Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Способи зараження і шляхи передачі офтальмохламідіозу

(хламідійного кон’юнктивіту)

Хламідійний кон’юнктивіт (conjunctivitis chlamydialis) у дорослих жінок і чоловіків в основному виникає в результаті переносу збудника (хламідії) із статевих органів в очі, в кон'юктивальний мішок через забруднені виділеннями руки і предмети туалету (хустку, рушник і т. п.). Причому носій хламідійної інфекції може перенести її не тільки у власний орган зору, але і своєму здоровому партнеру. Хламідійний кон’юнктивіт часто стає і наслідком урогенітальних статевих контактів. У таких випадках може статися безпосереднє інфікування очей. Так, хламідійна інфекція очей нерідко стає першим показником наявності у хворого або його статевого партнера безсимптомного протікання статевого хламідіозу, викликаного Chlamydia trahomatis. Кон'юнктивні ураження очей у дітей також можуть виникати як результат випадкового перенесення хламідійної інфекції в очі.

У медичній практиці захворювання хламідійним кон’юнктивітом зустрічаються також в акушерів, гінекологів, урологів, андрологів і венерологів. Виникають такі офтальмохламідіози після обстеження пацієнтів, хворих урогенітальної формою хламідіозу. Відомі й випадки передачі інфекції та офтальмологам від хворих. Офтальмохламідіоз нерідко «супроводжує» і таке захворювання, як синдром Рейтера. Але механізми виникнення, передачі, поширення та особливості хламідійного ураження очей при цьому захворюванні поки повністю не з'ясовані. Заразитися хламідійним кон’юнктивітом можливо і через воду в громадських місцях - при користуванні публічними басейнами і лазнями. Такі кон’юнктивіти навіть називають «басейнові» кон’юнктивіти, «Кон’юнктивіти купальщиків» і вони часто приймають характер епідемії: концентрація хлору в воді не достатня для інактивації хламідій. У медичній практиці спостерігаються також випадки зараження хламідіозом очей осіб, що контактують з хворими хламідійним кон’юнктивітом (частіше новонародженими).

Причиною офтальмохламідіозу у новонароджених, в основному, є інфікування. Зараження новонародженого хламідіями можливо як трансплацентарним шляхом - в утробі, що хворіє хламідіозом матері, так і під час пологів - при проходженні через інфіковані родові шляхи. За даними акушерів-гінекологів, хламідійного ураження кон'юнктиви спостерігається, як мінімум, у 5-10% знову народжених дітей. Ще не менше 10% дітей інфіковані хламідіями, які можуть викликати численні запальні захворювання (кон’юнктивіт, пневмонії, запалення сечостатевих органів...). Довгі роки ні мама, ні сама дитина не розуміють причину хворобливості, слабкості, частих простудних захворювань, запалень статевих органів. В невіданні вони можуть залишатися до тих пір поки дитина не стане дорослою і не пройде, нарешті, сам обстеження на ІПСШ. Наведені тут цифри досить ілюстративним і в черговий раз підтверджують необхідність планування вагітності. Майбутні мама і тато повинні пройти спеціальне обстеження на наявність статевих інфекцій і пролікувати такі, якщо вони маються ще до зачаття. Адже ні для кого не секрет, що лікування (лікування хламідіозу) вже під час вагітності не безпечно для плоду, а інфікування новонародженого і його лікування в такому ранньому віці ставить під загрозу його повноцінний розвиток і здоров'я в майбутньому.

Інфекція очей хламідійної природи у новонароджених найчастіше ускладнюється поразкою і інших органів. Найбільш поширеною у новонароджених, поряд з хламідійним кон’юнктивітом, є хламідійна інфекція дихального апарату, в тому числі і хламідійна пневмонія. При поширенні збудника через носослізну протоку (каналікулярне поширення), покриту чудо інфекції епітелієм, хламідії можуть викликати у новонароджених такі захворювання, як риніт, назофарингіт, євстахіїт, гострий отит, а також більш важкі ураження дихальної системи. Підводячи підсумок, можна говорити про наступні способи (шляхи) зараження хламідіозом очей: статевий, побутовий, при орально-генітальних контактах, в басейні, внутрішньоутробний (трансплацентарний) шлях, а також під час проходження плода через інфіковані хламідіями родові шляхи.

 

Симптоми хламідійного кон’юнктивіту:

Хламідійний характер інфекційного ураження очей найчастіше діагностують як уповільнені кон’юнктивіти або блефарити (запалення краю століття, яке часто має хронічний перебіг). І це не дивно: кон’юнктивіти, спричинені хламідіями, ніяк не проявляють своєї хламідійної природи, і тільки постійні рецидиви (відновлення) захворювання можуть підказати офтальмолога причину. У більшості випадків хламідійний кон’юнктивіт - хламідіоз очей - протікає безсимптомно. Прояв офтальмохламідіозу залежить від багатьох факторів, як то: тривалість перебування інфекції в організмі, району поразки, індивідуальних особливостей реакцій оргазму на інфекцію.

В основному, інкубаційний період офтальмохламідіоз у дорослих становить від 2 до 7 днів, але може тривати і до місяця. На початку, як правило, захворюванням уражається одне око, а протягом 2-6 днів у третини хворих переходить і на другий. Відзначається почервоніння слизової оболонки ока, деякий сльозотеча, помірна світлобоязнь. У більшості хворих протягом 3-5 днів визначається преаурікулярна аденопатія на боці ураження (захворювання лімфатичних вузлів, розташованих перед вушною раковиною), частіше безболісна, може бути євстахіїт (запалення євстахієвої (слуховий) труби).

За течією хламідіозу очей розрізняють гостре і хронічне хламідійне запалення. Гостра форма хламідійного кон’юнктивіту характеризується вираженим набряком повік, рясним слизово-гнійним виділенням з кон'юктивального мішка, набряком кон'юнктиви обох повік, ураженням рогівки у вигляді дрібних оточених і великих гнійних ділянок ущільненої тканини - вогнищ запалення. Більше ніж в половині випадків зустрічаються великі фолікули на нижній повіці (в цьому випадку на кон'юнктиві очей є невеликі горбки-фолікули); у третини хворих виявляється збільшення (так звана гіпертрофія) кон'юнктиви верхньої повіки і ущільнення тканин кон'юктиви. В основному ж при офтальмохламідіозі, при переході запального процесу в хронічну стадію, можна спостерігати помірний набряк повік і ущільнення тканини кон'юктиви, легкі слизові виділення з ока, рідше - очей.

Прояви офтальмохламідіозу, що перейшло у хронічну форму, в даний час часто нетипові для кон’юнктивіту через попередньо не обґрунтоване лікування. Застосування противірусних, антибактеріальних і протиалергічних препаратів для лікування захворювання очей, причина якого не була однозначно встановлена, призводить до часткової персистенції хламідійної інфекції, що змінює і спостережувані симптоми.

Результат перенесеного офтальмохламідіозу (хламідійного кон’юнктивіту) можуть бути двоякими. Ознаки рубцювання кон'юктиви і рогівки (з можливою сліпотою), рецидиви кон’юнктивіту можуть як мати місце, так і немати.

Ризик до зараження хламідіозом очей:

1. Сексуально активні люди - чоловіки і жінки будь-якого віку, що страждають хронічним або рецидивуючим кон’юнктивітом;

2. Хворі, чоловіки і жінки, з урогенітальним (сечостатевим) хламідіозом або офтальмохламідіозом;

3. Їх статеві партнери;

4. Члени сімей (у тому числі і діти) хворих статевим хламідіозом або хламідійним кон’юнктивітом;

5. Пацієнти з кон’юнктивітом в гострій стадії, особливо якщо уражений тільки одне око;

6. Пацієнти з рецидивуючою формою кон’юнктивіту, яким не допомагає зазвичай призначається при кон’юнктивітах терапія;

7. Пацієнти з хронічним або рецидивуючим кон’юнктивітом, які часто відвідують громадські басейни, лазні, сауни;

8. Новонароджені матерів, що страждають хламідіозом.

 

Діагностика хламідійного кон’юнктивіту:

В даний час, за даними багатьох дослідників, найбільш поширений вогнище нестатевого хламідіозу - це очі. Тому особливо актуальною в даний час є проблема оптимальних методів діагностики офтальмохламідіозу. Діагностика хламідійного кон’юнктивіту ґрунтується, як на візуальному виділенні ознак змін у слизовій ока доктором, так і на спеціальних лабораторних методах дослідження. Багато лікарі та дослідники особливо відзначають, що для точної постановки діагнозу рекомендується поєднання декількох методів лабораторної діагностики.

В даний час найбільш оптимальними визнані наступні три групи методів лабораторної діагностики офтальмохламідіозу:

1. Визначення хламідії в матеріалі з ока - в зішкрібах. Для аналізу матеріалу використовуються цитологічний метод, імуноферментний (ІФА), імунофлюоресцентний, полімеразно-ланцюгова реакція (ПЛР).

2. Виділення хламідій в культурі клітин (в якості середовища рекомендується середу МсСоу). Культуральний метод для визначення хламідіозу очей в даний час вважається еталонним.

3. Серологічні тести.

Матеріал для аналізу, зішкріб, беруть з верхнього та нижнього століття, після місцевої анестезії, за допомогою призначених саме для цих цілей одноразових зондів. Найпоширенішим первинним методом діагностики офтальмохламідіозу є цитологічний (іншими словами, клітинний) метод. З його допомогою виявляють наявність сторонніх включень у клітинах кон'юнктиви. Це один з найпростіших методів, однак його результати дуже серйозно залежать від професійної підготовки, дій і уважності лаборанта. Другим його недоліком є ​​той, що після проведення аналізу однозначно можна лише говорити про наявність чи відсутність сторонніх включень в клітці (зокрема, хламідій). Але визначити наявність саме хламідій буває не завжди можливим.

Пряма імунофлюоресценція - це метод, що володіє високою достовірністю і специфічністю. У процесі дослідження зішкрібки з кон'юнктиви ока забарвлюють родоспецифічними (загальними для всіх видів хламідій) антитілами.

Найдорожчим і трудозатратним є культуральний метод: при його використанні час, витрачений для культивування хламідій, становить від 48 до 52 годин. Однак він дозволяє отримувати самі чіткі результати, навіть при мінімальному присутності мікроорганізмів в зішкрібок. Це і є основною перевагою методу, не тільки в офтальмології. Використовується і метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) - так званий, метод ДНК-діагностики. Цей метод дозволяє визначити в матеріалі наявність ділянки послідовності ДНК, характерного саме для хламідії.

Серологічні методи в офтальмології мають другорядне значення. Точна діагностика хламідіозу очей важлива не лікаря - вона важлива пацієнту для призначення правильного та цільового лікування, спрямованого саме проти хламідій. Правильне лікування хламідіозу запобігає перехід інфекції в персистентну (приховану) форму, а також рецидиви (відновлення захворювання), ускладнення захворювання і подальше поширення хламідійної інфекції в організмі.

 

Лікування хламідійного кон’юнктивіту:

У системі обов'язкового медичного страхування, по якій ви обслуговуєтеся в поліклініці, не передбачена оплата «аналізу на хламідії» при запаленні очей. Саме тому в більшості випадків, після огляду і візуального визначення запалення лікар, не розбираючись в його причинах, виписує антибіотики місцево. Неефективність такого роду лікування хламідіозу очей полягає в тому, що хламідії можуть бути нечутливі до деяких антибіотиків. У результаті нецільового лікування хворі набувають хронічну хламідійну інфекцію очей, яка має тенденцію поширюватися на інші органи і системи. Стає зрозумілим, чому настільки необхідна своєчасна, адекватна і ефективна медикаментозна терапія хламідіозу очей, своєчасне лікування хламідіозу ефективно виліковується антибіотиками.

Але для ефективного лікування мало встановити причину - збудника кон’юнктивіту, важливо з'ясувати і його чутливість до антибіотиків: адже якщо раніше проводилася терапія кон’юнктивіту антибактеріальними засобами, хламідії, виживши, змогли виробити до нього «імунітет». Лікування хламідіозу буде малоефективно. Тільки після підтвердження наявності хламідій в очах і їх чутливості до антибіотиків призначається лікування хламідіозу. Враховується й те, що хламідії - внутрішньоклітинні паразити, і реагують на антибіотики з етіотропною дією.

Етіотропною дією володіють антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди та фторхінолони. Вибір конкретного антибіотика здійснює лікар індивідуально в кожному конкретному випадку, враховуючи не тільки наявність факту захворювання, а й особливості пацієнта, наявність у нього інших хвороб чи вагітності, і безліч інших факторів. Тому лікарі і не рекомендують самолікування (тільки лікування хламідіозу під контролем лікаря!), Який поєднується з бездумним захопленням антибіотиками: хламідії можуть персистувати, і надалі діагностувати і вилікувати їх буде багато складніше. Вдобавок ви сильно навантажуєте печінку і провокуєте розвиток дисбактеріозу не тільки в кишечнику, але жінки - і в піхві, відкриваючи пряму дорогу іншим інфекціям.

Доза антибіотиків для внутрішнього застосування і тривалість лікування (лікування хламідіозу) визначається залежно від тяжкості захворювання. Призначають і очні краплі місцево, і антигістамінні препарати. Краплі також підбирає лікар індивідуально, орієнтуючись, в тому числі, і на можливі супутні інфекції.

Лікування хламідіозу очей триває досить тривалий час - іноді не менше 21 дня, щоб перевищити декілька циклів розвитку хламідій (тільки в певній стадії свого розвитку хламідія чутлива до певного антибіотику).

Після закінчення лікування проводять контрольні лабораторні дослідження. Бажано, щоб для підтвердження одужання використовувалося не менше двох перехресних методів. Дуже важливо пройти якісне лікування. Хламідіоз - небезпечне захворювання, при якому не можна ні в якому разі займатися самолікуванням!

 

 

Список використаної літератури:

  1. Глазные болезни Федоров С.Н., Ярцева Н.С., Исманкулов А.О.
  2. Офтальмология Бойкова Н.Н.
  3. Офтальмология. Национальное руководство Аветистов С.Э

 

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...