Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Валютні та фінансові умови зовнішньоекономічних угод. Валюта ціни та валюта платежу. Захисні застереження. Умови платежу. Засоби платежу.

Валютно-фінансові умови – порядок визначення платежу валюти і виду системи розрахунків, валютних обмовок.

Валюта ціни (валюта угоди) – валюта, яку використовують для вираження ціни у контракті. Як валюту ціни переважно використовують найстабільнішу на момент укладення угоди валюту. Якщо розрахунки здійснюють за клірингом, то валюта, як правило, відповідає валюті клірингу.

Валюта платежу – валюта, за якою здійснюють оплату товару, послуг за контрактом. Інколи вона відрізняється від валюти ціни, особливо коли контрактні ціни встановлюються на біржах, аукціонах, під час проведення операцій за клірингом чи за фіксації ціни в рахунковій одиниці. У такому випадку валюта ціни є формою страхування ризику зміни курсу валюти платежу.

Умови розрахунків залежать від країн-учасниць зовнішньоторговельного контракту, виду товару, кон'юнктури товарного ринку, наявності міжурядових угод, банківських звичаїв тощо. Наприклад, сировинні й продовольчі товари продають із використанням готівкових розрахунків, машини й обладнання - кредиту. Біржові товари (зернові, метали, ліс, нафтопродукти) продають і купують на основі загальноприйнятих умов, запроваджених у світовій практиці.

Усі валютно-фінансові умови контрактів сторони уточнюють на основі домовленостей. Для українських контрагентів вибір валюти ціни і валюти платежу у великих угодах потрібно узгоджувати з компетентними фахівцями, що зумовлено необхідністю поінформованості про стан міжнародних валютних ринків і прогнозування динаміки курсів валют.

Під час імпорту товарів з розвинених капіталістичних країн ціни фіксують у валюті країни-постачальника, а з країн, що розвиваються, – у валюті третьої країни: платежі здійснюють у тій самій валюті. Для того, щоб при розрахунках менше орієнтуватися на умови, закладені в міжурядових угодах, потрібна згода валютних органів України і контрагентів.

Особливу увагу потрібно приділяти валютним ризикам, що виникають під час експортно-імпортних операцій і продажі товарів у кредит у випадку зміни курсу іноземної валюти відповідно до національної чи внаслідок падіння її купівельної спроможності через погіршення умов торгівлі.

Захисні застереження застосовують для зменшення валютних ризиків. Є два їх типи: двосторонні й односторонні. У першому випадку здійснюють перерахунок сум платежу при зміні валюти платежу. Застосовують цей метод переважно у торгівлі з країнами, що розвиваються. Односторонні зазвичай використовують у торгівлі з розвиненими країнами; на їх основі також перераховують суму платежу. Застереження може бути одновалютним за умови, що валюти ціни і платежу однакові та визначені залежно від курсу іншої валюти.

При мультивалютному застереженні суму грошових платежів уточнюють залежно віл зміни середньоарифметичного курсу кількох валют.

Індексне застереження застосовують для запобігання.ній женню купівельної ціни валют. Сума платежу зміниться залежно від динаміки індексу цін. Іноді використовують "плинні" ціни, тобто враховують зміни ціни товару І суми платежу відносно руху ринкових цін на певний товар.

Банки можуть здійснювати страхування валютних ризиків на основі висунення зустрічних вимог і зобов'язань п іноземній пал юті (хеджування). Одним із методів хеджування с укладання термінових валютних угод чи проведення форвардних операцій, під час яких банк чи торгова фірмо купує якусь валюту за спот-курсом - поточним курсом готівкових валютних угод - і одночасно продає за форвард-курсом, що, як правило, відрізняється від попереднього. Можна провести протилежні операції: здійснити форвардну купівлю однієї валюти і продаж іншої за спот-курсом.

Під умовами платежу розуміють спосіб і порядок здійснення фінансових розрахунків (платежів) і гарантії виконання сторонами взаємних міжнародних платіжних зобов'язань. В сучасних умовах зовнішньоекономічної діяльності використовуються такі умови платежу:

1) Готівкові та безготівкові платежі:

- готівкові платежі — це перш за все, виплата заробітної плати іноземним громадянам, що працюють на контрактній основі в Україні, платежі громадян України за куплені за кордоном товари та надані їм послуги;

- безготівкові платежі — це платежі, що здійснюються за допомогою банків та інших кредитних установ шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку одного підприємства іншому або однієї особи іншій.

2) Платежі з відстрочкою — це платежі, яким надана короткотермінова, середньотермінова чи інша відстрочка платежів згідно із зовнішньоекономічними договорами в (контрактів) та міжурядових угод.

3) Платежі на умовах кредиту — передбачають, що покупці сплачують суму, обумовлену договором через певний час після поставки товару.

4) Кредит з опціоном негайного платежу — альтернативна форма платіжних умов, за якої імпортер, використавши право відстрочки платежу за куплений товар, позбавляється цінової знижки, що надається за його негайної оплати.

5) Клірингові розрахунки — система безготівкових розрахунків за товари, послуги, цінні папери, що базуються на заліку взаємних вимог і зобов'язань.

6) Валютні застереження — умова в міжнародних кредитних та платіжних угодах і контрактах, що передбачає страхування кредитора або експортера від ризику знецінення валюти платежу.

Функцію засобу платежу, як правило, виконують реальні гроші, що пов'язано з виникненням кредитних відносин між товаровиробниками та в процесі купівлі-продажу товарів і розвитку товарного обігу, за яких гроші виступають засобом оплати боргових зобов'язань. Наприклад, отримуючи товар, боржник дає своєму кредиторові письмове боргове зобов'язання (вексель) в певний термін сплатити грошову суму. Коли боржник сплатив за векселем, кредитор повертає видане зобов'язання, гроші в цих відносинах виконують функцію засобу платежу.

Розвиток кредитних відносин у поєднанні з іншими причинами зумовив появу кредитних грошей (чеків, векселів, платіжних пластикових карток та ін.).

Отже, в сучасних умовах зовнішньоекономічної діяльності слід визначити п'ять, основних засобів, платежу — гроші, чеки, платіжні пластикові картки (кредитні картки), векселі, банківський переказ.

46. Форми міжнародних розрахунків та обставини, що обумовлюють їх вибір.

У відповідності зі сформованою практикою нині застосовуються такі основні форми міжнародних розрахунків: документарний акредитив, інкасо, банківський переказ, відкритий рахунок, аванс. Крім того, здійснюються розрахунки з використанням векселів і чеків. З міжнародними розрахунками тісно пов'язані гарантійні операції банків щодо окремих формам розрахунків (наприклад, інкасо, аванс, відкритий рахунок), вони служать додатковим забезпеченням виконання зовнішньоторговельними партнерами зобов'язань, взятих на себе за контрактом. Історично склалися такі особливості міжнародних розрахунків.

1. Імпортери та експортери, їх банки вступають в певні відособлені від зовнішньоторговельного контракту відносини, пов'язані з оформленням, пересиланням, обробкою товаророзпорядчих і платіжних документів, здійсненням платежів. Обсяг зобов'язань і розподіл відповідальності між ними залежать від конкретної форми розрахунків.

2. Міжнародні розрахунки регулюються нормативними національними законодавчими актами, а також міжнародними банківськими правилами і звичаями. У однаковий торговий кодекс містить норми щодо розрахунків, у тому числі міжнародних.

3. Міжнародні розрахунки - об'єкт уніфікації, що обумовлено інтернаціоналізацією господарських зв'язків, універсалізацією банківських операцій. На конференціях в Женеві в 1930 і 1931 рр.. прийняті міжнародні Вексельний і Чекова конвенції, спрямовані на уніфікацію вексельних

чекових законів і усунення складностей використання векселів і чеків в міжнародних розрахунках. Однаковий вексельний закон служить базою національного законодавства в більшості країн. Комісія по праву міжнародної торгівлі ООН (ЮНСІТРАЛ) здійснює подальшу уніфікацію вексельного законодавства. Міжнародна торгова палата, створена в Парижі на початку XX в., Розробляє і видає Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів, по інкасо. Наприклад, перші правила по інкасо були розроблені в 1936 р., потім перероблені в 1967, 1978, 1995 рр.. (Набрали чинності з січня 1996 р.). Більшість банків світу оголосили про своє приєднання до Уніфікованих правил по акредитивам і інкасо. Міжнародна торгова палата розробила Правила але контрактним гарантіям, веде роботу з підготовки правил по платіжним гарантіям.

4. Міжнародні розрахунки мають, як правило, документарний характер, тобто здійснюються проти фінансових і комерційних документів. К фінансових документів відносяться прості і переказні векселі, чеки, платіжні розписки. Комерційні документи включають: а) рахунки-фактури; б) документи, що підтверджують відвантаження або відправлення товарів, чи прийняття до вантаженні (коносаменти, залізничні, автомобільні та авіаційні накладні, поштові квитанції, комбіновані транспортні документи на змішані перевезення); в) страхові документи страхових компаній морських страховиків або їх агентів, оскільки експортні вантажі звичайно страхуються; Г) інші документи - сертифікати, що засвідчують походження, вагу, якість або аналіз товарів, а також перетин ними кордону, митні і консульські рахунки-фактури для повідомлення митних служб країни імпортера про призначення вантажу з метою запобігання шахрайства і т.д. Банк перевіряє зміст і комплектність цих документів. Разом з тим поряд організацій (зокрема Міжнародною торговою палатою, Париж, СВІФТ і ін) розробляється концепція електронної «безпаперовій» торгівлі, включає поняття електронних контрактів, електронних фінансових інструментів і розрахунків (в тому числі акредитивів), електронних транспортних документів.

5. Міжнародні платежі здійснюються в різних валютах. Тому вони тісно пов'язані з валютними операціями, купівлею-продажем валют. На ефективність їх проведення впливає динаміка валютних курсів.

6. Застосовуються уніфіковані правила гарантій (demand guarantees), видані Міжнародною торговою палатою. Їх текст містить основні положення, які необхідно включати в текст гарантії:

1) гарантія не може бути затребувана, якщо не виплачено винагороду гаранту;

2) опис угоди;

3) документи, необхідні для пред'явлення претензії (зазвичай перевіряються банком бенефіціара);

4) зазначення дати закінчення терміну гарантії і дати подання бенефіціаром документів в банк, що дає гарантію;

5) гарантія повинна бути повернена після закінчення її терміну, так як вона стала недійсною.

На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів:

- вид товару, що є об'єктом зовнішньоторговельної угоди (форми розрахунків відрізняються при поставках машин і обладнання або, наприклад, продовольства); щодо постачання деяких товарів - деревини, зерна - застосовуються традиційні форми, вироблені практикою;

- наявність кредитної угоди;

- платоспроможність і репутація контрагентів по зовнішньоекономічним операціях, що визначають характер компромісу між ними;

- рівень попиту і пропозиції на даний товар на світових ринках.

У контракті обумовлюються умови і форми міжнародних розрахунків.

⇐ Предыдущая 12 13 14 15 161718 19 20 21 Следующая ⇒