 |
Етап четвертий. Завершальний
|
|
|
|
Процедура перша: визначення способів контролю за реалізацією наміченого плану.
У межах цієї процедури можуть використовуватися ті ж техніки, що і в межах другої процедури попереднього етапу, але тут вони спрямовані на способи контролю й оцінок очікуваного результату.
Контроль може здійснюватися різними способами:
· клієнт може взяти всю відповідальність на себе (ідеальний спосіб у консультативній взаємодії);
· він може інформувати консультанта про реалізацію кожного пункту (використовується постконсультативний супровід);
· клієнт може інформувати тільки про досягнення кінцевого результату (види постконсультативного супроводу);
· може бути призначена додаткова консультативна сесія для відслідковування процесу реалізації наміченого плану(використовується постконсультативний супровід);
· консультант і клієнт можуть домовитися про зустріч для обговорення результатів, після повної реалізації відпрацьованого ними алгоритму (використовується постконсультативний супровід).
Техніки «закріплення впевненості клієнта» і «формування готовності до досягнення» взаємопов’язані. Вони застосовуються упродовж всього процесу консультування. Найбільш ефективні невербальні засоби і психологічна підтримка:
- «Ви просто молодець…»;
- «Ви така цікава людина…»;
- «Я не думаю, що хто-небудь міг би краще справитися з такою складною ситуацією…»;
- «У Вас великий потенціал…».
Як зазначає О.Бондаренко: «Для клієнта завершальна стадія спільної роботи досить важка. Труднощі ці пов’язані з припиненням стосунків, у яких людина почувалася захищеною, і з певним страхом входження до «справжнього» життя, де неможливо буває переграти ще раз ситуацію і де у людини немає взагалі ніякого підстрахування»[39,с.44-45].
|
|
|
Тут потрібно зазначити той факт, що етап завершення може здійснюватися перед етапом реалізації плану клієнтом, одночасно з ним або після нього. Все залежить від проблемної ситуації клієнта, з якою він звернувся до психолога-практика.
ЕТАП П’ЯТИЙ. РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУ КЛІЄНТОМ
П’ятий етап «Реалізація плану клієнтом» проводиться, в більшості випадків, клієнтом самостійно, без присутності й втручання професіонала. Це пояснюється специфікою цього виду психологічної допомоги – будь-яка психічно здорова людина здатна самостійно вирішити свої проблеми.
15.Загальна характеристика технології консультативної взаємодії.
Технологія консультативної взаємодії
1. Налагодження ефективного контакту
Рапорт – глибоке почуття взаємної довіри і легкості, яке сприяє хорошому контакту та досягненню спільно визначеної мети.
2 фази рапорту:
1. Підстройка (приєднання) – приховане повторення основних поведінкових патернів співрозмовника:
- підстройка 1 порядку (невербальна поведінка);
- підстройка 2 порядку (вербальна поведінка).
2. Ведення (консультант спочатку підстроюється під клієнта, а потім веде, змінюючи позу, жести, темп розмови).
1. Психотерапевтичні навички ведення консультації
В основі ефективного консультування лежить процес слухання:
- нерефлексивне (уважне слухання з мінімальним мовним втручанням);
- рефлексивне (слухання з регулярним використанням зворотного зв’язку для точного розуміння суті проблеми) = активне слухання = уважна поведінка.
Мікронавички уважної поведінки:
1. Техніки прояснення інформації:
А) Заохочування – комплекс вербальних та невербальних стимулів консультанта, які спонукають клієнта до мовлення:
- короткі заохочувальні стимули («Так», «Ага»);
- перифраз – коротка поточна репліка консультанта для прояснення та уточнення смислу сказаного (наприклад, повторення ключових слів: «Жорстокий?», «Суперечка?»).
|
|
|
Б) Переповідання – не повторення, а перефразування своїми словами сказаного партнером з використанням ключових слів («Отже, наскілки я зрозумів, Ви….Чи правильно я почув?)
В) Підсумовування (має на меті більш широкий узагальнений зворотній зв’язок, стосується не поточного моменту, а сказаного в цілому)
Г) З’ясування та уточнення інформації (для них використовуються запитання: Хто, ЩО, Коли, Де, Яким чином, Чому).
Види запитань:
· закриті (відповідь на них – коротка: так чи ні);
· відкриті (відповідь на них – розширена);
· прямі (тема або проблема виражені відкрито);
· непрямі (інтерес того, хто запитує, відкрито невиражений).
Д) Розпізнавання емоційних переживань:
- зосередження на діалозі (звертання уваги на слова та вирази чи використання прямих запитань для прояснення почуттів);
- спостереження за поведінкою Кл. (невербальними проявами, розбіжностями між вербальною та невербальною поведінкою);
- зосередження на власних відчуттях.
2) Техніки відображення (завдання консультанта – не тільки ідентифікувати переживання клієнта, а допомогти йому його усвідомити):
А) Відображення почуттів – спостереження за проявами клієнта з метою повернення йому ключових переживань, що мало усвідомлюються, але відіграють велику роль у розвитку його труднощів.
Б) Фокусування переживань – форма уваги, звернена в середину, в тіло (наприклад, стиснутий кулак – злість).
В) Емпатійна відповідь (такі репліки консультанта, які дозволяють клієнта розкритися ще більше).
Г) Відображення значень
Значення – це психологічні конструкції, що є рушійною силою поведінки. Уважно слухаючи клієнта, можна зрозуміти, яким чином організовано його систему значень, ціностей, позицій
|
|
|
