Адаптаційні прооцеси у популяціях сучасного людства.

Антропогенез певною мірою це не що інше, як зміни генетичної структури популяцій нашого виду під дією біологічних і соціальних факторів. Війни, репресії, геноцид, епідемії, расизм, міжетнічні конфлікти, нарівні з біологічними процесами, змінювали популяційний генофонд людства.

У людини розмах мінливості значно більший ніж у будь-яких інших тварин, що створює основу для формування найрізноманітніших пристосувань і вироблення нової норми реакції.

Адаптаційні процеси здійснюються у двох основних формах:

1. Загальні – пов’язані із зростанням витривалості у несприятливих умовах, що виражається у збільшенні кістково-м’язової маси тіла. Лицарі.

2. Специфічні – різноманітні пристосування, що призводять до поліморфізму за морфологічними, фізіологічними та біохімічними ознаками.

У відповідності до конкретних умов існування у людини формуються найрізноманітніші адаптації, що охоплюють різні рівні організації.

Адаптаційні процеси на рівні організму.

На цьому рівні здійснюються онтогенетичні та фізіологічні процеси. Для їхньої реалізації людині необхідні певні умови: їжа, вода, світло, тепло тощо.

Індивідуальні реакції організму на фактори середовища чітко проявляються в умовах геохімічних провінцій, пов’язаних з нестачею або надлишком тих чи інших хімічних елементів. При цьому, як наслідок, виникають ендемічні (місцеві) захворювання. Зокрема,

· при дефіциті кобальту погіршується синтез вітаміну В12 і його всмоктування через слизову оболонку кишечнику. Внаслідок цього знижуються нуклеїновий обмін і пристосувальні можливості організму до несприятливих умов довкілля;

· нестача міді призводить до порушень ліпідного обміну, затримки дозрівання еритроцитів;

· надлишок молібдену спричинює порушення пуринового обміну, з яким пов’язаний синтез сечової кислоти. Внаслідок цього сечова кислота (малорозчинна) накопичується у суглобах, що може викликати захворювання, подібні до подагри;

· надлишок стронцію пов’язаний з можливістю розвитку хондродистрофії, що призводить до карликовості та формування коротких кінцівок і пальців на них;

· при дефіциті йоду розвивається ендемічний зоб тощо.

Індивідуальні реакції організму людини чітко проявляються також при зміні середовища існування.

Акліматизація зумовлена фізіологічними резервами організму.

Так, при зміні температури середовища у дію вступають терморегуляторні механізми; при переміщенні в інших часовий пояс або при підйомі в гори людині для пристосування може знадобитись декілька діб, а при переселенні в інші кліматичні умови – тижні або місяці. Важливою є також адаптація людини до місцевої мікрофлори, їжі (діарея мандрівників), вірусних інфекцій.

Інколи людина так і не може пристосуватися до нових умов, так як компенсаторні реакції у людей неоднакові.