 |
Рис.1.12. - Приклад кібербулінгу
|
|
|
|
Рис. 1. 12. - Приклад кібербулінгу
Коли булінг трапляється в Інтернет, може здаватися, що на вас нападають усюди, навіть у власному домі. Може здаватися, що виходу немає. Наслідки можуть тривати довгий час і впливати на людину різними способами:
Ментально – відчуття смутку, пригніченості, навіть злості, відчуття себе в безглуздому становищі
Емоційно – відчуття сорому, втрата цікавості до речей, які ти любиш
Фізично – відчуття втоми (втрата сну) або таких симптомі, як біль у животі та головний біль.
Відчуття того, що з тебе насміхаються або тебе переслідують, може заважати людям говорити або намагатися боротися з проблемою. У крайніх випадках кібербулінг може призвести навіть до скоєння самогубства.
Кібербулінг може впливати на нас багатьма способами. Але це можна подолати, і люди можуть повернути впевненість у собі та здоров’я. Слід також додати, що анонімні користувачі під фейковими анкетами використовують методи психологічного тиску які свого часу використовували адміністратори сумнозвісних «груп смерті Синій Кіт».
Кібермобінг (кібербулінг, англ. CyberMobbing, інколи Інтернет-мобінг (англ. Internet-mobbing)) поняття групового кібербулінгу (англ. Cyberbullying), під яким розуміються умисні образи, погрози, дифамації і повідомлення іншим даних, що компрометують особу у колективі, за допомогою сучасних засобів мобільної комунікації, як правило, протягом тривалого періоду часу. Термін кібермобінг, розповсюджений в німецькомовному середовищі.
Кібермобінг здійснюється в кіберпросторі через інформаційно-комунікаційні канали і засоби. У тому числі в Інтернеті: за допомогою електронної пошти, програм для миттєвого обміну повідомленнями в соціальних мережах, а також через розміщення на відеопорталах (YouTube, Vimeo та інших) непристойних відеоматеріалів, або за допомогою мобільного телефону (наприклад, за допомогою SMS-повідомлень або «докучливих» дзвінків). Особи, які вчиняють дані хуліганські дії, яких часто називають «Моберер», діють анонімно, використовуючи фейкові анкети натовпом, так що жертва не знає, від кого походять агресивні дії.
|
|
|
Грумінг - це встановлення дорослими дружніх та довірливих відносин з неповнолітніми особами через Інтернет для вступу з ними в інтимний зв’язок, шантажування та залякування. Для грумінгу онлайн зловмисники використовують соціальні мережі, електронну пошту, текстові повідомлення, чати в онлайн-іграх або інші веб-сайти для спілкування між користувачами.
Кіберзлочинці користуються недосвідченістю неповнолітніх, застосовують психологічні маніпуляції та переконання, щоб жертви добровільно погоджувались на їх небезпечні пропозиції. Наприклад, щоб завоювати довіру зловмисники починають приділяти дитині багато уваги, часто спілкуватися, вислуховувати проблеми та дарувати подарунки. Для грумінгу зловмисники часто використовують фальшиві профілі та намагаються видати себе за іншу особу.
Остаточною метою грумінгу найчастіше є отримання фотографій та відео відвертого характеру. Однак, дії зловмисників можуть бути і набагато небезпечнішими - вони часто намагаються зустрітися з дитиною в реальному житті. Зважаючи на брак досвіду та наївність, юні користувачі можуть піддаватися на такі провокації з боку дорослих.
Тролінг (від англ. Trolling - ловля на блешню) - розміщення на різних інтернет-ресурсах провокаційних статей, яких повідомлень з метою розвитку конфлікту між користувачами з супроводом взаємних образ і т. п. Особа, яка займається тролінгом, називають тролем, спочатку це слово походить саме від рибальського терміна тролінг, а не від міфологічних тролів.
|
|
|
Головною метою троллінгу є саркастичне, провокаційне, підбурливі або гумористичне зміст повідомлень троля, щоб залучити інших користувачів до дискусії. Характерною рисою троллінгу є те, що, так чи інакше його метою буде привернення уваги до своєї персони будь-якими способами.
Трoль - член комунікації [22], що імітує поведінку включеної до групи учасника, зацікавленого в спілкуванні, але на ділі намагається порушити комунікацію, привести співтовариство в стан фрустрації і роздратування. За допомогою маніпуляцій він створює форму соціальної провокації або знущання в мережевому спілкуванні.
Якщо ж це визначення не прояснило ситуацію, досить зайти практично на будь-яке відео в Youtube і подивитися коментарі. І все стане ясно.
Троль приходить в співтовариства, де є прийняті норми комунікації і починає їх руйнувати методами образи і роздратування учасників. Культуролог Оксана Мороз [20] що тролі - персонажі, які свідомо провокують нас на негативні реакції і знижують рівень комфорту нашого перебування в мережі. Це може відбуватися як в блогах, так і в соціальних мережах або в соціальних медіа - в будь-якій ситуації, де виникає мовна взаємодія.
Вивчення троллінгу почалося ще в 1996 році, саме тоді американський фахівець з сучасних медіа Джудіт Донат опублікувала одну з перших робіт, присвячених тролю як персонажу, який активно взаємодіє з будь-якими іншими користувачами мережі. Сама Джудіт [19] описувала тролінг як «навмисне шкідлива брехня», відзначаючи, що тролі сприяють зниженню довіри і терпимості до чужинців, а також розвитку параної в онлайн-співтоваристві.
В результаті зібраного матеріалу Клер виділила чотири ознаки троллінгу:
1. Троль уникає прямих запитань і задає їх сам. Таким чином він контролює комунікацію.
2. Поведінку троля можна охарактеризувати як агресивну образу. Такий співрозмовник буде завжди намагатися створити конфлікт або емоційну напруженість.
3. Троль завжди буде намагатися зруйнувати конструктивну комунікацію в співтоваристві і звести все до безглуздої суперечки, лайки.
4. Спроба залучити до конфлікт якомога більше учасників. Чим більше людей включаються в комунікацію, тим більший «успіх» троля.
|
|
|
Ми знаємо, як поводяться тролі в інтернеті, але маємо слабке уявлення про поведінку таких людей в реальному житті. Чи відрізняються інтернет тролі від звичайних людей в повсякденності?
У 2014 році була опублікована наукова стаття [21] «Тролі просто хочуть весело провести час». Автори дослідження висунули гіпотезу, що існує зв'язок між розладами особистості і схильністю до онлайн-тролінгу.
Виявилося, що у тролів проявляються всі ознаки темної тріади. Але особливо яскраво був виражений саме садизм: «Зв'язок між садизмом і оцінками GAIT (Global Assessment of Internet Trolling, GAIT) був настільки сильним, що можна було б сказати, що прототип онлайн-троля - це побутовий садист».
Інакше кажучи, тролі в інтернеті - це кіберсадизм. Але в і реальному житті ці люди демонструють схильність до деструктивного образу дій. У повсякденності подібна поведінка більш завуальована, так як воно несе для себе наслідки в суспільстві. В інтернеті, завдяки анонімності, тролі можуть зайнятися своєю «творчістю».
«І тролі, і садисти отримують задоволення і радість від болю інших. Садисти просто хочуть повеселитися. Інтернет - це їх дитячий майданчик», - кажуть автори дослідження.
Але в лютому цього року вийшло нове дослідження від Стенфорда і Корнелла. Джастін Ченг (один із співавторів дослідження) з колегами вивели кореляцію між кількістю негативних коментарів і часом. Виявилося, що найчастіше негативні висловлювання з'являються вночі і на початку тижня (а саме по понеділках). Більш того, в дійсності настрій і контекст обговорення були набагато більш яскравим фактором для троллінгу, ніж визначення конкретних людей як тролів. Таким чином автори говорять, що тролем може бути кожен, якщо у нього поганий настрій.
Жертви тролей. Існує думка, що на вудку тролів може легко попастися кожен, але, як виявилося, до деяких людей вони більш активні.
Дуже цікавий експеримент був проведений співробітниками The Guardian. Вони проаналізували величезну кількість коментарів під статтями різних авторів і прийшли до чудових результатів: статті, написані жінками, залучають більше зневажливого троллінгу, ніж ті, які написані чоловіками, незалежно від того, про що йде мова.
|
|
|
Тролінг і політика. Тролінг все частіше використовується як технологія в політичній сфері. Велика кількість негативних коментарів створює у звичайних користувачів помилковий ефект масовості даної думки і суспільних відносин. Поняття політичного троллінгу сильно відрізняється від «інтернет-троля». Політичний тролінг - дії організованих груп інтернет-користувачів, що займаються формуванням громадської думки в певному напрямку і маніпуляціями суспільною думкою в інтернеті, що діють під чиїмось керівництвом. Часто використовуються самим урядом в політичних цілях, який і оплачує ці послуги.
1. 4. Аспекти українського законодавства щодо протидії кібербуллінгу.
Анонімність кібербулерів та можливість швидкого видалення або зміни контенту в інтернеті створюють величезні проблеми для правового захисту жертви кібербулінгу. Поняття кібербулінгу введено в правове поле українського законодавства Законом України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)" від 18 грудня 2018 року. Відповідно до статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, держава має реагувати на цькування та інші дії, які вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Водночас під булінгом (цькуванням) розуміється діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій.
Щодо дорослих осіб – чинне законодавство України не містить прямих норм, які передбачали б реагування держави на кібербулінг. Однак це не означає, що українське законодавство не містить узагалі будь-яких норм, які можна було б використати для захисту від кібербулінгу. У журналістів для захисту від кібербулінгу є додаткові правові механізми. Зокрема, частина друга статті 171 Кримінального кодексу України передбачає:
«Вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю – караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років».
|
|
|
Законодавство України водночас не зазначає, як саме може здійснюватися вплив, не обмежує способів такого впливу. Отже, вплив на журналіста за допомогою засобів електронної комунікації також підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 171 ККУ.
У випадках, коли цькування в мережі Інтернет ґрунтується на національних, расових або інших подібних ознаках, такий кібербулінг може відповідати складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 161 ККУ:
«Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками:
1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками – караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою – караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років».
У найтрагічніших випадках, якщо кібербулінг призвів до самогубства жертви або спроби самогубства, особу, винну в кібербулінгу, можуть притягнути до кримінальної відповідальності відповідно до статті 120 Кримінального кодексу України (ККУ). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07. 02. 2003 N 2 " Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" зазначає, що «28. Відповідальність за ч. 1 ст. 120 КК (2341-14) за доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство настає за умови, що потерпілий вчинив відповідні дії внаслідок жорстокого поводження з ним, шантажу, примушування до вчинення протиправних дій або систематичного приниження його людської гідності винним. Під жорстоким поводженням слід розуміти безжалісні, грубі діяння, які завдають потерпілому фізичних чи психічних страждань (мордування, систематичне заподіяння тілесних ушкоджень чи побоїв, позбавлення їжі, води, одягу, житла тощо). Систематичним приниженням людської гідності є тривале принизливе ставлення до потерпілого (постійні образи, глумління над ним тощо)». Однак судова практика щодо застосування статті 120 ККУ фактично відсутня: слідчі не розглядають справ і закривають їх «за відсутністю складу злочину». Ці рішення слідчих оскаржуються, кримінальні провадження поновлюються, але вироків за статтею 120 ККУ в реєстрі судових рішень усе одно майже немає, і немає жодного, пов’язаного з доведенням до самогубства за допомогою мережі Інтернет (навіть незважаючи на справу «Синіх китів» та інших подібних явищ). Основним способом правового захисту від кібербулінгу в законодавстві України залишається цивільно-правовий: вимога спростування неправдивої інформації, використання права на відповідь щодо оціночних суджень, вимога відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданої поширенням неправдивої інформації про особу тощо. Як і з іншими способами правового реагування на кібербулінг, цивільний позов можливий лише в тому разі, коли можна встановити конкретних осіб, що займаються цькуванням. За умови анонімності кібербулерів позов, поданий до суду без зазначення відповідачів, буде залишений без розгляду.
Найефективнішими способами реагування залишаються внутрішні практики й правила модерування та адміністрування з боку власників сайтів, соціальних мереж тощо. Причому, зважаючи на деякі рішення Європейського суду з прав людини, зокрема в справах " Delfi AS проти Естонії" (скарга № 64569/09), " Хьойнес проти Норвегії" (скарга № 43624/14) тощо, саме на власників сайтів, соціальних мереж або інших комунікаційних платформ може покладатися відповідальність за відсутність належного реагування на принизливі та образливі коментарі та за створення технічних можливостей систематичного тривалого цькування.
ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Забезпечення інформаційної безпеки,
|
|
|
