Види невизначеності

У схемі, поданій на рис. І.З, показано, що джерелом невизначеності може виявитися будь-який елемент та канал зв'язку між елементами. Вирізняються основні види невизначеності, породжені прямими зв'язками у процесі дослідження, моделювання та керування системою (об'єктом), а також другорядні, що відображають зворотні дії та ефекти.

Рис. 1.3. Види невизначеності

Умовні позначення:

Основні види невизначеності:

1 — поведінка системи та її підсистем;

2 — вплив середовища на систему;

3 — інформація про систему та середовище;

4 — суб'єкт дослідження;

5 — процес концептуалізації інформації, одержаної суб'єктом дослідження;

6 — модель системи (об'єкта);

7 — сприйняття суб'єктом управління моделі системи;

8 — суб'єкт управління;

9 — керовані дії на систему.

Другорядні види невизначеності (--------->):

10 — вплив системи на середовище;

11 — вплив суб'єкта дослідження на систему і середовище;

12 — вплив моделі системи на суб'єкт дослідження;

13 — взаємодія суб'єкта дослідження та суб'єкта управління;

14 — вплив системи та середовища на суб'єкт управління.

Кожний із цих видів невизначеності породжує комплекс притаманних йому проблем і потребує сукупності методів його аналізу. Детальніше про це йдеться, зокрема, в [3].

Якщо в системі управління відсутня однозначна відповідність між вихідною та кінцевою керуючою інформацією, то можна говорити, що в системі управління діє чинник інформаційної невизначеності".

Запроваджене поняття інформаційної невизначеності не суперечить усталеній термінології, а лише уточнює її стосовно соціально-економічних систем управління. Однак тут слід зазначити, що в більшості наукових праць поняття невизначеності пов'язується з поняттям імовірності. Основна умова розрахунку ймовірнісних характеристик деякого випадкового процесу пов'язується з можливістю проведення дуже великої кількості статистичних випробувань.

На жаль, можливість проведення таких випробувань в соціально-економічних системах обмежена.

Невизначеність вноситься в процес формування керуючої інформації через інформаційні компоненти. їхня роль у такому процесі визначає специфіку впливу невизначеності відповідних компонентів на невизначеність системи управління в цілому. Так, невизначеність цілей не дозволяє системі управління однозначно оцінювати переваги ситуацій, що виникають. Система управління виявляється неспроможною здійснити повністю раціональний, формально-оптимальний вибір найкращого з існуючих у її розпорядженні варіантів поведінки. Невизначеність системи моделей не дає змоги однозначно сформувати послідовність причинно-наслідкових зв'язків. Таким чином, система управління неспроможна точно і однозначно передбачити всі суттєві для неї наслідки різних подій, зокрема і відносно повні наслідки власних команд. Невизначеність первісної інформації не дає змоги однозначно оцінювати реальну ситуацію на об'єкті управління і в зовнішньому середовищі. Суб'єкт управління не може бути впевненим ні в тому, що оцінювання правильне, ні в тому, що воно повне.