 |
Сутність і необхідність особового страхування
|
|
|
|
Особове страхування відоме зі стародавніх часів. В античному світі римляни організовували спільноти, учасники яких робили спеціальний вступний внесок. У разі смерті одного з членів організація хоронила його за свій рахунок і передавала певну суму коштів його нащадкам. Існували у Стародавньому Римі й усім відомі каси легіонерів, яких страхувала держава, проте легіонери робили певний внесок, щоб їх родичі у разі смерті годувальника отримали страхове відшкодування.
Особове страхування трактується як галузь страхування, де об'єктами страхування є життя, здоров'я і працездатність людини. Особове страхування має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я.
Особове страхування — сукупність видів страхування (галузь страхування), де об'єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, пов'язаний з життям, здоров'ям, подіями у житті окремої людини.
Особове страхування — страхування, що забезпечує уникнення ризиків, які загрожують життю людини, її працездатності, здоров'ю.
В особовому страхуванні розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого), тимчасова втрата працездатності, постійна втрата працездатності, закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв'язку з виходом на пенсію, дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування.
|
|
|
Розглядаючи особове страхування за аспектами життя людей, можна виокремити такі види особового страхування, як страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування та пенсійне страхування (табл. 6.1).
Особове страхування як галузь страхування можна також поділити за іншими критеріями: за формою страхового покриття, страховими інтересами страхувальників, ступенем участі у прибутку тощо (рис. 6.1).
Особове страхування має багато спільного із соціальним страхуванням, насамперед щодо об'єктів страхового захисту громадян. Проте між особовим і соціальним страхуванням є відмінності.
Таблиця 6.1.
Види особового страхування за аспектами життя людей
| Вид | Страховий випадок |
| Страхування життя (дожиття, рента, ануїтет) | Страхові виплати та виплати пенсій здійснюють у випадках: - дожиття застрахованого до закінчення строку страхування або визначеного договором страхування віку; - смерті застрахованої особи |
| Страхування від нещасних випадків і хвороб | Виплати здійснюються у випадку: - завдавання шкоди здоров'ю застрахованого внаслідок нещасного випадку або хвороби; - смерті застрахованого в результаті нещасного випадку або хвороби; - втрати (постійної або тимчасової) працездатності (загальної чи професійної) внаслідок нещасного випадку та хвороби за винятком видів страхування, що належать до медичного страхування |
| Медичне страхування | Виплати здійснюються у випадку звернення застрахованого в медичні установи за медичними послугами, включеними до програми медичного страхування |
| Пенсійне страхування | Виплати здійснюються у разі дожиття до законодавчо встановленого віку для отримання пенсійного забезпечення (або внаслідок хвороби) |
Основна з них стосується джерел формування страхових фондів, оскільки в особовому страхуванні ними є переважно індивідуальні доходи громадян, а в соціальному — кошти підприємств, установ, організацій. Здійснення особового страхування пов'язане з певними труднощами, зокрема дуже важко правильно оцінити той ризик, який береться на страхування. Тому таке страхування пов'язане зі встановленням умовної страхової суми, що тільки приблизно відображає збиток, який може завдати страховий випадок.
|
|
|
Таким чином, особове страхування є доповненням до соціального страхування та забезпечення, підвищуючи ступінь страхового захисту громадян за настання в їхньому житті несприятливих подій, а також виконує функцію нагромадження для населення. У його складі є велика кількість видів, які дають змогу накопичити необхідні суми до узгодженого в договорі моменту шляхом сплати регулярних внесків. Акумульовані ресурси страхові організації інвестують у розвиток економіки й отримують від цього значні доходи, істотна частина яких виплачується страхувальникам та іншим вигодонабувачам.
Особове страхування може здійснюватися:
Ø через державне соціальне страхування та забезпечення — у разі настання у житті громадян несприятливих подій (хвороба, непрацездатність, інвалідність, смерть); турботу з підтримання певного рівня життя потерпілих та їх близьких бере на себе держава, сплачуючи відповідні допомоги та пенсії, хоча вона не може повністю задовольнити соціальні потреби людей тільки за рахунок громадських коштів у зв'язку з обмеженістю наявних фінансових ресурсів;
Ø додаткове страхування населення (приватне страхування). Як і будь-яке страхування, особове страхування починається з укладання договору страхування.
Рис.6.1. Класифікація особового страхування
Договір особового страхування за волевиявленням сторін може бути:
Ø довгостроковим;
Ø короткостроковим.
Договір особового страхування — цивільно-правова угода, за якою страховик зобов'язується через одержання ним страхових внесків у разі настання страхового випадку відшкодувати у зазначені строки завданий збиток або здійснити виплату страхового капіталу, ренти або інших передбачених виплат.
За довгостроковими договорами у страховика виникає відповідальність у разі смерті або дожиття до закінчення строку страхування чи визначеної договором строку дії.
|
|
|
За короткостроковими договорами відповідальність страховика виникає у разі:
Ø смерті внаслідок нещасного випадку;
Ø втрати тимчасової або постійної непрацездатності;
Ø захворювання;
Ø звернення до медичного закладу.
У договорі страхування також зазначається сума, на яку здійснюється страхування. Відповідно до страхових ризиків особового страхування страхова сума цього виду страхування має певні особливості, оскільки здійснення особового страхування пов'язане з певними труднощами.
Страхова сума особового страхування:
Ø не є вартістю завданих матеріальних збитків або шкоди;
Ø не може бути об'єктивно виражена (здоров'я та життя кожної людини унікальне та суб'єктивне);
Ø визначається відповідно до побажань страхувальника на основі його матеріальних можливостей.
Особове страхування може здійснюватися у добровільній та обов'язковій формі.
Довідка. Найдорожчий страховий поліс у світі має Стівен Спіл-берг, життя якого застраховане на 1,2 млрд дол.
Необхідність особового добровільного страхування зумовлюється як ризиковим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеня ризику життя у зв'язку з урбанізацією, погіршенням стану довкілля, а також зростанням частки людей похилого віку в загальній кількості населення. Це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави та за її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу індивідуальних доходів.
Згідно із Законом України "Про страхування" визначені такі види особового страхування: страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування.
В особовому страхуванні можна виокремити три підгалузі страхування.
1. Страхування життя — вид страхування, де об'єктами є певні події в житті застрахованої особи:
Ø дожиття до певного віку;
Ø смерть застрахованого;
Ø передбачені договором страхування події у житті застрахованої особи:
|
|
|
· одруження;
· вступ до навчального закладу;
· вихід на пенсію (пенсійне страхування);
· інші події, передбачені договором страхування.
2. Страхування від нещасного випадку — вид страхування, де
страховим випадком є зовнішня причина, як правило, короткочасного впливу, яка призвела до тимчасової або постійної втрати
працездатності чи смерті застрахованого. На відміну від страхування життя, яке зазвичай має довгостроковий характер (від декількох років до декількох десятків років), страхування від нещасного випадку укладається, як правило, на строк до одного року.
Видами страхування від нещасного випадку є:
· страхування пасажирів;
· страхування дітей;
· страхування працівників підприємства;
· страхування громадян (страхова премія залежить від способу життя застрахованого);
· інші види страхування від нещасного випадку.
3. Медичне страхування — вид страхування, що передбачає
компенсацію медичних витрат застрахованої особи на лікування у зв'язку із захворюванням і (або) нещасним випадком. Виокремлюють такі різновиди медичного страхування:
Ø обов'язкове медичне страхування, яке охоплює всі категорії громадян;
Ø добровільне медичне страхування, яке здійснюється у колективній (роботодавець страхує своїх працівників) або індивідуальній формі;
Ø страхування медичних витрат громадян, у тому числі туристів, що виїжджають за кордон;
Ø інші види медичного страхування.
В особовому страхуванні може застосовуватися змішане страхування життя, що включає кілька видів особового страхування, наприклад, страхування на дожиття, страхування від нещасного випадку.
Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також порядком накопичення коштів для здійснення страхових виплат. Враховуючи останнє, страхування життя, що характеризується поступовістю такого накопичення протягом дії договору страхування, об'єднує накопичувальні види особового страхування, а страхування від нещасних випадків і медичне страхування — ризиковані.
Страхування життя
Економічна сутність страхування життя має певну особливість, яка полягає у поєднанні властивостей страхового захисту та заощадження коштів. У зв'язку з цим для страхування життя змінюються значення понять страхового ризику та страхового випадку. Наприклад, страховий ризик має в основі непередбачуваність настання події. Це поняття страхового ризику прийнятне для таких ризиків страхування життя, як ризик смерті або втрати працездатності внаслідок нещасного випадку. Проте закінчення строку дії договору страхування, повноліття застрахованої особи не мають ознак страхового ризику.
|
|
|
Водночас ці події не підпадають під визначення страхового випадку, для якого характерним є заподіяння шкоди об'єкту страхування.
Страхування життя (англ. life insurance) — страхування, що передбачає захист довгострокових інтересів страхувальника, як правило, регулярні довгострокові фінансові відносини між страхувальником і страховиком, а об'єктом страхування є життя страхувальника.
Закон України "Про страхування" дає таке визначення: страхування життя — це вид особового страхування, за яким страховик зобов'язується здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо Це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) Досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.
Страховий ризик за страхування життя — тривалість людського життя. Ризиком є не сама смерть, а час її настання, оскільки страховий ризик має два аспекти:
1. смерть у молодому віці або раніше середньої тривалості життя;
2. життя у старості, тобто більша тривалість життя, що вимагає одержання регулярних доходів без продовження трудової діяльності.
Перший ризик пов'язаний з імовірністю передчасної смерті особи, що може призвести до негативних фінансових наслідків для людей, які були на утриманні застрахованої особи (літніх батьків, малолітніх дітей, непрацездатних членів сім'ї). У такому разі застрахована особа не відчує негативних наслідків страхового випадку, а її бажання застрахуватися від цього ризику життя продиктоване почуттям любові до близьких людей та турботою про їх благополуччя. Страхування життя у цьому випадку можна розглядати як високоетичний, безкорисливий і навіть зворушливий вчинок.
Другий ризик життя пов'язаний з імовірністю пережити працездатний вік і не мати засобів до існування у зв'язку з втратою працездатності у старості. У цьому разі особа, яка страхується на випадок дожиття, виходить з власних інтересів, а також інтересів близьких людей, яких вона не хоче обтяжувати турботою про неї у старості. Мотивацією для укладання договору страхування на дожиття є відчуття страху перед злиденним життям без засобів до існування або мрії, які особа планує реалізувати на пенсії та для яких заощаджує кошти.
Оцінювання ризику страхування життя здійснюється відповідно до таблиць смертності, які базуються на показниках статистичного обліку населення або матеріалах страхових компаній та показують смертність осіб із року в рік, враховуючи їх вік. Крім таблиць смертності, страхова компанія може враховувати фактори, які впливають на смертність населення:
1. вік;
2. професію;
3. стать;
4. місце проживання.
Чим точніше визначені показники таблиці смертності, тим достовірніше буде обчислена страхова премія.
Головною особливістю страхування життя є те, що людське життя не має вартісної (грошової) оцінки, тобто за цим видом страхування неможливо визначити величину збитку, спричиненого настанням страхового випадку. Саме ця обставина зумовлює інші особливості.
По-перше, у страхуванні життя виокремлюють чотири суб'єкта, які беруть участь у цьому процесі, — страховика, страхувальника, застраховану особу та вигодонабувача.
Страховик (англ. insurer) — виключно страхова компанія, яка отримала ліцензію на здійснення страхування життя. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України.
Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя страховики формують резерви за рахунок надходження страхових платежів та інвестування коштів сформованих резервів за цим видом страхування.
Страхувальник — це особа, яка:
Ø укладає та підписує договір про страхування зі страховиком;
Ø бере на себе зобов'язання, визначені договором;
Ø підписує договір і сплачує премії;
Ø купує поліс.
Страхувальник (англ. insured) — юридична чи фізична особа, яка вступила у страхові відносини зі страховиком, сплачує страхові внески та претендує на страхові виплати за страховими подіями.
Застрахований за договором про страхування життя — особа, про страхування життя якої укладається контракт, людина, життя якої наражається на ризик.
У більшості операцій зі страхування страхувальник і застрахований зазвичай є однією і тією самою особою.
Вигодонабувач (англ. beneficiary) — фізична особа, призначена для отримання страхової суми, якщо станеться страховий випадок.
Зазвичай у страхуванні на випадки життя вигодонабувач є страхувальником. У страхуванні ж на випадок смерті вигодонабувач — завжди особа, відмінна від застрахованого (якщо така особа не зазначена, то нею може бути спадкоємець за законом).
По-друге, у зв'язку з тим, що неможливо встановити у вартісному вираженні втрати, які пов'язані з життям, це зумовлює своєрідний підхід до визначення страхової суми та страхового тарифу (премії, внеску).
Страхова сума (англ. sum insured) — грошова сума, яка визначається для кожного застрахованого за угодою сторін (страховика і страхувальника), а також лежить в основі визначення страхової премії та розміру страхової виплати. Закон не встановлює для неї верхньої межі.
Страховик встановлює мінімальну межу страхової суми, нижче якої обслуговування договору зі страхування життя буде збитковим. Страховик може встановити і верхню межу страхової суми, але тоді виникає мала ймовірність того, що страхувальник встигне сплатити цю досить значну суму.
Стосовно страхувальника, то обрана ним страхова сума визначається насамперед його платоспроможністю та бажанням відкладати споживання цього доходу на тривалий час.
Внески, як правило, виплачуються регулярно (наприклад, щомісячно) протягом накопичувального періоду (від моменту укладення договору страхування до моменту настання страхового випадку). Протягом усього накопичувального періоду страховик здійснює операції з грішми клієнта, вкладаючи їх у різні активи (банківські депозити, цінні папери, нерухомість та ін.). У результаті до моменту настання страхового випадку (дожиття застрахованим до певного строку) накопичується сума, що значно перевищує суму накопичених внесків, за рахунок капіталізації (процентного доходу)накопиченої суми.
Страхування життя передбачає виплату страхової суми страхувальникові або іншій особі у зв'язку:
Ø з дожиттям до обумовленого строку або події чи до пенсійного віку з подальшою довічною виплатою щомісячної пенсії у встановленому розмірі;
Ø смертю застрахованої особи;
Ø різними нещасними випадками, які сталися у період страхування.
Страховий тариф (англ. insurance tariff) — ставка страхової премії з одиниці страхової суми.
Чим вища смертність у віковій ланці, тим вищі страхові тарифи, саме тому страховій компанії потрібно визначити ймовірність цих подій. Якщо взяти до уваги цей важливий момент, можна досягти еквівалентності у відносинах між страховиком та страхувальником і забезпечити страховикові змогу побудувати міцну фінансову основу своєї діяльності. На шляху до вирішення цього завдання важливим є вимірювання норм смертності. Із цією метою складають таблицю смертності, яка базується на показниках статистичного обліку населення або матеріалах самої страхової компанії. Також для розрахунків страхових тарифів за особового страхування використовують актуарні розрахунки.
Актуарні розрахунки — система для розрахунку тарифних ставок страхування на основі методів математичної статистики.
Актуарні розрахунки базуються на використанні закону великих чисел або відображають у вигляді математичних формул механізм утворення і витрачання страхового фонду в довгостроковому страхуванні, пов'язаного з тривалістю життя населення, тобто у страхуванні життя і пенсійному страхуванні.
Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на використанні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчислень. За допомогою теорії ймовірностей визначається ймовірність страхового випадку. Демографічна статистика потрібна для диференціації страхових тарифів залежно від віку застрахованого. За допомогою довгострокових фінансових обчислень у тарифах враховується дохід, отриманий страховиком від використання для інвестицій акумульованих внесків страхувальників (табл. 6.2).
Таблиця 6.2.
Формули для розрахунків за особовим страхуванням
| Назва показника | Формули для розрахунку | Умовні позначення |
| 1 | 2 | 3 |
| Комутаційне число на дожиття (комутаційні числа Dx, Nx, Cx, Rx) | Dx = l x * Vx; Nx = Dx + Dx + 1 + … Dw; Cx = Dx * Vx+1; Mx = Cx + Cx + 1 + … Cw; Rx = Mx + Mx + 1 + … Mw; | х – вік; V – дисконтуючий множник; l x – кількість осіб, які доживають до віку х років; W – граничний вік з таблиць смертності |
| Дисконтуючий множник | 
| і – відсоткова ставка, у частках одиниць |
| Ймовірність смертності протягом наступного року | 
| Dx – кількість померлих під час переходу від віку х до віку х+1; g - ймовірність смерті протягом наступного року життя |
| Сума початого внеску | 
| Кt – сума страхового фонду, яка необхідна для виплати страхового відшкодування до кінця t – го року; n – фактор часу. |
| Ймовірність дожиття особи у віці х років до віку х + 1 років |  або 
| Рх – ймовірність дожиття; |
| Основна частина нетто – ставки зі 100 гр. од. страхової суми | 
| В – середнє страхове забезпечення; С – середня страхова сума |
| Гарантована надбавка (ризикова) |  або
| Р – ймовірність появи ризику; R – середній розкид страхової забезпеченості; Кд – кількість договорів; А – коефіцієнт, який залежить від гарантії безпеки |
| Нетто – ставка | Тн = То + Тр | |
| Брутто – ставка | 
| Тв – брутто – ставка; f – частка навантаження у тарифній ставці, % |
| Річна (на дожиття) тарифна ставка | 
| а – коефіцієнт розстрочки (обчислюється з використанням таблиці смертності) |
| 1 | 2 | 3 |
| Одноразова нетто – ставка зі 100 гр. од. страхової суми на дожиття (nEx) до життя х років | 
| n – кількість років страхування; х – вік (років); l x – кількість осіб, які доживають до віку х років; l x+n – кількість осіб, які доживають до віку х+n років; Dx, Dx+n – комутаційні числа; |
| Одноразова нетто – ставка зі 100 гр. од. страхової суми на випадок смертності для віку х років протягом n років (nАх) | 
| Dx – кількість помираючих під час переходу від віку х до віку х+1; Мх, Мх+n – комутаційні числа |
| Одноразова нетто – ставка для х – го життєвого страхування на випадок смерті | 
| |
| Одноразова нетто – ставка зі 100 гр. од. страхової суми на випадок смертності для по життєвого страхування на випадок смерті (Ах) | 
|
Основним джерелом демографічної статистики є таблиці смертності.
Таблиця смертності — впорядкована низка взаємозалежних величин, що показують зменшення з віком конкретної сукупності одночасно народжених людей внаслідок смертності.
Таблиця смертності містить розрахункові показники, які характеризують смертність населення в окремих вікових групах і Дожиття під час переходу до іншої вікової групи. Така таблиця показує, скільки років у середньому може прожити одна людина серед тих, хто одночасно народився, або тих, хто досяг певного віку. Страховикові, який здійснює страхування життя, важливо знати фактори, які впливають на смертність населення: вік, професію, місце проживання, стать. Страховикові під час розроблення умов страхування необхідно врахувати, що найбільше людей помирає у дитячому віці, у проміжку до 25 років смертність зменшується, а далі поступово зростає. Залежно від професії громадянин може підпадати під більший або менший ризик втрати здоров'я і життя. Наприклад, ризик каліцтва або навіть смерті в акробата вищий, ніж у службовця. Страховикові необхідно врахувати і стать потенційних страхувальників. Як свідчить статистика, з низки причин чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Місце проживання людини також має неабиякий вплив на тривалість її життя. Різними є умови проживання в сільській і міській місцевостях, у відносно чистих і незабруднених з погляду екології зонах. Отже, розробляючи умови страхування і визначаючи розмір плати за страхову послугу, страховик має взяти до уваги розглянуті щойно фактори.
По-третє, договори страхування життя є довгостроковими.
Договір страхування життя — договір, за яким страховик бере на себе зобов'язання за допомогою одержання ним страхових премій, що сплачуються страхувальником, виплатити обумовлену страхову суму, якщо протягом строку дії страхування відбудеться передбачений страховий випадок у житті застрахованого.
За договорами страхування життя ризиком для страховика є дострокове припинення дії договору страхування. Плата за страхування за довгостроковими договорами страхування вноситься щомісячно, щоквартально, щорічно.
Договором страхування передбачається, що страхова компанія зобов'язується сплатити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) фіксовану страхову суму чи пенсію або погасити суму кредиту, який страхувальник взяв для придбання певного товару. Фіксована сума виплачується вигодонабувачеві у разі смерті застрахованої особи. Водночас фіксована виплата страхової суми передбачена і за дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення дії договору страхування. За умовами такого договору страхувальник (застрахований) може в обумовлений період або за досягнення певного віку одержати пенсійні виплати.
Для укладання договору страхування життя необхідно подати заяву про прийняття на страхування — документ, складений страховиком і заповнений майбутнім страхувальником, який містить низку питань. За допомогою заяви у страхової компанії вимагається певне забезпечення.
Заява має містити такі основні вихідні дані:
вид страхування;
Ø додаткові гарантії;
Ø страхову суму;
Ø строк страхування;
Ø періодичність сплати страхових премій;
Ø дату набуття договором страхування чинності.
Після укладення договору про страхування життя застрахованому видається страховий поліс.
Страховий поліс — найважливіший документ договору про страхування життя, оскільки є доказом його існування і розкриває зміст, а також регулює відносини між сторонами контракту, містить права та обов'язки обох сторін.
Поліс має бути підписаний страхувальником або застрахованим і страховиком. Поліс містить приватні, загальні та спеціальні умови.
У страховому полісі мінімально мають бути зазначені такі дані:
Ø ім'я та прізвище страхувальника (застрахованого), інші відомості (стать, вік, професія, соціальний статус і т. ін.);
Ø страхову суму (капітал та (або) страхову ренту);
Ø загальну суму премій;
Ø строк платежу;
Ø місце і форму оплати;
Ø тривалість дії договору.
За страхування життя на випадок смерті відбір ризиків здійснюється в основному за допомогою:
Ø заяви про стан здоров'я;
Ø медичного огляду майбутнього застрахованого.
Заява про стан здоров'я — анкета, що містить докладні відповіді майбутнього застрахованого про перенесені інфекційні захворювання, оперативні хірургічні втручання, травми і т. ін.
Аналізуючи заяву про стан здоров'я і результати попереднього медичного огляду людини, страховик із великим ступенем вірогідності може оцінити ступінь ризику і прийняти рішення про укладення договору страхування.
Попередній медичний огляд, як правило, проводиться до укладення договору:
Ø на дуже великі страхові суми;
Ø у випадках, коли є вагомі підстави вважати, що майбутній страхувальник навмисно спотворює інформацію про стан свого здоров'я під час заповнення анкети, запропонованої страховиком.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування, які мають єдині особливості з урахуванням характеристик об'єкта страхування, страхових методик розрахунку тарифів, особливостей формування страхових резервів.
Є багато класифікаційних ознак, але в цілому страхування життя можна поділити за формами (табл. 6.3) та різними варіантами комбінацій ризиків і умов виплат, що формують стандартні типи страхування життя (табл. 6.4).
Таблиця 6.3.
Класифікація форм страхування життя
| Класифікаційна ознака | Види |
| Строк надання страхових послуг | Ø страхування на дожиття; Ø страхування життя на певний строк; Ø страхування життя з виплатою страхової суми на встановлений строк |
| Форма страхового покриття | Øстрахування на твердо встановлену страхову суму; Øстрахування за участю в прибутку; Øстрахування зі страховою сумою, що спадає (зменшення страхового внеску); Øстрахування зі страховою сумою, що зростає |
| Вид страхової компенсації | Ø одноразова компенсація; Ø компенсація у вигляді ренти; Ø ануїтети |
Продовження таблиці 6.3.
| Залежно від застрахованого життя | Øдоговори стосовно власного життя (коли застрахований і страхувальник є однією особою); Øдоговори стосовно іншої особи (коли застрахований і страхувальник є різними особами); Øдоговори спільного страхування життя на основі смерті першої або другої особи |
Таблиця 6.4.
Стандартні типи страхування життя
| № з/п | Типи договорів страхування життя | Ризик | Умови виплат за ризиком | Суб’єкти |
| По життєве страхування | Смерть, нещасний випадок | Страхова сума | Вигодонабувач, застрахований | |
| Страхування на випадок смерті | Смерть, нещасний випадок | Страхова сума | Вигодонабувач, застрахований | |
| Змішаний | Дожиття до віку, смерть, нещасний випадок | Страхова сума з урахуванням страхового випадку | Вигодонабувач, застрахований | |
| Страхування дітей | Дожиття до віку | Страхова або викупна сума (у разі смерті страхувальника) | Застрахований, страхувальник | |
| Весільне страхування | Дожиття до віку, смерть, нещасний випадок | Страхова сума, сплачені внески, викупна сума у разі смерті страхувальника | Вигодонабувач, застрахований | |
| Страхування на випадок вступу до навчального закладу | Дожиття до віку, смерть, нещасний випадок | Страхова сума, рента, викупна сума в разі не вступу до навчального закладу | Вигодонабувач, застрахований | |
| Страхування на випадок втрати годувальника | Смерть, нещасний випадок | Строкова або життєва рента | Вигодонабувач, застрахований | |
| Сімейне страхування | Дожиття до віку, смерть, нещасний випадок | Страхова сума, рента | Вигодонабувач, застрахований |
Світова страхова практика поділяє страхування життя на страхування капіталів і страхування рент.
У свою чергу страхування капіталів передбачає можливість Укладання договорів страхування з умовою виплати певної суми у разі дожиття страхувальника до зазначеного в договорі строку (події) або його смерті.
Страхування рент передбачає створення нових капіталів. Великим попитом користується змішане страхування життя, згідно з умовами якого здійснюється виплата, якщо страхувальник доживе до зазначеного строку (віку) або помре протягом дії договору страхування.
Сьогодні в Україні практикуються три основні програми страхування життя:
Ø ризикове страхування життя: страхування на випадок смерті, страхування від нещасних випадків, захворювань та інвалідності;
Ø змішане страхування життя: накопичувальне страхування з одночасним страховим захистом на випадок смерті з метою забезпечення певного капіталу до потрібної дати (наприклад, для придбання будинку, навчання у вищому навчальному закладі, весілля тощо);
Ø пенсійне страхування (страхування на дожиття): накопичувальне страхування для забезпечення додаткового періодичного (наприклад, щомісячного) доходу протягом певного строку чи довічно після виходу на пенсію або досягнення певного віку.
Змішане страхування (англ. combined personal insurance) — такий вид страхування життя, який об'єднує в одному договорі і на одну особу кілька самостійних видів страхування, охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, страхування на випадок втрати страхувальником здоров'я від нещасного випадку.
Страхувальниками у цьому виді страхування є тільки фізичні особи. Договори змішаного страхування життя укладаються з громадянами віком від 16 до 75 років строком на 3, 5, 10, 15 або 20 років. Розмір страхової суми визначає страхувальник.
Страхові компанії під час укладання договорів із цього виду страхування враховують такі обставини: стан здоров'я страхувальника, його вік, професію, стать, місце проживання.
Договір змішаного страхування життя передбачає страхування:
Ø на дожиття;
Ø на випадок смерті;
Ø на випадок смерті від нещасних випадків.
За змішаною формою страхувальник страхує себе, але в договорі зазначається вигодонабувач.
Якщо в період дії договору страхування зі страхувальником відбувається нещасний випадок, то залежно від ступеня втрати здоров'я йому виплачується страхова сума частково або повністю. У разі дожиття до встановленого строку страхувальник має право отримати всю страхову суму за умови, що поліс був повністю оплачений страховими внесками. Виплати повної страхової суми у зв'язку з дожиттям здійснюються незалежно від того, чи одержував застрахований у період дії договору страхові виплати за нещасними випадками.
Такий вид страхування надає такі відшкодування страхувальнику:
Ø на випадок смерті суму, застраховану страхуванням ризику, плюс ефективний залишок або викупна вартість, наявна на поточному рахунку;
Ø на випадок дожиття ефективну суму, що залишилася на поточному рахунку як капітал на випадок життя.
Страхування на випадок смерті — класичний вид страхування, який передбачає, що за страхову премію, яка вноситься страхувальником протягом усього його життя або до якогось певного часу, страховик зобов'язується у разі смерті, коли б вона не сталася, виплатити встановлену попередньо страхову суму.
Страхування на випадок смерті може бути тимчасовим (строковим) або довічним. До цього виду належить і страхування до певного строку, коли страхове забезпечення виплачується після закінчення обумовленого договором страхування строку незалежно від того, чи доживе до цього моменту страхувальник. Однак у чистому вигляді страхування на дожиття і до певного строку трапляються рідко. На практиці зазначені різновиди поєднуються зі страхуванням на випадок смерті.
Довідка. Корпорация" Ллойд" взяла на себе ризик смерті, яка б настала у результаті падіння на Землю російського супутника.
Доцільність такого страхування стала обґрунтованою з появою таблиці смертності. Знаючи середню величину тривалості життя для кожного віку, можна визначити розмір страхової премії, достатній для того, щоб у разі смерті сплатити страхову суму.
Найбільш часто використовуються такі його різновиди:
Ø тимчасове страхування;
Ø страхування протягом усього життя;
Ø амортизаційне страхування;
Ø страхування капіталу і ренти у випадку дожиття.
Ризики, що покриваються цими видами страхування, смерть застрахованого з будь-якої причини (хвороба або нещасний випадок).
Страхова сума виплачується вигодонабувачу відразу після смерті застрахованого, якщо смерть відбулася протягом строку, зазначеного як строк дії договору. Тільки у разі смерті застрахованого протягом дії договору страховик виплачує страхову суму. В іншому випадку, тобто якщо застрахований доживає до строку закінчення договору, капітал не виплачується, а сплачені премії залишаються у розпорядженні страховика. За тимчасового страхування страхова компанія виплачує обумовлену суму у разі смерті застрахованого в період дії договору. Якщо він дожив до закінчення строку страхування, то жодні виплати не здійснюються. Такі договори укладаються на строк від 1 до 20 років.
Розглянемо основні характеристики тимчасового страхування:
Ø його вартість є значно нижчою, що дає змогу укладати договори на вищі страхові суми, що пов'язано з тим, що страховик не виплачує страхового капіталу, якщо застрахований доживе до закінчення договору;
Ø договір в основному укладається, якщо застрахованому до 65—70 років, причому обмежується кількість контрактів, де застраховані — люди, яким скоро виповниться стільки років.
Страхова сума може встановлюватися у будь-якому розмірі. Якщо договір укладається на стандартні (обмежені) суми, застосовується спрощена процедура оформлення страхування. Досить відповісти на медичні запитання анкети страховика і за задовільних відповідей сторони підписують договір. Якщо відповіді не влаштовують страхову компанію, а також якщо страхувальник бажає вибрати вищу страхову суму, необхідно пройти медичний огляд.
Тарифи диференційовані залежно:
Ø від тривалості строку страхування;
Ø статі застрахованої особи;
Ø віку застрахованого.
Величина страхового тарифу трохи нижча, ніж за довічного страхування, де частота настання страхових випадків є більшою.
Видами тимчасового страхування є такі.
Ø Страхування з постійними премією і капіталом полягає у тому, що страхова компанія обчислює премію за ризик відповідно до тривалості страхування, виводячи середню премію, яка підтримується постійно.
Ø Постійна капіталізація передбачає, що страхова сума збільшується щорічно на основі укладеної угоди, а премії можуть бути як постійними, так і зростаючими.
Ø Страхування з правом його переведення у довічне страхування надає страхувальнику можливість конвертувати весь договір строкового страхування або його частину в договір довічного страхування. Цей вид страхування передбачає сплату постійних внесків, які є трохи більшими за ті, що потрібні для покриття витрат з конверсії. Після переведення страхові внески будуть обчислюватися на основі тарифів для довічного страхування для віку застрахованого на момент переоформлення договору.
Ø Страхування з капіталом, що постійно зменшується, полягає у тому, що страхова сума зменшується щороку на основі загальної суми, поділеної на кількість років, протягом яких діє договір страхування. Премія буде постійною, якщо строк її сплати менший за тривалість страхування. Цей вид тимчасового страхування дає змогу уникати сплати кредитів у разі смерті застрахованого боржника.
Ø Поновлюване страхування полягає у тому, що страхова сума є постійною, а премія збільшується у кожен момент відновлення залежно від віку, досягнутого застрахованим, оскільки цей вид страхування укладається на певний строк, але з можливістю відновлення в обмежений проміжок часу. Тобто страхувальник може відновити страхування у кінці з лайфового періоду без необхідності проходити медичне обстеження. У зв'язку з цим зазвичай практикується обмеження числа відновлень, що дає змогу зменшити кількість страховок старших 65 років осіб. Найбільш прийнятна форма тимчасового страхування — щорічно відновлювана, яка означає тимчасове страхування строком на 1 рік і автоматично відновлюється на наступний річний період без необхідності медичного огляду.
Ø Страхування з відшкодуванням премій полягає у тому, що якщо застрахований доживає до закінчення строку договору, йому виплачується сума, яка дорівнює вартості премій, сплачених протягом усього строку дії договору. Цей різновид страхування має велику комерційну привабливість, оскільки в момент продажу договору є вагомий аргумент — повернення всієї страхової премії у разі дожиття застрахованого до моменту закінчення договору.
Довічне страхування — страхування, яке не встановлює строку страхування; договір діє до настання смерті застрахованого.
Довічне страхування — договір, що укладається з особами у віці від 18 до 70 років. Не страхуються інваліди І групи. Повна страхова сума сплачується у разі смерті застрахованої особи особам, які зазначені у договорі, за винятком смерті, що є наслідком:
1. самогубства застрахованого;
2. захворювання на СНІД;
3. алкогольного, токсичного, наркотичного сп'яніння.
Узгоджена сума обов'язково буде виплачена, невідомим є тільки момент виплати. Застрахованими за договором довічного страхування можуть бути особи віком до 65—70 років.
Підставою для укладання договору є письмова заява встановленої форми, підписана страхувальником. У ній крім інших містяться питання, які стосуються стану здоров'я застрахованого, що дає страховику змогу оцінити ступінь взятого на себе ризику.
Страхову компанію цікавить наявність:
Ø інвалідності у застрахованого;
Ø кардіологічних, онкологічних, неврологічних та інших захворювань;
Ø фактів тривалої (більше 30 днів) тимчасової непрацездатності та госпіталізації (більше 10 днів) за останні 3—5 років і т. ін.
Якщо у людини є проблеми зі здоров'ям, йому ставлять більш детальні запитання і в результаті можуть запропонувати пройти медичне обстеження. Останнє зазвичай використовується під час приймання на страхування людей похилого віку. Як правило, не страхують інвалідів, тяжкохворих осіб.
Під час укладання договору страхувальникові надається право призначити одного або декількох вигодонабувачів для отримання страхової виплати. У період дії договору страхувальник за згодою застрахованого має право змінити раніше дане їм розпорядження і призначити іншу особу, подавши про це письмову заяву. Договір укладається на страхову суму, узгоджену між страхувальником і страховою компанією. Якщо страхувальник заявляє високу страхову суму, застрахованому зазвичай пропонується пройти медичне обстеження.
Розмір страхових тарифів залежить від таких показників стану здоров'я застрахованого:
Ø віку (чим людина старше, тим тарифи вищі);
Ø статі (для чоловіків тарифи вищі, ніж для жінок);
Ø професії (вищий тариф передбачений для професій з вищим рівнем ризику);
Ø життєвих звичок (куріння, вживання алкоголю або, навпаки, заняття спортом і т. ін.);
Ø періоду сплати страхової премії.
Страхова премія може бути внесена:
Ø одноразово;
Ø за кожен рік наперед;
Ø частинами — за бажанням страхувальника надається розстрочка: страхову премію можна вносити наперед за півроку, квартал, місяць.
Страхувальник має право сплачувати премію протягом усього періоду дії договору (довічно, але зазвичай до віку 80—85 років) або в період перших 10 або 20 років. Такий порядок сплати дає змогу страхувальнику вибрати найбільш зручний для нього строк виконання зобов'язань за договором. При цьому найбільш низькі тарифи встановлені за довічної сплати, а високі — за 10-річного періоду розрахунків.
За страхування протягом усього життя страхова сума виплачується вигодонабувачам негайно після смерті застрахованого, коли б вона не відбулася.
Тимчасове страхування відрізняється від страхування протягом усього життя тим, що:
Ø тимчасове страхування гарантує виплату тільки протягом певного періоду часу;
Ø страхування протягом усього життя передбачає можливість довічних виплат на відміну від тимчасового, надає гарантовані права (викуп, зменшення, застава).
Страхування на дожиття означає, що особа, яка сплачувала страхові внески і дожила до певного попередньо встановленого віку, отримує від страховика страхову суму; в протилежному випадку в разі смерті застрахованого в період дії договору страховик виплачує 100 % страхової суми спадкоємцям.
Страховик за таблицею смертності визначає ймовірність того, що особа (страхувальник) доживе до певного віку і на основі цього розраховує страхову премію так, щоб, беручи до уваги приріст капіталу, мати можливість видати страхову суму. Достовірно побудована таблиця смертності має важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї залежить розмір і резерви премії.
Страхувальниками у цьому виді страхування є тільки фізичні особи.
За страхуванням на дожиття страхова сума виплачується, якщо застрахований доживає до моменту, зафіксованого в договорі. Якщо застрахований вмирає протягом дії договору, страхова виплата не здійснюється, а страхувальникові повертаються тільки сплачені внески. Особливістю видів страхування на дожиття є наявність у страхувальника права на отримання викупної суми за дострокового припинення договору.
Викупна сума — частина накопичень, що утворилися за договором страхування на день його розірвання і підлягає виплаті страхувальнику.
Зазвичай право на викупну суму виникає за умови, якщо договір діяв не менше 6 місяців (може бути встановлений і більш тривалий строк). Ця вимога страховика пов'язана із забезпеченням стабільності його страхового портфеля, тобто кількості та структури діючих страхових договорів. Розмір викупної суми залежить від тривалості минулого періоду страхування і строку, на який було укладено договір.
Серед великої кількості видів страхування на дожиття можна виокремити дві підгрупи:
Ø страхування капіталу (сум), що об'єднує види страхування, які мають на меті за рахунок систематичної сплати невеликих внесків накопичити велику суму, що виплачується в одноразовому порядку, і до якого належать позичкове страхування, страхування до одруження, страхування дітей, змішане страхування життя і т. ін.;
Ø страхування ренти (ануїтетів), що включає види страхування, умови яких передбачають поступове витрачання зроблених внесків у вигляді регулярних виплат.
Основним і найбільш поширеним видом страхування на дожиття є пенсійне страхування.
Пенсійне страхування — це організація приватного резерву з виплатами з нього у формі капіталу або ренти, якщо відбувається одна з таких ситуацій:
Ø вихід на пенсію;
Ø повна або часткова інвалідність;
Ø смерть.
За страхування такого виду видається страхове свідоцтво у вигляді пластикової картки, у якому зазначається страховий номер застрахованого і яке зберігається у нього. Страхове свідоцтво є дійсним тільки за пред'явлення паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу. Застрахована особа пред'являє свідоцтво під час прийняття на роботу за трудовим договором, укладання договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання робіт і надання послуг, або авторського договору.
Отже, за пенсійного страхування основні виплати страхового забезпечення здійснюються у разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку. Ця умова не є обов'язковою, оскільки на основі принципу свободи угоди сторони, які уклали договір страхування (страховик і страхувальник), можуть самі визначити вік, з якого необхідно починати виплату страхового забезпечення (ренти).
У випадку, коли угодою встановлюється, що зобов'язання страховика здійснювати страхові виплати настає за досягнення застрахованою особою пенсійного віку, страхові виплати справді набувають значення додаткової пенсії. Страхування додаткової пенсії доповнює систему державного пенсійного забезпечення, якого в сучасних умовах недостатньо для гарантування нормального рівня життя громадянам пенсійного віку.
Пенсійне страхування пов'язане з довгостроковістю угоди і дожиттям застрахованої особи до певного віку, встановленого угодою. Однак угода страхування додаткової пенсії може також включати інші види ризиків, наприклад, від нещасного випадку та у разі смерті.
З 1 січня 2004 р. набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який передбачає створення в Україні нової пенсійної системи, що охоплюватиме три рівні:
Ø солідарну систему (перший рівень);
Ø обов'язкову накопичувальну систему (другий рівень);
Ø недержавне добровільне пенсійне забезпечення (третій рівень) (рис. 6.2).
Рис.6.2. Нова пенсійна система в Україні
Така система дає змогу:
Ø створити додаткове до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування джерело пенсійних виплат;
Ø забезпечити громадянам вищий рівень життя після досягнення пенсійного віку;
Ø забезпечити формування нових джерел інвестиційних ресурсів для інвестування у різні сектори економіки;
Ø створити умови для додаткового стимулювання розвитку ринку капіталів, здешевлення кредитів і підвищення ліквідності фондового ринку;
Ø побудувати систему недержавного пенсійного забезпечення України на основі апробованих у світовій практиці принципів і механізмів.
Система недержавного пенсійного забезпечення — частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
Існування II та III рівнів нової пенсійної системи забезпечують відповідно діяльність "лайфових" страхових компаній та недержавних пенсійних фондів.
Відповідно, щоб отримати довічну пенсію, особа має звернутися до страхової компанії та укласти з нею договір пенсійного страхування.
Договір пенсійного страхування може бути укладений як з фізичними (громадянами), так і з юридичними (спілками, товариствами, підприємствами тощо) особами. Договір страхування пенсії також може бути укладений однією особою на користь іншої. Страховою подією є досягнення застрахованою особою пенсійного віку.
Договори страхування можуть бути укладені з дієздатними громадянами. Максимальний вік застрахованої особи на момент укладання договору страхування для жінки зазвичай становить 54 роки, а для чоловіків — 59, тобто за рік до пенсійного віку. Однак є програми пенсійного страхування, які передбачають виплату пенсії з наступного місяця після моменту сплати страхового внеску. На страхування, як правило, приймаються усі громадяни незалежно від стану здоров'я на момент укладання угоди.
Розмір пенсії, який буде отримувати застрахована особа, залежить
Ø від розміру внесених страхових платежів;
Ø кількості років, які минули з моменту укладання договору страхування (та першого внеску) до початку пенсійних виплат: чим більший період накопичення, тим більша накопичена сума і тим вищим може бути розмір пенсії за інших рівних умов;
Ø віку застрахованої особи: чим старша застрахована особа, тим менший період накопичення і тим більший страховий внесок, який має бути сплачений;
Ø статі застрахованої особи, оскільки це пов'язано з тривалістю життя застрахованої особи та визначає тривалість періоду виплат пенсій і необхідний для цього страховий фонд.
Якщо договором страхування визначено, що страхова компанія (страховик) зобов'язана виплачувати страхове забезпечення після досягнення застрахованою особою пенсійного віку, такі виплати набувають значення пенсії (ануїтету, ренти). Такі щомісячні послідовні періодичні виплати доповнюють державне пенсійне забезпечення і називаються недержавною додатковою пенсією.
Видами пенсійного страхування є:
Ø страхування щомісячної довічної додаткової пенсії;
Ø страхування щомісячної пенсії на визначений строк;
Ø пенсійне страхування з одноразовою виплатою.
Страхування щомісячної довічної додаткової пенсії полягає у тому, що щомісячна виплата здійснюється пенсіонеру протягом всього життя з моменту досягнення ним пенсійного віку. Уразі смерті пенсіонера спадкоємці одержують страхову суму, розмір якої визначений договором страхування.
Страхування щомісячної пенсії на визначений строк передбачає те, що щомісячна виплата здійснюється пенсіонеру протягом визначеного ним строку (10, 15, 20 або 30 років) з моменту досягнення ним пенсійного віку. У разі смерті пенсіонера протягом строку дії договору страхування спадкоємці одержують страхову суму.
Пенсійне страхування з одноразовою виплатою полягає у тому, що виплата страхової суми пенсіонеру здійснюється одноразово після досягнення ним пенсійного віку. Крім того, протягом строку дії договору страхування, з моменту набрання чинності договором і до пенсійного віку діє страховий захист життя.
Ощадне страхування — вид страхування, за яким страховик в обмін на сплату премій зобов'язується виплатити капітал або ренту вигодонабувачу, яким зазвичай є сам застрахований, якщо останній доживе до зазначеного строку або віку.
Ризик, що покривається цим ощадним страхуванням, — це велика тривалість життя застрахованого з можливим зменшенням доходів, зумовлених похилим віком.
Особливостями ощадного страхування є такі:
Ø сплата страхової премії в розстрочку;
Ø виплата страхової суми у разі дожиття застрахованого до закінчення строку страхування;
Ø відсутність вимог про заповнення анкети про стан здоров'я застрахованого, а тим більше про проходження медичного огляду, оскільки особам, які мають слабке здоров'я, страхуватися невигідно;
Ø одержувана страхова сума є сплаченими внесками, збільшеними на розмір інвестиційного доходу.
В ощадному страхуванні не є обов'язковими ні медичне обстеження, ні заява про стан здоров'я застрахованого.
Приклад. У зарубіжних країнах нагромадження коштів через страхову компанію має переваги перед банківськими, оскільки:
· забезпечується вищий дохід за рахунок довгострокових вкладень;
· доходи, отримані застрахованим за довгостроковими договорами страхування (строком на 5-10 і більше років), звільнені від оподаткування.
Залежно від моменту, до якого починаються виплати, ренти поділяються на негайні та уповільнені.
Негайна рента полягає у тому, що страховик гарантує негайну її виплату в більшості випадків безпосередньо застрахованому до самої його смерті.
Є два види уповільненої довічної ренти:
Ø без відшкодування премій (якщо застрахований вмирає до закінчення визначеного строку, страхування вважається анульованим і премії залишаються у розпорядженні страховика);
Ø з відшкодуванням премій (якщо застрахований вмирає до закінчення певного строку, страховик повертає сплачені вигодонабувачеві премії). Цей різновид страхування передбачає гарантовані права і насправді є змішаним страхуванням, в якому поєднуються виплати на випадок як життя, так і смерті.
Окремим випадком страхування з виплатою ренти є житлова рента.
Житлова рента — операція зі страхування, що полягає у тому, що страхова компанія в обмін на нерухоме майно гарантує виплату довічної ренти власнику, даючи йому змогу користуватися нею до самої смерті.
За допомогою цього виду страхування одержувач ренти зменшує свої витрати на нерухоме майно. Вартість майна за вирахуванням вартості його використання вважається одноразовою премією, за якою виплачується рента, зазвичай довічно.
|
|
|
II. Основні види страхування в ЗЕД
Банк,його сутність та відмінності від підприємств та небанківських кред.установ
В якій формі проводиться страхування автотранспорту громадян?
Валюти: сутність, призначення та сфера використання.
Валютне регулювання: суть, необхідність, сфери регулювання; інструменти та інститути, що здійснюють регулювання та контроль.
Валютний курс: сутність, основи формування та чинники впливу.
Види страхування, пов'язані зі страхуванням майна
ВИДИ СТРАХУВАННЯ. ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ
Визначення тарифів за договорами загального страхування.
Визначте сутність єдиного соціального внеску та охарактеризуйте платників ЄСВ
