страхових агентів;

- л іквідаційні –витрати з ліквідації збитків, спри­чинених страховим випадком: на оплату праці лік­відаторам (особам, що займаються ліквідацією збитків); понятим; судові витрати; поштово-телеграфні; витрати на відшкодування збитків страхувальнику;

- у правлінські – загальні управлінські витрати й витрати з управління майном;

- і нкасаційні –витрати, пов’язані з обслугову­ванням готівкового обороту надходжень страхових платежів. Сюди входять витрати на виготовлення бланків квитанцій про прийняття страхових пла­тежів, облікових реєстрів: книг, відомостей, довідок тощо.

Останньою складовою тарифу є прибуток від страхових операцій. Він не є обов’язковим компо­нентом страхового тарифу. Страховик може відмо­витись закладати прибуток на деякий проміжок часу з того чи іншого об’єкта з метою розширення стра­хового поля. Однак страхування – комерційна діяльність і вона має бути прибутковою. Оскільки згідно з інструкцією з ліцен­зування страхової діяльності величина страхових ре­зервів становить не більш як 50 % від страхових платежів, тариф дорівнюватиме нетто-ставці, помно­женій на 2.

Норматив витрат на ведення страхової справи встановлюють у певному відсотковому відношенні до брутто-ставки, а прибуток – до собівартості. Якщо перший норматив встановити на рівні 20 – 25 %, а прибуток – на рівні 5 % від собівартості, то тариф буде значно нижчим.

Є й загальна методика розрахунку тарифу. Вона має вигляд:

Т = Тб + Н =Т н + Нс + Но Т , (2)

де Т – тариф;

Тб – брутто-ставка;

Тн – нетто-ставка;

Н – навантаження;

Нс – статті навантаження, що встановлюються в абсолютній сумі;

Н0 – статті навантаження, закладені в тариф у відсотках до брутто-ставки.

Тоді формула (2) матиме вигляд:

.

Якщо ж усі елементи навантаження визначено у відсотках до брутто-ставки, то величину брутто-став­ки обраховують за формулою:

.

Конкретні розрахунки тарифів додаються до правил страхування.

 

Поделиться:





Читайте также:

Вставка: символ, дата и время, буквица, WordArt
Выставка: «Забавные поделки из природного материала» (совместная работа детей и родителей).
Нормирование труда и тарифная система
Особливості та порядок виконання факторного аналізу методом абс. різниць для моделі, що склад. з двох факторів. Наведіть приклад моделі розрахунку.
Поняття фінансової надійності та її значення. Формування збалансованого страхового портфеля. Тарифна політика. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності.
Тарифна квота – це різновид змінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару. Якщо обсяг імпорту більший від кількості, встановлюється підвищена ставка тарифу.
Тарифна політика, її цілі та принципи.
Тарифна ставка: структура та методи розрахунку
Тарифная система: назначение, элементы, порядок построения (на примере бюджетной сферы).






Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...